Дидактичні матеріали до поурочного конструювання. Вірші про нерях і чистюль

Сергій Воскрекасенко «Внучка»

Бабуся внучці каже:
— Любцю мила, хоч перед їжею ти б руки мила.
— Не буду мити,— закричала внучка,—
і так про мене кажуть: «Білоручка».
 

Петро Осадчук  «Вранці»

Прокидаюсь рано — миюся під краном.
Мию всіх своїх звірят, що стають за мною в ряд.
А звірята — як малята:
Люблять хлюпатись звірята.
Поки я скупав лисичку, вимив зайцю ноги,—
Утворили ми криничку посеред підлоги.
Поки я помив слона, —  мокрі стеля і стіна.
Поки песика скупав, —  ой-йой-йой, довкола став!
Починаю другий раз всіх звірят купати. —
Досить з тебе, водолаз, — гнівається мати.

Грицько Бойко «Здоровим будь!»

Вийшла курочка на грядку, кличе діток на зарядку:
— Куд-куди? На доріжку! Починаємо пробіжку!
З фізкультурою ми дружим,  різні вправи любим дуже.
— Раз, два, три, чотири! — чути з нашої квартири.
Глянь: без мила і водиці  умиваються дві киці.
Язичком вмиваються,  лапками втираються.
Я до крана сам дістану, умиваюсь біля крана.
Милю милом щоки, шию і водою добре мию.
Кроленята — глянуть любо: об морквинки чистять зуби,
І тому в них зубки цілі — гострі-гострі, білі-білі.
В мене щіточка зубна,  подивіться: ось вона!
Зверху вниз і навпаки чищу зуби залюбки.
Носить півник-співунець на голівці гребінець.
Гребінцем тим — знає кожний причесатися не можна.
А у мене, а у мене є гребіночка зелена.
Я нікого не прошу,— сам голівку причешу!
Поросяткам у корито їжі свіжої налито.
Нечепури лізуть прямо у корито із ногами.
Я коли кінчаю їсти, на столі у мене чисто.
Скатертині не заллю, бо порядок я люблю.
Ось горобчик сів на стовпчик. Чистить пір'ячко горобчик.
Потім пурхнув на плетінь: «Я чистенький! Цвір-цвірінь!»
Крем узяв я із полички, сам почистив черевички,
Ще й помив калошки для сестри Явдошки.
Наш Рябко у дім забіг, а на лапах — мокрий сніг.
Походив він, походив, на підлозі наслідив.
Як не сором буть таким — неохайним і брудним! —
Я завжди біля порога витираю добре ноги.
Ведмежатко косолапе у барлозі смокче лапу.
Ой, яка принадна, наче шоколадна!
Не ведмідь же я, малята, щоб до рота пальці брати.
Це мені не звично: не гі-гі-є-иіч-но!
Йдуть купатись каченята, а назустріч гусенята.
Реготять, вклоняються — ніби всі вітаються.
Я знайомих як зустріну, — привітаюсь неодмінно.
А прийду в дитячий сад, то вітаюсь до малят.
Золотий бджолиний рій носить мед у вулик свій.
Працювать бджілки охочі – з ранку трудяться до ночі.
Я старанно теж труджуся, помагаю вже бабусі.
А як виросту, тоді буду першим у труді!

Грицько Бойко «Іншого немає»

Прийшов Кіндрат в дитячий сад,—
У сажі ніс у нього.
Стоїть Кіндрат серед малят,
А няня каже строго:
— Чому такий прийшов брудний?
Відповідай же, просим
Негоже, брат, в дитячий сад
З таким приходить носом!
Кіндрат похнюплепо зітхає:
— А в мене іншого немає!..

В. Кривега «Лісові порядки»

Мама в школу привела білохвосте оленятко,
Щоб навчилося воно лісових порядків.
Строгий вчитель лось сказав:
- Щоб порядки путні вчити,

Треба йти до озерця і копитечка помити.

Грицько Бойко «Люда милитись не хоче»

Я купатись в ванні буду,
Покупаю й ляльку Люду.
В неї пальчики зелені,
В неї носик у варенні.
Люда милитись не хоче,
Плаче: «Мило зайде в очі!»
Людо, Людочко, сідай,
Тільки очі затуляй!
 

 Г. Чо  «Оксана й киця»

І.
У Оксани є велика киця Зурна,
не шкідлива, а слухняна і розумна.
Просить їсти завжди чемно і ласкаво
молочка, яєчка, кашки, а не кави.
Потім сяде у куточку тихо-нишком,
то дивись чи не впіймає сіру мишку.
Часом, хвостиком і чорним і блискучим
б'є в підлогу, як Оксана надокучить.
І тоді дитина йде в садочок грати,
щоб сердитої кицюні не займати.
А як сердитися киця перестане,
то сама іде в садочок до Оксани.
II.
І така та наша Зурна чепурушка:
ротик, миє лапки, хвіст і вушка.
Песик Бобик придивляється ще зрана,
хто чистіший — а чи киця, чи Оксана?
Хай та киця лиже лапки найпильніше,
а дитина все від неї чепурніша.
Хоч Оксана наша зовсім невеличка,
вже сама уміє мити ручки й личко.
А як ручки забруднить піском і пилом,
миє теплою водичкою ще й з милом.
 

 Ян Райніс «Патлатий Мікус»

Наш патлатий Мікус
Зроду не чесався.
Жупанець на ньому
Зовсім обстрьопався.

