День Незалежності України

Сценарій до Дня Незалежності України

«ВІЛЬНА ТА НЕЗАЛЕЖНА»

Ведучий: Доброго дня, дорогі друзі!

Ведучий: Доброго дня, пані та панове! Доброго здоров’я в цей літній сонячний день і на всі ваші літа!

Ведучий: Доброго вам настрою. Сьогодні - справді чудове свято, що зіткане з добра і любові.

Ведучий: Шановні жителі нашого села та присутні гості! На передодні українського загальнодержавного свята дозвольте привітати нас усіх з 31 річницею Дня Незалежності України!

Ведучий: Є дати, які укріплюють нації, виражають дух народу, символізують його славне минуле, сьогодення й майбутнє.

Ведучий: До їх числа, безсумнівно, відноситься і День Незалежності України, що відзначається щорічно 24 серпня. Напередодні Дня Незалежності України 23 серпня ми відзначаємо День Прапора.

Ведучий: Тож встаньмо, браття, в цю врочисту мить і привітаймо прапор вільної Держави.

(Піднімають прапор України)

Ведучий: В такий день на повні груди хочеться заспівати душею разом з усією Україною найкращу в світі для кожного справжнього українця пісню! Звучить Гімн України

Гімн України

Ведучий. Україна — наша рідна країна. Це та земля,  де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де  жили наші предки.

Ведучий. Древня легенда розповідає, що на світанку нашої землі  Бог оглядав творіння рук своїх і, натомившись,  вирішив перепочити. Земля, де опустився Бог з ангелами  була вельми багатою на сонце, звірів та пташок. А найбільше сподобалися Богові люди того краю. До якої хати не заходив він зі своїми супутниками,— всюди  їх зустрічали хлібом та сіллю. Так сподобалася Богові та місцина, що він став часто сюди навідуватися зі словами: «Рушаймо у край!»

Кажуть, що з того і пішла назва нашої держави — «Україна».

Ведучий: На нашому святі проходить благодійна акція «До твого серця Україно свою долоню прикладу». Всі кошти які ми сьогодні збиремо ми передамо на військову машину для нашого односельчанина.

Ведучий: На вас чекають конкурси, ігри, забави, серед них відбудеться відзначення наймолодшого та найстаршого учасника, хто прийшов на свято в українському вбранні.

Ведучий: Здавна окрасою чоловіка вважаються вуса, а дівчат та жінок – довга коса. Якщо ти думаєш, що у тебе довгі вуса та вихваляєшся ними, тоді ти потрапив саме сюди! В ході концертної програми відбудеться конкурс на найкращі вуса, а також компетентне журі визначить найдовше жіноче волосся «Чарівність і краса – довга коса».

Ведучий: Сьогодні свято України, а отже вам потрібно бути бездоганними і саме головне справжніми українцями.

Ведучий: Зі словами святкових вітань з нагоди Дня державного прапора України та 31-ї річниці Незалежності України запрошуються:     

________________________________________________

_________________________________________________

_________________________________________________

Виконується літературна композиція: на сцені дівчина в образі Матері України, праворуч та ліворуч стоять пари ведучих в українському вбрані, уособлюючи образ українців. На фоні помірної музики (арфа)

 УКРАЇНА: Я Україна! Я Україна!

Лиш перед Богом, я на колінах.

Кличу вас люди зліва і справа ,

В святу державу, в мою державу.

Єднайтесь сестри! Єднайтесь браття!

 Пора звільнитись нам від прокляття!

Хлопець:Тобі Праматір шлемо привіт

З років, що час їх порохом укриє

І що тобі пісні цих клятих літ

            І чорний жах, що вовком виє!

 Дівчина:Це нам стерні глухий простір  

і без кінця без радісні блукання

Тобі краса далеких зір

 І золота заграва на світанні.

Хлопець: З років незнаних чужини

До тебе вітер долітав, як спомин

Про наші в муках виплакані сни

 І біль наруг тяжкої долі.

