До розіграшу
залишилось:
15 днів
Конкурс розробок «Вчительська десятка»
Розробки додавай – подарунки вигравай!

День усної народної творчості у пришкільному таборі "Веселка"

Про матеріал

Конспект проведення основних заходів та розваг у день усної народної творчості у денному пришкільному таборі "Веселка" з використанням костюмів, масок.

Перегляд файлу

 

День усної

народної творчості

 

http://www.myshared.ru/thumbs/17/1090200/big_thumb.jpg

 

                                               Вихователі: Т.В.Леляк, О.С.Тупіка

                                  31 травня 2016 р.

 

День усної народної творчості

Мета. Ознайомити учнів з різними видами усної народної творчості: прислів'ями  приказками, загадками, скоромовками, казками, піснями, іграми. Розвивати виразність читання, творчі здібності дітей, фантазію, усне мовлення. Виховувати у дітей повагу до традицій і звичаїв українського народу, до усної народної творчості.

 

Радіогазета

Увага! Увага! Увага!

Сьогодні у нашому таборі – День усної народної творчості. У програмі дня – українські народні казки, прислів'я  приказки, спотиканки, пісні, веселинки, народні прикмети і повір’я. Запрошуємо.

 

Лінійка

Барвінок.

Із народної скарбниці

Наче з чистої криниці

Дістаєм багатства й сили

Мудру, чисту, уротисту

Й стоголосу пісню ми берем

 

Ромашка.

Також мудре, влучне слово

В цій скарбниці теж готове.

Хто ми й звідки, воно скаже,

Килимом під ноги ляже

Кетягом верби й калини

Привітає Україну.

 

Барвінок. Дорогі друзі! Сьогодні на вас чекає багато різноманітних завдань, веселих народних жартів і інших пригод. Я прошу з чарівної торбинки дістати ваші завдання.

 Ми з вами пограємо на площадці цікаві українські народні ігри. Наші учні-гумористи посмішать вас українськими народними жартами. 

 Ромашка. А щоб день був сповнений народного фольклору, ми пропонуємо хвилинку каліграфії з української мови: записати народні прикмети та повір’я і запам’ятати їх. Сьогодні до нас завітають українські народні казки та  жваві народні українські пісні. 

То ж веселого дня вам, любі друзі!

Народні прикмети для каліграфічної хвилинки:

 Вітер вночі – завтра чекай дощу.

Побачив у небі кілька веселок – збирайся по гриби.

Дощ уранці, що бабині танці, дощ в обід – запрягай, додому їдь.

Якщо молодик припадає на дощовий день, то весь наступний місяць буде дощовий.

Червона зірка віщує вітер, світло-жовта – дощ.

На рослинах багато павутиння – на тривалу теплу погоду.

 

Українська народна гра «Сміх»

Діти стають півколом чи в ряд, а хтось один – перед ними. Він опитує всіх, починаючи з крайнього:

- А що то вгорі?

- Небо.

- А взагалі що?

- Хлівець.

- А в хлівці що?

- Кабанець.

- А чоловік ішов?

- Ішов.

- Що він ніс?

- Міх.

- А в міху що?

- Сміх.

- То смійся.

При цьому скривиться, щоб того розсмішити. Так усіх обійде. Хто засміявся, ставиться на один бік, хто ні – на другий. Потім між обома гуртами проводять лінію, і взявшись за палицю, перетягуються. Чия візьме, сміхунів чи похмурих – веселіших чи серйозних.

Гуси

Діти вибирають «вовка», «пастуха», «господиню» - решта стає гусями  За наказом господині пастух жене гусей у поле, але, причаївшись, на них чатує вовк. Запримітивши його, господиня вигукує: «Гуси, гуси, додому!». «Чого?»- одгукується пастух. «Вовк за горою!» «Що він робить?» «Гуску скубе!» «Яку?» « Сіру, білу, волохату, тікайте, гусоньки, у хату!»

Сценка повторюється доти, поки вовк не половить геть усю домашню птицю.

 

Гумористична хвилинка

Барвінок. Для зняття втоми після уроків і для підняття веселого настрою ми з вами послухаємо народні жарти.

Ромашка. Добре слово настрій, дух підносить,

Забувати, друже мій, не варто,

Що для настрою і відпочинку досить

Просто теплого людського жарту.

 

Веселий концерт.

***

- Максимку, га Максимку.