Не вмивався чисто,
Не втирався сухо.
Павуки у нього
Заснували вухо.

Раз пішов до лісу
Мікус по малину,
Упіймав там гномик
Міка за чуприну.

В шаплику з водою
Став його купати,
Віником з берези,
Спину натирати.

А по всьому тому
На колоді з дуба
Він обстриг дочиста
Мікусові чуба.
 

Грицько Бойко «Поросята»

Забруднились поросята,
Почали ми їх купати.
Мили, мили, мили, мили —
Аж вони почервоніли:
Мабуть, соромно зробилось,
Що були так забруднились.
 

Грицько Бойко «Поросятко»

— Ждем гостя, синку,—
Хрюка свинка,—
Умийся, бач, яка щетинка!..
— А як не прийде гість,
Скажи ти: «Що я робитиму умитий?»

Грицько Бойко «Сонечка умита»

Задивилось сонечко
На маленьку Сонечку:
Сонечка умита,
Сонечка одіта,
Чисті черевички,
У косичках стрічки.
Усміхнулось сонечко
До малої Сонечки.
 

 Анатолій Костецький «Сонечкова мама»

Вмиває кішка кошенят.
Вмиває кізка козенят.
Мене водою з милом
Щоранку мама миє.
І чистим сонечко встає
Щодня з-за небокраю...
І в нього, мабуть,
Мама є, бо хто ж його
Вмиває?

 Грицько Бойко «Стоніжка»

Гостювати йшла стоніжка,
Забруднила ноги трішки.
На порозі біля хати
Стала ноги витирати.
Всі сто ніжок обмітала,
Всі сто ніжок витирала,
А як стала на помості —
То з гостини йшли вже гості.
 

 Л. Коврига «Чистуха»

Мама-білочка руденька
Донечку пита маленьку:
- Посуд ти сама помила?
- Ні, я песика просила.
- Ну, а песик як зумів?
- Язичком його помив.

Т. Лисенко «Звідки хвороби»

Звідки взялися хвороби?
Їх створили злі мікроби.
Це – маленькі злодіяки,
Хулігани, розбишаки,
Що живуть усюди,
Де є повно бруду:
У болоті і грязюці,
У смітті та у пилюці,
Під брудними нігтями,
Пазурами й кігтями.
Той, хто руки не помиє,
Їх ковтне і захворіє.
І тому, малята,
Слід вам пам’ятати:
Будете вмиватися,
Митися, купатися,
Повтікають злі мікроби,
Разом з ними – всі хвороби!

Е. Саталкіна «Крижинка-хатинка»

– Ой, Оксанко-вередулько,
Нащо в рот береш бурульку?
Не цукерочка вона –
Холоднюча, несмачна.

А ти чула, що крижинка –
Невидимчиків хатинка?!
Братці в срібних ковпачках
Кришталевих чобітках.

Імена у них – Дряпайло,
Обсипайло, Укладайло.
Тільки в ротик устрибнуть,
Зразу шкодити почнуть.

Горло дряпає Дряпайло,
Жаром палить Обсипайло,
Укладайло загуде
І у ліжко покладе.

Леонід Куліш-Зіньків «Я люблю ходити пішки»

Петрик з татом щонеділі
Їздять на автомобілі.
Та не заздрю я нітрішки,
Бо люблю ходити пішки.
Я несу щодня до хати
Клекіт бусла, запах м'яти,
Плескіт хвиль, утоми трішки –
Я люблю ходити пішки.

М. Поселян «Неслухняний котик»

Котику – невесело,
В нього все болить.
Він не хоче бігати
І мишей ловить.

Маму він не слухає,
Воду з крану п’є
Одягати шапочку
Теплу не дає.

Ще й калюжі міряє:
Мочить лапки й хвіст.
Все, що попадається,
Не помивши, їсть.  

Грицько Бойко «Про Юру і фізкультуру»

Щось із Юрою не те:
Щось наш Юра не росте…
Він такий у нас тоненький,
Хворобливий і худенький,
Мов заморене курча, -
Одноліткам до плеча…

Та чи знаєте ви те,
Чом наш Юра не росте?
Подивіться: він з дружками
Мчить по вулиці з книжками.
– Звідкіля біжиш ти, Юро?
– Я тікаю з фізкультури!..

І.Кульська.  Нечепура в зоопарку

Ця розхристана фігура —

Це Данилко-нечепура.

Здавна ножиці та мило

Вороги того Данила.

Щітки він боїться — страх!

Від води аж щулиться.

Весь у крейді, в реп'яхах

Швендяє по вулиці.

От прийшов до зоопарку

(Він в паркані знає шпарку).

Бачить клітка, в клітці видно

Щось в шпичках, нечепурне.

Дуже дивне і страшне!

Лиш зробив Данило крок,

Як отой: Фурр-фурр, хрок-хрок,

І задкує у куток.

Розчепіривсь, важко дише,

Виглядає ще страшніше.

На страховище шеміло

Ще б дивився наш Данило,

Та служник гукнув —

Доволі! Вийди-но!

Здуру пустили на контролі

Цього нечепуру!

Гість такий —це видно зразу —

За образу й дикобразу!

Дикобраз нервовий в нас.

Бач, злякався дикобраз!..

І.Фостій. Після сніданку

Миєм ручки, зубки, личка —

Це корисна, добра звичка.

Чистота і рух несуть

Нам здоров'я і красу.

Будьмо всі охайні, чисті.

Як роси в саду намисто.

Про здоров'я завжди дбаймо.

Стан його оберігаймо...