Григорій Косинка - конспект уроку з української літератури

Тема. Григорій Косинка (Г. Стрілець). Трагічна доля митця. Новела               «В житах» - зупинена мить, пошуки порушеної гармонії

Мета:

навчальна  –    сформувати в учнів поняття про  творчу біографію прозаїка Григорія Косинки, вчити розуміти   позаідеологічність його творів, психологізм художньої деталі в них; допомогти учням глибше усвідомити ідейно-художній зміст новели «В житах», її пафос та стильові особливості;

розвивальна – розвивати вміння переказувати сюжет новел, коментувати                           їхній зміст, визначати основні мотиви, коментувати показ переваги загальнолюдського над класово-ідеологічним, вміти виділяти і коментувати зорові й слухові образи, художні деталі, знаходити в тексті художні засоби, які  передають ставлення автора до героя; розширювати кругозір, словниковий запас учнів, розвивати пам'ять, творчу уяву, спостережливість;

виховна     –    виховувати почуття прагнення гармонії душі і світу,           усвідомлення альтернативи: активна життєва позиція за  будь-яких обставин чи терплячість і пасивне очікування; прагнення поглибити знання шляхом самостійного читання  творів та літератури про творчість письменника і його                           життя.

Обладнання.  Текст новели, підручник, мультимедійна презентація, виставка його  книг, віртуальні ноутбуки

Тип уроку.  Урок вивчення нового матеріалу.

Форма проведення. Урок створення сайту

Перебіг уроку:

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

1. Вступне слово вчителя

     Часто ми чуємо фразу: «Він – людина епохи Відродження». Так говорять про інтелектуалів, людей тонкої натури, всебічно обдарованих тощо. Ще одним сенсом фрази, вважаю, має бути і характеристика людини-митця, творче кредо якої не розходиться з власним реальним життям. Такими були більшість митців 20-30 –х років, недарма  той час і тих людей називали «Розстріляним Відродженням». Серед них і майстер новели, закоханий у жито-життя, - Григорій Косинка... Сьогодні…

2. Організація роботи на уроці

     Але перш ніж почати працювати і заглибитися у тему нашого уроку, хотіла би сказати наступне. Ми живемо у час інформаційних технологій, в якому не лише книга є єдиним джерелом отриманням інформації… Молоде покоління широко використовує для цього всесвітню мережу Інтернет.. Тому пропоную сьогодні провести наш урок у формі роботи над побудовою й наповненням сайту про Григорія Косинку і його творчість. З технологічними особливостями адміністрування сайту  ви глибше познайомитеся на уроках інформатики, а сьогодні ми спробуємо тематично наповнювати розділи сайту «Григорій Косинка».

    Як адміністраторам, або, як говорять, «адмінам» сайту вам потрібні відповідні пристрої, тому отримайте ваші «віртуальні ноутбуки», з якими і в яких ви будете працювати впродовж цього уроку і наступного, оскільки запропонована тема розрахована на 2 уроки. Для роботи над сайтом ми створили 3 комп’ютерні центри. Ваша робота на уроці буде  оцінюватися фішками, ФІЛами, їх ви повинні вносити на сторінку «Опитування» віртуального ноутбука. У кінці уроку ви виведете середній бал за роботу на уроці і поставити у відповідну графу.

3. Оголошення теми та мети уроку, визначення цілей та завдань уроку

     Тож, розгорніть ваші віртуальні ноутбуки, перший розділ сайту має назву «Головна», у ньому – тема сьогоднішнього уроку – «Григорій Косинка            (Г. Стрілець). Трагічна доля митця. Новела «В житах» - зупинена мить, пошуки порушеної гармонії».

• Виходячи із теми, визначте  - яких результатів, на вашу думку, ми повинні будемо досягти на кінець уроку, що повинні знати, уміти, цінувати  (відповіді учнів)
• Так, дійсно, доповнюючи ваші відповіді, пропоную вашій увазі (вивішуються на дошці) ті цілі й завдання, до яких ми будемо прагнути впродовж уроку:

• знати основні відомості про життєвий і творчий шлях прозаїка, зміст новели «В житах»;
• уміти коментувати зміст новели, аналізувати її, визначати риси індивідуального стилю письменника, висловлювати власну думку про твір;
• цінувати миті життя, прагнути до гармонії душі й тіла.

Тож цілі і завдання окреслено – переходимо до роботи над створенням сайту.

ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Робота над біографією Григорія Косинки

• Слово вчителя

      Наступна сторінка нашого сайту має назву «Про автора», і як ви вже здогадалися, говорити ми будемо про життєвий і творчий шлях Григорія Косинки.

   Епіграфом до цього розділу я пропоную слова Андрія Малишка:

Ми тебе шукаєм по росинці

В Щербанівці, серед тополин,

І виходить мати у косинці

Виглядає, чи не прийде син.

