Діагностика конфліктів дітей молодшого шкільного віку та шляхи їх подолання

 

 «Психодіагностика конфліктів дітей молодшого шкільного віку та шляхи їх подолання»

ПЛАН

ВСТУП……………………………………………………………………….…3-5

РОЗДІЛ 1. КОНФЛІКТ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА ………………………………………………………………………………..….6

1.           Поняття про конфлікт: його види, структура………………………….6-9

1.2.          Типологія конфліктно-стресових ситуацій у молодших класах……..10-13

РОЗДІЛ 2. ПСИХОДІАГНОСТИКА КОНФЛІКТІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ …………………………………………………………14

2.1.     Психологічна діагностика схильності дітей молодшого шкільного віку до конфліктних ситуацій………………………………………………………...14-15

2.2.   Педагогічні прийоми вирішення конфліктів . Тренінгові вправи, що допомагають здолати конфліктні ситуації в умовах класного колективу…16-17

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….….18-19

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………..20

ДОДАТКИ…………………………………………………………………….21-38

 

 

 

 

ВСТУП

Історія людства з давніх-давен до теперішнього часу показала, що конфлікти не минущі, існували завжди і будуть існувати до тих пір поки існує взаємодія людей між собою. Дослідженню конфліктів в становленні та розвитку суспільства, колективу присвячено велика кількість робіт вчених різних напрямків: філософів, соціологів, управлінців. Сьогодні по всьому світу спостерігається наростання агресивної атмосфери, запеклості. Це стосується не тільки міжнаціональних відносин, а й відносин між окремими людьми. Тому зараз дуже важливо виховувати у дітей з раннього віку доброзичливе ставлення до оточуючих, вчити їх уважно і з розумінням ставитися до ближніх, до суспільства в цілому.

Але, на жаль, сучасна світова проблема запеклості не обійшла стороною і шкільне життя. У нинішніх публікаціях часто піднімається питання про конфлікти в школі. Джерелом їх, як правило, є падіння інтересу педагога до особистості дитини, небажання зрозуміти його внутрішній світ. Багато педагогів не вважають за потрібне приділяти увагу кожному учневі, внаслідок чого багато діти замикаються в собі або, навпаки, стають занадто агресивними.

Виникнення проблемних і конфліктних ситуацій обумовлено і падінням престижу педагогічної професії у суспільстві, авторитарністю в шкільному управлінні, збільшеною напруженістю в міжособистісних стосунках у шкільному суспільстві.

Існують рідкісні випадки, коли конфлікти супроводжуються насильством. Деякі з них можуть закінчитися вельми плачевно як для вчителя, так і для дитини.

Сучасні діти стали відрізнятися повною байдужістю до оточуючих їх людей, якої рідкісної жорстокістю до всього, через що педагог не завжди може впливати на них, адже для таких дітей вчитель не є тим, кого вони зобов'язані поважати. Тому з цієї причини вдало дозволений конфлікт є одним із засобів підняття свого авторитету, і не тільки. Така ситуація може позитивно вплинути на дитину, відгукнутися глибокого в ньому і змусити переглянути його свої погляди на світ.

Проблема жорстокого поводження останнім часом актуальна і для початкової школи в особливості, в якій і має йти формування особистості майбутнього людини, і один з головних творців особистості - це вчитель. Йому дуже важливо вміти попереджати конфлікти. Якщо ж конфлікт все-таки виник, то завдання вчителя грамотно його вирішити.

Актуальність нашої теми полягає втому, що конфлікти в житті окремих людей, колективів, суспільства в цілому відіграють значну роль. Особливе значення має дослідження конфліктів молодшого шкільного віку. Саме у молодшій школі відбувається становлення дитини як особистості і конфлікти значно впливають на це. Для зниження негативних наслідків конфлікту необхідно вміти правильно виявляти їх причини, керувати протіканням і розв’язанням, знижувати рівень конфліктного протистояння.

Мета роботи: психодіагностика конфліктів молодшого шкільного віку та шляхи подолання цих конфліктів.

Об’єктом нашої роботи є сам конфлікт у всіх його проявах.

Предметом курсової роботи є особливості конфліктів в молодшому шкільному віці.

Відповідно до мети визначимо такі завдання курсової роботи:

1. Виявити психологічні особливості конфлікту, його структуру, сферу, динаміку.
2. В ході теоретичного аналізу виявити фактори, які сприяють виникненню конфліктних ситуацій у молодших школярів.
3. Визначити особливості молодшого шкільного віку.
4. Визначити шляхи і способи вирішення конфліктів.
5. Розробити рекомендації щодо психологічної корекції та профілактики конфліктних ситуацій серед молодших школярів.

Методологічною основою дослідження стали науково-психологічні уявлення про сутність і закономірності молодшого шкільного віку (Л.І.Божович, М.Й.Боришевський, Т.В. Драгунова, Д.Б.Ельконін, І.С.Кон, Д.Ф.Ніколенко, Л.М.Проколієнко та ін.) [1], [2], дослідження присвячені проблемі єдності психіки і діяльності (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн) [3]; системний підхід до дослідження особистості (Б.Г.Ананьєв, Б.Ф.Ломов); становлення і розвитку особистості та психологічних засад педагогічного сприяння йому (Л.І.Божович, В.В.Давидов, Г.С.Костюк, М.С.Неймарк, П.Р.Чамата, М.Й.Боришевський, Н.Ю.Максимова, Т.М.Титаренко, Н.В.Чепелєва, Д.І.Фельдштейн) [1]; принципи гуманістичного підходу до виховання (Я.А.Коменський, Й.Песталоцці, К.Д.Ушинський, І.О.Синиця, В.О.Сухомлинський, А.Маслоу, К.Роджерс).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. КОНФЛІКТ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

1.           Поняття про конфлікт: його види, структура

Конфлікти - одне з найважливіших явищ сучасного соціального і політичного життя. Життя людини в суспільстві складне і повне суперечностей, які часто приводять до зіткнення інтересів як окремих людей, так великих і малих соціальних груп.

Існують різні точки зору у визначенні поняття конфлікт і його класифікації.

Конфлікт (від лат. "conflictus" - зіткнення) - є форма вираження протиріччя.

Конфлікт - зіткнення протилежних інтересів, думок, поглядів; серйозні розбіжності; гостра суперечка. Ускладнення в міжнародних відносинах, що може призвести до збройної сутички. Суперечність, сутичка, покладена в основу сюжету художнього твору.