- Чого тобі?

- А, скажи-но, мені що-небудь тепленьке.

- Піч натоплена.

- Та ні, щось ніжне, м’якеньке.

- Перина.

- Та ні, щось гарне.

- Нова перина.

- Максимку, та щось радісне для душі.

- Радісне? А он зараз буде радісно, я включу    магнітофон.

***

От я вчора виступав!

Ви б почули, як співав!

Хоч немає слуху,

Я горлав щодуху,

До – ре – мі – фа – соль – ля – сі!

Голос мій почули всі.

А скінчив, що сталось?

З місць усі зірвались, 

Сцену ледь не рознесли,

А мене схопили – 

Аж на вулицю несли

А вже там ... побили.

 

***

- Хіба так читають книжки, синку?Ти ж пропускаєш сторінки.

- А це книжка про злодіїв. Я хочу їх скоріше зловити.

 

***

- Мамо, мене вже більше не звуть найгіршим учнем!

- Молодець синку! Ти став краще вчитись?

- Ні, до нас прийшов новий хлопчик, який вчиться гірше.

 

***

- Чому ти не був у школі? – питає вчитель Василька.

- Бо я вичитав у нашій «Читанці» приказку: «Всюди добре, а вдома найкраще».

 

***

- Ти приніс гербарій?

- Ні.

- Чому?

- Я не знаю де він росте.

 

***

Оленка принесла додому двійку. Мама лаяла дочку, докоряла. А молодша сестричка Оленки, слухала все це, слухала, а потім схопила Оленчин щоденник і кудись понесла.

- Ти куди його поділа? – питає мама.

- У куток поставила.

 

***

Вчитель:

- Діти, чим нам допомагають птахи?

Учень:

- Птахи нам допомагають дзьобати комах.

 

Гра – мандрівка

Котилася торба з великого горба

 Вчитель. - Добрий день, любі друзі! Яке чудове привітання «Добрий день» - це означає, що над нами мирне небо, що у нас хороше на серці.

«Добрий день» - це означає, що ми всі бажаємо один одному добра. 

 

1 учень.            Треба дружно привітатись

Добрий день!

Дружно, голосно сказати:

Добрий день!

Вліво-вправо поверніться

Туди-сюди усміхніться

Добрий день! Добрий день!

2 учень.            У долоні поплескайте

Добрий день!

Дружно всі, не відставайте,

Добрий день!

Вліво-вправо поверніться

Туди-сюди усміхніться

Добрий день! Добрий день!

Вчитель. Молодці діти! Ось такими дружними привітаннями ми сьогодні розпочнемо нашу мандрівку «Котилася торба з великого горба». 

Хто ж зібрався у нас на святі?

Люди щирі і багаті,

Всі щасливі і хороші,

Завітали до нас в гості?

3 учень.  На землі великій

Є одна країна, гарна, неповторна,

Красна: як калина, 

І живуть там люди, добрі, працьовиті

І скажу, до речі, ще й талановиті.

4 учень.            Землі засівають, на бандурі грають, 

І вірші складають про ліси, про гори,

І про синє море, про людей, про квіти

То скажіть же, діти,

Що це за країна?

Учні.                 То наша держава – Славна Україна!

Вчитель.         У свою мандрівку я візьму всіх тих, 

Хто любить жартувати,

Танцювати і співати,

Старших вміє шанувати,

І батькам допомагати,

Всіх, хто любить нашу мову

І шанує рідне слово!

– У нашій торбинці, друзі, ми сьогодні знайдем справжні перлини мистецтва, які створив наш народ, тому що народна творчість безмежна своїм талантом. Це загадки, прислів’я, скоромовки, танці і пісні, народні казки та ігри. 

Засунь руку у торбинку,

Там знайдеш першу зупинку

 

Перша зупинка «Загадкова»

Хто із нас не любить загадок? Напевне, немає на світі жодної людини, яка б не зустрічалася із цим видом народної творчості. То давайте, діти, ми їх загадаємо зараз для наших гостей, а потім я загадаю загадки й для вас.

Учні загадують загадки.

1. Що сходить без насіння? (Сонце).

2. А що росте без коріння? (Камінь).

3. На горищі у куточку висить сито на кілочку. (Павутина).

4. Не дід, а  з бородою, не віл, а з рогами, не корова, а доїться. (Коза).

