Уроки № 92, 93

Тема:  Діалог. Розділові знаки при діалозі. Складання діалогів  відповідно до запропонованої ситуації спілкування.

Мета: пояснити особливості діалогу як  різновиду  прямої мови, вживання розділових знаків у текстах із діалогом; формувати вміння записувати тексти з діалогом, правильно розставляючи розідлові знаки, правильно інтонувати такі тексти; виховувати повагу до людської кмітливості, дотепності, мудрості; розвивати  логічне й робразне мислення, емоційну сферу.

Тип уроку:  урок вивчення  нового матеріалу.

Обладнання: підручник.

Хід уроку

І. Перевірка домашнього завдання.

* Попереджувальний диктант.  Вказати в реченнях цитати.

І правду мовив наостанку Блок: “І вічний бій, нам спокій тільки сниться”. (М.Руденко.) Ти включаєш, друже, радіолу і тривожиш піснею мене: “Темная ніч, тільки кулі свистять у степах, тільки вітер гуде в проводах, тьмяно блимають зорі...” (Д.Луценко.) У нашім розвихренім світі, над акції й курси валют, неначе із Пушкіна витяг, Тетянине: “Я вас люблю!” (Ю.Каплан.)

ІІ. Підготовка до сприймання нового матеріалу.

* Прочитати спроектований через кодоскоп (заздалегідь записаний на дошці) текст.  Скільки осіб бере участь у розмові? Прочитати текст за особами.

                                                 І. -Смачна каша!

                                                    - А ти їв?

                                               - Ні!

                                               - А почім  знаєш, що смачна?

                                               - Чув, як говорили, що бачили, як їли!

                                             ІІ. - Де був?

                                                 - Через річку переходив.

                                                 -  А  чого сухий?

• Бо нема чого їсти.

Народна творчість.

ІІІ.  Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

* Робота з підручником.  Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 139).

V. Виконання  вправ на закріплення вивченого.

* Прочитати. Пояснити вживання розділових знаків.

Петрик запитує у батька:

• Татусю, що таке діалог?
• Це, синку, розмова двох людей.
• Ага, це тоді,  коли ти розмовляєш з мамою...
• О, ні! То вже монолог мами...

З газети.

* Робота біля дошки. Записати текст, пояснити вживання розділових знаків. Прочитати написане, правильно інтонуючи речення.

Цвіла Троянда у  садочку,

А недалеко, у куточку,

Між бур’яном бренів Будяк.

І каже він Троянді так:

     -  Нащо це ти колючок начіпляла?

-  А ти нащо? – вона його спитала.

     -   Я? – обізвавсь будяк.-

• Я, серденько, не проста штука,
• Я – степовий  козак!

Мені колючка, як шаблюка,

Щоб ворогів страшить,

Щоб всім було спокійно жить,

Вам більш нема ніякої роботи –

Цвісти, пахтіть, а не колоти.

• Не все ж колоть і Будякам, -

Троянда каже, - треба й нам,

Щоб крученії паничі боялись

І до Троянди не чіплялись.

-Хіба! – сказав Будяк і усміхнувсь.

За Л.Глібовим.

* Диктант із коментуванням.

І. Зустрілися старезні дідугани – колишні реєстрові козаки.

• Ну, як ся маєш?
• Пам’ять препогана.
• Все, мабуть забуваєш?
• Навпаки!
• Виходить, маєш пам’ять ти хорошу?
• Що ж тут хорошого? – зітхнув козак. –

Вже тридцять літ, як ти позичив гроші,

А я не забуваю це ніяк!

П.Ребро.

*Навчальний диктант.

І. -   А ви знаєте, чого наше село зветься Медвин?

• Ні, не доводилось чути. Розкажіть.
•      Коли військо Богдана Хмельницького проходило нашими лісами, то селяни стрічали його медом і вином. От хтось  з козаків і сказав: “Хай, славне товариство, це село тепер і зветься Медвино!” Ну, ви ж розумієте, що краса нашої мови в немалій мірі зобов’язана словесним скороченням, коли це потрібно і гарно звучить. Отак наше село і втратило своє кінцеве “о” і вже два  віки зветься – Медвин.
• Це ви в книгах вичитали?
•      Ні, розмовляв з найстарішими людьми села, які вже між небом і землею ходять. Надзвичайно самобутні є типи. А скільки життя, живої історії збереглося в їхній пам’яті! В книжках не знайдеш такого... (За М.Стельмахом;  112 сл.)

ІІ. Була собі така жінка,  що ніколи доброго слова не сказала чоловікові. Що чоловік не скаже, а вона все робить навиворіт.  Чоловік каже: “Ячмінь!”, а вона каже: “Гречка!” Ото сама жінка сидить дома, а його  все шле в поле  та дає йому  сухарі та цибулю. Раз чоловік примітив, що жінка напекла свіжого хліба, спекла собі на обід курку. Бачить він те й каже:

      -  Гляди ж, жінко, хоч сьогодні не кидай мені  в мішок свіжого хліба!

• Ба, вкину!
• Та не кидай же хоч  печеної курки!
• А тобі що до того? Вкину, вражий сину!
• Та хоч не піддавай же на плечі!
•      А тобі що до того! Як схочу, то й піддам! – і вона підхопила мішок, піддала чоловікові на плечі й випхнула його з хати в потилицю.(За І.Нечуєм-Левицьким; 123 сл.)

VІ. Підбиття підсумків уроку.

VІІ. Домашнє завдання. П. 19, вправа  324.