Психічний конфлікт - внутрішні суперечності в психіці особи, суперечливі тенденції, настанови і емоції. Ситуаційний конфлікт -суперечності між особою і зовнішніми обставинами або оточуючими людьми. У вітчизняній психології розроблена понятійна схема опису конфлікту. Схема, яка була запропонована Л.А. Петровською, містить чотири категоріальні групи: структура конфлікту, його динаміка, функції і типологія. А.Я. Анцуповим і А.І. Шипіловим виділяються: суть конфлікту його генезис, еволюція конфлікту, класифікація, структура, динаміка, функції, інформація в конфлікті, попередження, вирішення конфлікту, методи діагностики і дослідження конфлікту.

Н.В. Грішина розглядає конфлікт як «усвідомлену перешкоду в досягненні мети спільної діяльності, як реакцію на ґрунті несумісності характерів, відмінності культурних основ і потреб»[4, С. 28].

Конфлікти бувають випадковими (стихійно виникаючими) і хронічними (які свідомо провокуються). У другому випадку вони впливають на продуктивність навчання, якщо це стосується школярів, приводять до зниження якості засвоєння знань. Тому при аналізі причин і джерел конфлікту варто шукати його винуватця, мету й мотиви провокації.

Розрізняють дві форми конфліктів:

• вертикальні — між вчителем і учнями в конкретному колективі;
• горизонтальні — між учнями, членами колективу.

Основні протиріччя й види конфліктів

Виділяють наступні джерела конфліктів: протиріччя, що виникають на основі спілкування, внутрішньо-особистісні протиріччя, що виражаються в негативних взаєминах, і конфліктна особистість.

1. Навчальний конфлікт — проблемна ситуація, що виникає в процесі навчальних відносин. Конфлікт, як айсберг: його поверхнева частина має глибинні мотиви, які є внутрішніми причинами конфліктної ситуації. Міжособистісний конфлікт — проблемно-конфліктна ситуація. У якій молодші школярі або переслідують несумісні цілі, або дотримуються несумісних цінностей і норм, намагаючись реалізувати їх у взаєминах один з одним, або одночасно в гострій конкурентній боротьбі прагнуть до досягнення однієї й тієї ж мети, що може бути досягнута тільки однією з конфліктуючих груп або сторін.
2. Міжгруповий конфлікт, як один з видів міжособистісного конфлікту, — це конфлікт, у якому як конфліктуючі сторони виступають соціальні групи (наприклад класи, або групи молодших школярів одного класу), що переслідують несумісні цілі й своїми діями перешкоджаючі один одному.

Як правило, міжособистісні й навчальні конфлікти мають кілька причин, простежується навіть своєрідна причинна ієрархія. Складність даної проблеми вимагає професійного підходу. Тому зростає необхідність підвищення компетентності в області конфліктології. Кожний фахівець у цьому бурхливому потоці навчального життя, особливо в середовищі молодших школярів, які особливо ранимі і емоційно нестійкі, повинен мати як би другу спеціальність: «менеджер по конфліктах».

3. Внутрішньо-особистісні конфлікти виникають при зіткненні протилежних мотивів, потреб, інтересів у одного і того ж учня. У їхній основі лежить негативний психологічний стан учня: внутрішні переживання. Школярі, схильні до бурхливих внутрішньо-особистісних переживань, характеризуються імпульсивністю, завищеним рівнем домагань і критичності до вчинків навколишніх, низкою самокритичністю. [5, С.154-156]

Психолог К. Левін розрізняє наступні різновиди внутрішньо-особистісних конфліктів:

1. «наближення — наближення» — ситуація, у якій учню потрібно

зробити вибір одного із двох привабливих рішень;

б) «наближення — віддалення» — ситуація, у якій вибір пов'язаний

із присутністю в об'єкті рівних позитивних і негативних сторін;

в) «віддалення — віддалення» — негативні суб'єктивні установки.

Конфліктна особистість — це людина із завищеною зарозумілістю, яка виражає постійну тривогу, незадоволеність, претензії й необґрунтовані домагання до іншої особистості або колективу.

Внутрішньо-особистісні конфлікти часто мають затяжний характер і важко вирішуються, тому що перевиховати людину або змінити її погляди на життя складніше, ніж удосконалити умови. [6, С.15]

Причинами виникнення конфлікту (крім розбіжностей у особистісно-прагматичних інтересах) є також психологічні й значеннєві бар'єри (несумісність характерів; розбіжність суті висловлених вимог, прохань, наказів), що створюють перешкоди для взаєморозуміння й подальшої взаємодії партнерів у спілкуванні.

Не завжди вигідно переривати розвиток конфлікту, коли конфліктна ситуація зберігається, а взаємодія опонентів тільки на час припиняється. Це відбувається тоді, коли можливість маніпуляції над об'єктом обмежується для всіх опонентів. Такий конфлікт не можна вважати вирішеним, тому що він може виникнути в будь-який момент із новою силою:

1. невирішений конфлікт породжує нові конфліктні ситуації з новими опонентами;
2. між опонентами виникає й зміцнюється почуття ворожості, вони перетворюються в супротивників.

Таким чином, конфлікт — це ситуація в якій конфліктуючі учні мають різну оцінку подій, які відбуваються, і не бажають вислухувати співрозмовника, іти на компроміс. Із цього слідує, що конфлікт є, як деструктивною, так і конструктивною рушійною силою будь-якої групи. А ми знаємо, що людина істота колективна, значить конфліктні ситуації в міжособистісних відносинах явище неминуче. Крім безпосередньої причини міжособистісних розбіжностей конфліктна ситуація характеризується рядом істотних параметрів, що визначають її розвиток. Важлива не тільки мета, яку переслідують учасники конфлікту, правила взаємодії, але й такі психологічні характеристики, як сприйняття ситуації й характеру виникнення розбіжностей. Залежно від цього конфліктні ситуації можуть розвиватися по-різному.

 

 

 

1.2.Типологія конфліктно-стресових ситуацій у молодших класах

Міжособистісні стосунки будуються на емоційній основі. Клас не є референтним для дитини. Інтенсивні формування навчально-пізнавальних інтересів в процесі колективно-розподільчої діяльності веде до заміни дифузних емоційних зв’язків домінуючими утримуючими зв’язками в рамках навчальної діяльності, а в результаті і за її межами.

