Тексти для списування

Про матеріал

Перевірка орфографічних і пунктуаційних умінь здійснюється

шляхом списування текстів . Для перевірки обирається логічно завершена частина , в якій 25% слів містять вивчені орфограми.

Перегляд файлу

Тексти для списування

з пропущеними орфограмами та граматичними завданнями

для підготовки до ДПА з української мови у 4 класі

 

Спиши тексти.  Встав пропущені букви і розділові знаки, розкрий дужки. У виділених реченнях підкресли підмет і присудок, вкажи частини мови.  Розбери слова за будовою. Зроби звуко-буквений аналіз слів.

 

Кобзар

Шевченко був славетним поетом і художником. Він писав щиро правдиво чесно. Мав красивий голос знав багато народних пісень. Він любив кобзарів бандуристів. І сам грав на кобзі й скрипці. Тільки жи__я (в)н__го було ва(ш,ж)ке. Рано зал_шився сиротою. (Не)мав власного кутка. Але з кобзою (не)ро(з,с)лучався. З кобзою завжди одведе душу. В_лику силу духу він мав. (Т,т)арас (Г,г)ригорович і свою книгу назвав „Кобзар”. Він був справжнім співцем свого народу, знедоленої (У,у)країни. Його пісні повік (не)забудуть.

 

Україна

Широко простяглася з_мля нашої (У,у)країни. В_личезні її бага(ц,тс)тва. Від краю до краю на її просторах буйно колоси(ц,тьс)я золотиста пш_ниця  з_л_ніють бе_межні поля цукрових буряків. Любо вітають нас золотими шапками стрункі соняшники  в_сока зел_нь пишної кукуру(з,дз)_и. На ст_пових просторах випасаю(ц,тьс)я в_ликі стада худоби. Запашні сади оточують наші міста і села. Бл_скучі рейки залізниць густою сіткою вкривають землі (У,у)країни. Багато на (У,у)країні заводів  фабрик  ел_ктростанцій

 

Вос_ни

Майже зовсім (не)виход_ть з-за хмар гуляти сонце. Тягну(ц,тьс)я сірі, похмурі дні. Ночами (під)крадаю(ц,тьс)я (за)моро(с,з)ки, (про)кладають шлях заметілям. Скоро в повітрі закружляють білі сніжинки. Он і снігурі поприлітали. Повсідалися ч_рвоногруді на ясені і лущ(а,я)ть насі__я. Калина й собі вихваля_ться ч_рвоними ягі(д,т)ками серед бе(з,с)листого гі(л,лл)я. З усіх кущів і д_рев опало лис_тя. І л_жить тепер воно жовтим килимом, щоб краще зігріти і землю, і рослини, що вже засинають, заколисані холодом.

 

Під кригою

Зима. Річки сковані кригою. Але (під)нею (про)довжу_ться жи(т,тт.)я. Л(е,и)ни і карасі дрімають, позар(е,и)вались у мул. Сазани і лящі мляво стоять у тихих, порослих оч_ретом затоках. У ямах із піщ(а,я)ним дном знайшли пристановище пічкурі плітки верховодки. А судаки окуні річкові вовки-щуки (не)прип_нили свого полюва(н,нн)я.

У верхів_ях Тереблі, Боржави, Білої і Чорної Тис на мілково(д,дд)і пр(е,и)ступають до вик(е,и)да(н,нн)я ікри красуні-форелі. Передвесільні клопоти починаю(ц,тьс)я у бобрів.

 

Соняшник

На городі багато в_ликих яскравих голівок. То соняшники. Особливо гарні вони на світанку. Йдеш ст_жиною і милу_шся їхн__ю красою. Прих(е,и)ля(є,ї)ш (до)себе один соняшник. А він весь омитий чистою вранішн__ю росою.

Соняшник завжди повернений голівкою до сонця. Кожну рослину сонечко обдаровує т_плом і ласкою. Сто_ш на полі, зачарований золотою нивою. І ніби багато мален_ких сонць (по)сміхнулись тобі теплою усмішкою.

 

Лелеки

Біля Миколчиного будинку росло в_соке дер_во. На н__му влаштували гніздо л_леки. Миколка любив спостерігати за красивими птахами. Спочатку л_лека с_діла у гнізді — насиджувала яйця. Потім вилупились пташенята. Миколка бачив, як батьки турбувалися (про)них.

