Демографічна ситуаія в Україні

Демографічна ситуація в УкраїніВчитель географії ЗОШ №61м. Запоріжжя. Чешенко Інна Євгенівна

ОБ’ЄКТ – демографічна ситуація в Україні. ПРЕДМЕТ – територіальні особливості відтворення населення України. МЕТА – аналіз демографічної ситуації в Україні протягом тривалого історичного періоду; аналіз відтворення населення по регіонам; прогнозування демографічного розвитку країни. АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ проаналізувати чисельність населення України у різні історичні періоду розвитку; проаналізувати природний та механічний приріст на території України та регіональні особливості відповідних показників ; проаналізувати демографічну політику України на перспективу. 

Несприятлива демографічна ситуація в Україні і насамперед різке зменшення народжуваності пов’язані із загостренням проблем функціонування сім’ї як осередку відтворення населення, зниженням її демографічного потенціалу. Демографічна політика України в сучасних умовах повинна бути направлена не тільки на стимулювання народжуваності, але і на зміцнення сім'ї, підвищення матеріального добробуту людей, зниження захворюваності і смертності. Проте заходи, щодо управління процесами відтворення населення, не дають швидких результатів.

На 1 грудня 2018 року загальна кількість населення становила 42 177 579 осіб. Цей показник на 208 тисяч нижчий, ніж за рік до цього. В цілому населення України у 2018 році скоротилося на 233 202 особи. Додатній приріст населення по областях зафіксований лише в Києві та Київській області. Однак на рівні міст та районів можемо побачити позитивні тенденції також і в інших регіонах. Збільшується населення переважно в великих містах та їх околицях. Так, у минулому році зросло населення Києва, Одеси, Чернівців, Рівного, Ужгорода та їх найближчих передмість.

За оцінками станом на 1719 р. на території, яка зараз входить до складу України, яка входила до складу Польщі 3,6 млн (63,5%), на лівобережній, яка входила до складу Росії, 1,9 млн (33,3%). Загальне населення Закарпаття і Північної Буковини оцінювалося у 185–190 тис. осіб. Історичний розвиток населення України До 1860—1870-х років українські землі характеризувалися традиційним типом народжуваності, яка була надзвичайно високою. У 1859—1863 роках становила приблизно 50 % (50 народжень на 1000 осіб)У 1913р. населення українських земель оцінювалося у 38,59 млн.

Українське населення в роки Першої світової війни. Війна принесла українським землям руйнацію господарства, гальмування поступального розвитку, деформацію структури виробництва, посилення залежності від іноземного капіталу. Демографічні втрати, спричинені Першою світовою війною в Україні не вдається підрахувати навіть приблизно. Але є певна статистика шодо загальних втрат російської армії протягом 1914-1917 рр., коли військові органи її вели. Згідно неї, російські війська втратили вбитими 626440 осіб та померлими від ран 17174 особи. Але це, звичайно, були лише точно встановлені загиблі, бо дуже велика кількість рахувалася такими, що зникли безвісті - 1936278 осіб.

Голодомори в Україні 1921—1923 рр., 1932-1933 рр. Масове знищення корінного українського населення з ознаками етнічної чистки через мор голодом у південних областях України в 1921–1923 роках, спричинений вивезенням хліба Радянською Росією, на тлі посухи та неврожаю на Кубані та Поволжі. На жаль, тоді західний світ так і не перейнявся трагедією українського селянства, страшний голод поширювався далі півднем України. До Катеринославщини, Запоріжжя та Донеччини наприкінці 1921 року додається Миколаївщина та Одещина. І на початку січня 1922 року кількість голодуючих тут сягнула 1 890 000 осіб, у березні — 3 250 000, в червні — 4 103 000. До 1923 року Україна (як Українська Народна Республіка, так і  УРСР) формально була незалежною від Радянської Росії, що не заважало владі останньої скеровувати війська Червоної армії для грабунку української землі.

