Царський період. Царський період історії Риму охоплює період від 753 до 509 років до н.е. Із семи римських царів історичними вважають лише кількох останніх. Проте саме царі заклали основи соціального устрою римського суспільства (реформи Сервія Тулія), розширили Рим, будували у ньому храми тощо. Знаємо, що влада «рекса» не була безмежною.
першийтріумвіратнеофіційний політичний союз у пізній Римський республіці між трьома приблизно однаковими за могутністю політичними та військовими лідерами: Гаєм Юлієм Цезарем, Марком Ліцинієм Крассом та Гнеєм Помпеєм Великим; з метою протистояння сенату і збільшення особистої влади та політичного впливу.[1]
15 березня 44 р. до н.е. під час засідання сенату його убили змовники, які щиро вважали, що повернуть республіканський лад. Після смерті Цезаря майже півтора десятиліття тривав черговий період громадянських воєн в історії Риму. Основна боротьба розгорнулась між молодим і амбітним племінником Цезаря Октавіаном Августом та вірним другом Цезаря Марком Антонієм. Перемогу здобув Октавіан, який у 27 році до н.е. закріпив свою одноосібну владу і став творцем Римської імперії.
Рим доби імперіїДвоюрідний онук, прийомний син і спадкоємець Гая Юлія Цезаря. Колись словом «август» називали тільки те, що мало божественне походження. Привласнивши собі цей титул, імператор фактично дорівняв свою владу до божественної, пізніше на його честь у деяких мовах було названо восьмий місяць року. Саме на цей час правління Октавіана Августа припадає народження Ісуса Христа.
Домінат. Діоклетіан, запровадивши домінат (від латинського dominus – «пан»). Рим відмовився від завойовницьких війн. Діоклетіан розподілив імперію між чотирма спадкоємцями, а сам перебрався до одного із власних маєтків. Коли його наступники пересварилися, і сенатори звернулися до нього по допомогу, він відповів: «Ви бачили, яку я на городі виростив капусту?». Діоклетіан
У 395 році Римську імперію розділили сини імператора Феодосія на західну та східну частини. Західна Римська імперія охоплювала терени Північної Африки і Західної Європи, її столицями були міста Медіолан (Мілан), Равенна, знову Рим. Східна частина згодом отримала назву Візантія (за першим іменем своєї столиці, міста Константинополь), існувала до 1453 року.