Інфраструктура сільськогосподарського виробництва

ІНФРАСТРУКТУРА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА (АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ)

8.1. Інфраструктура в системі агропромислового комплексу

8.2. Виробнича інфраструктура і її провідна роль у створенні ринків і переробки сільськогосподарської продукції

8.3. Інфраструктура аграрного ринку в сфері заготівель, зберігання і збуту сільськогосподарської продукції і продовольства

8.4. Інфраструктура в сфері матеріально-технічного забезпечення та обслуговування

8.5. Роль і завдання розвитку соціальної інфраструктури

8.1. Інфраструктура в системі агропромислового комплексу

У межах окремих областей, зон і регіонів функціонують регіональні агропромислові комплекси (АПК), які охоплюють сільське господарство окремого регіону та галузі, що забезпечують ці комплекси засобами виробництва, надають виробничі послуги та переробляють, зберігають і доводять продукцію до споживача.

АПК являє собою сукупність інтегрованих галузей народного господарства, об'єднаних спільною метою – забезпечити країну продовольством і сільськогосподарською сировиною.

В агропромисловому комплексі зосереджено майже п'яту частину основних виробничих фондів держави, зайнято 20 % працездатного населення, формується дві третини роздрібного товарообігу і майже 2/5 валового суспільного продукту.

Функціонально галузевий склад АПК має три сфери матеріального виробництва та інфраструктуру (виробничу, ринкову, соціальну).

До першої сфери належать галузі, які забезпечують увесь комплекс засобами виробництва та надають послуги, включаючи ремонтні і меліоративні роботи, будівництво.

Друга сфера охоплює сільське господарство.

Третя сфера включає галузі, які здійснюють заготівлю, переробку, зберігання продукції сільського господарства й доведення її до споживача (харчова, борошномельно-круп'яна, м'ясо-молочна, рибна промисловість, громадське харчування, галузі легкої промисловості).

Крім цих основних сфер, до АПК входять виробнича і соціальна інфраструктури у тій частині, що працює на потреби цього комплексу. Йдеться про транспорт, складське господарство, матеріально-технічне постачання, інженерні споруди, в тому числі іригаційні системи, заготівлю, зберігання сільськогосподарської продукції, інформаційне забезпечення, спеціалізовану торгівлю, комунально-житлове господарство, культурне та медичне обслуговування тощо.

Доповнюючою ланкою АПК є наукові заклади та підготовка кваліфікованих кадрів для забезпечення його ефективного функціонування.

Інфраструктура АПК

8.2. Виробнича інфраструктура і її провідна роль у створенні ринків і переробки сільськогосподарської продукції

За виробничою ознакою до складу АПК входять продовольчий і непродовольчий комплекси.

Продовольчий комплекс  – це сукупність галузей, пов'язаних з виробництвом продуктів харчування рослинного і тваринного походження. Крім того, до продовольчого комплексу (ПК) входять виробництва, що технологічно не належать до сільського господарства. Це – виробництво солі, мінеральних вод, вилов риби та ін.

До непродовольчого комплексу належать галузі, пов'язані з виробництвом товарів широкого вжитку із сировини рослинного і тваринного походження; галузі легкої промисловості, насамперед ті, які займаються первинною переробкою сільськогосподарської сировини.

Ці комплекси, в свою чергу, залежно від виду сировини, що використовується, поділяються на рослинницькі і тваринницькі підкомплекси.

Форми і організаційно правові структури

сільськогосподарських підприємств продовольчого комплексу АПК

8.3. Інфраструктура аграрного ринку в сфері заготівель, зберігання і збуту сільськогосподарської продукції і продовольства

Особливу роль в АПК відіграє продовольчий комплекс, який забезпечує населення продуктами харчування. Він включає галузі, пов'язані лише з виробництвом продовольчої продукції. До складу цього комплексу входять зерно, продуктовий, картоплепродуктовий, цукробуряковий, плодоовочеконсервний, виноградно-виноробний, м'ясний, молочний, олійно-жировий підкомплекси.

Суб'єктами ринку продовольства є всі категорії сільськогосподарських підприємств і господарств різних форм власності і організаційно-правових структур.

Другим важливим підрозділом продовольчого комплексу є галузі по переробці сільськогосподарської продукції і сировини – це переробні підприємства, розміщенні в сировинних зонах і в районах споживання готової продукції та переробні цехи в самих сільськогосподарських підприємствах.

Щодо територіальної структури АПК, то вона формується на конкретній території у вигляді різних форм агропромислової інтеграції, тобто елементів територіальної структури.