В класах, де інтенсивно формується навчальна діяльність, створюється єдина структура міжособистісних стосунків, основним елементом якої є домінуюча група учнів; група – діловий лідер, об’єднуючий до 20% найбільш авторитетних учнів двох статей. В цьому випадку цінності морально-етичного плану в кінці 3 класу витісняють цінності успіхів у навчанні. Клас отримує функцію референтної групи для учнів і стає основою мікросередовища, в якій проходить розвиток особистості молодшого школяра. Спілкування та співробітництво набагато щільніше пов’язані з двома вже вибраними пріоритетами цільового спрямування початкової освіти. Сфера спілкування – ледь не головне джерело емоційного благополуччя дітей. Не навчаючи спілкування та співробітництва не можливо навчити дітей вчитися. Адже в дитини 6-7 років уміння вчитися – це перш за все вміння включатися та ініціювати специфічне навчальне співробітництво. [7, С.25-26]

Вікові особливості молодших школярів викладаються, як відомо, у вузівських курсах педагогіки й, головним чином, вікової й педагогічної психології. Тому відзначимо тільки ті строго встановлені істини, які необхідні для вірного тлумачення конфліктних ситуацій, учасниками яких є контингент молодших учнів загальноосвітньої школи.

Для школяра молодших класів характерна недовговічність, короткочасність емоційних переживань, якщо, звичайно, мова йде не про глибокі потрясіння й постійно гнітючі дитину подразники. Емоційна переключаємість і високий ступінь конформності сприяють захищеності психіки молодшого школяра. Однак короткочасність нервових переживань учнів цього віку не дає вчителеві підстав для необережних форм тиску на них під приводом, що все буде забуто.

Ще одна психологічна істина полягає в тому, що для дітей початкового шкільного віку властива потреба в захисті з боку дорослих і насамперед учителя. У будь-який стрессогеній, конфліктній ситуації дитина спрямовує свій погляд убік учителя й чекає від нього допомоги, підтримки. Тим сильніше потрясіння, якщо очікування молодшого школяра не виправдуються, якщо його залишають з переживанням один на один. І ще гірше, коли замість допомоги від учителя дитина одержує протилежне. [7, С. 31]

Порівняння частоти виникнення конфліктних ситуацій у молодших, підліткових, старших класах дозволяє зробити висновок про те, що молодші школярі істотно рідше своїх старших товаришів виявляються залученими в події конфліктного роду. Можна назвати статистичну сталість при масовому опитуванні колишніх школярів, щодо збережених у пам'яті на все життя конфліктних зіткнень у період навчання в початковій школі. Біля половини опитуваних не можуть назвати жодної конфліктної події, яка б залишила в їхній пам'яті неприємний знак, що негативно позначився на образі їхньої колишньої вчительки. [8, 37]

Як бачимо, основу ретрооцінки вчителів початкових класів становить як би нерозчленований невмотивований вигляд людини, яка зустрілася в школі вперше. Разом з тим звертає на себе увагу та частина оцінок, де вони супроводжуються мотивуванням, обґрунтуванням. До мотивів вищої оцінки професіоналізму вчителів, здатних працювати без конфліктів, що травмують, віднесені такі, як прекрасна людина, гарний педагог, цікава особистість, турботлива до дітей, по-материнському ласкава, навчила почувати лікоть товариша, не залишала без уваги тих учнів, які відставали у навчанні, здружила учнів, проявляла строгість і справедливість, була тактовною.

Можна припустити, що багато конфліктних зіткнень залишилися осторонь від спостережень і переживань або зникли з пам'яті з інших причин. Але для професійного мислення майбутнього психолога та вчителя важливий факт можливості такої атмосфери взаємодії з малятами в школі, коли панує психологічна врівноваженість і психічні травми не допускаються принципово. До цьому варто додати ще один висновок з фактів існування безконфліктних взаємин учителя з молодшими школярами. Висновок про можливість кожного майбутнього вчителя висунути власну мету й побудувати модель свого педагогічного професіоналізму за зразком учителів, про яких йшла мова[8, С.45]

Перейдемо до висвітлення конфліктогених подій, сліди яких залишаються у свідомості школярів надовго, на все життя. У результаті наукової обробки фактографічних відомостей конфліктні ситуації в навчальній діяльності першого щабля загальної освіти, відкривається можливість підійти до теми з декількох сторін. Істотне значення для усвідомлення всієї картини конфліктних подій мають такі групи фактів, як відомості про учасників конфліктів, пережитих молодшими школярами; дані про сутність конфліктних ситуацій, їх сценарії. І, звичайно, про наслідки.

У початкових класах склад конфліктуючих досить стійкий і як основні сторони виступають учні й вчителі. Має місце кілька сполучень: конфлікти, з одного боку — зі слабо встигаючими школярами й дітьми з високими показниками в навчальних успіхах, «авторитетними» або лідерами й «неавторитетними» або аутсайдерами хлопчиками й дівчатками, групами хлопчиків і дівчаток. З іншого боку — вчителі різного рівня кваліфікації й ступеню майстерності. Серед них — дуже авторитетні, деспотичні, середні за учнівським рейтингом й більші майстри педагогічної справи. Помітну перевагу в числі конфліктуючих становлять сильні вчителі початкових класів. Кількість початкових класів, що виявляються в конфліктних відносинах з учителями по їхній успішності й авторитету в колективі представляється в рівній пропорції. Із цього слідує, що та частина педагогів, стиль роботи й практика спілкування з учнями яких супроводжується конфліктами (нагадаємо, вони становлять приблизно половину) включає всі типи по рейтингу ступеня їхнього професіоналізму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА КОНФЛІКТІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

2.1.    Психологічна діагностика схильності дітей молодшого шкільного віку до конфліктних ситуацій

Одним зі шляхів визначення схильності до створення та підвищеного емоційного реагування на конфліктні ситуації є опитувальник Баса-Дарки  [Додаток 1].

А. Басс, що сприйняв ряд положень своїх попередників, розділив поняття агресії і ворожості (які впливають на якісні показники конфліктності у тій або іншій ситуації) і визначив останню як: «...реакцію, що розвиває негативні почуття і негативні оцінки людей і подій». Створюючи свій опитувальник, який диференціює прояви конфліктності, агресії і ворожості, А. Басс і А. Дарки виділили наступні види реакцій:

1. Фізична агресія – використання фізичної сили проти іншої особи.
2. Непряма – агресія, обхідним шляхом направлена на іншу особу або ні на кого не направлена.
3. Роздратування – готовність до прояву негативних почуттів при щонайменшому збудженні (конфліктність, запальність, грубість).
4. Негативізм – опозиційна манера в поведінці від пасивного опору до активної боротьби проти сталих звичаїв і законів,сприяє значному посилення конфліктних проявів у поведінці.
5. Образа – заздрість і ненависть до оточуючих за дійсні і вигадані дії.
6. Підозрілість – у діапазоні від недовір'я і обережності по відношенню до людей до переконання в тому, що інші люди планують і шкодять.
7. Вербальна агресія – вираження негативних почуттів як через форму (крик, виск), так і через зміст словесних відповідей (прокляття, погрози).
8. Відчуття провини – виражає можливе переконання суб'єкта в тому, що він є поганою людиною, що чинить погано, а також розкаяння совісті, що відчуваються ним.

