"Вальс меланхолійний"

Урок з української літератури. Тема: “Вальс Меленхолійний” Ольги Кобилянської»

Ольга Кобилянська

Короткі відомотсі про О. Кобилянську. Народилася у містечку Гура-Гумора в Південній Буковині у багатодітній сім’ї. Через 5 років після народження батька перевели до м. Сучави. Пізніше вона жила в селі Димка, а з 1891 — у Чернівцях. Навчалася у німецькій школі. Перші її літературні твори написані німецькою мовою, пізніше почала писати рідною мовою. Взяла активну участь у феміністичному русі, ставши у 1894 однією з ініціаторок створення «Товариства руських жінок на Буковині». Творчість Кобилянської 1920-1930-х рр., коли Буковина опинилася під владою Румунії, проходила у складних умовах. У творах Кобилянської періоду першої світової війни та часів румунського панування з’явилися деякі нові мотиви. Творчість Кобилянської 1920-1930-х рр. підпадала під вплив символізму. Померла 21 березня 1942 року. За цією силкою, ви зможете перейти, а бо дізнатися більше про життя та творчість письменниціhttps://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9 A%D0%BE%D0%B1%D1%8 B%D0%BB%D1%8 F%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8 F,_%D0%9 E%D0%BB%D1%8 C%D0%B3%D0%B0_%D0%AE%D0%BB%D0%B8%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0

«Вальс Меланхолійний»

Історія створення і публікаціїЯк і багато інших творів О. Кобилянської, новела має значною мірою автобіографічний характер. Письменниця порівнювала своє життя з життям однієї з героїнь твору Софії Дорошенко. У листі до О. Маковея від 17 лютого 1898 р. вона писала: "Прочитали-сьте «Valse mélancolique» і знаєте історію мого життя. С е м о я історія. Більше не кажу нічого" (ІЛ, ф.14, № 139). Уперше надруковано 1898 року в Літературно-науковому вістнику, т. 1, кн. 1. О. Кобилянська була невдоволена з першодруку, оскільки в ньому зроблено окремі зміни, дещо опущено, чимало друкарських помилок. За первісним німецьким автографом уперше надруковано 1904 р. у журналі "Ruthenische Revue", № 6—12. У перекладі О. Косач вміщено в журналі "Жизнь", 1900, т. ХІІ. Німецький автограф твору датований 23 серпня 1894 р. Під українським першодруком стоїть дата: "Чернівці, 1897". Новела війшла до збірок О. Кобилянської "До світа" (Львів, 1905), "Твори", т. 1 (Х., 1929), "Вибрані твори", т. 2 (К., 1940). Як і багато інших творів О. Кобилянської, новела має значною мірою автобіографічний характер. Письменниця порівнювала своє життя з життям однієї з героїнь твору Софії Дорошенко. У листі до О. Маковея від 17 лютого 1898 р. вона писала: "Прочитали-сьте «Valse mélancolique» і знаєте історію мого життя. С е м о я історія. Більше не кажу нічого" (ІЛ, ф.14, № 139). Уперше надруковано 1898 року в Літературно-науковому вістнику, т. 1, кн. 1. О. Кобилянська була невдоволена з першодруку, оскільки в ньому зроблено окремі зміни, дещо опущено, чимало друкарських помилок. За первісним німецьким автографом уперше надруковано 1904 р. у журналі "Ruthenische Revue", № 6—12. У перекладі О. Косач вміщено в журналі "Жизнь", 1900, т. ХІІ. Німецький автограф твору датований 23 серпня 1894 р. Під українським першодруком стоїть дата: "Чернівці, 1897". Новела війшла до збірок О. Кобилянської "До світа" (Львів, 1905), "Твори", т. 1 (Х., 1929), "Вибрані твори", т. 2 (К., 1940).

