Декоративно - прикладне мистецтво. Різні техніки та прийоми як засіб реалізації творчого задуму в декоративному розписі. Прикладна діяльність. Образне відтворення природних форм у

Урок №                         Дата:                                                    Клас: 5

Тема: Декоративно - прикладне мистецтво. Різні техніки та прийоми як засіб реалізації творчого задуму в декоративному розписі. Прикладна діяльність. Образне відтворення природних форм у стилі петриківського розпису

Мета: Ознайомити учнів з поняттям «декоративний розпис». Розширити поняття про види декоративно-прикладного мистецтва, ознайомити з традиціями і технікою петриківського розпису, формувати уміння та навички посильного виконання елементів розпису. Навчити створювати декоративну композицію у стилі петриківського розпису. Розвивати комунікативні здібності, естетичний смак, художні здібності, бачення прекрасного у природі та народному мистецтві. Виховувати любов до традиційних видів народного мистецтва та мистецтва зокрема

Обладнання: ілюстрації, інструкційні картки, роздатковий матеріал, презентація, поетапне виконання, фото – репродукції. Інструменти та матеріали, які використовуються на уроках образотворчого мистецтва

Тип уроку: комбінований

Хід уроку

І. Організаційний момент

1. Організація класу

2. Оголошення теми та мети уроку

Гра «Квітка настрою» (Вчитель передає учню однієї з груп штучну квітку із побажаннями вдалої, дружної роботи на уроці. Учень передає квітку наступній групі із своїми побажаннями)

Сьогодні на уроці ми із вами познайомимось з петриківським розписом, різними його прийомами, виконаємо вправи, створимо композицію «Казкові квіти Петриківки». Набуті знання стануть вам у нагоді на інших уроках.

Дайте відповіді на питання:

Що таке декоративно-прикладне мистецтво? /Вид образотворчого мистецтва, який існує для прикрашання побутових предметів/.

Як перекладається з французької мови слово «декор»? /Прикраса/.

Назвіть відомі вам види декоративно-прикладного мистецтва. /Вишивка, гончарство, декоративний розпис, ткацтво, килимарство, писанкарство, різьблення по дереву, кості, бісероплетіння, лозоплетіння, витинанка та інші/.

Говорять, той народ не має майбутнього, який не пам’ятає свого минулого. Наші пращури, хоча й не були такими освіченими як ми, були надзвичайно талановитими та працьовитими і залишили нам чудове, неповторне, унікальне народне мистецтво, з яким ми сьогодні познайомимося.

ІІ. Пояснення нового матеріалу

1. Сприйняття мистецтва

Одним з найяскравіших видів мистецтва, які здавна поширені в Україні, є декоративний розпис. Чимало видатних майстрів українського декоративного розпису здобули своєю працею світову славу, і ні технічний прогрес, ні нові матеріали та технології не можуть знецінити, применшити того, що створено людським талантом упродовж століть.

Людина завжди намагалась відтворити красу природних форм (рослин і тварин) у мистецтві, зокрема в декоративному розписі. В історії культури українського народу одна з найяскравіших сторінок належить мистецтву петриківського розпису. Петриківський розпис бере свій початок з настінного малювання поширеного в селах України, особливо на Дніпропетровщині. Народні митці  використовують для декоративного оздоблення рослинний орнамент, що відзначається легкістю та виразністю. 

    Петриківський розпис - це  імпровізація, виконана легко і віртуозно рухом і натиском  пензля.

Усі розписи робляться пензлем без поперед нього малюнка олівцем. Основними матеріалами акварель, гуаш.  У виконанні елементів розпису застосовується ряд технічних прийомів, які  надають візерункам певного стильового звучання.

1. «Мазком від себе» виконують широкий елемент, який поступово звужується сильним натиском на пензель із пос­туповим послабленням натиску.

2. «Мазком на себе» спочатку малюють тонкий елемент із поступовим посиленням на тиску та закінчують широким мазком.

3. «Перехідний мазок» — це прийом нанесення двокольо рового елемента: на пензель набирають спочатку одну, потім іншу фарбу; від пензля на папері залишається різнокольоровий слід. 

4. «Друкування» створення елементів розпису відбитками пальця та пензля.