Також дієвою формою діагностики схильності молодших школярів до конфліктних ситуацій  є  методика «Експрес-діагностика поведінкового стилю в конфліктній ситуації» [Додаток 2].

Методика направлена на дослідження стилів поведінки особистості у конфліктній ситуації. Ці стилі поведінки бувають – твердий, залагоджувальний, компромісний, м`який, уникаючий. Те, яким чином поводить себе дитина у конфліктній ситуації може визначити направленість особистості на агресивні дії.

Також в своїй роботі я ми використовуємо 3-тю методику  визначення домінуючого типу темпераменту, розроблена О. Бєловим [Додаток 3].

У контексті нашої роботи важливо визначити притаманні типи темпераменту дітям , щоб простежити взаємозв`язок та залежність цих реакцій з особливостями певних видів темпераментів. Особи із чітко вираженими властивостями, що відносяться тільки до одного типу темпераменту, зустрічаються порівняно рідко. Набагато частіше людям властиві змішані типи темпераменту, що характеризуються наявністю властивостей, характерних для різних типів темпераменту з перевагою одного з них. Методика О. Бєлова служить для визначення домінуючого типу темпераменту і виявлення представленості в ньому властивостей інших типів. Випробуваному послідовно пред'являються чотири картки, на кожній з яких написано по 20 якостей, які характерні для представників кожного типу темпераменту.

 

 

2.2. Педагогічні прийоми вирішення конфліктів . Тренінгові вправи, що допомагають здолати конфліктні ситуації в умовах класного колективу

Психологічний аналіз робить обгрунтованим вибір педагогічних прийомів виховного впливу для попередження конфлікту шляхом нестандартного його дозволу. Кожне конкретне дію педагога або деяка їх сукупність надають певний вплив на учня.

Е.П. Родченкова розглядає п'ять видів словесних педагогічних впливів, спрямованих на дозвіл моральних конфліктів серед молодших школярыв: організують, що оцінюють, дисциплінують, довірчі, надихаючі [9, С. 45].

На думку Л.Ф. Спіріна, педагог, включаючись в педагогічну ситуацію, повинен виявити об'єкт і суб'єкт і охарактеризувати їх; розкрити виховні відносини і їх розвиток; визначити завдання, що виникла перед суб'єктом виховання і намічену мету; дати характеристику послідовних етапів педагогічної діяльності в процесі виконання завдання і на основі проведення аналізу запропонувати свій варіант рішення [9, С.56].

У психології розрізняють конструктивні і деструктивні конфлікти. Конструктивний конфлікт сприяє подоланню труднощів, криз, утвердженню соціально позитивних норм спілкування, обстановки взаємної вимогливості, призводить до відмови від протиправних дій, покращує психологічний клімат у колективі. Деструктивний конфлікт проявляється в негативних діях, емоційної напруженості, що призводять нерідко до руйнівних наслідків.

Основною умовою дозволу конструктивного конфлікту психологи вважають відкрите і ефективне спілкування конфліктуючих сторін, яке може приймати різні форми:

- Висловлювання, що передають те, як людина зрозумів слова і дії, і прагнення отримати підтвердження того, що він зрозумів їх правильно; відкриті та особистісно забарвлені висловлювання, що стосуються стану, почуттів і намірів.

- Інформація, що містить зворотний зв'язок щодо того, як учасник конфлікту сприймає партнера і тлумачить його поведінку;

- Демонстрація того, що партнер сприймається як особистість всупереч критиці або опору відносно його конкретних вчинків.

Таким чином, можна говорити про те, що вирішення конфлікту є непростим і вимагає зусиль дією. Від педагога вимагається високий рівень професіоналізму, щоб виходити з конфліктних ситуацій без втрати власної гідності і без ризику підірвати віру в себе з боку учнів цього важкого і цікавого віку. Облік індивідуальних особливостей дітей учителем робить відносини в класі більш продуктивними і більш емоційними.

Можуть використовуватися наступні методи: рольові ігри, психогімнастичні вправи, міні-лекції, групові дискусії, арт-терапевтичні вправи (груповий малюнок, малюнок відчуттів), ігри-випробування, релаксаційні вправи, прийоми казкотерапії та психологічні програми для зниження рівня конфліктних проявів у молодших школярів [Додаток 4].

Основними завданнями тренінгових  занять повинні стати: навчання дітей конструктивних форм поведінки, формування навичок самоконтролю та саморегуляції своїх емоційних станів, зняття надмірного напруження і тривожності, розширення спектру емоційного реагування та умінь конструктивної соціальної взаємодії. Тренінг повинен будуватися на використанні активних (оволодіння техніками ауторелаксації і саморегуляції для стримання і зняття імпульсів, які приводять до виникнення конфліктних ситуацій, використання рухливих ігор і вправ), когнітивних (формування у дітей здатності до аналізу ситуації, своїх переживань, до логічного пошуку шляхів розв´язання конфліктів неагресивними методами) та поведінкових, або біхевіоральних (рольове розігрування критичних життєвих ситуацій, навчання дітей конструктивних форм поведінки, альтернативних конфліктам) способів корекції. Така побудова тренінгу обумовлює і вибір методів роботи: бесіди, етюди, рольове програвання моделей бажаної поведінки в різних життєвих ситуаціях, фізичні вправи та рухливі ігри, образотворча діяльність, техніки ауторелаксації.

ВИСНОВКИ

Навчально-виховний процес сучасної школи є відбиттям складних і суперечливих процесів, що відбуваються в суспільстві в умовах його реформування. Формування досвіду взаємин і поведінки в умовах вирішення конфліктних ситуацій є актуальною проблемою й, як показує аналіз практики, формувати такий досвід необхідно вже на ранній стадії навчання в початковій школі.

Конфлікт — це зіткнення протилежних сторін, думок, сил; серйозна розбіжність, гостра суперечка. Конфлікт — це протиріччя, яке сприймається людиною як значима для неї психологічна проблема, що вимагає свого вирішення й викликає активність, спрямовану на його подолання.

Прояви конфліктності дуже характерні для молодшого шкільного віку, однак вони носять ситуативний характер і поступово можуть минати. Проте за несприятливих умов, відсутності своєчасної психологічної допомоги можуть стати стійкими особистісними утвореннями. Тому психолог повинен допомогти молодшим школярам подолати труднощі спілкування з однолітками та дорослими задля сприятливого клімату у їх середовищі.