Сюжет. У новелі змальовується життя трьох талановитих дівчат ─ Марти (вчителька), Ганни (художниця), Софії (піаністка). Кожна з них прагне знайти своє щастя, найповніше виявити багаті духовні сили. Починається твір сповіддю Марти, від імені якої й ведеться оповідь. Через передані емоції вона вводить читача у світ музики, з яким асоціюється постать подруги Софії. Далі йде власне історія знайомства дівчат. Спочатку разом мешкало дві подруги Марта та Ганна. Вони мали схожі погляди на життя і доповнювали одна одну. Після підвищення орендодавцем плати за квартиру дівчата змушені шукати третю співмешканку. Знайомство з Софією відбувається через повідомлення служниці, яка вказує на непривабливі деталі її гардеробу: подерті рукавички, ґудзик від пальта тримається на одній нитці. Згодом, познайомившись ближче, дівчата дізнаються, що Софія професійно займається музикою. Перше враження змінюється після виконання дівчиною етюду Шопена. Перед ними розкривається талановита, вразлива до музики особистість. Між дівчатами встановлюється міцний духовний зв'язок. Долі дівчат складаються по-різному. Марта вийшла заміж і стала зразковою дружиною та дбайливою матір'ю. Ганна виїздить до Риму, де заводить вільні стосунки. Однак цей зв'язок, не скріплюючись справжніми почуттями, швидко розривається. Батька своєї дитини вона покидає. Сина бере повністю під свою опіку. Найтрагічніше склалася доля Софії. Її небуденний талант не зміг зреалізуватися ─ не було кому покрити великі видатки, потрібні для здобуття освіти у Відні. Смерть матері та відмова дядька допомогти завдали їй страшенної муки. Звук розірваної струни фортепіано був останньою краплею для змученого серця. Воно не витримало ─ настала раптова смерть.

ПерсонажіУ новелі зображено постаті жінок-інтелектуалок, що почали з'являтися в західноукраїнському житті на зламі століть. Софія ─ талановита піаністка, творчо обдарована особистість, лірична й емоційна. Такі деталі, як подерті рукавички або затикання найменших щілин у вікні розкривають у ній нервову, вразливу, чутливу до світу, замкнену особистість. Мистецтво стає засобом саморозкриття, віддушиною для духовних сил героїні, яка зазнала приниження у житті (через нещасливе кохання). Марта ─ втілення любові. Стримана, терпляча, жіночна, багата внутрішнім духом, «ладна обійняти весь світ», «вчилася музики, язиків і різних робіт ручних». Готувалася стати вчителькою. За словами Ганни ─ вроджена жінка та матір. Ганнуся ─ пристрасна, емоційна, нестримна, вибухова, непостійна, неврівноважена. Вона з деякою погордою ставиться до Марти, яка, мовляв, може стати "стовпом родини", але їй не зрозуміти "нюанси артизму". Однак натуру Ганнуся мала чисту, без фальшу. Її гарячковість швидко змінювалась добротою та чуйністю. Вона талановита і живе своїм ремеслом. Художниця мріє про Італію, де зосереджені незрівнянні витвори мистецтва. В особистому житті не терпить приписів, їй байдуже, що скаже світ про її особисте життя.

Паспорт твору. Рід літератури: епос. Жанр «Valse Melancolique»: «музична новела». Тема «Valse Melancolique»: розповідь про життя трьох жінок, які своїми думками та світовідчуттям не вписувалися у тогочасний формат пересічних жіночих душ. Ідея «Valse Melancolique»: утвердження думки про вільний вибір жінкою свого життєвого шляху та не-обхідність створення умов для її самореалізації. Композиція «Valse Melancolique»: мотив вальсу у творі наскрізний і об’єднує всі події в завершене ціле. Розвиток подій — це стрімке розгортання сюжету новели. Будні трьох прия­тельок спочатку були гармонійними й щасливими. Вони настроєво нагадува­ли першу легку частину вальсу.

Тест для самоперевірки!https://learningapps.org/display?v=pwiitk0ja20