Не приймав ти підлості нітрохи,

Прогримів, немов весняний грім,

І стоїть замучена епоха

Над безсмертним іменем твоїм.

• Домашнє завдання

      До речі, розгорніть останню сторінку віртуального ноутбука під назвою «Домашня сторінка», я пропоную вам вдома висловити свою точку зору щодо цих слів Плужника, написавши твір-мініатюру із обґрунтуванням, або (на вибір) написати відгук про сьогоднішній урок. Під час виконання завдання слід дотримуватися вимог до написання твору-мініатюри, а також відгуку.

     Час довів, що головним «злочином» Г. Косинки, із творчим і життєвим шляхом якого ми  знайомимося, став його талант, який не дозволив йому бути слухняним ілюстратором вигаданих владою й критикою перемоги революційних ідей у пожовтневій Україні, а змушував об’єктивно писати про їх дуже суперечливе, насильницьке втілення в життя. «Йдучи у своїх художніх узагальненнях від «малого» до «великого», від психології факту до його філософії, він відкрив у пожовтневій дійсності драми й трагедії, а не перемоги й тріумфи; йому вдається подати складність душевних зламів у людині з позицій не якогось одного класу, а загалом людського буття. І розкрити мовою динамічного лаконізму, за допомогою такого об’ємного афористичного слова, яке ніби вихоплене з уст народу», - читаємо в «Історії української літератури ХХ століття» про Г. Косинку. Чи це так – поміркуємо.

Випереджальне завдання Ви отримали завдання самостійно ознайомитися з життям і творчістю Г. Косинки. Ви почуєте розповідь тільки про деякі епізоди біографії митця, таку собі «пунктирну біографію». Ваше завдання: визначити пропущені фрагменти біографії письменника, важливі для розуміння його творчості, і доповнити розповідь своїми виступами.

 

 

 

 

 

Повідомлення підготовлених учениць

Григорій Михайлович Косинка (справжнє прізвище — Стрі­лець) народився 29 (17) листопада 1899 року в селі Щербанівка Обухівського району Київської області. Батьки — малоземельні селяни — одного разу зробили спробу поліпшити своє злиденне життя в далекосхідних краях, але швидко повернулися назад до села й перебивались батьківським підробітком на цукро­вому заводі в сусідньому селі Григорівні. Майбутній письмен­ник змалку теж підробляв для сім’ї, працюючи на панських економіях.

 

-Що вам відомо про дитинство Григорія?

 

ЗІ СПОГАДІВ МАТЕРІ ПИСЬМЕННИКА

 «Мій Гриць серед дітей свого віку був не такий, як інші... А як любив Грицько квіти! «Розкажіть, мамо, як квітка зветься і чому синя, а не червона?» Коли Грицько підріс, грамоті вчив його мій батько — дід Роман, який жив у селі Красному. Дід при­вчив Грицька до читання, і з книгою він не розлучався».

Батько письменника, сам не писемний, завжди купував синові книжки, як тільки виїздив на заробітки. Це переважно була при­годницька література російсько мовою. Перший твір української літератури, іцо вразив письменника,— «Конотопська відьма» Квітки-Основ’яненка. Ця інформація важлива, адже саме цей твір переконав Гриця в тому, що можна писати «по-простому, по-мужицькому», що в подальшому не могло не вплинути на його творчість.

-Яке справжнє прізвище письменника? Як з*явився псевдонім?

Друзі відраджували Григорія Михайловича від такого псевдоніму Косинка, переконуючи, що його власне прізвище краще: «У тебе таке хороше прізвище – Стрілець, воно й пасує тобі, і раптом такий нецікавий псевдонім. Не всі ж знають, що взяв ти його від квітки, думають, що це – хусточка», проте дебютант не змінив свого рішення: «Квітка ця маловідома, але вона така ніжна й красива, скромна і разом з тим велична. Псевдонім залишається, ось і все...».

Освіта

Двокласну школу закінчив у селі Красному Обухівського району, де жив його дід по матері. Заохочував малого Григорія

до навчання особливо материн брат, у майбутньому — відомий прозаїк Калістрат Анищенко.

Коли Григорієві минуло 14 років, вирушив він до Києва на заробітки. Працював чистильником чобіт, канцеляристом і закінчив вечірні гімназіальні курси. Брав участь у громадянській війні, сидів три місяці у в’язниці (можливо, це була муравйовська тюрма, зображена пізніше письменником у новелі «Фавст»), а протягом 1919-1922 років учився (закінчив три курси) в Київ­ському інституті народної освіти.

-Коли ж зародився у Григорія талант письменника?

Любов до книги, старанність та прагнення знань відбилися й на успішності навчання Гриця. Ці ж самі риси характеру, імо­вірно, сприяли розвитку його таланту. Як свідчать факти, Гриць з дитинства писав дуже гарні твори: його шкільний учитель Павло Іванович після прочитання шкільного твору майбутнього пись­менника напророкував учневі велике майбутнє.