Дівчина: Моя країно йди крізь дні, прекрасні і суворі

До дальніх меж невидимо ясних прямуй в нові простори.

Україна: Гряде доба великих змін

Народе мій! Вставай з колін !

 Вставай відчуй себе титаном і все тобі під силу стане!

Дівчина: Нехай же лине пісня солов’їна.

Хлопець: Як дар душі, як хвиля вогнева.

Дівчина: Бо то співає вільна Україна.

Хлопець: Для тебе, мій народ, вона співа.

Пісня «Україно, моя земля »

Учень: 
Україна – золота, чарівна сторона. Земле, рясно уквітчана, зеленню закосичена! Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.

Дівчина: Люблю тебе я мила Україно!
І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.
Я буду вчитись в школі на відмінно,
Щоб мною ти пишатися могла.

Юнак: Люблю твої ліси, струмки, джерельця
І все – усе, що є в моїм краю !
Тепло долонь, і розуму, і серця
Я Україні милій віддаю!

Звучить пісня «Новий день над Україною» 

Ведуча: «Не хлібом єдиним» - кажуть в народі, а й душею треба жити. А для душі що треба? Краси і задоволення. Отже на нашому сьогоднішньому святі відбудеться найкращий конкурс – конкурс найдовшого і найкрасивішого волосся «Чарівність і краса – довга коса».

 Ведучий: Довге, пишне, блискуче волосся в усі часи вважалося окрасою жінки, невід’ємною частиною жіночої вроди.

Ведуча: Сьогодні бажання носити довге волосся знову прийшло до нас з глибини віків і століть. Бо як говориться «Краса врятує світ». Отже всіх володарок гарного, довгого і пишного волосся ми запрошуємо підходити до сцени, і невдовзі ми розпочнемо наш конкурс КРАСИ.

Ведучий: А всіх присутніх запрошуємо поринути в велике та чарівне мистецтво музики.

На фоні укр.нар.пісні «Ой не ріж косу» проходить конкурс «Чарівність і краса – дівоча коса»

Ведуча: Насолодилися мелодіями, не забули зробити фото на згадку про свято. А ми повертаємось до нашого конкурсу «Чарівність і краса – дівоча коса».

 Учасниці в зборі. Залишилось назвати журі і розпочати. На сцену запрошуються члени журі – чоловіки

 Ведучий: Зараз ми запрошуємо наших учасниць виходити на сцену, проходите красиво по сцені, хизуючись своїм волоссям і зупиняєтесь повернувшись спиною до глядачів. В цей час шановне журі має виміряти довжину коси. На сцену запрошується учасниця №1, №2 ...і т. д.

Ведучий: Красиві дівчата порадували нас своєю творчістю. Для них іще раз оплески. І настав час оголосити Володарку самої чарівної краси – дівочої коси. Журі оголошує переможницю, яку нагороджують сувеніром.

Ведуча: Шановні друзі! В рамках сьогоднішнього свята проходить благодійна акція по збору коштів на автомобіль на для наших Захисників.

СЦЕНКА ДВА КУМИ

Петро: Доброго здоров’ячка куме!

Степан: О! І Ви тут куме!

Петро: Ну да. Хочу в конкурсі взяти участь на кращі вуса.

Степан: Ви? На кращі вуса? Ха=ха! Та тут тільки один переможець може бути – це Я!

Петро: А! То це у вас під носом вуса? А я думав - коромисло. Ви їх на бігуді крутите? Степан: Хто б казав? Ваші теж вусами не назвеш. Висять як у моєї корови Маньки дійки.

 Ведуча: Хлопці годі сварок. Он люди на вас дивляться. Як ви вже зрозуміли, шановні глядачі, зараз пройде конкурс на кращі вуса. Ви думаєте, що вуса – це просто борода під носом. Може ви мені скажете «Борода це честь, а вуса й у кота єсть.» Е ні! Вуса, особливо козацькі, ознака мужності, гідності і слави козака. А ще козак носив вуса, щоб відрізнятися від сварливої жіночої статі. Та що там говорить. Вип'є ото козак медовухи, а вона по вусах тече і ще тиждень він їх облизує.

