Цивільне та сімейне право (Контрольна робота)

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Навчально-науковий інститут права та кібербезпеки

Факультет №2

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з навчальної дисципліни

«Цивільне та сімейне право»

Виконав:

студент 1 групи 4 курсу

галузь знань 08 Право

спеціальність 081 Право

Науковий керівник

_____________________________

_____________________________

_____________________________

Одеса 2021

ВАРІАНТ 6.

Теоретичні питання:

а) поняття та види судових витрат;

б) заочний розгляд справи.

Задача:

Підлітки Іванов (16 років), Петров (14 років) і Сидоров (11 років) вночі пасли табун коней, який належав місцевому фермеру. Вночі, коли хлопці спали, один із коней вийшов на шосе, де з ним зіткнувся легковий автомобіль. 11

Теоретичні питання:

А. Поняття та види судових витрат;

Судові витрати - це грошові витрати, які пов'язані з розглядом справи в порядку цивільного судочинства і виконанням судового рішення.

Метою встановлення інституту судових витрат є часткове відшкодування державі витрат на забезпечення діяльності судів. Зокрема, кошти судового збору після зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України спрямовуються на зміцнення матеріально-технічної бази судів, включаючи створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційної системи, веб-порталу судової влади, комп'ютерних локальних мереж, сучасних систем фіксування судового процесу, придбання та обслуговування комп'ютерної та копіювально-розмножувальної техніки, впровадження електронного цифрового підпису тощо.

Але судові витрати виконують не лише компенсаційні функції. За їх допомогою держава стимулює осіб користуватися своїми процесуальними правами належним чином, а саме: не звертатися до суду з необґрунтованими вимогами, добровільно і своєчасно виконувати свої обов'язки. За загальним правилом, особі, якій відмовлено у задоволенні її вимог, судові витрати не відшкодовуються. Сторона, яка програла справу, відшкодовує іншій стороні всі понесені нею судові витрати.

Відповідно до ст. 79 ЦПК судові витрати складаються із судового збору і витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судовий збір - це обов'язковий платіж, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів.

Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти і розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 р. № 3674-УІ (далі - Закон № 3674-УІ).

Згідно з цим Законом платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.

Розміри ставок судового збору встановлюються: у відповідному місячному розмірі МЗП, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову або у фіксованому розмірі.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їх представників, пов'язані з явкою до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів і проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи;

5) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

На відміну від розміру судового збору, розмір витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, залежить від фактичних затрат, понесених при розгляді та вирішенні конкретної цивільної справи.

Звільнення від судових витрат.

Відповідно до Закон України Про судовий збір

1.               Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:

1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;

2) позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи;

3) позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

5) особи, які страждають на психічні розлади, під час надання психіатричної допомоги;

6) позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення;

8) інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів;

9) інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів;

10) позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

11) виборці - у справах про уточнення списку виборців;

13) учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав;

15-¹) органи місцевого самоврядування - за подання заяви про визнання спадщини відумерлою;

22) позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв’язку з тимчасовою окупацією території України,

Розподіл судових витрат між сторонами у цивільній справі.

Стаття 141. Розподіл судових витрат між сторонами

1.               Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
2.               Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

3.               При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову,

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи,

4. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
5. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави
6. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

13.                     Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Стаття 142. Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду

1. У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
2. У разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Б. Заочний розгляд справи.

Відповідно до глави 11 ЦПК України що регулює порядок заочного розгляду справ у цивільному судочинстві, а саме стаття 280. Умови проведення заочного розгляду справи.

Заочне провадження є особливим порядком розгляду та вирішення цивільної справи за відсутності відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового розгляду і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, позивач не заперечує проти такого вирішення справи та суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заочне провадження є додатковою гарантією позивачеві від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу, дотримання судами строків розгляду справи. Проте в окремих випадках розгляд справ у порядку заочного провадження не спрощує, а ускладнює процес та дає відповідачу можливість його затягнути, оскільки він має право на скасування заочного рішення судом, який його ухвалив, після чого справа розглядається в загальному порядку.

Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів. У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного

 За формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 ЦПК України, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд. Відповідачам, які не з’явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Скасування та оскарження заочного рішення.

Стаття 285. Форма і зміст заяви про перегляд заочного рішення

1.               Заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у письмовій формі.
2.               У заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено:

1) найменування суду, який ухвалив заочне рішення;

2) ім’я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв’язку;

3) обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це;

4) посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача;

5) клопотання про перегляд заочного рішення;

6) перелік доданих до заяви матеріалів.

3.               Заява про перегляд заочного рішення підписується особою, яка її подає.
4.               До заяви про перегляд заочного рішення додаються її копії за кількістю учасників справи та копії всіх доданих до неї матеріалів.
5.               До заяви про перегляд заочного рішення, поданої представником відповідача, додається довіреність або інший документ, який підтверджує його повноваження.
6.               До заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату судового збору.
7.               До заяви про перегляд заочного рішення додаються докази, на які посилається заявник.
8.               До неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються положення про залишення заяви без руху та надання терміну для усунення недоліків, а в разі їх не усунення повернення заяви.

Стаття 287. Порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення

1.               Заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
2.               У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою:

1) залишити заяву без задоволення;

2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Стаття 288. Скасування та оскарження заочного рішення

1.               Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
2.               Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
3.               Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Стаття 289. Законна сила заочного рішення

1.               Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Задача:

Підлітки Іванов (16 років), Петров (14 років) і Сидоров (11 років) вночі пасли табун коней, який належав місцевому фермеру. Вночі, коли хлопці спали, один із кон,ей вийшов на шосе, де з ним зіткнувся легковий автомобіль.

У результаті ДТП кінь загинув, водій отримав тілесні ушкодження, автомобіль відновленню не підлягає.

Визначте: хто в даній ситуації буде відповідачем за шкоду, заподіяну водію?

При відповіді врахуйте дві можливі ситуації:

А) фермер уклав трудову угоду лише з Івановим;

Б) фермер усно домовився з усіма підлітками, що вони під час літніх канікул будуть пасти його коней.

Чи має право фермер пред’явити зустрічний позов до водія автомобіля про відшкодування вартості загиблого коня?

Вирішення

Розглянемо детально першу ситуацію, за якою була укладена трудова угода лише з Івановим.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 КЗпП України не допускається прийняття на роботу осiб молодше 16 рокiв. Отже, з Івановим, якому виповнилось 16 років трудова угода була укладена на законних підставах.

На мою думку, відповідальність за завдану водію шкоду буде нести фермер, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

За шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов'язків, працівник несе відповідальність  перед  підприємством  (установою, організацією), з яким перебуває в трудових відносинах.

За другою ситуацією коли фермер усно домовився з усіма підлітками, що вони під час літніх канікул будуть пасти його коней відповідальність за шкоду буде нести фермер. І стягнути розмір шкоди із підлітків він не зможе.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 КЗпП України за згодою одного iз батькiв або особи, що його замiнює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, якi досягли п'ятнадцяти рокiв.

Для пiдготовки молодi до продуктивної працi допускається прийняття на роботу учнiв загальноосвiтнiх шкiл, професiйно-технiчних i середнiх спецiальних навчальних закладiв для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю i не порушує процесу навчання, у вiльний вiд навчання час по досягненнi ними чотирнадцятирiчного вiку за згодою одного з батькiв або особи, що його замiнює.

Отже, допускається прийняття на роботу учнів з 14 років. Тому, підлітки Іванов (16 років), Петров (14 років), якби з ними був укладений трудовий договір, могли б нести відповідальність за завдану з їх вини шкоду, проте оскільки трудові відносини між ними і фермером не були належним чином оформлені, то відповідальність за завдану водію шкоду покладається на фермерське господарство.