«Давньогрецький театр та його нові маски»

ЛІЦЕЙ № 19 М. ЖИТОМИРА

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ

ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

на тему:

«ДАВНЬОГРЕЦЬКИЙ ТЕАТР ТА ЙОГО НОВІ МАСКИ»

(Урок розвитку зв'язного мовлення, 8 клас)

Підготувала:

вчитель зарубіжної літератури,

спеціаліст вищої категорії,

педагогічне звання

«Вчитель-методист»

Людмила АНТОНЕНКО

Житомир, 2023

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ

із зарубіжної літератури на тему:

«ДАВНЬОГРЕЦЬКИЙ ТЕАТР ТА ЙОГО НОВІ МАСКИ»

(Урок розвитку зв'язного мовлення, 8 клас)

Тема: «Давньогрецький театр та його нові маски»

Мета:

навчальна: ознайомити учнів з особливостями виникнення, облаштування, функціонування давньогрецького театру; сприяти усвідомленню того, що давньогрецький театр був важливим засобом виховання найширших мас народу та підґрунтям розвитку сучасного європейського театру;

розвивальна: розвивати уважність, допитливість, зв'язне мовлення, акторські здібності учнів;

виховна: прищеплювати повагу до театрального мистецтва та античної культури.

Тип уроку: урок розвитку зв'язного мовлення.

Обладнання: видання поетичних творів («Театр» та «Сцена» Н. Васіної; презентація «Давньогрецький театр був, є і буде» та наочність за темою уроку; аудіо записи музичних творів (Людвіг ван Бетховен «Мелодія сліз» та пісня «Увесь світ ‒ театр» В. Картишова); медіа засоби.

Випереджальне завдання: Ініціативна група учнів мала підготувати повідомлення «Давньогрецький театр був, є і буде», за індивідуальним завданням власноруч оформити книжку «Кожен театр ‒ перлина» та підготувати її презентацію.

ХІД УРОКУ

І.ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ Й ЕПІГРАФА УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Епіграф:

  «Так, світ ‒ театр.

Де всі чоловіки й жінки ‒ актори.

Тут кожному приписаний свій вихід,

І не одну з них кожний грає роль».

В. Шекспір

«Як вам це подобається»

(переклад О. Мокровольського)

Слово вчителя

Сьогодні я пропоную вам поринути у світ театрального мистецтва. Протягом уроку ви дізнаєтеся про особливості виникнення, облаштування та функціонування того театру, який став неперевершеним взірцем для розвитку всього європейського театрального мистецтва. Ідеться про давньогрецький театр, новими масками якого є сучасні театри.

Учитель декламує вірш Н. Васіної «Театр» мовою оригіналу під музчну композицію «Мелодія сліз» южнокорейского піаніста під псевдонімом The Daydream.

ТЕАТР

Зал − столикое поле. Улягутся тени.

В наплывающем мраке. Взовьются ступени

Ядовитой змеёй Предо мной.

Засверкают огни и смешаются краски,

И собьются слова, и запрыгают маски.

Где моя? Где твоя?

Снизойдёт пустота, смыв речей отголоски.

Затрепещут смычки, озарятся подмостки,

Я на них. Зал затих.

Темп растёт, голос льётся, как резвая птица.

Роль моя удаётся, а ритм всё кружится.

Полный ход! И неясен исход.

Чутким сердцем вбираю я струн переливы.

Многоликой судьбы расплетаю извивы...

Новый лик! Долог лик...

Я слагаю года и сжигаю мгновенья...

Вся симфония жизни − моё вдохновенье

И ступеней сверкающий ряд...

Но уже начал действовать яд.

Театр − це велич, краса, гармонія; театральне мистецтво вражає кожного, але не кожному до снаги осягнути його. Та дивна річ: якщо ти хоча б один раз відвідав театр, то обов'язково з'явиться бажання відвідати його знову. Театр вабить і запрошує...

III. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Робота з епіграфом

Як ви розумієте слова геніального англійського драматурга В. Шекспіра? (У житті нам доводиться грати не одну роль. Ми змінюємося. У нас на це є безліч причин: вік. життєвий досвід, ситуація, професія, стан душі... Головне − як справжній актор, завжди залишатися самим собою; мати відкриту душу та щире серце.)

2. Повідомлення учнів за випереджальним домашнім завданням Учитель. А зараз вас запрошує група учнів-культурологів здійснити заочну екскурсію під назвою «Давньогрецький театр був, є і буде».