Слід підкреслити, що конфлікти стали однією з найскладніших проблем життєдіяльності сучасної школи. Учні, взаємодіючи з дорослими, однолітками, оточуючим соціально-культурним середовищем, досить часто на різних рівнях і в різних обставинах стикаються з конфліктами. Постійно зростає кількість конфліктів у системі «учитель-учень» та «учень-учень». Майже як норма сприймається відсутність позитивних взаємин між педагогом і школярами, зростає емоційна й духовна дистанція між ними; навпаки, падає взаємний інтерес один до одного, знижується мотивація учнів до навчання.

Неконструктивна поведінка сторін у конфліктній ситуації веде до переростання ділових конфліктів в емоційні, котрі призводять до таких негативних наслідків, як зростання емоційної напруженості, підвищення рівня тривожності. Тривалі, нерозв’язані конфлікти негативно впливають на міжособистісні стосунки, соціально-психологічний клімат у шкільному колективі. Відсутність належної уваги до проблеми конфліктів у школі значно підвищують конфліктогенність навчально-виховного середовища, що стає основою формування конфліктної спрямованості особистості й перешкодою на шляху процесу самореалізації людини.

Основні принципи, шляхи та способи профілактики конфліктності молодших школярів це – принцип комплексного підходу до психокорекційної діяльності; принцип здійснення корекції в діяльності, у контексті соціальної взаємодії; принцип нормативності розвитку, що передбачає постійне порівняння індивідуальних властивостей дітей з віковою нормою та врахування закономірностей вікового розвитку; принцип системності у розвитку психічної діяльності (відповідно і корекція схильності до конфліктних проявів у поведінці дітей повинна здійснюватися системно); принцип врахування провідного виду діяльності (для молодших школярів це навчання, тому ігрові вправи, які використовуються психологами, мають носити навчальний характер).

Основними шляхами та способами зниження рівня конфліктних проявів у поведінці молодших школярів є застосування профілактичних  програм, які включає у себе вправи комунікативного змісту, для розвитку комунікативних здатностей, які дадуть можливість дитині робити оцінку своєї негативної (конфліктної, агресивної) поведінки; вправи, які сприяють зниженню конфліктності засобами рухової активності; заняття, на яких дитина буде вчитися розрізняти позитивне та негативне відношення до однолітків, його природу; заняття, на яких дитина буде програвати різні життєві ситуації, вживатися в роль, і як наслідок, почуття й переживання які будуть виникати, будуть вчити її шукати альтернативні варіанти поведінки, ніж конфлікт та агресія.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Валкер Д. Тренинг разрешения конфликтов. — Спб.: Речь, 2001;
2. Корнелиус Х., Фейр Ш. Выиграть может каждый. — М., 1992. – 498с.;
3. Дорендорф Р. Элементы теории социального конфликта // Социологические исследования, 1994. № 5.
4. Баникіна С.В. Педагогічна конфліктологія: стан, проблеми дослідження та перспективи розвитку/С.В. Баникіна//Сучасна конфліктологія в контексті культури міра.- М .: УРСС, 2005.265 с.
5. Козырев Г.И. Введение в конфликтологию: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – 176 с.;
6. Бовть О.Б. Причини агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку  Педагогіка і психологія. – 1997.– № 1. – С. 94-100;
7. Анцупов А.Я. Профілактика конфліктів в шкільному колективі/.: Владос, 2003. 452 с.
8. Волков Б.С. Конфліктологія: уч. посібник для студ. вищих уч. Завідувач/Б.С. Волков, Н.Д. Волкова./Академічний проект; Фонд «Мир», 2007. 400с.
9. Курочкіна І.А. Педагогічна конфліктологія: навч. посібник/ Єкатеринбург: Изд-во Ріс. держ. проф.- пед. Ун-ту, 2013.229с.
10.   Платонов Ю.П. Психологія конфліктної поведінки Ю.П. Платонов.- СПб: Мова, 2009.  544с.

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

I.Оцінка рівня агресивної поведінки молодших школярів (модифікований варіант Басса - Дарки)

Процедура тестування.

З молодшими школярами тест проводиться індивідуально або маленькими групами

Тестовий матеріал

1. Якщо я розлючуся, то мені хочеться вдарити когось.
2. Я ніколи не буваю настільки сердитим, щоб кидатися предметами.
3. Я легко дратуюся, але швидко заспокоююся.
4. Якщо мене не попросять по-гарному, я не виконаю прохання.
5. Мені здається, що до мене бувають часто несправедливі.
6. Я не люблю коли про мене говорять щось у мене за спиною.
7. Я не можу удержатися від суперечки, якщо друзі не згодні із мною.
8. Якщо мені траплялося обдурити когось, я відчував(ла) болісні каяття совісті.
9. Мені здається, що я не здатний ударити людину.
10. Коли я дратуюся, то хлопаю дверима.
11. Іноді люди дратують мене просто своєю присутністю.
12. Якщо мені не подобається встановлене правило, мені хочеться його порушити.
13. Іноді мене гризе заздрість, хоча я цього не показую.
14. Я думаю, що багатьом дітям з нашого класу я не подобаюсь.
15. Я вимагаю, щоб люди поважали мої права.
16. Іноді мені на розум приходять думки, яких я соромлюся.
17. Я знаю людей, які здатні довести мене до бійки.
18. Іноді я виражаю гнів тим, що стукаю кулаком по столу.
19. Я часто почуваю себе як порохова бочка, готова вибухнути.
20. Якщо хтось вдає із себе «головного», я завжди поступаю йому всупереч.
21. Немає людей, яких я по-справжньому ненавидів би.
22. Напевно, є досить багато однолітків, які мені заздрять.
23. Навіть якщо я злюся, я ніколи не кричу.
24. Школярі, які не хочуть вчитися, повинні відчувати почуття провини.
25. Я рідко даю здачі, навіть якщо хтось ударить мене.
26. Я можу згадати випадок, коли був таким злим, що брав перший предмет, що попався, і ламав його.
27. Я буваю грубуватий стосовно школярів, які мені не подобаються.
28. Коли із мною розмовляють командним тоном, мені нічого не хочеться робити.
29. Звичайно я намагаюся приховувати погане ставлення до однолітків.
30. Іноді мені здається, що наді мною сміються.
31. Якщо хтось дратує мене, я готовий сказати все, що я про нього думаю.
32. Мене гнітить те, що я мало слухаюсь своїх батьків.
33. Якщо хтось першим ударить мене, я не відповім йому.
34. У суперечці я часто підвищую голос.
35. Я не дратуюся через дріб'язки.
36. Коли хтось вдає із себе «головного», я роблю все, щоб він не зазнавався.
37. Я не завжди одержую те хороше, на що, як мені здається, заслуговую.
38. У мене немає ворогів, які хотіли б мені нашкодити.
39. Я часто погрожую однокласникам, хоча й не збираюся приводити погрози у виконання.
40. Я роблю багато такого, про що згодом жалкую.