 

Творчий шлях

Перші замальовки і статті Г. Косинка опублікував 1919 року в газеті «Боротьба»; тут же вміщена була й перша новела пись­менника «На буряки». 1920-го року входив до творчої групи «Гроно», яка видала альманах під такою ж назвою, опублікувавши в ньому три етюди Г. Косинки — «Під брамою собору», «Мент», «За земельку». Протягом 1924-1926 років був членом літературного угруповання «Ланка», яке 1926 року перейменувалось на «Марс» (Майстерню революційного слова)

 

  -Що вам відомо про  літературну діяльність письменника у складі літературних угрупувань?

 

1924-1926 рр. Г. Косинка — співавтор новаторських програм, які у той час афішувало «Гроно». Увійшов до «Ланки», але вва­жав, «що кожен митець має свої, властиві його духові форми твор­чості», і тому перестав тяжіти до будь-яких літературних груп.

Г. Косинка перекладав оповідання А. Чехова, якого дуже любив, намагаючись зберегти тонкий чеховський гумор і «пере­дати оригінальну стилістичну манеру цього письменника». Пер­шим Григорій Косинка переклав українською мовою «Мертві душі» М. Гоголя. Цей переклад до 1968 року видавали без позна­чення прізвища перекладача.

 

Останні роки життя

Після ліквідації літературних організацій 1932 року літе­ратор був поза групами. Арештований 5 листопада 1934 року, розстріляний після вироку військової колегії Найвищого суду Союзу PCP в м. Києві від 13-15 грудня цього ж року 17 грудня (18 грудня за іншим джерелом).

Письменника звинуватили в участі в українській терористич­ну ній організації.

 -У чому заключався трагізм останніх років життя Григорія Стрільця?

 

(Арештовано Г. Косинку як звинуваченого «в організації підготовки терористичних актів проти працівників радян- ської влади. У вироку військової колегії Найвищого суду Союзу PCP у м. Києві у справі терористів-білогвардійців від 15 грудня 1934 р. зазначається: «Суд встановив, що більшість обвинуваче­них прибули в СРСР через Польщу, а частина — через Румунію, маючи завдання по вчиненню на території УРСР терористич­них актів. При затриманні у більшості обвинувачених забрано револьвери і ручні гранати. Керуючись постановою ЦВК Союзу PCP від 1.12.1934 р. і арт. арт. 54 та 54-11 КК УРСР, виїзна сесія військової колегії... присудила... Григорія Косинку-Стрільця... розстріляти. Майно... конфіскувати...».)

У 20-х роках цінність творів визначалася лише класовою пози­цією автора. Критика 1920-1930 pp. постійно цікавилася твор­чістю Г. Косинки. Його звинувачували в аполітичності, нечіткості ідейної позиції, вимагали малювати чорною фарбою заможних селян — «ворогів народу», а пролетарів і комуністів — світ­лими. Г. Косинка, який не виконував подібні вимоги і своїм жит­тям та творчістю проголошував любов до України та відмову служити режимові, був оголошений націоналістом, контррево­люціонером, «куркульським агентом у літературі».. На той час це було серйозне звинувачення, яке загрожувало митцю розправою, зокрема фізич­ною. Щоб уникнути її, потрібно було змінити тематику творчості та власну лінію поведінки, чого письменник не зробив. Крім того, у багатьох творах письменника можна прослідкувати утвер­дження думки, що революційні перевороти та доба після них — це велика драма народу (наприклад, рання новела «На золотих богів»). Письменник і в житті чинив так, що його дії викликали роздратування влади. Наприклад, домігся, щоб на похороні дядька Калістрата Аніщенка його труну за козацьким звичаєм накрили китайкою й заспівали улюблену народну пісню Калістрата — «Ой на горі вогонь горить».

Посмертна реабілітація письменника відбулася 19 жовтня 1957 року.

 

-Що цікавого дізналися ви ,досліджуючи біографію Г. Косинки?

 

Це цікаво

Г. Косинка скептично ставився до авторитетів. Щоправда, «вклонявся» двом, у яких, як зізнавався, учився. Це — В. Стефаник та В. Винниченко. Цінував О. Кобилянську, С. Васильченка та норвезького письменника Кнута Гамсуна.

Виступаючи перед публікою, Григорій Косинка не читав свої твори з листа, а розповідав напам’ять, перевтілюючись у своїх персонажів, демонструючи майстерність художнього читання. «Публіка, за спогадами українського літературознавця із США Г. Костюкова, — сиділа, як загіпнотизована».

Свій шлях у літературу Г. Косинка почав з... чищення череви­ків. Коли 1914 року Григорій приїжджає до Києва на заробітки, нічого іншого просто не залишалося.

В одній з автобіографій письменника є запис: «Брав участь у боях»

 

-Що відомо вам про особите життя  відомого новеліста?