1-й учень. Виникнення театру

Театр (театрон) у перекладі з давньогрецької − місце для видовища. Виникнення театру пов'язане з міфологією, зі святами на честь «умираючого й воскресаючого» бога родючості та виноградарства Діоніса − діонісіями. Ці свята складалися з двох протилежних за настроєм частин: похмурої та радісної. «Смерть/зникнення» бога пов'язували з настанням безплідної зими, а його «воскресіння/повернення» із приходом родючої весни. Відповідно й театральні дійства містили два етапи: спочатку глибока жалоба за померлим богом (похмура тональність трагедії), а потім нестримані радощі з приводу його воскресіння (веселощі комедії). Це свято відзначали чотири рази на рік:

1) грудень − Малий Діонісій;

2) січень − Ленеї;

3) лютий − Антестерії;

4) березень − Великий Діонісій.

Діонісії нагадували європейський карнавал і слов'янську Масницю. Містами, селами ходили ряджені з музикою. Люди танцювали, співали пісні на честь Діоніса. Співаки і танцюристи, одягнені в шкури цапів, зображували почет Діоніса − цапоногих сатирів. На честь Діоніса співали дифірамби − гімни, що складалися з партії хору та декламації заспівувача (корифея).

2-й учень. Основні жанри давньогрецької драми

Основними жанрами давньогрецької драми були трагедії (tragos − цап, ode − пісня) − пісня цапів і комедія (komos − весела процесія, ode − пісня) − весела пісня.

Трагедія − драматичний твір, де зображено конфлікти, які найчастіше закінчувалися загибеллю героїв.

Комедія − драматичний твір із веселим, смішним або сатиричним сюжетом.

3-й учень. Будова театру

Основна частина театру − орхестра (майданчик перед сценою, де грали актори), де розміщувався хор і жертовник богу Діонісу; театр (або театрон; місце для глядачів, розділене на сектори), де у першому ряді було розташоване місце для жерця бога Діоніса; скена (споруда, розташована позаду орхестри, де перевдягалися актори). На початку V ст. до н. є. дерев'яні лави було замінено кам'яними. Орхестра, на якій розташовувалися хор і актори, набула форми підкови. Згодом актори вже грали на високій кам'яній естраді − проскенії.

4-й учень. Особливості давньогрецького театру

Давньогрецький театр поєднував декламацію, музику, співи, танці.

Хор − це обов'язковий персонаж твору. Він коментував те, що відбувалося на сцені, це був рупор ідей, утілення народної думки. Хор − це дійова особа, говорив про себе в однині. Склад хору в трагедії − 15 чоловік, у комедії − 24 чоловіки. Грецький театр був театром одного актора. Давньогрецький драматург Есхіл увів двох, а Софокл − трьох. Театральні вистави представляли собою змагання акторів. Змагалися 3 автори трагедій і 5 авторів комедій. Вистави відбувалися протягом чотирьох днів, по 8-9 годин щодня. Глядачі збиралися на світанку і протягом дня дивилися 3-4 п'єси. До театру йшли всією сім'єю на цілий день, беручи із собою їжу та напої. Нікому й на думку не спадало залишити виставу до її закінчення. Глядачі не любили спостерігати за сценами насильства, надто вбивства. Такі епізоди ставили за межами орхестри (нині − сцена), а заціпеніння жах публіки підтримували за допомогою суто театральних прийомів: з-поза скене (нині куліси, декорації) до глядачів виносили намазаний червоною фарбою, немовби кров'ю, меч або хор повідомляв, що когось із героїв убито.

Рис.

Театр в Епідавросі

Держава навіть доплачувала незаможним громадянам, аби ті могли відвідувати вистави. Постановки відбувалися просто неба, найчастіше там, де утворювався природний амфітеатр. В Афінах театр Діоніса знаходився на південно-східному схилі Акрополя й уміщував 17 тисяч осіб. Через велетенські розміри театру актори були змушені збільшувати свою статуру (носили довжелезний одяг, височенні головні убори, робили дуже високі зачіски, узували котурни − черевики на високих (до 20 см) підошвах, одягали високі маски з пристосуваннями (на кшталт мегафонів) для посилення гучності голосу). У таких «обладунках» було важко рухатися, про міміку, зміну виразу обличчя взагалі не йшлося. Тож особливого значення набували голос, жести й інтонація акторів. Усі ролі (жіночі також) виконували чоловіки. Антрактів (у сучасному розумінні цього слова) у давньогрецькому театрі не було. Гра відбувалася без перерви, і хор майже ніколи не залишав місця гри під час дії. Тому стало звичним, що дія трагедії відбувалася в одному місці і не перевищувала тривалістю одного дня. Ці особливості побудови грецької трагедії отримали у XVI ст. назву єдності місця та єдності часу. Сюжетною основою трагедії були міфи, комедії − буденні проблеми. Театральні вистави виховували, піднімали дух, очищали співпереживанням (так званий катарсис). В Елладі провідну роль відігравала трагедія, адже вона примушувала міркувати, а не відпочивати. Авторів трагедії називали вождями мудрості. Трагедія досягла розквіту в Афінах у V ст. до н. е., тоді її вважали найвищим серед літературних жанрів. На цей період припадає творчість трьох видатних трагіків: Есхіла, Софокла, Еврипіда, а також комедіографа Аристофана.