Петриківський розпис - це робота від серця, вона відображає душу митця, вона певна змінюватись та розвиватись.

Кожна людина прагне висловити своє враження від навколишнього світу, поділитися своїми почуттями – все це є однією з основ образотворчого мистецтва для будь-якої народності. Петриківський розпис має багатовікову традицію.

Що є основою класичного малюнка петриківського розпису? Малюнок виконується на білому фоні. Художники використовують саморобні пензлі з котячого хутра, анілінові, акварельні, темперні або гуашеві фарби, розведені на яєчному жовтку. У творах майстрів петриківського розпису зв'язок майстра з рідною землею особливо глибокий. Він грунтується на уважному вивченні реальних рослинних форм.

Мотиви садових і лугових квітів найчастіше зустрічаються у петриківському розписі. Жоржини, айстри, тюльпани, троянди, ромашки і волошки. Ще квіти та ягоди калини, полуниці й винограду. В рослинний, переважно квітковий, орнамент уміло вписуються фантастичні птахи. Їх прообразом є павичі, голуби, півні, лелеки.

 Пригадаємо символічне значення кольорів, що використовуються.

Червоний – молодість, кохання, життя;

Синій з фіолетовим – сум, журбу;

Оранжевий з коричневий -  старість, осінь;

Голубий та рожевий -  весна, радість.

Усі елементи, з яких складається орнамент, малюються в суто декоративному плані, мотиви та кольори не повторюють реальних форм рослин, птахи скоріше нагадують небачених жар-птахів, тварини вкриті візерунками, які складаються з квіточок. Це надає їм веселий казковий характер.

Для українського розпису характерне сполучення великих форм з дрібними деталями.

Узагалі орнаменти багатобарвні, але є такі, де художники обмежуються двома-трьома кольорами. Наприклад, при розмальовуванні зовнішніх стінок мазанок використовується лише синька, сажа та крейда. Інші орнаменти вражають багатством кольорів і відтінків. Іноді малюнок витримується в холодній кольоровій гамі або навпаки - тільки в теплій. Усі розписи робляться пензлем без попередньої промальовки олівцем. Основними матеріалами є акварель, гуаш, темпера.

Традиційні елементи:

а) квітка-цибулька: у природі таких квіток не зустрінеш, елемент нагадує розрізану навпіл цибулину;

б) кучерявка - квітка з вигнутими пелюстками;

в) грона калини - різні листочки, тонкі завитки; часто використовуються комахи.

Стилізація - це навмисне узагальнене зображення того чи іншого предмета.

Орнамент - ритмічне повторення елементів (квітки, листочки).

Композиція - це розміщення, співвідношення зображених елементів, у даному випадку тварин і рослин.

Коротенька розповідь про Марію Прийпаченко 

 "Я люблю все живе.  Люблю малювати квіти, 
різних звірів і птиць - лісових і польових. 
Я одягаю їх у святкову одежу, і такі вони  веселі в мене,
 аж танцюють, тому що я люблю природу, землю..."

Ця ідея є основою творчості народного художника України Марії Авксентіївни Приймаченко. Народна художниця, лауреат Державної премії імені Т.Г. Шевченка, проста, як правда, і величезна своєю геніальністю людина. Вона вміла читати Долю людей, філософськи переносячи її в дивосвіт Суті, Буття, Добра, Безсмертя. Такими були і є картини М.А. Приймаченко.

Вона зображує небачених, фантастичних звірів і птахів. Вони у художниці добрі або злі і самого різного кольору - сині, зелені, жовті, вогняні. Добро у неї завжди перемагає. Тема радості буття поєднується з темою смутку. Злу силу М. Приймаченко малює темними, ніби навмисне приглушеними фарбами; добру - яскравими, сяючими. Доповнюють композиції, обрамляють її зображення рослини. Усі зображення стилізовані і тому по-особливому виразні. Народилася Марія Приймаченко 1908 року в селі Болотне на Київщині. Її батько Авксентій Григорович був теслярем-віртуозом, майстрував дворові огорожі у вигляді давньослав'янських стилізованих "головатих" зображень. Мати, Параска Василівна, була визначною майстринею вишивання. Тож і сама Марія Авксентіївна вбиралася в сорочки, вишиті власноручно. Дитинство Марії було затьмарене страшною недугою-мієлітом. Це зробило її не по-дитячому серйозною та спостережливою, загострило зір і слух. Природа наділила Марію Приймаченко красою. Все дала вона їй - і біле личко, і чорнії брови, і карії очі. Така красуня - і на милицях... Марія Авксентіївна гідно і мужньо перенесла всі життєві невзгоди, пізнала щастя любові (але чоловік загинув на фронті), щастя материнства - син Федір, народний художник, її учень і друг, завжди з нею. Крізь усе життя проходить невсипуща жага творіння, потреба поділитися своїми відкриттями з людьми. В уяві дівчинки народжувалося диво. Вигравати воно почало на малюнках на коминах, припічках, грубах.