 

•   Вагому роль у збереженні творів розстріляного письменника відіграла його дружина — Тамара Мороз, яка впорядкувала посмертні видання його творів
• У 1924 році вони познайомилися  і того ж року восени одружилися. Вона була студенткою Київського інституту кінематографії. Мешкала   сім’я на Володимирській вулиці в одному з будинків на території Софійського собору, адже батько  Тамари, Михайло Мороз, був головою Всеукраїнської православної церковної ради. Їх помешкання часто ставало місцем зборів найталановитіших київських літераторів, які об'єдналися під назвою «Ланка» (з 1926 року — «Майстерня революційного слова»)

4 листопада 1934 Гриша був викрадений органами НКВС СРСР. Тамара пригадує:

- Пам'ятаю наш останній вечір: дипломну роботу я закінчила. Написала слово до захисту і суботнього вечора на 5 листопада попросила Григорія, щоб прочитав його, може щось виправить. Він же мені у відповідь:

• А, Тамара! Не треба братися на ніч за таку серйозну роботу. Завтра неділя, у нас буде час уважно перечитати і зробити так, щоб усе було хороше. Поспішати не треба. Все в наших руках. Ти згодна?

Я погодилася. Завтра, то й завтра.

Не прочитав Григорій мого слова... Ця субота була останнім днем, коли ми були разом і коли я бачила його... Останні слова закарбувалися у серці й звучать мені всі роки мого самотнього життя...

• Тамара Михайлівна залишалася вірною йому до глибокої старості, зберегла в складні роки пам’ять про нього, дбайливо впорядковувала посмертні видання його творів.

Косинку вбили 15 грудня 1934 року. Перед смертю він встиг передати дружині листа:

 «Пробач, що так багато горя приніс тобі за короткий вік. Прости, дорога дружино, а простивши — прощай. Не тужи, кажу: сльозами горя не залити. Побажаю тобі здоров'я. Побачення не проси, не треба! Передачу, коли буде можливість, передай, але не часто. Оце, здається, все. Я дужий, здоровий.»

Григорій просив Тамару :

•                   Розкажи про мене…Ось що вона розповіла (демонстрація фільму РОЗКАЖИ ПРО МЕНЕ)

-А яким пам’ятають Григорія  його  сучасники?

 

Григорій Косинка... Середній на зріст. Обличчя натхненне, привітна усмішка, лагідні й пильні блакитні очі, глибокі й променисті,— вони передусім привертали до себе увагу. Ходив бадьоро, швидко, з піднятою, ніби закинутою головою й здавався вищим, ніж був. А був кремезний, присадкуватий. Волосся світло-русяве, хвилясте.

За характером — доброзичливий, прямодушний, м'який. У вчинках і діях відчувалася впевненість, і тоді проступали риси вольової вдачі.

Таким пам'ятають письменника його сучасники.

Молодий, енергійний, але все було припинено безглуздою смертю. Що ж устиг залишити нам, читачам, поцінувачам його таланту, Григорій Стрілець?

-У якому стилі працював Г. Косинка?

Імпресіонізм - художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань. Сформувався у Франції в другій половині XIX ст., насамперед у малярстві. Визначення походить від назви картини Клода Моне «Враження. Схід сонця» 1873 р. Наприкінці XIX ст. імпресіонізм поширився в європейському письменстві. Засновниками літературного імпресіонізму вважаються брати Конкури. Виявився він також у творчості Гі де Мопассана, М. Пруста, К.Гамсуна, О. Уайльда, Р. Л. Стівенсона, А. Шніцлера, А. Чехова, І. Буніна, А. Анненського та ін.

Визначальні риси імпресіонізму:

•зображується не сам предмет, а враження від нього («Бачити, відчувати, виражати - в цьому все мистецтво», - проголошував Едмонд і Жуль Конкури);

•зображується не сам предмет, а враження від нього («Бачити, відчувати, виражати - в цьому все мистецтво», - проголошував Едмонд і Жуль Конкури);

•імпресіоністи орієнтуються на почуття, а не на розум;

•відмова від ідеалізації: ставлячи перед собою завдання зафіксувати реальні моменти, імпресіоністи найчастіше заперечували поняття ідеалізації й ідеалу, адже ідеал відсутній у конкретній реальності;

•часопростір ущільнюється й подрібнюється, предметом мистецької зацікавленості стає непослідовна зміна подій і явищ (фабула), не соціальний, логічно впорядкований історичний відрізок або період життя героя, а уривчасті фрагменти, відбиті у свідомості персонажа;

•герой імпресіоністичного твору цікавий не так своєю активністю, спрямованою на перетворення зовнішнього світу, як саме «пасивною» здатністю сприймати, реагувати на зовнішні збудники, бути носієм, навіть колекціонером вражень;

•найпоширенішим жанром імпресіонізму стає новела. Український імпресіонізм на тлі західноєвропейського мав яскравіше лірико-романтичне забарвлення, що зближувало його (а нерідко й змішувало зовсім) з неоромантизмом та символізмом.