Виділяють локальні і регіональні АПК.

Локальні АПК сформувалися на порівняно невеликих територіях на основі поєднання агропромислових підприємств по переробці малотранспортабельної сільськогосподарської продукції і мають найнижчий ступінь інтеграції. Локальні форми АПК є найбільш поширеними.

Розміщення і взаємодія локальних АПК на території певної адміністративної одиниці обумовлюють формування відповідного регіонального АПК. Регіональні (територіальні) АПК можуть включати територію країни, автономної республіки, області чи адміністративного району.

В межах природно-економічних зон виділяють зональні АПК, сформовані під впливом природних умов відповідної зони. Вони представлені інтегральними агропромисловими зонами і агропромисловими районами та спеціалізованими агропромисловими зонами і районами.

Інтегральна агропромислова зона – це територіальне зосередження всіх агропромислових підкомплексів у межах однієї природно-економічної зони. Такі зони сформувались у межах Полісся, Лісостепу і Степу України. До складу інтегральної агропромислової зони входять спеціалізовані агропромислові зони, які формуються на основі переважно одного спеціалізованого процесу (наприклад, картоплепродуктова зона). Спеціалізований агропромисловий район – територіальне зосередження агропромислових підприємств однієї спеціалізації в межах відповідної спеціалізованої зони (коноплепереробне виробництво). Інтегральний агропромисловий район – це територіальне зосередження агропромислових підприємств у межах певної частини природно-економічної зони.

Якщо зональні агропромислові комплекси формувалися переважно під впливом природних умов у межах природно-економічних зон Полісся, Лісостепу і Степу, то навколо великих міст, промислових і рекреаційних центрів переважно під впливом економічних факторів формувалися зонально-інтегральні і спеціалізовані приміські АПК. На формування таких агропромислових утворень насамперед впливає попит населення великих міст на малотранспортабельну продукцію харчування – овочі, свіже і дієтичне м'ясо, незбирану молочну продукцію. Для приміських АПК характерна відсутність виробництва, і переробки більшості зернових і технічних культур та тісний зв'язок виробництва продукції з її реалізацією. Практично це агропромислово-торговельні територіальні комплекси.

Головним показником продовольчого комплексу є виробництво і споживання кінцевої продукції продовольства в розрахунку на душу населення порівняно з науково обгрунтованими нормами.

СТРУКТУРА ГАЛУЗЕЙ ПЕРЕРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ПРОДОВОЛЬЧОГО КОМПЛЕКСУ АПК

Спеціалізовані переробні комплекси АПК

– буряковий

– зернопромисловий

– олійножировий

– плодовоовочеконсервний

– виноградарський

– молокопромисловий

– м'ясопромисловий

– птахопромисловий

– льонопромисловий

– приміський

8.4. Інфраструктура в сфері матеріально-технічного забезпечення та обслуговування

Система матеріально-технічного забезпечення – це сукупність підприємств-виробників матеріально-технічних ресурсів, торговельно-посередницьких організацій, сервісних підрозділів та формувань з машиновикористання та державних органів, що регулюють відносини у сфері техніко-технологічного забезпечення.

Діяльність цієї системи має спрямовуватись на відтворення і розвиток матеріально-технічної бази, комплексну механізацію і автоматизацію технологічних процесів, відновлення і збереження родючості ґрунту в сільському господарстві на основі вітчизняного машинобудування.

8.5. Роль і завдання розвитку соціальної інфраструктури

Виробництво – це комплексний процес створення матеріальних благ, невід'ємною складовою якого є люди і взаємовідносини між ними. Тому кожне підприємство – не лише складна виробничо-економічна, а й не менш складна соціальна система. На результативність діяльності підприємства помітно впливають соціально-культурні чинники зовнішнього середовища. Тому сучасні підприємства об'єктивно мусять спрямовувати певну частину своїх зусиль і ресурсів на вирішення як внутрішніх, так і зовнішніх проблем соціального характеру.

Соціальні потреби працівників підприємства охоплюють широке коло питань: поліпшення умов праці та охорони здоров'я, побуту працівників і членів їх сімей, соціально-культурного обслуговування. Забезпечення соціальних потреб трудових колективів здійснюється сукупністю певних підрозділів соціальної інфраструктури підприємства, до складу яких можуть входити:

– їдальні, кафе, буфети;

– лікарні, поліклініки, медпункти.

Питання для самоконтролю

1. Види агросервісного обслуговування.

2. Організація матеріально-технічного постачання в сучасних умовах.

3. Технічні центри як форма комплексного сервісного підприємства.