Пензликом служила тонесенька щіточка з духмяної, поліської трави, з якої хазяйки ще й тепер роблять щітки, щоб білити хати. Марійка спочатку в себе піч розмальовувала, потім - у сусідів, родичів. Таланту сховати не можна. Про розписи Марії заговорив Іванків, згодом і до Києва чутка дійшла. Вперше в житті картини Марії були представлені на одній з виставок у Київському Державному музеї народного декоративного мистецтва. Від робіт М. Приймаченко заясніло в Україні. На прохання співробітників Києво-Печерського заповідника Марія Авксентіївна зайнялась розписом керамічних виробів. Так вона познайомилася з обдарованими людьми України, щедро наділеними талантом у різних видах декоративно-прикладного мистецтва.

Саме в Києві М.А. Приймаченко пізнала творчість Пабло Пікассо: довго розглядала листівки з його картинами "Мати і дитя", "Дівчинка на кулі", "Війна" і "Мир". "Я взяла кольори для своїх картин від сонця і неба, від усього все сущого і прекрасного на землі, і від Пікассо", - скаже потім Марія Авксентіївна. Марії і Пабло судилося творити в один історичний період, але не судилося зустрітися. Ось його оцінка таланту художниці: "Як Матері, як Богині я зацілував би руки Марії Приймаченко". Перед нею - генієм українського народного декоративного розпису ставав на коліна і завжди дарував квіти і великий художник, режисер зі світовим іменем Сергій Параджанов. Він привезе і покаже їй свої "Тіні забутих предків". А вона порадує його та й увесь світ серією нових картин "Людям на радість".

Чорнобильська трагедія стрепенула серце Марії Приймаченко і першу свою картину вона написала вже в травні 1986 року. На ній зображено матір, яка стоїть в чорному ореолі горе-птахів і чекає на сина. Над четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС, широко розпростерши крила літає жахливий птах-біда.

Смутком і жалобою наповнилися всі подальші твори Марії Приймаченко. Вона ніколи не тішилася славою. На державну премію вдалося побудувати невеличкий дім. У всьому світі влаштовували виставки творів Марії Приймаченко та на жодній з них вона не була присутня.

І тільки в останні роки життя в Києві був заснований фонд Марії Приймаченко й ентузіасти почали збирати кошти на створення на Батьківщині великої майстрині її музею. Як часто у неї не вистачало фарб і звичайного "ватману", як часто художниця переживала зими в недотопленій хаті! Людина, талант якої ширяє світом більш як півстоліття й літатиме вічно, у наш час жила в болоті, більшу частину свого існування на землі - напівприкутою до ліжка, яке стояло в невеличкій кімнаті за пічкою. Дивосвіт приймаченківського образного мислення став джерелом натхнення для багатьох українських художників. Усі люди, які бачили малюнки М.А. Приймаченко, говорили, що вони "сонячні", бо приносять радість, тепло і добро. Намагайтеся, щоб про ваші роботи можна було б сказати те саме.

2. Організація сприйняття творів мистецтва

Презентація, кросворд

ІІІ. Педагогічний малюнок

1. Перед виконанням роботи визначся:

- на основі яких природних форм ти створиш свою роботу;

- які елементи будуть розта-шовуватись у верховітті дерева, які біля коріння;

- обери пензлики  та  визначся з послідовністю роботи;

- визначся з технічними прийо-мами роботи;

- продумай загальний вигляд роботи, оскільки працюватимеш одразу фарбами.