 

Поетика імпресіонізму відбилася у творчості М.Коцюбинського, В.Стефаника, М.Черемшини, частково О.Кобилянської, а також Г.Михайличенка, М.Хвильового, Є.Плужника та інтилі працював Григорій Стрілець? (модернізм напрям –імпресіонізм)

 

 Перевага імпресіонізму в стильовій палітрі

Назви творів

Близько 20 збірок новел та оповідань.

Найприкметніші новели: «В житах» (1926), «Політика» (1929, «Серце» (1933), «Фавст» (1928).

 

Тематика

Широка і складна панорама життя українського села, боротьба селянства першої половини XX ст.

Трагічний пошук виходу селянином, який потрапив на роз­доріжжя перед вирішальним вибором між старим та новим, пов’язаним з революційними подіями в країні.

Автобіографічне підґрунтя новелістики, зв’язок із власним життєвим досвідом.

 

Світобачення

За світобаченням реаліст, який навколишню дійсність сприй­має такою, якою вона є.

 

У центрі творчості поставив людину, разом з якою радів і роз­кривав її через події в житті.

Світ уважав недосконалим, але нрекрасним, любив його саме таким.

Оптиміст, життєлюб і гуморист за характером.

Риси індивідуального стилю

Індивідуальний стиль можна визначити як неореалістичний, який несе в собі модерністські риси, імпресіоністичні зокрема, які проявляються непослідовно (характерні для ранніх новел, у піз­ніх міцнішас реалістична манера створення образів).

Імпресіоністичні тенденції: фіксація чуттєвого, настроєвого або смислового враження від чогось замість опису; ділення сюжету на окремі часопросторові фрагменти, фрагментарність оповіді; важливість кольорової гами як утілення зорових настроєвих вра­жень; акцентування уваги на окремих художніх деталях.

Лаконізм зображення.

Відсутність авторського втручання в текст.

Стиль художнього мислення ранніх новел — типово роман­тичний

А зараз ,як підсумок уроку,я пропоную вам таку форму роботи ,як «Гра чисел»

 

«Гра чисел»

   

1957	листопад      1934	1923	1920	1913	1919-1922
реабілітований	заарештований	виходить оповідання «Анархісти»	член групи «Гроно»	закінчив початкову школу, працює писарчуком у волості	навчання у Київському інституті народної освіти

 

• Перевірка виконаної роботи, за кожну правильну відповідь у колонці «Гра чисел» - 1 бал (поставити оцінку на «Домашню сторінку»)

2. Робота над змістом новели Григорія Косинки «В житах»

• Слово вчителя

 

Тривожним, важким і повним нерозв’язаних протиріч — саме таким постає перед нами час революційних та пореволюційних подій в Україні XX століття із творів визначних майстрів слова, діяльність яких припала на 20-30 роки. Новели Г. Косинки про ту бурхливу добу посідають одне з чільних місць серед правдивих історій про людину й час, написаних безпосередніми свідками, учасниками тих подій.

    Та попри жахливість, нелюдське обличчя часу митці намага­лися відповідно зі своїм світоглядом віднаходити в ньому й пози­тивні, або, сказати б, просякнуті пафосом гуманізму та життє­ствердження риси, і їм це вдавалося.

    Косинчина заслуга в цьому напрямі неабияка. Адже ціла низка його творів — це гімн життю, що проростає на обпале­ному війною полі наперекір нищівній силі тваринного в людині, це утвердження думки, що навіть, здавалося б, украй понівечена людська душа може й повинна повернутися у свій нормальний стан. А цей стан характеризується наповненістю серця людини радістю, людяністю, любов’ю і закоханістю в життя.

    Мабуть, найглибшого розкриття у творчій спадщині Григорія Косинки порушена проблематика знайшла у невеличкій новелі «В житах».

• Історія написання твору

     Будь-який твір має свою історію написання. Для заповнення відповідного розділу сайту «Історія написання» пропоную комп’ютерним центрам прослухати інформацію літературного критика і коротко зафіксувати її у віртуальному ноутбуці

. Уперше надруковано у львівському журналі «Нова культура» (1922, № 2).

Виправлену й відредаговану автором новелу опубліковано в журналі «Життя й революція» (1925, № 6-7).Отож датою першодруку вважають 1925 р. Журнал «Життя й революція» виходив у Києві в 1925-1934 pp.

1924 p. М. Рильський писав: «Григорій Косинка весь виявляється на естраді, коли він публічно щось читає. Чи то буде його власне оббризкане радісною поранковою росою «В житах» (радісне і в трагізмі своєму), чи то Васильченкова меланхолійна «Мати». Голос Косинки бринить однаково молодо».

Читав Г. Косинка, на прохання слухачів, новелу «В житах» часто. Максим Тадейович написав навіть епіграму з цього приводу:

Це все було страшенно просто — книга і фізиків екстаз... Читав про це разів ти зо сто, Та не читай сто перший раз.

