День Захисника України – 2020

День Захисника України – 2020

Звучить пісня «Присягу двічі не дають» Христини Панасюк (+) Трек № 01

Фон «Сонце встане» Трек № 02

Слайди «до Дня захисника» № 03 (слайд 1)

Вед.1: Добрий день, шановні гості! Сьогодні ми зібралися у цьому залі, щоб відзначити особливе свято. Свято мужності, хоробрості, сили і відваги.

– День захисника України!

(Слайд 2)

Вед.2: Щорічно із 2014-го року це свято відзначається в Україні 14 жовтня, в день одного з великих православних свят запорізьких козаків - «Козацька Покрова» («Покров Пресвятої Богородиці»),

(слайд 3)

з метою вшанування мужності і героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій та перемог українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві

 

Відео до пісні "Захисники" Трек № 04

І..Сходить сонце дзвони б’ють
Кличуть у далеку путь
Вже не сплять чоловіки
Славні соколи захисники
Вчора вдома а сьогодні в строю
Боронитимуть країну свою
Їх чатує небезпека щодня
Їх далеко жде в молитвах рідня

Приспів:
Офіцер чи солдат
Син, коханий чи брат
Через відстань і час
Ми завжди чекаєм вас
ІІ
2. Сходить сонце дзвони бють
Це додому хлопці йдуть
Хоч в волоссі сивина
Тішить душу рідна сторона
Слів бракує сльози щастя в очах
Вже й малеча на батьківських плечах
А у рідних лиш бажання прості
Хай розлук не буде більше в житті.

 

Фон «Сонце встане» Трек № 02

(Слайд №4)

Вед.3: Захист своєї Вітчизни від зазіхань з боку тих, хто час від часу намагається загрожувати державним засадам будь-якої країни - свята справа. Вона вимагає від людей сміливості, честі та відваги, дуже часто величезної самопожертви і колосальної самовіддачі.

(Слайд №5)

 

Воїне, лицарю славний,

Ти зброю тримаєш в руках,

Щоб на нашу країну-державу

Злий не позарився враг.

Будь мужній і будь достойний

Ти слави своїх батьків,

Відважний вкраїнський воїне,

Нащадку славних козаків

(Слайд 6)

 

Фон «Їхали козаки» Трек № 06

Згадаймо історію.

Вед.4: В історії українського народу було неповторне і легендарне явище – Запорозька Січ.

 Героїчні козацькі подвиги, їхня самовідданість, самопожертва, і національна самосвідомість засвідчили віковічне прагнення українського народу до свободи та незалежності. ,

(Слайд 7)

 Отож на довгі часи був і залишається запорізький козак ідеалом українського воїна – лицарем честі і мужнім захисником вільної держави.

 

На фоні «От героев былых времен» (-) Трек№ 06

(Слайд 8)

Вед.5: У криваві роки Другої світової війни наші діди і прадіди мужньо захищали рідну землю, яка стогнала під ворожою фашистською ордою

(Слайд 9)

Згадаймо Героя Радянського Союзу

Петра Івановича Коваленка, який народився 14 жовтня 1909 року у селищі Пересічне Дергачівського району в сім`ї селянина.   ( Слайд про Коваленка 10)

Закінчивши неповну середню школу, у п'ятнадцять років почав працювати електриком на харківській фабриці первинної обробки шерсті.
   У Радянській Армії з 1931 року. Закінчив полкову школу і проходив службу в саперних частинах .

Демобілізувався зі званням молодшого командира, але у 1935 році був знову призваний в кадри армії.
   У 1936 році закінчив курси удосконалення командного складу.
Був учасником радянсько-фінської війни 1939-1940 (Слайд про Коваленка 11)

     У ніч на 28 вересня 1943 року,  коли прийшов вирішальний момент форсування Дніпра, П.І. Коваленко знаходився на березі річки і особисто  керував переправою воїнів 32-го гвардійського полку, які одними з перших форсували Дніпро з південного заходу містечка Любеч на Чернігівщині. Декілька днів і ночей , доки частини  дивізії форсували річку , підполковник П.І. Коваленко, не знаючи сну і відпочинку, знаходився там, де було найважче, найбільш небезпечно. Він переправляв піхотинців, артилеристів, наводив міст для танків. І все це під бомбами, під артилерійським обстрілом.

     Коли гвардійські підрозділи, переправившись через Дніпро, розпочали на білоруській землі південніше міста Лоєв жорстокі бої для захоплення та утримання плацдарму, Коваленко і його сапери  відбивали шалені атаки ворога. (Слайд про Коваленка 12)

    За успішне форсування Дніпра Указом Президії Верховної ради СРСР від 15 січня 1944 року командиру 9-го окремого гвардійського саперного батальйону 12-ої гвардійської стрілецької дивізії 61-ої армії Білоруського фронту гвардії підполковнику П.І. Коваленку посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

(Слайд про Коваленка 13)

Коваленко П. І. загинув 19 листопада 1943 року. Похований в с. Радуль Репкінського району, Чернігівської області.

 

    Нагороджений орденами Леніна, Вітчизняної війни ІІ ступеня, Червоної Зірки, медалями.

Одна з вулиць смт Пересічного названа іменем Героя.

На будинку, де він народився, провів дитинство і юнацькі роки, встановлена меморіальна дошка.

 

Фон «Не твоя війна» Океан Ельзи (-) Трек № 07

(Слайд 14 незалежна)

 

У 1991 році Україна стала самостійною, незалежною державою.

У 2014 році ми, українці, не чекали підступного удару в спину від сусідньої Росії, яка після відмови України від ядерної зброї, на весь світ проголосила себе гарантом нашої безпеки і (Слайд 15 собака)

недоторканості кордонів. Народ, що називав себе братнім, із зброєю в руках  прийшов на нашій святій землі, окупував Крим, вчинив руїну на Донбасі.

 

       Ми низько схиляємо голови перед подвигом серед наших героїв-односельців, які загинули на Сході України у 20014 році. Вони назавжди залишаться у нашій пам’яті і будуть прикладом справжніх воїнів-патріотів, захисників України.

 

 

Фон «Скрипка» № 08   (Презентація 09)

Це - Саіпов Кудайназар Алімбайович 

народився 31 грудня 1979 р., с. Пересічне, Харківська область.

загинув: 29 липня 2014 р.

Назар кілька разів звертався до військкомату, але його не мобілізували, тоді вирішив самостійно записатися в 24-й  батальйон  територіальної оборони «Айдар». В батальйоні був водієм. Вбитий снайпером під час чергування на посту. 

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 109/2015

Про відзначення державними нагородами України. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, постановляю: Нагородити орденом “За мужність” ІІІ ступеня САІПОВА Кудайназара Алімбайовича (посмертно) – солдата

Президент України Петро ПОРОШЕНКО

 26 лютого 2015 року

 

Згадаймо Пакало Олексія Івановича,(відео 10)

який  народився 13.03.1984р. в селищі Пересічне. З 1990р. по  2001р.навчався в Пересічанській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Закінчив Українську інженерно-педагогічну академію. Працював  експедитором у Харкові.

   6 жовтня 2009 р. після підписання контракту з Міністерством оборони України став військовослужбовцем Збройних Сил України. Службу проходив у 30-ій окремій механізованій  бригаді (Новоград - Волинський). Військове звання – сержант, головний сержант взводу. У період військової служби вступив до Академії Сухопутних військ імені гетьмана  Петра Сагайдачного за спеціальністю «Адміністрування в військових підрозділах», яку закінчив в 2013р.

   З 17 липня 2014 р. виконував бойові завдання в зоні АТО, сектор  «Д» в Донецькій та Луганській областях. Загинув 31 серпня 2014 року під час виконання бойового завдання   в районі міста Лутугине

УКАЗ Президента України

Про відзначення державними нагородами України

За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі постановляю:

 нагородити орденом "За мужність" III ступеня

ПАКАЛА  Олексія Івановича (посмертно) – сержанта

  Президент України  П. ПОРОШЕНКО

 м. Київ

15 травня 2015 року

Фон «Батьки» (Вінник(-)) Трек № 11

Презентація про Пакало Олексія № 12 (Слайди 1-6)

(Слайд 7)

 

Це випускник Пересічанської школи, Герой України  капітан Сергій Володимирович Колодій, який був одним із  легендарних «кіборгів» і  загинув у бою за Донецький аеропорт  28 вересня 2014 року

Вед.4: «Він мріяв отримати звання майора, мріяв створити сім'ю та жити. Він мріяв виграти цю війну. Він був  романтиком. У нього була тонка і красива душа.»

     Ще з шкільних років Сергій виявляв свій характер, бо не міг не заступитися за свою однокласницю, яку ображали старшокласник, не міг не захистити слабшого, на міг пройти мимо несправедливості.  Саме за це і поважали його однокласники і друзі.  Згодом поняття дружби  стало для Сергія одним із найголовніших.  За друга він готовий був, як кажуть, і в вогонь, і в воду  (Відео «Колодій» № 13)

 

         У 16-17 років мало хто чітко розуміє, чому він хоче присвятити своє життя. Очевидно ,і Сергій на той момент не дуже довго розмірковував в ступив до ПТУ №1 м. Харкова. Але за рік навчання він зрозумів, що професію він здобув добру, але вона не для нього, вона не дає змоги йому самореалізуватися. Тому Сергій  вирішує стати військовим офіцером і вступає до Харківського інституту танкових військ.

Після закінчення якого  отримав спеціальність  інженера-механіка, офіцера управління тактичного рівня. 

       Капітан Колодій С.В. у складний для нашої держави час опинився на передовому рубежі оборони. Може, саме тому і позивний у нього був «Рубіж». Ніколи не ховався за спини інших, ніколи не давав пустих обіцянок, завжди в бою був попереду, показуючи приклад своїм бійцям.

4 серпня 2014 р. підрозділ очолюваний капітаном С.В. Колодієм вирушив до міжнародного аеропорту м. Донецька, де у процесі ротації змінив воїнів 72-ї механізованої бригади і де  тримав оборону до 4 жовтня. В аеропорту ключовою зоною відповідальності підрозділу був новий термінал.

В  останньому бою, коли на позиції українських воїнів пішли ворожі танки і піхота, у критичний момент бою капітану Колодію С.В. поступив наказ висунутися на передній край на БМП-2, де у взаємодії з танками відбити атаку. Особисто зайнявши місце механіка-водія БМП-2, Сергій Володимирович повів машину в бій, вміло та грамотно керував нею, але постріл з ворожого танку трагічно обірвав його життя…

Той бій було виграно. Та дуже прикро, що ниточка життя Сергія обірвалася так рано. Йому було всього 33 роки.

      Він був справжнім офіцером і надійним другом вимогливим і справедливим, розумним і розсудливим командиром. Він завжди дбав про інших більше, ніж за себе. Був людиною, для якої найголовнішими якостями були честь офіцера і обов’язок. У своєму в останньому бою  він віддав своє життя, врятувавши життя двадцятьом своїм бійцям.

 

Вед. 6:  За героїчний  вчинок указом Президента України, від 6 жовтня 2014 р., капітана Колодія С.В. посмертно було нагороджено орденом Богдана Хмельницького. 23 серпня 2016 року за особисту мужність, героїзм, вірність військовій присязі, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» посмертно.

 

Відеоролик «Лицарський хрест» № 14

 

 (На фоні мелодії  «Реквієм»)           Вірш «Не плач, мамо»Трек № 15

Презентація «Чотири героя» № 16

(Слайд 1 плаче мати)

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
       Голубко, не плач.
Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
       Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
       Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

Вихід матері- України) (Слайд 1 плаче мати)

Я – Україна, Жінка, Мати всіх дітей,

Що на фронтах воєнних полягли.

Сьогодні я звертаюсь до людей,

Щоб мир у світі пильно берегли.

 

В душі моїй горить пекельний біль

За всіх-усіх, яких не повернуть,

І крик душі лунає звідусіль.

Вони до нас ніколи не прийдуть.

 

Тож встаньте всі і голови схиліть,

Згадайте тих, хто йшов через фронти.

І з вдячністю хвилину помовчіть,

Щоб пам’ять в нашім серці зберегти.

(свічку запалити)

Вед. 2: Найвищою нагородою  для тих, хто уцілів, -  є життя, а для загиблих – пам'ять

Запалим свічку пам’яті про тих, (Слайд 2 Свіча)

(Слайд Чотири героя 3)

Кого війна забрала в домовину.               

Бог забирає кращих, може і святих.
У когось батька, в когось - і дитину.
Вед. 1:  Страшенно важко, що настав той час,
Коли мою країну роздирають.
Та ми, Герої, не забудем, Вас
Тому, що в нас ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ

Слава Україні.   Усі: Героям слава!

 

Оголошується хвилина мовчання

 

Фон «Запах війни» «ТІК» (-) № 15

Вед. 1: Допоки ми живі - житиме пам’ять про наших героїв: Петра Івановича Коваленка, Кудайназара Алімбайовича Саіпова, Олексія Івановича Пакало,

Сергія Володимировича Колодія.

(Слайд Слава Україні!4)

 

Учень. Нам, незборимим, жити у віках,

Ми сильні духом, в прагненнях єдині.

У кожного з нас квітне на вустах:

Всі разом: Героям слава! Слава Україні!

Учень. Де єдність, віра, праведна любов, –

Народ незламний і міцна держава.

Ми разом промовляєм знов і знов:

Всі разом: Вкраїні слава і героям слава!