Акт геноциду українського народу, організований керівництвом  ВКП(б) та урядом СРСР у 1932–1933 роках шляхом створення штучного масового голоду, що призвів до смерті від голоду 3,941 млн безпосередньо та склав 6,122 млн втрат ненародженими. людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці. Станом на 1 січня 1932 року (31,7 мільйона осіб), яка, порівняно з опублікованою в 1933 році в Довідниках з основних статистично-економічних показників господарства районів по усіх областях УСРР, зменшена майже на мільйон (32 680,7 тисяч — загальна кількість населення УСРР, з них — 25 553,0 тисячі селян), і вважає, що отриманий на некоректній базі показник кількості жертв Голодомору є заниженим.

Україна в роки Другої світової війни. Бойові дії на території України у 1941 р. перетворилися для радянських військ на катастрофу. У серпні – жовтні 1941 р. Червона Армія в Україні була фактично знищена. Кількість загиблих радянських вояків досі точно невідома. У величезні оточення («котли») неподалік Умані, Києва, Мелітополя потрапили близько 1 млн. червоноармійців. У ході відступу 1941–1942 рр. на території України Червона Армія втратила майже 70% свого особового складу. Бабин Яр став місцем масових розстрілів мирного населення, військовополонених, учасників Руху Опору. Лише за два дні – 29 та 30 вересня 1941 р. – нацисти розстріляли тут майже 34 тис. євреїв.

Демографічна ситуація в Українській РСР після Другої світової війни. Масовий голод, який влаштувала народам СРСР російсько-більшовицька (комуністична)диктатура 1946–1947, був спричинений не так повоєнним неврожаєм, як спланованою акцією сталінського Політбюро з метою забрати в селян залишки зерна і продати чи подарувати його братнім режимам у соціалістичному таборі. Так, 1946-го з СРСР вивезено 350 тисяч тонн зерна до Королівства Румунія, у 1947 — 600 тисяч тонн зерна — до Чехословацької республіки, за тих два роки Польська республіка отримала з Радянського Союзу 900 тисяч тонн хліба. За переписом 1959 р. в Україні мешкало 41,9 млн осіб, що на 1% більше ніж у 1939 р.

Чорнобильська катастрофа — техногенна екологічно – гуманітарна катастрофа, спричинена двома тепловими вибухами і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції, розташованої на території УРСР, в ніч на 26 квітня 1986 року. Після оцінки масштабів радіоактивного забруднення стало зрозуміло, що необхідна евакуація міста Прип'ять Місто розділили на 5 секторів. У кожному були призначені старші за евакуацію населення. У ніч з 26 на 27 квітня в районі аварії було направлено багато автобусів і вантажних автомобілів з Києва та області.

У 1993 р. чисельність населення України досягла історичного максимуму, 52,24 млн осіб, і далі почала невпинно скорочуватися. За переписом 2001 року в Україні мешкало 48,46 млн осіб. За даними держкомстату 1 січня 2014 року чисельність населення України становила 45,43 млн, порівняно з 1989 р. вона скоротилося на 12,5%.

Природний приріст населення України За 2018 рік чисельність населення України зменшилося на 198 139 осіб, природне скорочення становило 210 136 осіб. Природний приріст населення в країні 2018 року був негативним і становив -0,41 % (220-те місце у світі). 2013 року природне скорочення чисельності населення в Україні становило 158,7 тис. осіб, або −3,5 ‰ (-3,5 особи на кожну 1 тис. осіб населення). Загалом, додатний природний приріст населення 2018 року спостерігався лише в 4 регіонах (2012 року в 6) — Волинській (+1,0 ‰), Закарпатській (+2,9 ‰),Рівненській (+2,5 ‰) областях та Києві (+1,9 ‰). В решті регіонів зафіксовано природне скорочення (депопуляція), яке коливалося від −0,1 ‰ у Чернівецькій області до −9,4 ‰ у Чернігівській.

Міське населення внаслідок перевищення смертності над народжуваністю скоротилося на 82,3 тис. осіб (-2,6 ‰), сільське — на 76,4 тис. осіб (-5,4 ‰). Природний приріст міського населення 2013 року спостерігався в Києві та 8 областях Західної України, найбільший коефіцієнт природного руху був у Рівненській (+3,2 ‰), Закарпатській (+2,4 ‰) та Волинській (+2,2 ‰) областях. У решті областей смертність серед міського населення перевищувала народжуваність, найбільше природне скорочення було зафіксовано у Донецькій (-6,3 ‰) та Луганській (-6,4 ‰) обл. Серед сільського населення народжуваність перевищувала смертність тільки у 4 регіонах  Закарпатській (+3,2 ‰) та Рівненській (+1,9 ‰) областях, Автономній Республіці Крим (+0,6 ‰), та Севастопольській міськраді (+0,4 ‰). Найбільше перевищення смертності над народжуваністю було зафіксоване серед сільського населення Чернігівської (-18,5 ‰) та Сумської (-13,5 ‰) областей.