«Дорогий мій Максиме,— писав Г. Косинка,— я відповім вам рядками з вашого вірша, що ви мені його якось читали:«...і навіть невблаганний критик мене, як сонце, веселить». А назвіть мені твір, який полонив би слухача хоч сто разів?».

Новела викликала багато нарікань з боку критики. На літературних вечорах слухачі цікавилися: «Чому вашу увагу привернув такий сюжет? Навіщо з дезертира робити героя худож­нього твору?».

Г. Косинка відповів: «Я вважаю, що письменник повинен правдиво відображати дійсність, історію наших часів. Дезертири були, і я їх не обминаю, як не обминав босяків М. Горький. Художня форма допомогла яскравіше розкрити психологію дезертира, цю прикру у свій час дрібницю. Що він у порівнянні з героїчними діями нашого народу». На те око художника, щоб помічати дрібниці, і ті, що сприяють, і ті, що перешкоджають нам будувати нове життя

.

7. Аналіз новели «В житах»

Новела «В житах» з однойменної збірки засвідчує орієнтацію письменника на стефанівський тип письма. Перед читачами постає лише один «щасливий» день із життя Корнія Дізіка, від особи якого ведеться розповідь. Він зі своєї волі опинився в банді отамана Гострого, тому став дезертиром і переховувся в житах. Звідси — назва новели. «В житах» — це не лише місце дії, це багатогранний символ, що уособлює в собі й життя селянина, і його ставлення до навколишнього світу, і становлення як людини на землі. Деморалізована ідеологія світлого більшовицького майбутнього призвела до того, що молодий юнак ловить коротку мить і милується життям, але неспокій сидить у серці, бо при думці про розстріл комуніста Матвія Киянчука «до болю робиться сумно». Саме в житах випадково знаходить Корнія Уляна, вона йшла в сусідське село Чорносливку до матері. Уляна була вимушена через свою бідність стати дружиною гнилищанського багатія Дзюби, але вона досі кохає Корнія Дізіка.

Закохані сп'яніли від щастя в житах, адже там загубилася їхня доля. Що станеться з ними далі — невідомо. Світовідчуття героя твору сконцентровані на одній миті, а тому мають такий контрастний характер.

Ідея твору — з'ясування сенсу людського існування, адже інколи все своє життя людина чекає на одну мить щастя, а ще наштовхує на думку, що життя кожної миті ставить нас перед вибором, як і героя твору.

Для нього в ту мить жита, «червона хустка Уляни» і він сам — єдине мірило буття на землі, усе інше — потім. Корнію не хочеться згадувати про те, що мучить його совість, а саме розстріл комуніста Матвія Киянчука, у якому він, напевно, брав участь. Він молодий, трохи іронічний («ми, дезертири,— народ бойовий», але спраглий до життя. «...Мені хочеться співати, як співають старі, коли згадають молодість, а я ще хочу співати!»).

Читав Г. Косинка, на прохання слухачів, новелу «В житах» часто. Максим Тадейович написав навіть епіграму з цього при­воду:

 

Це все було страшенно просто —

 Хитає фізиків екстаз…

Читав про це разів ти зо сто,

Та не читай сто перший раз.

 

    «Дорогий мій Максиме, — писав Г. Косинка, — я відповім вам рядками з вашого вірша, що ви мені його якось читали: «…і навіть невблаганний критик мене, як сонце, веселить». А назвіть мені твір, який полонив би слухача хоч сто разів?».

    Новела викликала багато нарікань з боку критики. На літе­ратурних вечорах слухачі цікавилися: «Чому вашу увагу при­вернув такий сюжет? Навіщо з дезертира робити героя худож­нього твору?».

    Г. Косинка відповів: «Я вважаю, що письменник повинен прав­диво відображати дійсність, історію наших часів. Дезертири були, і я їх не обминаю, як не обминав босяків М. Горький. Художня форма допомогла яскравіше розкрити психологію дезертира, цю прикру у свій час дрібницю. Що він у порівнянні з героїчними діями нашого народу». На те око художника, щоб помічати дріб­ниці, і ті, що сприяють, і ті, що перешкоджають нам будувати нове життя.

• Первинна рефлексія

    Перш ніж аналізувати запропонований твір, я хотіла би , щоб ви висловили свої емоції та враження від прочитаного твору.

• Тож  яке враження залишилося у вас після прочитання твору?
• Що найбільше схвилювало, запам’яталось?

• Словникова робота

 

• Хто такий дезертир? (зверніться до розділу сайту «Словник»)

(дезертир; ч. (фр., від лат., втікач, зрадник):

1) зрадник, утікач; той, хто залишає військо без дозволу;

2) перен. Особа, яка уникає певної роботи, ухиляється від обов’язків і т. ін.