Ведучий: То ж дівчину красу – довгу косу ми визначили тепер черга знайти справжнього козака з красивими і довгими вусами. Оголошуємо конкурс відкритим. Чоловіків, у котрих є гарні вуса запрошуємо підходити сцени.

Ведуча: Отже учасники конкурсу «Підкручу я чорнії вуса» та члени журі у складі (на сцену запрошуються визначені члени журі - жінки) Розпочинаємо дефіле : САМІ НАЙКРАЩІ ВУСА НА Яворівщині!

На фоні пісні «Підкручу я чорнії вуса» чоловіки виходять на сцену.

Ведучий: Що ж, вуса тут у всіх хвацькі і журі буде важко вибрати найкращі. То ж ми їм допоможемо своїми гучними оплесками.

Ведуча: І так Знайомимось. Як ваше ім’я? Ведучий: (до глядачів) Якщо Вам подобаються його вуса, можна як найголосніше прокричати ім’я цього чоловіка.

 1-й учасник - ваші оплески, ваша підтримка і т. Д

Ведуча: Ось він - герой нашого сьогоднішнього свята «Найкращі вуса». Отримуєте найкращі вітання, оплески від глядачів, а від нас сувенір на згадку.

Ведуча: А зараз ще одне відзначення – «Найменший та найстарший учасник нашого свята, хто сьогодні є присутнім на святі у вишиванці». Ведучий: Запрошуємо мам зі своїми немовлятами підходити до нас. А також всіх тих, хто має вже гарний вік і прийшов сьогодні в українському вбранні.

Ведучий: 
Україна! Скільки глибини у цьому слові… Це золото безмежних полів, бездонна синь зачарованих небес. Тихі плеса річок, сині очі озер і ставків. Це безмежні степи і ліси, зелені долини і луки, Карпатські верховини і донецькі простори, Полісся і Крим, біленькі полтавські хати і велич міських краєвидів - все це наша Україна. Складною і бурхливою була твоя доля, рідна земле! Топталися по тобі орди чужинців, ворожі пазурі роздирали твоє тіло. Дітей твоїх вели загарбники у неволю. Над тобою свистіли гостродзьобі стріли, чорною смертю дихали жерла гармат, шугали ненависні залізні круки, вирували нескінченні битви за твою честь і свободу.

Учень: Україна моя починається
Там, де доля моя усміхається,
І як небо, як даль солов’їна
Не кінчається Україна.

Ведуча:
Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ми вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють наші батьки, з України, де ми народилися.
 

Звучить пісня «Чуєш, мамо» у виконанні Назарія Яремчука. Спочатку голосно, потім звук притишується.

Ведучий:
 З мами починається життя, з мами починається пісня, з мами починається батьківщина. Скільки теплих слів сказано про матір, скільки пісень написано, скільки віршів! Матінко, мамо, ненько... Що є святішого за ці слова? У всі часи її - прародительку роду людського - звеличували, обожнювали. Бо від малечку і протягом багатьох літ супроводжують нас у житті її ніжна ласка, палка любов і турбота. Немає любові сильнішої від материнської, немає ніжності ніжнішої від ласки і клопотів материнських, немає тривоги тривожнішої від безсонних ночей і незімкнутих очей материнських. Людство існує тільки тому, що існує материнська любов. Такою ж святою любов’ю палають наші серця до неньки-України.
Ми з вами маємо всі підстави пишатися тим, що наша батьківщина мала славні періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо пережила найважчі випробуванні і не скорилася. Ми можемо гордитися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів.

Учень: Можна втратити все, але мати Вітчизну!
Полечу я у сни, у родинне тепло.
На світанку роси мама двері відчинить –
І запашне бузок, бо не все одцвіло.