5. Носить цей співунець, на голівці гребінець, гребінцем цим знає кожен, розчесатися не можна. (Півень).

6. Пісня проситься до нас, хоче в зал прийти в цей час.

Звучить українська народна пісня «Два півники»

Вчитель.          Знов заглянемо в торбинку,

Подивіться там картинка, 

А на ній такі слова:

«Народ скаже, як зав’яже».

Про що піде мова, діти?

 

Друга зупинка «Народ скаже, як зав’яже»

– Так, прислів'я – це такий вид творчості, в якому виражається дуже глибока думка. 

Учні розгадують прислів'я написані і намальовані на аркушах паперу:

1. Хліб - усьому голова.

2. За двома зайцями поженешся, жодного не спіймаєш.

3. Хочеш їсти калачі – не сиди на печі.

4. Яблуко від яблуні, далеко не котиться.

5. Любиш кататися – люби саночки возити.

6. Яка хата – такий тин, який батько – такий син.

7. А яка хата, то це й така господиня.

Звучить пісня «Чом я не хазяйка, чом не господиня»

Вчитель.          Розійдися ширше коло

Діти будуть танцювати,

Грай музико, веселіш

Нашу душеньку потіш!

Учні танцюють танець «Ой червоні чобітки»

Вчитель. Ой мандруємо, мандруємо, та й спіткнулися. Може ви здогадалися, що це за зупинка? 

 

Третя зупинка «Скоромовка»

Учні розповідають за картиною скоромовки

1. «Сів шпак на шпаківню, заспівав шпак півню, ти не вмієш так як я, так як ти не вмію я».

2. «Ну комарик, ну комарик, десь знайшов собі букварик, цілий день його гризе, а, б, в, г, д, е, є ».

3. «Хитру сороку спіймати морока, а на 40 сорок, 40 морок.»

4. «Ходить квочка коло кілочка, водить діток, коло кліток.

- О, квочка, це ж та сама бабина курка.

Діти співають пісню «Була в баби курка»

Вчитель.          Котилася торба з великого горба,

а в тій торбі ігри веселі, 

хай буде радісно в нашій оселі.

 

Четверта зупинка «Ігрова»

Вчитель.         Зіграти хочеться мені 

Із вами, друзі, в «Так чи ні!»

Вам запитання задаю

Готуйте відповідь свою.

Відповідай, коли мастак,

Єдиним словом: «Ні чи так!»

– Скажіть, співає сом пісні,

Не гайтесь з відповіддю? – Ні!

– Чи вміє плавати гусак? – Так!

– Скажіть мені червоний мак

В січневу пору квітне? – Ні!

– А крокодили на сосні

Свої будують гнізда? – Ні!

– Чи може вище гір літак

У вишину злетіти? – Так!

– Узори пишні навесні, 

Мороз малює взимку? – Так!

– Чи достигають навесні

Пшениця й жито в полі? –Ні!

– Ріка біжить у далині,

Чи є у неї ноги? – Ні!

– Чи правда, дітоньки, що рак,

Коли повзе, то задки? – Так!

Якщо не їстиме три дні

Верблюд ходити зможе? – Так!

– До забіяк і розбишак

Чи є в людей повага? – Ні!

– Росте у морі пастернак,

Відповідайте швидше – Так!

– Перекриви синицю шпак,

В житті таке буває? – Так!

– Скажіть морози крижані

Страшні для мавп тропічних? – Так!

– Чи правда це, що вовк у смак

Наївся груш та яблук? – Ні!

А під кінець скажіть мені,

Цікава гра у «Так чи ні?»

– Так!

Вчитель.          А які страви люблять наші українці? 

– То давайте пограємо зараз гумористичну гру:

Діти, гості, прошу сісти,

Вареники будем їсти,

Вареники непогані,

Вареники у сметані,

Хто хутчіше з’їсть його,

Переможе той того!  іти змагаються )

 

Вчитель.          Довго, довго мандрували

Перешкоди всі долали

Ми до казки підійшли

У мішку її знайшли.

Учень.               Сьогодні ми казку сюди запросили,

Щоб бачити казку і слухать разом,

А казка у залі десь там заблудилась,

Давайте її погукаєм разом.

Діти співають

Стало весело, друзі,

Ми зібралися в залі,

Казку ждемо у гості,

Хай вернеться із далі.

