Тексти для списування

Тексти для списування

з пропущеними орфограмами та граматичними завданнями

для підготовки до ДПА з української мови у 4 класі

Спиши тексти.  Встав пропущені букви і розділові знаки, розкрий дужки. У виділених реченнях підкресли підмет і присудок, вкажи частини мови.  Розбери слова за будовою. Зроби звуко-буквений аналіз слів.

Кобзар

Шевченко був славетним поетом і художником. Він писав щиро правдиво чесно. Мав красивий голос знав багато народних пісень. Він любив кобзарів бандуристів. І сам грав на кобзі й скрипці. Тільки жи__я (в)н__го було ва(ш,ж)ке. Рано зал_шився сиротою. (Не)мав власного кутка. Але з кобзою (не)ро(з,с)лучався. З кобзою завжди одведе душу. В_лику силу духу він мав. (Т,т)арас (Г,г)ригорович і свою книгу назвав „Кобзар”. Він був справжнім співцем свого народу, знедоленої (У,у)країни. Його пісні повік (не)забудуть.

Україна

Широко простяглася з_мля нашої (У,у)країни. В_личезні її бага(ц,тс)тва. Від краю до краю на її просторах буйно колоси(ц,тьс)я золотиста пш_ниця  з_л_ніють бе_межні поля цукрових буряків. Любо вітають нас золотими шапками стрункі соняшники  в_сока зел_нь пишної кукуру(з,дз)_и. На ст_пових просторах випасаю(ц,тьс)я в_ликі стада худоби. Запашні сади оточують наші міста і села. Бл_скучі рейки залізниць густою сіткою вкривають землі (У,у)країни. Багато на (У,у)країні заводів  фабрик  ел_ктростанцій

Вос_ни

Майже зовсім (не)виход_ть з-за хмар гуляти сонце. Тягну(ц,тьс)я сірі, похмурі дні. Ночами (під)крадаю(ц,тьс)я (за)моро(с,з)ки, (про)кладають шлях заметілям. Скоро в повітрі закружляють білі сніжинки. Он і снігурі поприлітали. Повсідалися ч_рвоногруді на ясені і лущ(а,я)ть насі__я. Калина й собі вихваля_ться ч_рвоними ягі(д,т)ками серед бе(з,с)листого гі(л,лл)я. З усіх кущів і д_рев опало лис_тя. І л_жить тепер воно жовтим килимом, щоб краще зігріти і землю, і рослини, що вже засинають, заколисані холодом.

Під кригою

Зима. Річки сковані кригою. Але (під)нею (про)довжу_ться жи(т,тт.)я. Л(е,и)ни і карасі дрімають, позар(е,и)вались у мул. Сазани і лящі мляво стоять у тихих, порослих оч_ретом затоках. У ямах із піщ(а,я)ним дном знайшли пристановище пічкурі плітки верховодки. А судаки окуні річкові вовки-щуки (не)прип_нили свого полюва(н,нн)я.

У верхів_ях Тереблі, Боржави, Білої і Чорної Тис на мілково(д,дд)і пр(е,и)ступають до вик(е,и)да(н,нн)я ікри красуні-форелі. Передвесільні клопоти починаю(ц,тьс)я у бобрів.

Соняшник

На городі багато в_ликих яскравих голівок. То соняшники. Особливо гарні вони на світанку. Йдеш ст_жиною і милу_шся їхн__ю красою. Прих(е,и)ля(є,ї)ш (до)себе один соняшник. А він весь омитий чистою вранішн__ю росою.

Соняшник завжди повернений голівкою до сонця. Кожну рослину сонечко обдаровує т_плом і ласкою. Сто_ш на полі, зачарований золотою нивою. І ніби багато мален_ких сонць (по)сміхнулись тобі теплою усмішкою.

Лелеки

Біля Миколчиного будинку росло в_соке дер_во. На н__му влаштували гніздо л_леки. Миколка любив спостерігати за красивими птахами. Спочатку л_лека с_діла у гнізді — насиджувала яйця. Потім вилупились пташенята. Миколка бачив, як батьки турбувалися (про)них.

(Що)дня л_леки літали (на)болото ловили там жаб вужів і пр_носили  сво_м  пташенятам. А  в_чорами птахи стояли  (на)краю гнізда.

