Дидактична казка "Подорож хлопчика в місто Іменник"

ПОДОРОЖ ХЛОПЧИКА У МІСТО ІМЕННИК

В одному чудовому місці трапилася незвичайна історія з хлопчиком на ім’я … .

Заснувши, наш герой потрапив до міста Іменник. 

Місто було побудоване біля казкового лісу, де в густих кронах дерев жили різнокольорові феї, а в квітах поселилися легкі та тендітні ельфи. 

Через місто Іменник протікала веселкова річка Початкова форма. Кожен, хто підходив до неї, бачив завжди своє відображення. Річка віддзеркалювала поняття, яке виражає слово, завжди в Називному відмінку: хто? що?. Червоні яблука бачили у воді, як у дзеркалі, запашне яблуко (що?), різнокольорова фея бачила своє відображення – фея (хто?).  І … (ім’я героя) теж побачив своє відображення – хлопчик (хто?). 

На березі річки були побудовані чарівні будиночки, в яких жили мешканці міста. Які вони всі різні!

В першому будинку живуть слова, які відповідають на питання хто?, а в другому – слова, які відповідають на питання що?.

… (ім’я героя) познайомився з мешканцями першого будинку. Вони так незвично віталися – кожен з них низько вклонявся та казав: 

-         Хто? Метелик. 

-         Хто? Птахи.

-         Хто? Дівчина.

Дівчинка пояснила … (ім’я героя), що всі мешканці міста  – члени великої родини. 

Тобто є істоти – вони відповідають на питання “хто?”, а є предмети

(неістоти) – питання “що?”

Почувши галас, з другого будинку повиходили мешканці – назви неістот.

Вони самі почали підходили до … (ім’я героя) та знайомитися.

-         Що? Небо.

-         Що? Трава.

… (ім’я героя) був приголомшений, він і уявити собі не міг раніше, скільки існує слів – назв істот (хто?)  та слів – назв неістот (що?). З подивом дивився  на оточуючих його нових знайомих. 

Хлопчик помітив, що деякі з них трималися за руки. 

Частинка, так звали дівчинку, пояснила:

-         Всі іменники мають форму однини (позначають один предмет: квітка, хлопець, кошеня, дівчина, будинок)

 або множини ( гусіні, друзі, птахи). Слова між собою дружать, як і ти … (ім’я героя)  товаришуєш із сусідами по подвір’ю чи по вулиці.

Частинка продовжила свою розповідь.

Всі вони – істоти і неістоти, дівчатка та хлопчики – дружать із Власними Іменниками. Тобто тими, які називають предмет чи істоту назвою чи іменем.

Наприклад:

Хлопець (загальний іменник) – Петро (власний іменник) Дівчина (загальний іменник) – Частинка (власний іменник) Чи ось, наприклад:

Річка (загальний іменник) – Дніпро (власний іменник) Гори (загальний іменник) – Карпати (власний іменник) Тут власним іменником є назва річки та гір.

І ще приклад:

Собака (загальний іменник) – Сірко (власний іменник)

Кіт (загальний іменник) – Мурчик (власний іменник)

Це є клички тварин.

Головне правило власних іменників – вони завжди пишуться з великої літери!!!

Сусіди Власних  Іменників при зустрічі віталися та знімали капелюхи в знак поваги. Власні іменники були вдячні всім за повагу і завжди нагадували: «Назви міст, сіл, річок, вулиць, площ, майданів, клички тварин та найголовніше – прізвища, ім’я та по батькові – пишуться з великої літери!!! Не забувайте!!!»

Всі були доброзичливими, запрошували … (ім’я героя) у гості і розповідали цікаві історії з свого життя.

Юний герой не помітив як швидко пролетіло декілька годин. Пан Іменник нагадав, що час подорожі вже закінчується. Всі мешканці міста просили  про них не забувати і завжди пам’ятати цю казкову зустріч.

Іменники предмети називають, На питання хто? що? залюбки відповідають.

Іменники різні бувають:

Є живі — це хто?

А неживі — це що?

Якщо один — це однина,

Якщо багато — множина.

Дітям пам'ятати слід,

Де не глянь,— іменник всюди,

Його найбільш вживають люди.

Прокинувшись,  … (ім’я героя) з посмішкою згадав свою казкову подорож і сам собі пообіцяв ніколи не забувати нових друзів.

АВТОР: ГАЛАЙКО Н.В.