Механічний приріст населення України Зовнішня міграція для України була тривалий час бурхливим явищем, що мало своїм витоком драматичну історію українського народу, гноблення різноманітними окупантами та відсутність власної державності. Згідно з даними Національного інституту стратегічних досліджень, у 1990-х року з України щороку емігрувало 300 тис. осіб (переважно євреїв та німців), одночасно щороку до України на постійне проживання прибувало близько 300 тис. мігрантів із сусідніх країн.

Наразі в Україні переважає еміграція. Найбільш інтенсивним залишається обмін населенням між Україною і колишніми республіками СРСР, проте його обсяги значно зменшилися. За січень — листопад 2018 року міграційний приріст населення України становив 7889 осіб Міграційний приріст в Україні протягом тривалого часу був додатним (до країни приїжджало більше людей, аніж виїжджало з неї). Однак економічні труднощі, що виникли в Україні у зв’язку з переходом до ринкових відносин, істотно вплинули на інтенсивність і територіальні напрямки міграцій. З 1992 р. міграційний приріст почав швидко зменшуватися, за 1994-2001 рр. щорічне міграційне скорочення становило 144 тис. осіб. Станом на 2018 р. за межами України мешкало від 10 до 15 млн українців та їхніх нащадків. Станом на 2018 рік, в країні офіційно зареєстровано 800 тис. внутрішньо переміщених осіб через  збройний конфлікт.

Стратегія державної політики з питань довголіття населення на період до 2022 року. На даний час Україна входить до 30 найстаріших країн світу за часткою осіб віком від 60 років: у 2015 році така частка становила 21,8 відсотка загальної чисельності населення, а частка осіб віком від 65 років і старше – 15,5 відсотка загальної чисельності населення. Згідно з національним демографічним прогнозом на період до 2025 року частка осіб віком понад 60 років становитиме 25 відсотків загальної кількості населення, віком 65 років і старше - 18,4 відсотка, у 2030 році - понад 26 відсотків та понад 20 відсотків відповідно. Проблеми, які потребують розв’язання: Низька якість життя громадян похилого віку та загострення соціально-економічних викликів, зумовлених старінням населення, спричинені як факторами загального характеру (зокрема, погіршенням економічної ситуації, що істотно обмежує фінансові можливості Виконання державою прийнятих соціальних зобов’язань, і відсутністю цілісної державної стратегії розв’язання проблем громадян зазначеної категорії та забезпечення їх активної участі в суспільному розвитку), так і специфічними факторами, що зумовлюють виникнення, зокрема, таких проблем громадян похилого віку. Реалізація Стратегії передбачає:збільшення очікуваної тривалості активного життя осіб віком від 60 років;підвищення рівня медичної допомоги, зокрема, шляхом проведення медичних оглядів ;підвищення рівня охоплення громадян похилого віку, які зайняті самоосвітою;підвищення рівня зайнятості осіб віком від 55 до 64 років; підвищення рівня охоплення формальною освітою осіб віком від 45 років; підвищення рівня охоплення соціальними послугами громадян похилого віку за місцем проживання;

Підсумовуючи вищезгадане можна зробити висновок, що прогнозуючи подальший розвиток демографічних процесів України, можна припустити, що буде продовжуватися тенденція щодо подальшого скорочення загальної чисельності населення за рахунок перевищення показника загальної смертності, проти показника народжуваності. Збільшення частки літнього населення, а показник народжуваності матиме тенденцію до зниження. Вікова структура населення залежить від збільшення тривалості життя, рівня народжуваності, процесів міграції, генетичних особливостей популяції. У зв’язку з цим прийнято розрізняти так зване «старіння знизу», яке визначається зменшенням частки дітей унаслідок зниження народжуваності, та постаріння «зверху» – ріст кількості населення в старших вікових групах.

Кількість населення по областях

Дякую за увагу