Ключ до тесту

1.	Фізична агресія	1	-9	17	-25	-33
2.	Непряма агресія	-2	10	18	26	34
3.	Дратівливість	3	11	19	27	-35
4.	Негативізм	4	12	20	28	36
5.	Уразливість	5	13	-21	29	37
6.	Підозрілість	6	14	22	30	-38
7.	Вербальна агресія	7	15	-23	31	39
8.	Почуття провини	8	16	24	32	40

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2

Експрес-діагностика поведінкового стилю в конфліктній ситуації (для молодших школярів)

Інструкція до тесту

Відповідайте на запропоновані нижче питання, оцінивши, наскільки властиво вам те або інше поводження в конфліктній ситуації:

• часто - 3 бали,
• час від часу - 2,
• рідко - 1 бал.

Тестовий матеріал

1. Погрожую або б'юся.
2. Намагаюся прийняти точку зору супротивника, поважаю її, як і свою.
3. Шукаю компроміс.
4. Допускаю, що не правий, навіть якщо не можу повірити в це остаточно.
5. Уникаю супротивника.
6. Бажаю будь-що домогтися своїх цілей.
7. Намагаюся з'ясувати, із чим я згодний, а із чим - категорично ні.
8. Іду на компроміс.
9. Здаюся.
10. Міняю тему.
11. Повторюю те саме, поки не доможуся свого.
12. Намагаюся знайти джерело конфлікту, зрозуміти, із чого все почалося.
13. Трошки уступаю й підштовхую тим самим до поступок іншу сторону.
14. Пропоную мир.
15. Намагаюся звернути все в жарт.

Ключ до тесту

А (1, 6, 11); Б (2, 7, 12); В (3, 8, 13); Г (4, 9, 14); Д (5, 10, 15).

Інтерпретація результатів тесту

• А - твердий стиль вирішення конфліктів. Такі люди до останнього стоять на своєму, захищаючи свою позицію, і будь-що-будь намагаються виграти. Впевнені, що завжди праві.
• Б - примиренський стиль. Орієнтований на “згладжування кутів” з урахуванням того, що завжди можна домовитися, на пошук альтернативи й рішення, що здатне задовольнити обидві сторони.
• У - компромісний стиль. Із самого початку розбіжності простежується установка на компроміс.
• Г - м'який стиль. Проявляється в готовності встати на точку зору супротивника й відмовитися від своєї позиції.
• Д - уходящий. Цей стиль орієнтований на відхід від конфлікту. Люди даного типу намагаються не загострювати ситуацію, не доводити конфлікт до відкритого зіткнення.

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток ІІI

Визначення домінуючого типу темпераменту (О.Бєлов)(для молодших школярів)

Призначення тесту

Особи із чітко вираженими властивостями, що відносяться тільки до одного типу темпераменту, зустрічаються порівняно рідко. Набагато частіше людям властиві змішані типи темпераменту, що характеризуються наявністю властивостей, характерних для різних типів темпераменту з перевагою одного з них.

Методика Бєлова служить для визначення домінуючого типу темпераменту й виявлення представленості в ньому властивостей інших типів. Випробуваному послідовно пред'являються чотири картки, на кожній з яких написане по 20 властивостей, характерних для представників кожного типу темпераменту.

Інструкція до тесту

Уважно прочитай перелік якостей і постав знак (+), якщо вважаєш, що ця якість тобі притаманна, і знак (-) - якщо вона, на твою думку відсутня. Якщо сумніваєшься не став нічого. Якщо молодшому школяру важко зрозуміти суть завдання, або важко визначити приналежність до тієї або іншої якості, в цьому випадку доцільно застосувати в цьому тесті опитування батьків, бесіди з вчителями.

Тестовий матеріал

1. Блок

1. Непосидючість, метушливість.
2. Невитриманість, запальність.
3. Нетерплячість
4. Різкість і прямолінійність у відносинах.
5. Рішучість і ініціативність.
6. Впертість.
7. Спритність у суперечці.
8. Неритмічність у навчанні.
9. Схильність до ризику.
10. Незлопам'ятність, неуразливість.
11. Швидкість і пристрасність мови.
12. Неврівноваженість і схильність до гарячності.
13. Нетерпимість до недоліків.
14. Агресивність забіяки.
15. Виразність міміки.
16. Здатність швидко діяти й вирішувати.
17. Безустанне прагнення до нового.
18. Володіння різкими, рвучкими рухами.
19. Наполегливість у досягненні поставленої мети.
20. Схильність до різкої зміни настрою.

2. Блок

1. Життєрадісність.
2. Енергійність і діловитість.
3. Недоведення початої справи до кінця.
4. Схильність переоцінювати себе.
5. Здатність швидко схоплювати нове.
6. Нестійкість в інтересах і схильностях.
7. Легке переживання невдачі й неприємностей.
8. Легке пристосування до різних обставин.
9. Захопленість будь-якою справою.
10. Швидке остигання, коли справа перестає цікавити.
11. Швидке включення в нову роботу й перемикання з одного виду роботи на іншій.
12. Тяжіння одноманітною, буденною, кропіткою роботою.
13. Товариськість і чуйність, не скутість у спілкуванні з іншими дітьми.
14. Витривалість і працездатність.
15. Голосна, швидка, виразна мова.
16. Збереження самовладання в несподіваній, складній ситуації.
17. Володіння завжди добрим настроєм.
18. Швидке засипання й пробудження.
19. Часта незібраність, поспішність у рішеннях.
20. Схильність іноді сковзати по поверхні, відволікаючись.

3. Блок

1. Спокій і холоднокровність.
2. Послідовність і докладність у справах.
3. Обережність і розважливість.
4. Уміння чекати.
5. Мовчазність, небажання розмовляти по дрібницях.
6. Володіння спокійною, рівномірною мовою, без різко виражених емоцій, жестикуляцій і міміки.
7. Стриманість і терплячість.
8. Доведення початої справи до кінця.
9. Уміння застосовувати свої сили в справу (не розтрачувати їх по дрібницях).
10. Строге притримування виробленого розпорядку життя, системи в навчанні.
11. Легке стримування поривів.
12. Не велике сприйняття схвалення й осудження.
13. Незлобивість, прояв поблажливого відношення до колкостей у свою адресу.
14. Сталість у своїх відносинах і інтересах.
15. Повільне залучення в навчання й перемикання з одного виду діяльності на іншу.
16. Рівність у відношенні з усіма.
17. Акуратність і порядок у всьому.
18. Важке пристосування до нової обстановки.
19. Володіння витримкою.
20. Поступове сходження з новими людьми.