(Що)дня л_леки літали (на)болото ловили там жаб вужів і пр_носили  сво_м  пташенятам. А  в_чорами птахи стояли  (на)краю гнізда.

 

Як міняється колір снігу

Коли (с,з)ход_ть сонце, снігові  замети рожеві. Це сонце забарвлює їх  сво_м  промі__ям. Сонце підійма_ться а сніг стає сліпучо-білим. Он в ст_пу на білому килимі пурхає пташка.

Сонечко (з,с)х._лилось (до)заходу. Сніг стає с_нюватим, мов небо відбива_ться в бл_скучому дзеркалі. А (в)затінку — він аж фіолетовий.

Сонце (за)йшло. Відблиск в_чірн(о,ьо)ї заграви ліг і на снігові замети. Ніби їх сонце обл(е,и)ло багряними барвами. Гасне заграва — і багряний відблиск (на)снігу (з,с)гасає.

 

Сніг іде

З_мля стала тв_рдою, як камінь. Калюжі позам_рзали. Сонечко світило але вже (не)гріло. Пішов сніжок.

Таня (ви)бігла на подвір_я. Сніжинки л_тіли до з_млі кружляли над д_ревами. Таня ро(з,с)глядала сніжинки на долон_ці. Коли вони л_тіли, були, наче пух. Прид_вилася ближче — як зірочки.

Таня (не)устигла їх ро(з,с)дивитися — сніжинки ро(з,с)танули від т_пла.

 

Золоті стрічки

Ростуть над ставом дві б_рези. Стрункі високі  білокорі. Опустили  б_рези з_лені віти. Віє вітер — ро(з,с)чісує коси. Тихо ш_поче листя б_різ. Це вони про щось ро(з,с)мовляють.

Однієї ночі стало холодно. На траві забл_щали білі кр_сталики л__ду. Прийшла до б_різ осінь. Прин_сла їм золотисті стрічки. Впл(е,и)ли вони їх у з_лені коси. Зійшло сонце ро(з,с)топило кр_сталики л__ду. Под_вилося сонце на б_рези й (не)впізнало їх — у з_лених косах золоті стрічки. Сміє(тьс,ц)я сонечко а б_рези сумують.

 

Мати

Від (Т,т)араса (Ш,ш)евченка україн_с_ка поезія протягом віків співала і співає в(е,и)л(е,и)чальну пісню матері. Бо у матері втілю(ї,є)(ц,тьс)я вся краса світу. Його сонячні(сть,сьть) бе(с,з)межні(сть,сьть) незбагненні(сть,сьть). 

Мати вчила і вчить нас. У кожної людини сто_ть вона початком доброти і совісті. Вона подарувала нам жи(т,тт)я навчила говорити і запалила у серці вічне світло пісні. Тому з образом мат(е,и)рі пов_язано усе (най)дорожче у нашій душі. Це рідний дім  яблуні і вишні в цвіту  ш_рока і журлива річка  запашний луг. Усе те, що зве(ц,тьс)я  (Б,б)ат_ківщ_ною. 

 

Мурашка

На дер_ві с_діла білочка. Вона їла смачний горіх. Кілька крихіток горішка упало на землю.

Ст_жиною між травою бігла мурашка. (По)спішала (по)їжу маленьким мурашенятам. Вона (по)бачила під дер_вом крихітки горішка. Скуштувала мурашка запашного горішка і пон_сла ласощі (до)мурашника. Ро(с,з)повіла сусідам про здобич.

Дружні мурашки шв_денько зібрались під дер_вом. Вони (на)(з,с)б_рали крихітки й пон_сли додому. Вистачить на всю зиму.

 

Зайченя

(По)віває л_генький вітерець. Він ш_л_стить густою торішн(о,ьо)ю травою. Тепло світить б_р_зневе сонце. На півде(н,нн)ому схилі горбика воно вже ро(з,с)топило сні(х,г). Тут під кущ_м у бур_яні народил_ся зайченя. С_дить воно в ялиці під корі__ям. Його (при)кр_ває сухе в_лике листя старого бур_яну.

Сюди не так часто (по)трапляють вороги. Поблизу з_л_ніє соковита оз(е,и)мина. Туди й (по)стр_бала зайчиха (по)ж_витись. А зайченя (за)таїлось у бур_яні й ч(е,и)кає на маму.