2. Демонстрація кращих дитячих робіт

ІV. Виконання фактичних робіт учнями

1. Вправи для розвитку моторики руки учнів

Корисні поради

Пензлики мають бути круглими з м’яким ворсом та тонким кінчиком. Фарба має бути доволі густою, щоб мазок вийшов виразним з чітким окресленим контуром      

Вправи

Тримаємо пензлик трьома пальцями під прямим кутом до аркушу, спочатку дотикаємось до поверхні гострою частиною пензлика, а потім притискуємо п’ятку, тобто найширшу частину пензлика. Щоб збільшити розмір мазка, потрібно після гострого вусика кілька міліметрів протягнути пензлик і тоді притиснути п’яткою. Для виконання більших за розміром мазків використовують більші пензлики.

.Етапи виконання композиції

1) Визначення формату узору для виконання орнаменту (на всю декоративну лопатку по центру).

2) Асиметричний композиційний розподіл основних елементів орнаменту. Асиметричні композиції є основою багатьох малюнків в петриківському розписі, вони використовується для декоративного оздоблення будь-якого виробу.

Орнамент малюватимемо з квітів та листків простої форми та гроно ягід. Основним елементом малюнку є велика червона квітка. Якщо провести вертикальну вісь, то майже дві третини усього зображення міститиметься праворуч від неї. Разом з тим, за допомогою таких елементів як гроно калини, широке листя та маленькі сині квіти, композиція врівноважується.

Складання узору з окремих раніше вивчених елементів:

а) Центральну частину займає червона квітка, виконана з таких елементів як "пуп'янок". Мазки з'єднуються округлою частиною, а вусики тягнуться вгору. Пелюстки квітки "спарені зернятка" більшого і меншого розміру.

б) В правому кутку композиції розміщена "Калина" - гроно розміщується півколом, проставляються піпеткою або пальцем два - три ряди ягід, причому в кожному наступному ряді їх кількість повинна бути меншою ніж у попередньому. Тонкою лінією проводиться " гілочка ", з'єднується з " ягідками", прикладається "травичка ".

в) Далі в композиції присутні сині ромашкоподібні квіти, які утворюються за допомогою таких елементів як центр ставиться пальцем або піпеткою; навколо нього прикладаються " зернятка", направленні " вусиками " до центру.

г) Закінчується композиція листями, які виконується "перехідним мазком" - цей прийом нанесення багатокольорового елемента, для цього на сухий пензель набирають спочатку одну, потім другу фарбу, при русі двоколірного пензля на папері залишається різнокольоровий слід. Перший мазок - верхівка. Довгий мазок дає основну лінію нахилу всього листка. Далі додаються бокові мазки, які сполучаються знизу.

Особливу увагу треба приділити асиметричному співвідношенню елементів, неповторності композиції.

2. Творча робота учнів

• Алгоритм виконання робіт учнями під час практичної роботи

V. Підведення підсумків

1. Тестові завдання

1. Орнаментальні  та сюжетні композиції, які створюються засобами живопису на різних архітектурних спорудах, а також на виробах декоративно – прикладного мистецтва – це… ?

А) декоративний розпис *

Б) офорт

В) живопис

2. Складні та яскраві багатоколірні композиції створені на основі лише чотирьох досить простих технічних прийомів, які виконуються без попередньої промальовки олівцем – це… ?

А) настільний розпис

Б) рисунок

В) петриківський розпис*

3. Для виконання петриківського розпису народні майстри використовували:

А) писачок

Б) пензлик *

В) кольорові олівці

2.Аналіз та оцінювання дитячих робіт

VI. Домашнє завдання

Переглянути зображення тварин у підручнику, художніх книгах, звернути увагу на характерні особливості вигляду кожної з них

Інструкційна картка. Вправи « Петриківський розпис »

1. « Мазок від себе » виконується широкий елемент, який поступово звужується сильним натиском на пензель з поступовим послабленням натиску

2. « Мазок на себе » спочатку виконують тонкий елемент з поступовим посиленням натиску та закінчують  широким мазком

3. « Перехідний мазок » це прийом нанесення багатокольорового елемента, для чого на пензель набирають з початку одну, потім другу фарбу. В результаті залишається багатокольоровий слід.

4. « Друкування » використовується для створення деяких елементів петриківського розпису через відбитки пальця та пензля.

Інструкційні картки