Тихо-тихо чарівник

Стука в двері до малят

І приносить дітям він тільки ласку.

Ходить казка по землі (2р.)

Дуже сумно нам без казки.

Казка йде вже до нас (3р.)

 

Інсценування української народної казки

«Коза-дереза на новий лад»

І дія

 

Ведучий.         За лісами, за морями відчиняє сонце брами,

А за брамами отими чарівними, золотими

Диво-казка походжає, нас гостинно припрошає

До веселої господи, де від заходу до сходу

Щастя повняться простори, де зникають біль і горе.

Ведучий.         Диво – диво – дивина –

Ця чарівна сторона!

Ведучий. На узліссі, край села,

Тин був... І хата була.

Ведучий.         Не велика й не мала

Сімейка в хаті тій жила.

Це – Василько,

Це – Оксанка,

Дід Остап і бабця Ганнка.

Дід читає газету, баба – журнали, внук і внучка – в хаті

Дід. Щось сумно... І карти грали, і гороскоп перечитали, і курс долара звірили.

Баба. Ага-ага. І в журналах одне й те саме: маска для лиця, шампунь від лупи, а крем, діду, такий, що раз лице помащу і враз всі морщини пропадуть.

Дід. Не пропадуть.

Баба. А це ж чого?

Дід. Бо нам треба хату продати, щоб купити тобі того крему.

Баба. От ти, діду, не дасиш помріяти. Може б у город поїхали, в тіатру сходити б чи в кіно.

Дід. От ти придумаєш, бабо, то ж купив тобі домашній кінотіятр. Дивись скільки хочеш.

Баба. Не романтик ти, діду. Давай хоч на базар сходимо. На людей подивимось і себе покажемо. 

Дід. То пішли. А де ж це наші онучата? Мабуть знов в інтернеті зависають.

Баба. Оксанко, Васильку, ми йдемо на базар, а ви дивіться не бешкетуйте.

Оксанка. Бабуню, купіть мені щось солоденьке і новий випуск "Лізи”.

Василько. А мені чіпси і новий диск з іграми.

Баба. Нове покоління, що скажеш... Ну запрягай, діду, коника та й поїдемо.

Дід. Ага, зараз, коника... (Дістає мобільного телефона). Альо, гараж. Радіо-таксі? Нам на базар. Ага, чекаємо.

 

ІІ дія

Вивіска – "Ярмарок”

 

Ведучі (по черзі).

Поспішайте всі на ярмарок! 

Поспішайте всі на ярмарок!

Тільки сьогодні, тільки у нас,

Ціни, які приємно  здивують вас!

Пісня "Ой, що то за шум учинився”

Ой, що то за шум учинився?

То на ярмарок народ зголосивя.

Той воли собі купує, та спідничку,

Тепер добре і дружині, й чоловічку.

1-й продавець.

Бублики! Бублики!

Найсмачніші бублики!

Хто бубликів не купить, 

той не буде вище пупа.

А хто бублики з’їсть –

Підросте на метрів шість!

2-й продавець. Косметика від "Мері кей”, найкраща косметика року. Бабуню, купуйте крем від морщин, а може крем для загару? Діду, а вам крем для гоління з молодильним ефектом. Через місяць будете на 10 років молодшим.

Дід. Так, Ганко, тобі крему не треба, ти в мене і так молода. А от крем для гоління покажіть. Скільки він коштує? (Дивиться на ціну, лякається і робить круглі очі). Бабо, пішли звідси скоріше.

3-й продавець.  Купіть у мене курочку, купіть у мене рябую. Кожен день зранечку, несе по яєчку. Яєчка поживні, корисні, у них багато вітамінів. Бабусю, дідуню, купіть у мене курочку. Місяць яєчка поїсте – усі болячки зникнуть.

Дід. А ми йогурти їмо.

Баба. Біобаланс підтримуємо.

4-й продавець. 

Купіть мого півника,

купіть мого красеня!

Мій півник – молодець,

У нього червоний гребінець,

Вранці встає, всіх будить,

Ще й співає на весь двір: - Ку-ку-рі-ку!

Дід. Є у нас будильник, електронний.

Баба. Ще й сусіди скандальні. Не треба нам півника.

5-й продавець. 

Кому кізоньку?

Кізоньку красиву,

Кізоньку розумну,

З гострими ріжками,

З тоненькими ніжками,

Що танцює і співає,

І усіх розвеселяє.

