ДИДАКТИЧНА ГРА ЯК ЗАСІБ АКТИВІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ПРИ ВИВЧЕННІ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ЦИКЛУ ДИСЦИПЛІН

Про матеріал

Аналізуючи шляхи підвищення ефективності навчання, М.В. Кларін виділяє три основних напрямки розвитку інноваційних технологій навчання: використання дискусії при навчанні, організація проблемного навчання, впровадження гри у навчальний процес.

Перегляд файлу

О.А.Бондаренко, вчитель технологій,

Криворізький Жовтневий ліцей

ДИДАКТИЧНА ГРА ЯК ЗАСІБ АКТИВІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ПРИ ВИВЧЕННІ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ЦИКЛУ ДИСЦИПЛІН

Соціально-економічні перетворення, які здійснюються в Україні, зумовлюють значні зміни в розвитку системи освіти. Державна національна програма "Освіта" (Україна ХХI століття) розглядає досягнення високих рівнів освіти, формування високого культурного та інтелектуального рівня як першочергове завдання освіти. В "Національній доктрині розвитку освіти України у ХХI столітті" зазначається: "В Україні має стверджуватися стратегія прискореного, випереджувального інноваційного розвитку освіти і науки; повинні забезпечуватись умови для розвитку, самоствердження і самореалізації особистості впродовж життя".

Перед середньою школою стоїть завдання підготовки учнів, творчих особистостей, готових до постійного самовдосконалення. Ці завдання вимагають від педагогічної науки перегляду та дослідження ряду проблем, зокрема, підвищення ефективності викладання дисциплін технічного характеру. Однією з умов ефективності навчального процесу є підбір адекватних дидактичній меті методів навчання. Використання різноманітних методів та засобів у навчальному процесі впливає як на процес навчання, так і на його результат. Однією з загальних умов, які визначають вибір методу навчання, є зміст та методи певної науки взагалі та навчальної дисципліни, теми, що вивчається, зокрема, дидактична мета навчального заняття.

Особливого значення в сучасних умовах набуває вивчення дисциплін технічного характеру. Зовнішнє коло цього значення пов’язане з результатом оволодіння дисциплін темного профілю, що внутрішнє зумовлює всебічний розвиток особистості.

Серед пріоритетних напрямів реформування освіти Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХI століття) називає досягнення якісно нового рівня у вивченні навчальних предметів. Одним із шляхів реформування змісту загальноосвітньої підготовки програма вважає формування технічного мислення та опанування рідною, державною та іноземними мовами.

Психолого-педагогічні особливості та навчальні можливості дидактичної гри, позитивне ставлення до них учнів, зумовлюють необхідність включити ігри у поєднанні з іншими методами у навчальний процес.

Зміст дидактичних ігор повинен відповідати змісту навчальної дисципліни “Технологій”, відповідати вимогам підготовки фахівців, враховувати потреби та інтереси учнів.

Дослідження в галузі використання гри при навчанні технічних дисциплін дозволяють зробити висновок про їх позитивний вплив на результат навчання. Використання дидактичної гри при навчанні англійській мові майбутніх фахівців фізичного виховання вважаємо перспективним, оскільки опанування ними багатьма спеціальними навчальними дисциплінами відбувається у спортивних іграх, вони усвідомлюють важливість перемоги у грі, яка навчає. Крім того, експериментальні дані свідчать про позитивне ставлення учнівдо використання дидактичної гри на навчальних заняттях.

Головна мета дидактичних ігор – виробити у учнів уміння поєднувати теоретичні знання щодо аспектів технічних дисциплін з практикою.

Незважаючи на розробку окремих аспектів проблеми дидактичної гри, існуючі дослідження не вичерпують цілісного її розв’язання. Більшість праць з проблеми дидактичної гри виконано на матеріалі молодшої та середньої ланки загальноосвітньої школи (С.Н.Карпова, М.Ф.Стронін, Т.П.Павлова, Ю.А.Калинецька, Т.П.Устєнкова, О.Я.Савченко, І.І.Осадчук та інші автори). Дослідження проблеми застосування дидактичної гри у вищому навчальному закладі стосуються у більшості ділових (І.Макаренко, М.Д.Касьяненко, М.М.Крюков, Я.С.Гінзбург, Н.М.Коряк, А.А.Вербицький та інші) або рольових ігор (Т.І.Олійник, Л.Ф.Грицюк, В.О.Нотман, С.Н.Карпова, Л.Г.Петрушина та інші). Теоретичні аспекти проблеми дидактичної гри досліджували А.Й.Капська, І.М.Носаченко, В.Г.Семенов, П.І.Підкасистий, Н.К.Ахметов, Ж.С.Хайдаров, Л.Терлецька, А.О.Деркач, С.Ф.Щербак, А.А.Тюков, Є.М.Смірнов, І.М.Носаченко, П.Щербань та інші.

Наукове обгрунтування сутності дидактичної гри, її місця серед категорій дидактики, класифікація дидактичних ігор дозволить створити таку їх систему, використання якої зумовить формування та розвиток пізнавального інтересу учнів з наступною активізацією їх навчальної діяльності. При цьому рівень позитивних змін у цих явищах визначатиметься створенням умов для позитивних змін у ряді особистісних характеристик учнів, стабілізації рівня тривожності, стану нервової системи та розвитку міжособистісних стосунків в класах, у загальноосвітніх середніх школах.