Бачу поле і сад, чую слово правдиве,
З тополиних доріг повертаю сюди.
Я спішу до землі, до зеленого дива,
До свого джерела, до живої води.
Тут навіки бузком охрестилася хата,
Тут не раз я горів у вогні каяття.
Можна мати усе, а Вітчизни не мати.
Україно моя, ти одна як життя.

Звучить пісня «Яворина» у виконанні Степана Гіги.

Ведуча: 
Козацька Україна була прикладом Європі в області інтелекту і духовності. Відзначимо хоча б першу в світі Конституцію Пилипа Орлика і перше "національне” українське Євангеліє.
Коли християнський світ ще молився латинською мовою, а Московія – старослов’янською, козацька Україна мала вже свій так званий Пересопницький Новий Завіт рідною мовою. Він зберігся. На цьому Євангелії присягають Президенти сучасної України.

Юнак: Як довго ждали ми своєї волі слова!
І ось воно співа, бринить,
Бринить, співає наша мова,
Чарує, тішить і п’янить.
Як довго ждали ми…
Уклін чолом народу,
Що рідну мову нам зберіг,
Зберіг в таку страшну негоду,
Коли він сам стоять не міг.

Дівчина: У цім краю з любові терпне серце,
Тривога світла доторка плеча.
Тут синім оком лісове озерце
Проводить вдаль скороминущий час.
Де материнки незбагненні чари,
Отут мій дім, отут моя земля.

Колосся піднімаючи до хмари
Під самий обрій пролягли поля.
Земля тремтить у сонячнім промінні,
Вже будить зайчик сонячний дуби.
…Лиш тут відчула я земне тяжіння,
Лиш тут я можу мріять і любить.

Ведуча: 
Нові часи, нові завдання, нові вимоги… Незалежність України дає можливість кожному з нас стати справжнім господарем своєї землі. Сьогодні ми є свідками великих перетворень, що відбуваються в нашій країні. Ви – майбутнє України. То ж своїми знаннями, працею, здобутками підносьте її культуру, своїми досягненнями славте її. Будьте гідними своїх предків, бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народ і його мелодійну мову. Шануймо себе і свою гідність, і шановані будемо іншими.

Юнак: 
Краю мій рідний, земля моя колискова! Із садками вишневими і солов’ями співучими, вербами кучерявими і джерелами чистими, дорогами тополиними і лелеками білокрилими, росами голубими і райдугами семицвітними, із золотими китичками хмелю та соняшниками і мальвами квітучими, рушниками гаптованими і червоними кетягами калини, з хлібом-сіллю гостинними і людьми працьовитими, ланами широкими і небом блакитним присягу прийми від мене, що оберігатиму тебе і любитиму, бо одна ти, як життя.

Звучить пісня «На Україну повернусь» можна танець.

Ведуча: 
Пам’ять – одна із найцікавіших властивостей людини. Так, як не можна забувати своїх батьків, так не можна забувати свій народ та його історію. Так, як не можна забувати своїх рідних, близьких ні в хвилини радості, ні в години печалі, так не можна забувати землі нашої, бо це першооснова. З неї ми вийшли, до неї ми прийдемо. Людина не може називатися людиною, якщо вона не має ні мови, ні пісні, ні пам’яті, ні землі, ні роду. Пам’ятаймо про це.

Учень: Всевидящий наш Отче і Владико,
Тобі молюся і між всіх незгод
Тебе благаю – не покинь навіки
Вкраїнську землю і її народ.
Згаси, о Боже, між братами чвари,

Спаси і вбережи від нових бід,
Щоб не зростали знову яничари,
Щоб в славі процвітав козацький рід.

Дівчина: Звільни нам душі від страху й облуди,
А Україну від нових оков,
Щоби людьми вовік лишались люди,
Щоб не лилась невинна кров.

Юнак: Не повтори Чорнобильського шквалу
Для нинішніх й прийдешніх поколінь.
Даруй нам волю, щастя і державу,
На многії літа, даруй… Амінь.

Захід завершується піснею «Лише у нас на Україні».