•  Які причини можуть бути дезертирства?
•  Якою людиною може бути дезертир?
• Уявіть собі , що ваш товариш, призваний до лав армії, раптом стає дезертиром. Змоделюйте ситуацію зустрічі з ним.
• Робота над змістом і формою твору

1. Від чийого імені йде оповідь у творі? (від імені Корнія Дізіка – від 1 особи однини, тобто сюжет побудований на враженнях головного героя – фрагментарність)
2. Які події пропущено крізь свідомість дезертира? (громадянська війна: згадка про комісарів, отамана Гострого, про Матвія Киянчука, використання  революційної термінології, увага пісеньці «… Мой муж – більшовик, а я  - гайдамачка!»)
3. Як він сприймає своє таке хитке становище? З якою метою у новелі подано монологи Корнія, адресовані сонцю. божій корівці, чорногузу? (зачитування початку новели) – герой переживає тривогу, страх бути спійманим, але й водночас помічає красу світу навколо, він милується нею і увесь твір ніби пронизаний жагою до життя, життєлюбністю, сонячною енергією.
4. Який епізод є ключовим у новелі? Чому? Зверніть увагу на тему уроку. (Зустріч Корнія із Уляною. Це є своєрідна кульмінація твору, оскільки герої  на мить – коротку, зупинену, як у новелі В.Винниченка «Момент» - немов перебувають поза часом та історію, вони є не представниками якогось класу, а просто людьми – закоханими, емоційними.

Зачитайте і прокоментуйте зустріч Корнія та Уляни. Зверніть увагу на деталі: (червона хустка (класове-загальнолюдське), одяг Уляни та Корнія (класове: зелена сорочка, вишита сорочка – національне – загальнолюдське), портрет Уляни.

 

5. Прокоментуйте останні рядки новели: «… бо в житах загубилась моя доля, і мені хочеться плакати, мов дитині, або співати, як співають старці, коли згадують молодість, а я ще хочу співати!».
6. Спробуйте пояснити назву твору.

• Пошуково-дослідницька робота

   Напевне, ви звернули увагу, що Григорій Косинка так щедро насичує свій твір звуковими, візуальними та тактильними художніми образами.

• Скажіть, якому іншому твору суголосна ця новела («Інтермецо» М.Коцюбинського).
• Завдання комп’ютерним центрам: заповнити розділ сайту «Художні образи» - 1 центр – виписати з тексту зорові образи, 2 центр – слухові, 3 центр – нюхові, запахові образи, смакові, дотикові. На виконання запропонованого завдання відводиться 2 хвилини.
• Перевірка виконаної роботи, оцінювання.

Зорові образи: Сивий степ; важкий колос схилився до землі; старий чорногуз; сірі, гарні очі, розпатланий чуб, ще дитяче обличчя; крайкована синіми льонами плахта з вівса, ячменю…; копит горить під сонцем; степова дичка – запалена, засмажена (дівчина Уляна); гарно вишита мережка.

Слухові образи: Сонце… сміється з мене крильцями бджіл: «дізік, дізік…»; у мене почали дзвонити коси, серпи; солдат… вигукує, стріляючи з ляку; степ… дзвонить хвилями; десь над ухом б’ється крильцями джміль, гуде; нерви уже не співають, а тільки дзвонять тихо: «Дзінь, дінь!..»; впало на дорогу її слово: – змінилася; шептали колоски; дзвонить у такт степу моє серце.

Нюхові, запахові образи, смакові, дотикові: Городи пахнуть полином, м’ятою п’яні гречки; вітер … теплий, ніжний гарячий вітер.

. Визначте риси імпресіонізму в новелі Г. Косинки «В житах».

Орієнтовна відповідь

Психологізм у змалюванні персонажів. («...Хотів посміхнутись і не міг: вона довго дивилась на мене, видно, думала, а коли її око впало на моє дране коліно, ...соромливо засміялась, тільки губи якось по-дитячому затремтіли, на колосок покотилася непомітно сльоза... Сині очі питали мене: «Хіба ти, Корнію, забув ясла коло чорного вола Зоряна?..»». Автор передає душевний стан героя, коли той раптом зустрів своє перше кохання, тепер уже далеку й недосяжну жінку, жінку, яка ще й досі його кохає, живучи з нелюбом.)

Прагнення охопити найтонші зміни в настроях, миттєві враження. («Лягаю... «Японка» косо дивиться на дорогу, мої нерви приймають пісні поля і, здається, починають підспівувати самі; десь над ухом б'ється крильцями джміль, гуде, розсотує нерви, і мені до болю хочеться піймати його і задавить...» Герой у великому напруженні, адже дорогою хтось наближається; хоч він і звик до небезпеки, сприймає «пісні поля», одноманітний звук джмеля його дратує так, що хочеться скочити, знайти і задавити його..., щоб хоч якось розрядити напруження.)

Особливий лаконізм прози. («— В жита! — Треба рушать!» «...Оглянув свою «японочку» — засунув її за пасок штанів, картуз — на очі, а стежкою чорногуза — в жита».)