 

В_сна над морем

Над морем буяє ра(н,нн)я в_сна. З_лений ряст вкрив усе надб(е,и)ре(ж,жж)я, ліг на кручі, на приб_режні скелі. Наче саме море вийшло з б_регів і хлинуло на берег з_леними хвилями.

Тихими в_чорами спалахували на темному небі зорі. Вони ніби збіл_шились, нал(е,и)лись тріпотливим яскравим світлом і ни(с,з)ько повисли над морем.

(З)в_сочини часом (до)літав на землю далекий гусиний покрик. Л_тіли під в_сняними хмарами дикі гуси курликали журавлі, і те призивне курлика(н,нн)я довго бр(е,и)ніло в теплому й тихому в_сняному повітрі.

 

Пташині серенади

У травні з н_бесної блакиті з д_рев і кущів линуть радісні пташині голоси. За синім сосновим бором займається рожева зоря.

Пол__вий жайворонок дзвіночком вітає народже__я нового дня. А в лісі ніжною флейтою зустрічає схід сонця дрізд.

(З)ранку (до)пізн__го вечора чути пташині серенади в міс_ких парках.

А ввечері у кущах тихої алеї раптом хтось свисне тьохне. М(е,и)не хв._лина, друга, і поллє(ц,тьс)я чудесна пісня. Пролунає заливчастий довгий свист пон(е,и)сеться перебором. Обірветься на мить і знову покот(е,и)ться, ро(з)сипл(е,и)ться п(е,и)рлинами навкруги солов_їна серенада.

Заспіває соловей і ліс гр.(е,и)мить.

 

 

Писанки

В Україні дуже давно існує традиція (на)носити орнамент на пташині яйця до свята В_ликодня. Це не випадково. Яйце уподібнює(ц,тьс)я до пр_роди: шкарлупа - як небо, плівка - як хмарки, білок - як води, жовток - як з_мля.

Ро_мал(о,ьо)вані яйця називають писанками. Вони бувають дуже різні і с_мволізують сонце радість жи__я. Пофарбоване в ч_рвоний колір яєчко - ознака радості. Є писанки з дивними (з,с)кладними візерунками, ро_писами. Це справжні витвори  м_стецтва.

 

Хліб

Хліб на столі За всіх часів і в усіх народів було (най)більшою святі(стью,стю), коли л_жав на столі хліб.

Тя(ш,ж)ко він діставався в давнину.

Паляниця, за добрим українс_ким звича(йо,є)м, мала неодмінно л_жати на столі. Хліб був мі­рилом жи__я. Будь-яке свято (не)обходил_ся (без)паляниці. Народжувал_ся дитина - йшли з хлібом, виряджали сина в далеку дорогу - і мати ув_язувала в рушник житній окраєць. Дорогих гостей також зустрічали хлібом-сіллю. Без хліба наш народ (не)уявляв свого ж_ття.

 

У в_дмежому лігві

Ра(н,нн)_ої з_ми, коли тільки випаде сніг, залягають у свої лігва в_дмеді. Стара(н,нн)о і вміло в лісовій глушині лаштують вони ці з_мові барлоги. М_якою запашною хво_ю корою молодих ялинок сухим лісовим мохом  в_дмеді вистилають сво_  ж_тло.

Як тільки цюкнуть у лісі морози, засинають у барлогах в_дмеді. Пізн_ої з_ми родя(ц,тьс)я у в_дмедиць мален_кі сліпі в_дмежатка. Тільки у в_лику відлигу в_дмідь прокидається. Вигляне з лігва подив(е,и)ться на з_мовий ліс — і знову вкладається спати.

 

Орел і кішка

За с_лом вес_ло гралася кішка зі сво_ми кошенятками. Сонечко лагідно пригрівало і мален_ка сім_я була дуже щаслива.

Раптом в_л_чезний ст_повий орел шугнув із в(е,и)сокості і (з,с)хопив одне кошеня Та не встиг ще орел (з,с)л_тіти, як мати вже вч(е,и)пилася в н__го. Хижак кинув кошеня і (з,с)ч(е,и)пився зі старою кішкою. Зак(е,и)піла битва. Орел шматував шкіру кішки. Але кішка (не)злякалась, міцно вч(е,и)пилась в орла кі(г,х)тями й перекусила йому праве кр_ло.

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 2
Оцінки та відгуки
  1. Смаковська Валентина Василівна
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
  2. Нетецька Ольга
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
docx
Додано
13 червня 2022
Переглядів
5640
Оцінка розробки
5.0 (2 відгука)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку