Аудіювання 2клас
Ледача подушка
Маленькій Яринці треба рано-рано вставати, до дитячого садка йти.
А не хочеться, ой, як не хочеться!
Увечері й питає Яринка дідуся:
— І чого це я рано ніяк не прокинуся?
— Це подушка в тебе ледача, — каже дідусь. — Ото саме тоді, як вставати не хочеться, візьми її, винеси на свіже повітря і добряче вибий— вона й не буде ледача...
Другого дня, рано-пораненьку, знов не хочеться вставати Яринці.
Але ж треба подушку провчити, лінощі з неї вибити.
Схопилась Яринка, швиденько одягнулась, взяла подушку, винесла на подвір’я, поклала на лавку — та кулачками її, кулачками. Вернулась до хати, поклала подушку на ліжко— й умиватися.
Кішка на дереві нявчить. За вітерець гуде.І дідусь у вуса усміхається. ( В. Сухомлинський, 125 слів)
1. Куди щоранку ходила Яринка?
а) в дитячий садок б) до школи в) на прогулянку
2. Як щоранку прокидалася Яринка?
а) не хотілося б) з радістю в) будила мама
3. Про що дівчинка запитала дідуся?
а) Чому треба ходити до школи?
б) Чому дідусь встає рано?
в) Чому вранці вставати не хочеться?
4. Якою була подушка в Яринки за словами дідуся?
а) твердою б) м’якою в) ледачою
5.Що порадив дідусь зробити з подушкою?
6. Як схопилась наступного ранку дівчинка?
7. Чим вибивала подушку Яринка?
8. Що зробив дідусь, коли Яринка зайшла до хати?
Волохань
У нас ніколи не було Волоханя. Були всякі собаки, але Волоханя не було. У нас був Рябко. Або — Рябчик. Він любив кусати себе за вухо, за лапу і сміятись. Я казав Рябчикові:
- Дожени!
І Рябчик гнався.
Одного разу ми з татом поїхали по рибу. Була ніч. Тато настелив у човен кожухів і сів за весла. Я сказав татові:
— А Рябчик?
Тато сказав:
—Візьмем і Рябчика.
І ось ми з Рябчиком лежимо на кожухах ще й кожухом укриваємось. Тато гребе, ніч пливе,пливе очерет, а Рябчик дихає... Так ми і заснули...
Проснулись ми на сході сонця. Кожух у росі, річка в тумані. Згори від села біжать гуси. Біжать, аж летять, і падають на воду. А за ними котить маленький собачка і гавкає тоненьким голосом.
Це був Волохань. Тато взяв його у човен. Волохань і Рябчик понюхали один одного і полягали спати під кожухом.( М.Вінграновський, 142 слова)
1.Як звали хлопчикового песика?
а) Рябчик б) Сірко в) Рекс
2. Куди поїхав хлопчик з татом?
а) на полювання б) по рибу в) по гриби
3.На чому вони вирушили в дорогу?
а) на автомобілі б) на човні в) на велосипеді
4. Чим в човні вкрились хлопчик з татом?
а) кожухом б) одіялом в) пледом
5. Коли проснулись тато з хлопчиком?
6. Хто біг від села?
7. Хто котився за гусьми?
8. Що зробив тато з Волоханем?
Мандрівна квітка
Увечері Катруся гуляла в саду. Над стежкою розцвіла червона квіточка,
— Добривечір! Як поживаєш? — вигукнула дівчинка і сплеснула в долоні.— Яка ж ти гарна! Неначе вмита. Дай я трохи біля тебе посиджу.
Маківочка не вміла розмовляти. А Катрусі здалося, що вона сказала:
— Присядь. Коли хочеш, я на тебе одну пелюсточку скину.
Війнув вітерець, і на дівчинку впала червона пелюсточка.
Катруся поклала її на долоню і погукала сусідського хлопчика Василька, з яким дружила:
— Васильку, а йди-но сюди, глянь, яка пелюсточка красива.
Василько підійшов, подивився й сказав:
— Таки справді гарненька...
Потім Катруся повечеряла і лягла спати. Вранці вийшла надвір, зайшла в сад і скрикнула від здивування:
— Ой, матусю! Глянь, куди за ніч квіточка перейшла. Увечері он там, а теперь ось де...
Мама Катрусина поглянула і каже:
— Квіточки, доню, тільки в казці ходять. То вчорашня маківочка облетіла вночі, а вранці інша зацвіла. А тобі здалося, що вона сюди перейшла. Зрозуміла?
—Ні, я не хочу так, - відповіла Катруся.— Хочу, щоб квіточки ходили. Я ходжу — хай і вони ходять!( І.Сенченко, 166 слів)
1.Коли Катруся гуляла в саду?
а) вранці б) вдень в) ввечері
2.Що побачила Катруся в саду?
а) квітку б) пташку в) їжачка
3.Якого кольору була квітка?
а)білого б) червоного в) голубого
4.Кому показала квітку Катруся?
а)подружці б) братику в)сусідському хлопчикові
5.Як було звати сусідського хлопчика?
6.Чи сподобалась Василькові квітка?
7.Що побачила Катруся вранці в саду?
8. Яке бажання було у Катрусі?