Як міняється колір снігу

Коли (с,з)ход_ть сонце, снігові  замети рожеві. Це сонце забарвлює їх  сво_м  промі__ям. Сонце підійма_ться а сніг стає сліпучо-білим. Он в ст_пу на білому килимі пурхає пташка.

Сонечко (з,с)х._лилось (до)заходу. Сніг стає с_нюватим, мов небо відбива_ться в бл_скучому дзеркалі. А (в)затінку — він аж фіолетовий.

Сонце (за)йшло. Відблиск в_чірн(о,ьо)ї заграви ліг і на снігові замети. Ніби їх сонце обл(е,и)ло багряними барвами. Гасне заграва — і багряний відблиск (на)снігу (з,с)гасає.

Сніг іде

З_мля стала тв_рдою, як камінь. Калюжі позам_рзали. Сонечко світило але вже (не)гріло. Пішов сніжок.

Таня (ви)бігла на подвір_я. Сніжинки л_тіли до з_млі кружляли над д_ревами. Таня ро(з,с)глядала сніжинки на долон_ці. Коли вони л_тіли, були, наче пух. Прид_вилася ближче — як зірочки.

Таня (не)устигла їх ро(з,с)дивитися — сніжинки ро(з,с)танули від т_пла.

Золоті стрічки

Ростуть над ставом дві б_рези. Стрункі високі  білокорі. Опустили  б_рези з_лені віти. Віє вітер — ро(з,с)чісує коси. Тихо ш_поче листя б_різ. Це вони про щось ро(з,с)мовляють.

Однієї ночі стало холодно. На траві забл_щали білі кр_сталики л__ду. Прийшла до б_різ осінь. Прин_сла їм золотисті стрічки. Впл(е,и)ли вони їх у з_лені коси. Зійшло сонце ро(з,с)топило кр_сталики л__ду. Под_вилося сонце на б_рези й (не)впізнало їх — у з_лених косах золоті стрічки. Сміє(тьс,ц)я сонечко а б_рези сумують.

Мати

Від (Т,т)араса (Ш,ш)евченка україн_с_ка поезія протягом віків співала і співає в(е,и)л(е,и)чальну пісню матері. Бо у матері втілю(ї,є)(ц,тьс)я вся краса світу. Його сонячні(сть,сьть) бе(с,з)межні(сть,сьть) незбагненні(сть,сьть). 

Мати вчила і вчить нас. У кожної людини сто_ть вона початком доброти і совісті. Вона подарувала нам жи(т,тт)я навчила говорити і запалила у серці вічне світло пісні. Тому з образом мат(е,и)рі пов_язано усе (най)дорожче у нашій душі. Це рідний дім  яблуні і вишні в цвіту  ш_рока і журлива річка  запашний луг. Усе те, що зве(ц,тьс)я  (Б,б)ат_ківщ_ною. 

Мурашка

На дер_ві с_діла білочка. Вона їла смачний горіх. Кілька крихіток горішка упало на землю.

Ст_жиною між травою бігла мурашка. (По)спішала (по)їжу маленьким мурашенятам. Вона (по)бачила під дер_вом крихітки горішка. Скуштувала мурашка запашного горішка і пон_сла ласощі (до)мурашника. Ро(с,з)повіла сусідам про здобич.

Дружні мурашки шв_денько зібрались під дер_вом. Вони (на)(з,с)б_рали крихітки й пон_сли додому. Вистачить на всю зиму.

Зайченя

(По)віває л_генький вітерець. Він ш_л_стить густою торішн(о,ьо)ю травою. Тепло світить б_р_зневе сонце. На півде(н,нн)ому схилі горбика воно вже ро(з,с)топило сні(х,г). Тут під кущ_м у бур_яні народил_ся зайченя. С_дить воно в ялиці під корі__ям. Його (при)кр_ває сухе в_лике листя старого бур_яну.

Сюди не так часто (по)трапляють вороги. Поблизу з_л_ніє соковита оз(е,и)мина. Туди й (по)стр_бала зайчиха (по)ж_витись. А зайченя (за)таїлось у бур_яні й ч(е,и)кає на маму.