Ритмічність. («...Одкрасувались — наливаються, через тиждень-другий — копи, а зараз догоряють; у мене почали дзвонити коси, серпи, а важкий колос схилявся до землі».)

Багатство відтінків у змалюванні дійсності. (Стосунки Корнія й Уляни: «покотилась непомітно сльоза», «які вороги ми... Ні, Корнію, нам не так треба!», «Хай хоч один день буде наш!», «То, Корнію, зуби чортові, а не Дзюби!», «...а то ж нікуди не пускає...», «боязко, з тихою журбою, нагадувала», «перекривила», «тихо поцілувала», «повела бровою і засміялась».)

Збільшена увага до кольорів і звуків, яскравих деталей. (Очі сині-сині, мов льон; божа коровка; шептали колоски; «я співать хочу...».)

Уникнення соціальних проблем. (Ми не знаємо нічого конкретного про героя: ні його переконань, ні причини дезертирства; є лише окремі натяки. Герой просто хоче жити, радіти сонцю, любити, і за це платить злигоднями й небезпекою дезертирського життя.)

III. Закріплення знань, умінь та навичок

 

3. Самостійна робота

    Завершуючи  роботу над заповненням цього розділу сайту, пропоную кожному учаснику комп’ютерного центру самостійно виконати завдання «Впізнай художній засіб», тобто поєднати приклади художніх засобів із їх визначенням. Виконуючи завдання такого характеру, ви готуєте себе до участі у ЗНО.

1.	ранок, заплаканий у росах, молодий і трохи засоромлений сонцем	А	діалог
2.	міцні, рівні, сильні (ноги)	Б	поетичне звертання
3.	народ бойовий	В	метафора
4.	вирішив не снідать: хіба можна до служби Божої хоч рісочку до рота брати?!	Г	пісні
5.	льогкі хліба, проноситься іскрою	Д	іронія
6.	китиці, мов павучки калини; очі сині-сині, мов льон	Е	епітети
7.	Ой що ж бо то за ворон…	Є	інверсія
8.	«Хочеш на коліна, до сонця?»	Ж	фразеологізми
9.	Дзвони, степе! П’яні жита, розступіться!	З	риторичні питання
10.	- Здрастуй! – і стала. - Здорова будь, Уляно! – хотів  посміхнутись і не міг.	І	порівняння

1-В 2-Е 3-Є 4-Д 5-Ж 6-І 7-Г 8-З 9-Б

10-А Інтерактивна вправа «Мозковий штурм».

Визначте основні мотиви новели Г. Косинки «В житах».

Орієнтовна відповідь

• Мотив захоплення природою, життям;
• несприйняття жорстокої дійсності;
• туга за мирною хліборобською працею;
• сум за жертвами класової боротьби;
• мотив кохання, що не забувається.

 

• Самоперевірка виконаної роботи

ІУ. Закріплення вивченого

• Слово вчителя

   Підходить до завершення урок, але не підходить до кінця робота над змістом новели «В житах» та заповненням сайту про Григорія Косинку.  Вона триватиме ще на наступному уроці, де на нас чекає робота над мотивами твору, образом головного героя, проблематикою, визначенням стильової домінанти тору тощо.

 

• Рефлексія

    Чи вдалося досягти поставлених цілей та завдань на початок уроку?

   Що виявилось найважчим? Найлегшим?

   Над чим би ще хотілось попрацювати?

• Підбиття підсумків оцінювання (виведення учнями середньої оцінки за урок)
• Заключне слово вчителя

    Жито, жити, любити... — це весь Косинка, це його поезія. Читаючи його твори, просто забуваєш, що це проза, а не поезія. Такі ці новели насичені образами, мелодією, почуттям. То ж і пишучи про них, несподівано й сам спостерігаєш за собою бажання писати ледь не віршем, помічаєш, що Косинчині образи, художні засоби, ідеї знаходять відгук у тобі. Та не просто відгукуються, а спонукають тебе до співтворчості, пробуджують думку, почуття і наснажують на життя, наповнене сенсом і гідністю...

Новела Г. Косинки «В житах» — це як зупинена мить, пошуки героєм порушено» гармонії. Він любить природу, тонко розуміє її красу. Любить жінку, життя в його різноманітних виявах, але змушений переховуватися від усіх, вовком бродити в степу. Бо він дезертир, якому незрозуміла, чужа й ворожа війна, від котрої він хоче втекти, котру хоче забути. Інколи йому доводиться й грабувати селян, бо життя в нього таке безвихідне. Сумною тінню лягає на душу згадка про людину, у розстрілі якої йому випало брати участь під час громадянської війни. Зустріч із дівчиною, яка стала чужою дружиною, але не забула його, ще більше розпалює в юнакові жагу до життя, бажання вистояти, вижити, адже світ — такий прекрасний, і читачам передається вітаїстичний пафос твору, прагнення до гармонії у світі й у душі.