3. Інсценування

Учитель. А зараз уявімо сцену давньогрецького театру, на якій відбувається дійство − постановка трагедії «Антігона» видатного драматурга Софокла. До вашої уваги − невеликий фрагмент вистави у виконанні наших юних акторів.

Учні інсценують фрагмент вистави.

Питання: Скажіть, чому цей фрагмент трагедії Софокла «Антігона» називають гімном людині? (У цих рядках автор возвеличує і прославляє людину, її розум, силу, мудрість, безстрашність.)

4. Поетична хвилинка

Учитель декламує вірш Н. Васіної «Сцена» мовою оригіналу.

СЦЕНА

Сцену нельзя топтать каблуками:

По сцене − маленькой

или большой − Нужно ступать лишь босыми ногами

И с абсолютно открытой душой.

Сцена − ты остров в бушующем море.

Щедрый оазис с прохладной водой.

С сердцем распахнутым, в радость

и в горе Я прихожу на свиданье с тобой.

За исцеленьем души, за спасеньем

От суеты набегающих дней.

Чтобы любви и надежды мгновенья

Не исчезали из жизни моей!

5. Розповідь учителя

У Давній Греції возвеличували і прославляли людину, оспівували її неповторність і багатогранність. Але при цьому не забували, що вона неідеальна і має свої вади, які засуджувалися і висміювалися на театральних підмостках. Саме так, за цією формулою, працюють і сучасні театри. Настав час поговорити про це детальніше. Порівняймо сучасний театр із давньогрецьким.(Учні опрацьовують таблицю 1)

Таблиця 1.

Відмінності сучасного й давньогрецького театру

Але якщо уважно придивитися до нинішніх театрів, то можна з упевненістю сказати: «Це давньогрецькі театри в новій подобі».

Сучасне театральне мистецтво завдячує грекам побудовою, основними ознаками, лексикою, головною метою існування, призначенням та ще багато чим. Воістину: античність ‒ колиска європейського мистецтва. Звісно, час не стоїть на місці. Змінюється світ навколо нас. Змінюємося ми. Але найголовніше у житті людства було і залишається незмінним: любов, добро, щирість, порядність, мужність, патріотизм, розум, честь, гуманність... Усе це пропагував давньогрецький театр, а тепер виховує сучасний. Неперевершене мистецтво Еллади продовжує жити в європейській культурі.

Детальнішу інформацію про нинішні європейські театри нам наддасть учениця (учень), яка (який) презентує виготовлену власноруч книжечку на цю тему.

Учениця (учень) презентує книжку «Кожен театр ‒ перлина».

6. «Скарбничка мудрості» (робота з цитатною добіркою)

• 3 багажем знань у нас порядок: він явно збагатився. А тепер настав час поповнити скарбничку мудрості. Перед вами − вислови про театр визначних особистостей. Виявляється, театр і їх не залишив байдужими. Оберіть вислів, який найбільше сподобався, занотуйте до зошитів і поясніть свій вибір.

• Театр повчає так, як того не зробить жодна найтовща книга (Вольтер, французький просвітитель).

• Театр ‒ не відбиваюче дзеркало, а збільшувальне скло (В. Маяковський, російський поет).

• Театр карає тисячі вад, залишених судом без покарання, і рекомендує тисячі чеснот, про які умовчує закон (Ф. Шиллер, німецький письменник).

• Театр ‒ це така кафедра, з якої можна багато сказати світові добра (М. Гоголь).

• Театр ‒ найвища інстанція для вирішення життєвих питань (О. Герцен, російський публіцист).

• Театр перетворює натовп на народ (T. Манн, німецький письменник).

IV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

1. Бліцопитування

Учитель. Ну, а зараз настав час перевірити, що ви запам'ятали найкраще, а над чим потрібно ще попрацювати. Зробимо ми це у формі невеличкого бліцопитування.

1. Назвіть країну, що стала батьківщиною театру. (Давня Греція.)

2. Як називають свята на честь бога родючості та виноградарства? (Діонісії.)

3. Драматичний твір, де зображено гострі конфлікти, які найчастіше закінчуються загибеллю героїв, − це... (трагедія).

4. Назвіть найвідоміших трагіків Давньої Греції. (Есхіл. Софокл. Еврипід.)