Усі танцюють і співають

Ой, там на торжку, на базарі,

миски та ложки продавали,

і купили дід та баба козу,

і натішитись ніяк не можуть.

Козу, як рожу, купили,

на базар недаремно ходили.

Баба. Купи, дідусю, купи. Вона така гарна.

Дід. Гаразд. Куплю, та й долар падає...

Продавець. На тому бувайте здорові. Козу забирайте, шануйте її і догождайте.

 

ІІІ дія

Дід з бабою прийшли додому. Їх зустрічають Василько і Оксанка

Дід. Ось Василько і Оксанка – це наша кізонька. 

Оксанка. Ой, яка гарненька. Які гострі ріжки, які тоненькі ніжки. Ми з тобою подружимось, кізонько.

Василько. Дідуню, я твою козу-красу піду трішки попасу на лужку.

Василько бере кізоньку і веде пасти. Всі останні йдуть до хати. Грає тихенька музика

Ведучий. 

Василько ту козу пастись повів,

А сам з сопілкою під дубом сів.

На сопілці собі грає, 

А коза траву щипає.

Ведучий. 

Напоїв Василько цю козу водою,

Та й пішов додому із козою.

Вечір. сонечко сідає,

Дід Остап їх зустрічає.

Дід.           

Кізонько моя люба!

Кізонько моя мила!

Чи ти пила, чи ти їла?

Коза.        

Мм-е-е-е!!!

Ні, дідусю, не пила і не їла.

Тільки бігла через місточок

Та вхопила кленовий листочок.

А як бігла через гребельку,

То вхопила водиці крапельку.

Оце тільки пила, тільки їла.

Дід. Ет, ти лядаще хлопчисько! Геть з моїх очей, неробо! А ти, моя кізонько, ходи до мене, пожалію.

Оксанка. 

Дідуню! Я козу, таку красу,

Піду вранці попасу.

Баба.        

Ось і добре! Підеш ти.

Оксанко, цю козу пасти.

Ведучий. 

Коза пасеться – їсть траву,

А Оксанка, діти,

Наспівує собі пісні

І збирає квіти.

Ведучий. 

Напоїла дівчинка цю козу водою

Та й пішла додому разом із козою.

Вечір. Сонечко сідає...

Дід Остап їх зустрічає.

Дід.           

Кізонько моя люба!

Кізонько моя мила!

Чи ти пила, чи ти їла?

Коза. Мм-е-е-е!!! Ні, дідусю...

Дід. Ах, ти ледащо. Що братик, що сестричка – одного поля ягідки. Геть з-перед моїх очей. Бідна моя кізонька.

Баба. Може я твою козу піду вранці попасу?

Дід. Е ні, бабо. Більше нікому не довіряю. Сам уранці цю козу піду в поле попасу.

Ведучий. 

Дід свою козу пасе,

Ще й відро води несе.

Але козу не став сам гнати, 

Пішов уперед ворота відчиняти.

Ведучий. 

Відчинив ворота козу зустрічає.

І козу-дерезу, як завжди питає. 

Дід.           

Кізонько моя люба!

Кізонько моя мила!

Чи ти пила, чи ти їла?

Коза.  Мм-е-е-е!!! Ні, дідусю...

Дід.          

Бачите, що коза ця наробила, –

Вона весь час усіх дурила!

Ось я що козі зроблю, –

Я їй боки облуплю.

Коза (втікає).

Ой, не треба це було так усім брехати.

Ой, треба тепер швидше до лісу тікати.

 

ІV дія

Ведучий.

Та коза прудкою була –

І швиденько до лісу втекла.

Вскочила в зайчикову хатку

І вигнала бідне зайчатко.

Сидить зайченя на пеньочку і плаче,

За сльозами світу не бачить.

Лисичка (входить). 

Хто сидить тут один і без хати,

Похиливши голівку вухату?

Зайчик.   

Ой, лисичко-сестричко, страшенне

В мене в хаті сидить на печі.

Воно хатку забрало у мене. 

Мені страшно самому в ночі.

Лисичка. 

Я – руда лисиця,

Вовчика сестриця,

Вижену страхіття,

Викину, як сміття.

Лисичка і зайчик ідуть до хатки

Лисичка. 

Ану виходь, жорстока,

я – лисонька висока.

Тебе я прожену,

Й вовки не доженуть.

