Антон і Харитон Жили на світі Антон і Харитон.- Давай з тобою дружити, – сказав Харитон. – Усе ділитимемо навпіл – і горе, і радість. - Згода, - сказав Антон, - коли поруч друг, жити легше і веселіше. Йшли вони якось полем. Сонце палить. А сховатися ніде – ні деревця, ні кущика. - Дай мені свого бриля, - сказав Харитон, - а то мені дуже голову припікає. Сонце почало і йому пекти в голову, але Антон подумав: «Нічого, потерплю. Зате Харитонові добре!»Раптом набігла величезна хмара, линув дощ. - Давай мені скоріше свого плаща, - закричав Харитон, - хіба не бачиш, що твій друг мокне?Антон віддав йому плаща. Дощик поливав Антона. Але він думав: « Ну, що ж, заради дружби і помокнути можна». Закінчився дощ, засяяло сонечко. Харитон віддав Антонові його плащ і бриль. - Візьми, - каже він, - а то мені нести важко. Антон узяв мокрий плащ і мокрий капелюх. І замислився. Тим часом друзі дійшли до перехрестя. - Тобі куди? – запитав Антон. - Мені ліворуч, - відповів Харитон. - Ну, а мені праворуч, - сказав Антон. - Так ми ж хотіли разом іти! – Закричав Харитон. – Ми ж друзі з тобою!Але Антон ішов усе далі й далі. Жодного разу не озирнувся. (179 слів, Л. Воронкова)