5. Скільки акторів грало у давньогрецькому театрі? (Один; за Есхіла − 2; за Софокла − 3.)

6. Назвіть складові будови давньогрецького театру.

(Орхестра (майданчик, де грали актори),

 театрон (місце для глядачів),

скена (споруда, для переодягнення акторів),

проскеніі (висока кам'яна споруда.)

7. Скільки разів на рік відзначали свято Діоніса? (Чотири.)

8. Хто в театрі грав усі ролі? (Чоловіки.)

9. Що, окрім декламування, повинні були вміти робити актори? (Співати й танцювати).

10. Що було основою сюжету давньогрецької трагедії? (Міфи).

11. Що таке котурни? (Черевики на високих підошвах).

12. Якщо поглянути на давньогрецький і сучасний театри, то яка відмінність одразу впадає в око? (Давньогрецький театр − це театр просто неба, а сучасний − це здебільшого закрита споруда).

13. Які особливості давньогрецького театру вас найбільше вразили?

2. Творча робота

* Висловіть свої враження від знайомства з давньогрецьким театром в одній із форм на вибір: 1) складіть акровірш ТЕАТР, де кожна літера − це початок нового речення; 2) складіть сенкан про театр.

Очікувані відповіді

Акровірші

1. Театр ‒ це краса. Епоха античності подарувала нам не тільки театр.

Античність ‒ це скарбниця духовності. Тільки тепер я маю реальне уявлення про давньогрецький театр. Радість − це те, що я відчуваю в театрі.

2. Театральне мистецтво вічне. Еллада − загадка, ніким до кінця не відгадана. А таємниці завжди притягують, як магніт. Тому нові відкриття Давньої Греції ще попереду. Розумію, що це буде цікаво.

3. Театр буде жити вічно. Емоції б'ють через край.

А душа співає гімн Давній Греції. Таке мистецтво неможливо забути. Різні думки хвилюють мене.

Сенкани

1. Театр. Давньогрецький, сучасний. Навчає, дивує, живе. Реально відновлює наше життя. Диво.

2. Театр. Красивий, вічний. Показує, наставляє, запрошує. Дарує хвилини неповторного щастя. Гра.

3. Театр. Відвертий, справжній. Доносить, стримує, бурлить. Дає мудрі поради кожному. Любов.

4. Театр. Давньогрецький, величний, відтворює, вабить, повчає, засуджує зло, прославляє добро. Магія.

3. Завершальне слово вчителя

− Який же театр без акторів?!

У відомого театрального режисера К. Станіславського є такі слова: «Єдиний цар і володар сцени − талановитий артист». І мені дуже хочеться, щоб ви, вдумливо слухаючи слова пісні В. Картишова, яка зараз прозвучить, згадали, мабуть, найвідоміших нам володарів і царів сцени. І все-таки В. Шекспір був правий: «Так. світ − театр...»

(Учитель демонструє портрети видатних акторів під час звучання пісні В. Картишова «Увесь світ − театр».)

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготувати розповідь про творчість давньогрецького поета Алкея; прочитати поезію «Не розумію звади поміж вітрів...»; намалювати ілюстрацію до вірша (творче завдання).

Додаток 1

ЛІКУВАЛЬНИЙ ТЕАТР ПІД НАЗВОЮ ЕПІДАВР

Театр Епідавр був побудований у давньогрецькому місті Епідавросі. Це місто було одним з найвідоміших місць лікування у Давній Греції. Із міфології відомо, що нібито саме тут довгий час зцілював людей від різних хвороб бог лікування Асклепій. Асклепій був сином Аполлона, якого той віддав на навчання мудрому кентавру Хірону. Асклепій не тільки зцілював людей, а ще й воскрешав їх із мертвих. Оскільки люди на землі не помирали і не потрапляли до царства Аїда, той пожалівся Зевсові. Зевс за втручання в божественний порядок (згідно з яким люди повинні народжуватися і помирати) убив Асклепія, уразивши його блискавкою.

Як же лікували в Епідавросі? Цією справою займалися жреці, які володіли гіпнотичними та знахарськими здібностями. Лікування здебільшого складалося зі здорового сну на свіжому хвойному повітрі Епідавра. Адже весь театр був оточений хвойними деревами. Це була свого роду аромотерапія. Саме природа, її умиротворення та краса допомагали багатьом людям повернути сили та бажання жити.

А ще цей театр донині залишається однією з нерозгаданих таємниць античної архітектури. Особливо це стосується акустики. Актори на сцені такого театру можуть виступати без підсилювачів звуку та мікрофонів. Якщо кинути в центральному колі театру монетку, то її дзвін чутно по всьому театру. Ось такий він − загадковий театр Епідавр.