В_сна над морем

Над морем буяє ра(н,нн)я в_сна. З_лений ряст вкрив усе надб(е,и)ре(ж,жж)я, ліг на кручі, на приб_режні скелі. Наче саме море вийшло з б_регів і хлинуло на берег з_леними хвилями.

Тихими в_чорами спалахували на темному небі зорі. Вони ніби збіл_шились, нал(е,и)лись тріпотливим яскравим світлом і ни(с,з)ько повисли над морем.

(З)в_сочини часом (до)літав на землю далекий гусиний покрик. Л_тіли під в_сняними хмарами дикі гуси курликали журавлі, і те призивне курлика(н,нн)я довго бр(е,и)ніло в теплому й тихому в_сняному повітрі.

Пташині серенади

У травні з н_бесної блакиті з д_рев і кущів линуть радісні пташині голоси. За синім сосновим бором займається рожева зоря.

Пол__вий жайворонок дзвіночком вітає народже__я нового дня. А в лісі ніжною флейтою зустрічає схід сонця дрізд.

(З)ранку (до)пізн__го вечора чути пташині серенади в міс_ких парках.

А ввечері у кущах тихої алеї раптом хтось свисне тьохне. М(е,и)не хв._лина, друга, і поллє(ц,тьс)я чудесна пісня. Пролунає заливчастий довгий свист пон(е,и)сеться перебором. Обірветься на мить і знову покот(е,и)ться, ро(з)сипл(е,и)ться п(е,и)рлинами навкруги солов_їна серенада.

Заспіває соловей і ліс гр.(е,и)мить.

Писанки

В Україні дуже давно існує традиція (на)носити орнамент на пташині яйця до свята В_ликодня. Це не випадково. Яйце уподібнює(ц,тьс)я до пр_роди: шкарлупа - як небо, плівка - як хмарки, білок - як води, жовток - як з_мля.

Ро_мал(о,ьо)вані яйця називають писанками. Вони бувають дуже різні і с_мволізують сонце радість жи__я. Пофарбоване в ч_рвоний колір яєчко - ознака радості. Є писанки з дивними (з,с)кладними візерунками, ро_писами. Це справжні витвори  м_стецтва.

Хліб

Хліб на столі За всіх часів і в усіх народів було (най)більшою святі(стью,стю), коли л_жав на столі хліб.

Тя(ш,ж)ко він діставався в давнину.

Паляниця, за добрим українс_ким звича(йо,є)м, мала неодмінно л_жати на столі. Хліб був мі­рилом жи__я. Будь-яке свято (не)обходил_ся (без)паляниці. Народжувал_ся дитина - йшли з хлібом, виряджали сина в далеку дорогу - і мати ув_язувала в рушник житній окраєць. Дорогих гостей також зустрічали хлібом-сіллю. Без хліба наш народ (не)уявляв свого ж_ття.

У в_дмежому лігві

Ра(н,нн)_ої з_ми, коли тільки випаде сніг, залягають у свої лігва в_дмеді. Стара(н,нн)о і вміло в лісовій глушині лаштують вони ці з_мові барлоги. М_якою запашною хво_ю корою молодих ялинок сухим лісовим мохом  в_дмеді вистилають сво_  ж_тло.

Як тільки цюкнуть у лісі морози, засинають у барлогах в_дмеді. Пізн_ої з_ми родя(ц,тьс)я у в_дмедиць мален_кі сліпі в_дмежатка. Тільки у в_лику відлигу в_дмідь прокидається. Вигляне з лігва подив(е,и)ться на з_мовий ліс — і знову вкладається спати.

Орел і кішка

За с_лом вес_ло гралася кішка зі сво_ми кошенятками. Сонечко лагідно пригрівало і мален_ка сім_я була дуже щаслива.

Раптом в_л_чезний ст_повий орел шугнув із в(е,и)сокості і (з,с)хопив одне кошеня Та не встиг ще орел (з,с)л_тіти, як мати вже вч(е,и)пилася в н__го. Хижак кинув кошеня і (з,с)ч(е,и)пився зі старою кішкою. Зак(е,и)піла битва. Орел шматував шкіру кішки. Але кішка (не)злякалась, міцно вч(е,и)пилась в орла кі(г,х)тями й перекусила йому праве кр_ло.