4. Блок

1. Незручність і сором'язливість.
2. Розгубленість у новій обстановці.
3. Важкість у встановленні контактів з незнайомими людьми.
4. Невір'я у свої сили.
5. Легке перенесення самітності.
6. Почуття пригніченості й розгубленості при невдачах.
7. Схильність іти в себе.
8. Швидка стомлюваність.
9. Володіння тихою мовою, що іноді знижується до шепоту.
10. Мимовільне пристосування до характеру співрозмовника.
11. Вразливість до слізливості.
12. Надзвичайна сприйнятливість до схвалення й осудження.
13. Пред'явлення високих вимог до себе й навколишніх.
14. Схильність до підозрілості, помисливості.
15. Безтурботна чутливість і легка вразливість.
16. Надмірна уразливість.
17. Скритність і нетовариськість, небажання ділитися своїми думками.
18. Малоактивність і боязкість.
19. Покірливість і покірність.
20. Прагнення викликати співчуття й допомогу навколишніх.

Обробка результатів тесту

Підрахувати кількість плюсів по кожній картці окремо.

Обчислити відсоток позитивних відповідей по кожному типу темпераменту:

Х = (А1 / А) * 100%; З = (А2 / А) * 100%;

Ф = (А3 / А) * 100%; М = (А4 / А) * 100%; де

• X, З, Ф, М – типи темпераменту;
• A1, A2, A3, A4 – число позитивних відповідей по картках відповідного блоку;
• А – загальне число позитивних відповідей по чотирьох картках.

У кінцевому виді «формула темпераменту» здобуває, наприклад, такий вид:

Т = 35%Х + 30%З + 14%Ф + 21%М;

Це значить, що даний темперамент на 35% – холеричний, 30% – сангвінічний, 14% – флегматичний і 21% – меланхолійний.

• Якщо відносний результат числа позитивних відповідей по якомусь типу становить 40% і вище, виходить, даний тип темпераменту домінуючий.
• Якщо цей результат становить 30–39%, то якості даного типу виражені досить яскраво.
• Якщо результат 20–29%, то середньо виражені.
• При результаті 10–19% можна стверджувати, що риси цього типу темпераменту виражені в малому ступені.

 

 

Додаток 4

Психологічна програма для зниження рівня конфліктних проявів у молодших школярів

Вправи «Країна розуміння».

Розвиток комунікативних здатностей, можливість робити оцінку своєї негативної (конфліктної) поведінки.

Мета:

1. Навчання вмінню слухати і чути інших.

2. Осмислення своїх вчинків.

3. Розвиток здатності ділитися своїми переживаннями.

Методичні прийоми:

1. Бесіда, спрямована на знайомство з різними засобами розуміння.

2. Словесно рухливі релаксаційні вправи.

3. Малювання

Група з 8 чоловік, розрахована на 10 занять по 35-45 хвилин.

1 заняття.

1 вправа.

Зниження конфліктності засобами рухової активності.

Психолог говорить: «давайте познайомимося», усі повинні називати себе по імені.

Гра: «Сніжний ком». Група встає в коло, і перший називає своє ім'я. Другий називає ім'я першого і своє. Третій ім'я першого, другого і своє. Разом з ім'ям можна зобразити свій улюблений жест, назвати свій улюблений напій, якість особистості, хобі і т.п.

2 вправа.

«Давайте привітаємося». Спочатку говориться про різні форми вітання, які реально існують та жартівні. Потім пропонується привітатися плечем, рукою, спиною і т.д. і видумати свої незвичайні способи вітання і привітатися ними.

3 вправа.

«Тайландський бокс». Два учня на ринзі із зав'язаними очима борються мішками, набитими м'якими ганчірками. Можливі різні варіанти: можна одному дати дзвіночок, а іншому мішок – він б'є на звук, учень із дзвіночком ухиляється, можна дати мішки обом, і ввести двох посередників – вони направляють своїх гравців короткими командами.

2 заняття.

1 вправа. Знижуємо агресію, привертаючи увагу до іншим учнів, навчаючи розумінню позитивного, і негативного відношення один до одного.

Молодші школярики привітають один одного в колі. А потім їм пропонується гра «Запам'ятай». Усі діляться по двох і встають спиною один до одного. Після цього по черзі описують зачіску, одяг, обличчя партнера. Опис порівнюється з оригіналом і визначається, хто і на скільки був точний.

2 вправа.

«Бали на пальцях». Учні стоять у парах і на рахунок «три» обидва на пальцях викидають ступінь довіри або рівень відносин: від абсолютної недовіри (один палець) до абсолютної довіри (п'ять пальців). Потім пари міняються.

3 вправа.

«Прощання». Обговорюємо різні форми прощання, а потім придумуємо свої варіанти і прощаємося.

3 заняття.

1 вправа. Учні вчаться робити один одному приємне, міняючи свої установки про те, що конфліктами, агресією і негативною поведінкою можна домогтися уваги або розташування інших.

"Фотоапарат". Група ділиться на пари. Перший у парі стає фотографом, другий фотоапаратом. Фотоапарат закриває очі, фотограф підводить його до цікавого місця в приміщенні, і злегка натискаючи на його голову «робить знімки». (Фотоапарат на секунду відкриває очі, а потім закриває знову). Потім фотоапарат повинен вгадати, у якому місці «зроблені знімки». Потім ролі міняються. Насправді вправа має схований підтекст. Найбільш важливі моменти наступні: хто, з фотографів як вів за собою свій фотоапарат, чи попереджав про небезпеки, чи думав про напарника або тільки, про себе. Наскільки фотоапарату було комфортно зі своїм фотографом, наскільки він довіряв йому. Кому приємніше було бути фотографом (тобто ведучим), кому фотоапаратом (тобто веденим) і т.д.

Зниження конфліктнихпроявів шляхом підвищення самооцінки молодших школярів.	Вправи, що знижують рівень конфліктних проявів учнів, за допомогою підвищення рівня комунікативних здатностей.
1 вправа - «Корабель». Діти роблять корабель, вставши так, щоб один з учасників вмістився в середині. Ведучий пояснює, що корабель спочатку пливе в сонячну гарну погоду, але от він попадає в шторм, а той, хто в середині капітан корабля й він не боїться шторму. На перекір бурі й блискавкам він повинен крикнути «Я сильний і сміливий капітан, я не боюся бурі!»	4 а з а н я ття.		1 вправа - «Руки знайомлять, сваряться, миряться». Вправа виконується в парах із закритими очима, усі сидять навпроти один одного, на невеликій відстані (витягнутої руки). Ведучий говорить: «Закрийте очі, простягніть один до одного руки, познайомтеся одними руками. Продемонструйте добрі відношення. Опустіть руки. Знову витягніть, ваші руки сваряться. Опустіть, а тепер вони миряться, ви розстаєтеся друзями. Після цього обговорюються відчуття дітей у ході гри.
1 вправа - «Чарівні зарості». Кожен учасник намагається проникнути в центр кола, яке утворене тісно притиснутими «чарівними водоростями» – всіма іншими учасниками. «Водорості» розуміють людську мову і відчувають дотики. Той хто водить повинен самими добрими словами й ніжними рухами вмовити «водоростей» пропустити його в центр кола. Потім, по закінченні гри, обговорюється, коли й при яких умовах водорості розступилися, а при яких ні. 2 вправа - «Малюємо». Ведучий пропонує намалювати добру тварину, яка могла б захистити всіх людей від усього поганого, і написати (розповісти в колі), якими добрими якостями вона наділена.	5 з а н я ття		1 вправа - «Хто покликав, довідайся!» Той, хто водить відходить у далекий кут кімнати, відвертається й закриває очі. Дається інструкція: по черзі називають, того, хто водить по імені різними інтонаціями, а він повинен відгадати, хто до нього звернувся і як (ніжно, грубо, зло і т.д.) Після вправи обговорюються почуття, які виникли при тому або іншому оклику.
1 вправа - «Чарівний ящик». У центр кола ставиться ящик (або те, що його нагадує), учні повинні по черзі підійти до нього і щось із нього вийняти, показавши яку-небудь вправу або гру з витягненим предметом. А навколишні повинні здогадатися, що він робить або що це за гра.	6 з а н я т тя		1 вправа - «хода». Пропонується пройтися так, як у їхньому уявленні ходить: - маленька дівчинка в гарному настрої; - стара людина; - утомлений чоловік і т.д. Так само, учні можуть самі вибрати собі персонаж, а інші будуть відгадувати, кого вони зображують.
1 вправа - «Те, що я люблю робити». Усі стоять у колі, той, хто водить засобами пантоміми показує те, що він любить найбільше робити. інші відгадують, і так по колу. Які тварини подобаються тому, хто водить, які він любить подарунки, його улюблена пора року й т.д.	7 з а н я т тя		1 вправа - «Обзивалки». Придумується конфлікт, і в ході конфлікту треба замість обзивалок говорити ім'я, рослину, місто, і т.д.
2 вправа – «Колаж». Береться деяка кількість журналів і газет. Пропонується вирізати різних людей і приклеїти на аркуш ватману, але так, що б в одній групі були люди винятково добрі, веселі й усмішливі, а в іншій смутні, ті, що сваряться, злі люди. Необхідно придумати історію про цих людей. Чому одні злі, а інші добрі.	8 з а н я ття		1 вправа - «Іграшка». Вправа виконується в парах. Одному з пари дається будь-яка річ, а інший дуже хоче її одержати. Важливо що б власник речі зміг представити ту річ, яку він тримає самою, самою улюбленою. У завдання іншого входить упросити напарника дати річ покористуватися. Як тільки хазяїн речі віддає її на прохання іншого, гра переривається, і в хазяїна запитують, чому він віддав річ.
1 вправа - «Ми граємо в пригоди!» Пропонується придумати етюд, вибрати акторів, а потім програти його перед іншою аудиторією. Всі уважно дивляться й намагаються простежити, на скільки в «акторів» вийшло зіграти правдиво. Потім проходить бесіда, наскільки було складно героя етюду.	9 з а н я т тя
1 вправа - «Підсумки - яким би я хотів бути і який зараз». Пропонується намалювати себе – який учень є зараз й яким би хотів стати. Після показу малюнків у колі з кожним учасником обговорюється (а учні допомагають порадами – як стати краще) які кроки потрібно зробити, щоб відповідати своєму образу, які йому властиві риси, і як у собі їх розвити. Після цього кожний малює для собі поетапну «доріжку - сходи» до вершини своєї досконалості, зображуючи себе на кожному етапі сходження (які якості він додає собі з кожною сходинкою і якими вчинками робить, щоб бути краще.) Ціль заняття «Підсумки»: міститься в самостійному контролі учня самого себе (відчуття себе дорослим, підвищення самооцінки, уважність стосовно своїх учинків і дій, самоаналіз і самокритика негативної, агресивної поведінки і зі своєї сторони й з боку дорослих).	10 з а н я т и е

Вправа 1 - «Наші почуття».

Мета: за допомогою ознайомлення з позитивними емоціями, вербальним і невербальним спілкуванням, а також пережиттям негативного досвіду, ми вчимо учнів справлятися з агресією.

Матеріали: картки з назвою почуттів: радість, прикрість, образа, натхнення, страх, задоволення, гнів, сором, замилування, подяка, подив, злість, відраза, полегшення, нетерпіння, переляк, зніяковілість, сум.

Процедура: розділити картки на дві групи, у якій одні почуття будуть позитивними, а в іншій, негативні. А потім постаратися разом придумати різні ситуації, у яких вони будуть проявлятися. Після цього, дати завдання зобразити ті почуття, які йому найбільше подобаються, і розповісти чому.

Методика «Маленький секрет».

Мета: відновлення позитивного емоційного стану допомагає позбуватися від негативних імпульсів й конфліктної поведінки.

Матеріали: аркуш паперу, кольорові олівці.

Процедура: «Сядь зручніше, зроби 2 - 3 глибоких вдихи, закрій очі. Зосередься й згадай своє улюблене місце, де ти любиш бути, де тобі спокійно й добре, якщо такого немає, придумай його. Звуки, кольори, предмети, які оточують в цьому місці, які вони.... Пограй там якийсь час. А тепер ще раз глибоко вдихни, оглянься й запам'ятай, відкрий очі.

Спробуй намалювати це місце, яке ти уявив».

Потім разом усі разом повинні обговорити те, що кожен намалював.

Час процедури: 45-50 хв.

Методика «Мої емоції».

Мета: рольове програвання життєвих ситуацій, вживання в роль. Виникаючі почуття й переживання вчать шукати альтернативні варіанти поведінки, ніж конфлікти, агресія.

Процедура: учням необхідно самим написати сценарій, придумати героїв, наділити їх різними якостями. Потім історії програються, їх можна записувати на камеру, а потім разом переглядати й виділяти персонажів, на скільки у їхніх задуманих образів вийшло передати і які якості цей образ підкреслював, яким героєм учню більше подобалося бути і чому. Якщо негативним, то поговорити про те, що ж не вистачає позитивному героєві, що б бути кращим й як йому цього досягти. Придумати історію, де позитивний персонаж поступово наділяється тими якостями, які подобаються в негативному герої й що із цього в підсумку виходить.