Коза.        

Я – коза-дереза,

Півбока луплена,

За три копи куплена.

Тупу-тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету.

Тут тобі і смерть

Лисичка. 

Ти пробач, зайченятко, пробач,

Боюсь я заходить, хоч плач.

Побіжу до своїх лисенят,

Понесу їм м’ясця шмат.

Зайчик знову плаче

Вовк.       

Чий це голос я чую здаля?

Ніби плаче якесь там маля.

Хто за кущиком низько схиливсь?

Ти на мене скоріш подивись.

Зайчик.    

Я – зайчик, тваринка вухата,

Була в мене гарнесенька хата.

Та прийшло щось дуже страшенне,

Відібрало ту хатку в мене.

Вовк.        

Я – силач, чемпіон лісовий,

Не боюсь я нічого й нікого.

Ти до хатки веди мерщій.

Вижену звіра я злого.

Хто тут зайчика перелякав?

З хати геть! Це я, вовк, сказав.

Коза. Я – коза....

Вовк.       

Ще не бачив страшного такого, 

Ні, не вижену звіра я злого.

Хоч і сильний я та дужий,

Та мене він враз подужа.

Прощавай, побіжу...

Зайчик плаче

Ведмідь. 

Йду по лісі, кущі ламаю,

Бо велику я силу маю.

Всі бояться мене, силача.

Зніму кошика ось із плеча,

Сяду. Ні, чую, хтось ніби плаче.

Що ти робиш тут, друже зайче?

Зайчик.   

Ой, ведмедику волохатий,

Вигнав звір страшний мене з хати.

І лисичка і вовк його гнали.

Не змогли і самі злякались.

Ведмідь.  

Я – ведмідь, богатир волохатий,

То ж ходім до твоєї хати,

Як ударю його я лапою,

Враз опиниться він за хатою,

Утече звір із нашого бору,

Не прийде вже до твого двору.

Гей, чудовисько, я йду,

І несу тобі біду!

Викину тебе із хати,

Добре буде для зайчати.

Покажися, злодіяко, 

Бо ввійду я сам до хати.

Коза.        Я – коза...

Ведмідь.  

Зайченятко, постривай,

Почекай-но, не втікай.

Я і сам її теж боюся,

У кущах скоріше сховаюся.

Побіжу до свого барлогу,

Ой, хватає вже щось за ногу.

Зайчик плаче

Рак.         

Я – маленький, повзу до річки,

Бо люблю я чисту водичку.

Ой, хто тут ось на пеньку 

Сліз налив цілу ріку?

Зайчик.   

Ой, безталанна я тваринка,

А була ж у мене хатинка.

Та страхіття мов з неба упало

І з хатинки мене прогнало.

Рак.          

Я малий і зубів не маю,

Але друзів коли ображають,

Йду їм я на допомогу.

Покажи мені, друже дорогу.

Зайчик.   

Ой, за дубом отут моя хата,

В ній сидить та чума волохата.

Рак.         

Гей, виходь-но скоріше до мене,

Будем битись у траві зеленій.

Коза.        Я – коза...

Рак.         

А я – рак-неборак,

Як щіпну, то буде знак.

Ведучий. 

На піч лізе і щіпає,

А коза у ліс втікає.

Хай тепер рогата знає, 

дружба завжди допомагає!

А як ти усіх дурила,

То біжи у ліс щосили.

Куди, кізко, не підеш –

Справжніх друзів із брехнею

Ти ніколи не знайдеш.

Ведучий.  

Чи ви бачили таке?

На пеньку сидить коза.

Гірко плаче – вся в сльозах.

Ведмідь.  

Може, друзі, ми підем,

Її до діда відведем?

Зрозуміла вже вона,

Що поганою була.

Коза.        

Ой, погана я була, нащо діда підвела.

Нащо я його дурила, всіх я друзів розгубила.

Лисичка. 

Щоб тобі допомогти,

Треба дідуся знайти.

Коза.        

Добрий день, дідусю любий!

Ти пробач мене, рогату!

Зрозуміла я сама, 

Що поганою була.

Дід. Що ж тут робити? Бабусю, онучата, звірята лісові, пробачимо кізоньку.

Всі. Пробачимо.

Бабуся. От і добре. Всі помирились. Дружба – це дуже важливо.

 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
docx
Додано
13 лютого
Переглядів
222
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку