Цитатна характеристика жіночих образів

“Цитатна характеристика жіночих образів”

«На добрім хазяйстві набралась тіла, стала повна й червона, курила люльку, носила пишні шовкові хустки, а на воластій шиї блищало в неї стільки намиста, що челядь із заздрощів аж розсідалась».

«Молода повновида молодиця, у червоній хустці з торочками, у бурячковій спідниці, дрібно та рівно зафалдованій, так само зафалдований і зелений фартух з нашитими на ньому білими, червоними та білими стяжками… намисто дзвонить дукачами на білій пухкій шиї, міцна крайка тісно перетягає стан і від того кругла, заживна постать здається ще розкішнішою».

«Я – артистка і живу відповідно артистичним законам, а ті вимагають трохи більше, як закони…сіро-програмованої людини…»

Зараз ми маємо час! Зараз я доскажу вам усе недосказане тоді. Слухайте ж! Чуєте, як лущать зелені спини гір, гріючись на сонці? А небо над нами, весняне й високе, гуде од вітру, мов блакитний дзвін!.. Слухайте ж!»

«Була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк»

«Молодиця сміла,Бо все з воєнними жила,І бите з ними м’ясо їла,І по трактирах пунш пила;Частенько на соломі спала,В шинелі синій щеголяла…»

«…Не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості, властивій тільки мужчинам, що виросли в ненастанній боротьбі з супротивними обставинами»

Чи заговорить, чи рукою поведе, чи піде по хаті — так усякому на душі мов сонечко світить»

«Золото — не дівка! Наградив бог Терпилиху дочкою. Кромі того, що красива, розумна, моторна і для всякого діла дотепна,— яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить».

«Низенька, чорнява, заквітчана польовими квітками, вона й трохи не схожа була на селянок, часто запечених сонцем, високих, іноді дуже неповоротких дівчат. Маленька, кругленька, швидка й жвава, одягнена в зелене убрання, між високим зеленим житом, – вона здавалася русалкою. Парубок сперше… чи й не прийняв її за ту польову царівну…» 

"Болить моя головонька від самого чола: Не бачила миленького ні тепер, ні вчора,Ой бачиться, не журюся, в тугу не вдаюся,А як вийду за ворота, од вітру валюся. Ой бачиться, що не плачу, самі сльози ллються: Од милого нема людей, од нелюба шлються."

“ Чого ж ти причепився до мене Не балакай навтямки; кажи товком:чи віддамо Марисю за Миколу не мороч мене.”

«Тайах весело сміється й лукаво поглядає на мене й на Сева. Вона дуже стримана йхолодна взагалі, а коли сміється — робиться близькою. Для всіх людей в неї холодний погляд і професійна усмішка балерини — одним ротом, білими зубами.»

«Моя мати — наївність, тиха жура і добрість безмежна. (Це я добре пам’ятаю!) І мій неможливий біль, і моя незносна мука тепліють у лампаді фанатизму перед цим прекрасним печальним образом.»

“ Мене обдурив:я покохала не Мазайла, а Мазайлова”

«Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. Коли вилізає з землі всяка рослиночка, ото мені радість,— любила проказувати вона»

“ Вона хапає з Левкових пук пучок листа- сльози рясно котяться їй по щоках – пригортає його до грудей,цілує в зворотну адресу…- Чорнила слізьми не розмаж,- каже Левко і одвертається:жде. Марфа, якщо поблизу не видко людей, нескоро віддає йому листа, мліючи з ним з ним на грудях, і шепоче, шепоче…”

«ладна обійняти весь світ», «вчилася музики, язиків і різних робіт ручних».

«Як дівчина… ба ні, хутчій як панна, бо й руки білі, і сама тоненька, і якось так убрана не по-наськи…»

«Хлопець побачив жінку, одутлу й оспалу, в синій, добре знайомій йому сукні, що тепер ледве стримувала повінь її брезклого тіла».

«Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. Загоріле рум’яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, облитий дощем, очима. В лиці, в очах було розлите щось гостре, палке, гаряче, було видно розум з завзяттям і трохи з злістю».

«Обзивалась на гру флояри (сопілки), як самичка до дикого голуба, – співанками. Вона їх знала безліч. Звідки вони з’явились – не могла б розказати. Вони, здається, гойдалися з нею ще в колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях…» .

«Ця дівчина багата, вона байдужа до розваг і гуляти на свята не ходить, роботяща: добре шиє, пряде, варить і пече»

«Тут двоє матерів, твоя і Божа».

1. “ Тіні забутих предків” - Палагна2. “ Лісова пісня” - Килина3. “Меланхолійний вальс” - Ганнуся4. “Модри камень” - Тереза5. “Кайдашева сім’я” - Мелашка6. “ Енеїда” - Венера7. “ Захар Беркут” - Мирослава8. “ Чорна рада” – Леся Черевань9. “ Наталка Полтавка” - Наталка10. “Хіба ревуть воли як ясла повні” – Галя Гудзь11. “ Маруся Чурай” - Маруся12. “ Мартин Боруля” - Палажка13. “ Майстер корабля” - Тайях14. “ Я(Романтика)” - Його мати15. “Мина Мазайло” – Лина Мазайло( його дружина)16. “ Зачарована Десна” – Одарка Єрмолаївна17. “ Три зозулі з поклоном” - Софія18. “ Меанхолійний вальс” - Марта19. “ Лісова пісня” - Мавка20. “ Місто “ – Тамара Василівна21. “Кайдашева сім’я” – Мотря Кайдашиха22. “ Тіні забутих предків “ - Марічка23. “Маруся” - Маруся24. “ Маруся Чурай” – Мати Марусі Чурай

Дякую за увагу!