Дидактичний матеріал до уроків навчання грамоти

ДИДАКТИЧНІ МАТЕРІАЛИ

ДЛЯ

НАВЧАННЯ ГРАМОТИ

 

Звук [а]

 

Автобус їде по алеї,

акація цвіте в садку,

а ми, зібравшися під нею,

абетку вивчимо легку.

(Н. Забіла)

Для гри «Піймай звук [а]!»:

Наша Маша маленька,

 на ній шубка біленька.

Опушка боброва,

Маша чорноброва.

 

Автобус, абрикос, хата, дорога, дитина, парк, дах, айстра, мама, дерева

.

Звук [о]

Ось гляньте: з оленятком олень

у зоопарку нашім є.

Окрайчик хліба тато Олин

з-за огорожі їм дає.

(Н. Забіла)

Скоромовки:

От мені повезло! — Їхав я мотоло.... молото... томоло... моторолером в село!

 В маленької горлички туркотливе гор­лечко.

Горличка туркоче, горличка воркоче:

туркотлива горличка прочищає горлечко!

 

Хитре питання:

Чим кінчається літо, а по­чинається осінь? (Звуком [о]).

 

Звук [у]

Уранці йдуть учитись учні,

учителька у школі жде,

Улянці нашій аж незручно:

чому ж вона туди не йде?

(Н. Забіла)

Для гри «Хто добре чує [у]?»:

Ау! По гаю йде луна.

Ау! Звідкіль взялась вона?

То Олечка у гаї, то Олечка гукає:

Ау! Ау! Ау! (М.              Познанська)

 

Шуба, учень, жолудь, окуляра, учениця, ав­торучка, урожай, учителька, машина, гриб, вудка, суниця.

 

Загадки: 

Повен  хлівець  білих овець (зуби).

Без рук, без ніг, а сорочки просить (подушка).

Біг через пліт, зачепився і ви­сить (гарбуз).

Головата, дженджуриста, со­рочок наділа триста, а одна нога (капуста).

 

Скоромовка:

Не клюй, курко, крупку, не кури, котко, люльку.

 

Звуки [м], [м^]

Ми  з мамою в Москву поїдем,

 в найкраще місто на землі!

Помчим в метро, в музеї підем,

 і побуваємо в Кремлі.

(Н. Забіла)

 

 Для гри «Піймай звук [м]!»:

 

•      Чом із носом із брудним

 знов до школи йдеш, Вадим? —

         запитав дідусь Хома.

          В мене іншого нема. (М. Хижко).

 

Мак, гніздо, мило, зозуля, морква, дім, риба, зал, макарони, звір, миска, ковзани, малина, марка, машина, сом, мама, жолудь.

 

Скоромовка:

Мила в мами взяла мило,

Мила Маню милом мила.

 

Загадки:

Мию, мию без жалю, мию там, де брудно.

Цю роботу я люблю, та від неї худну (мило).

 

У легкого держака голова така важка (молоток).

 

Стоїть півень на току у червонім ковпаку (мак).

 

Маленьким, кругленьким докинеш до неба (око).

 

У ба­биній хатині лежить хліба скибина (мі­сяць) .

 

Звуки [с], [с^]

Стоять під снігом сосни сонно,

 сидять на соснах снігурі.

Санчата на ставок з розгону

скотились весело з гори.

(Н. Забіла)

Скоромовки:

Хитру сороку спіймати мо­рока,

а на сорок сорок — сорок морок.

 

Со­ловей солов’ят од сонечка заслонив.

 

Для гри «Хто більше знає?»: (слів — назв птахів, які починаються звуком [с]): соло­вей, сорока, сокіл, снігур, страус, синиця, поклониться (суниця).

 

Загадка:

Уночі гуляє, вдень спочиває, має круглі очі, бачить серед ночі (сова).

 

Для гри «Піймай звук [с]!»:

 В ямі не спиться вусатому сому,

 сому вусатому сум­но самому.

 

Сорока

Прилетіла сорока до білки:

•                     Ти зроби мені, білко, сопілку,
•                     на сопілці я вчитимусь грати,

          на дворах перестану гасати.

(В. Мордань)

 

Звуки [ш], [ш^]

Шматок сальця шукає мишка,

у нашій шафі шарудить.

Як шугоне на мишку кішка!

А мишка шусть у шпарку вмить!

(Н. Забіла)

Скоромовка: 

В горішнику горішина го­рішками обвішана.

Оришка й Тимішко стру­шують горішки. (Г. Бойко).

 

Для гри на групування:

Шуба, шарф, шаровари,...— це...

Вишня, черешня — ... це...

Шафа — це ....

Чашка — це...

 

Для гри «Хто швидше?»:

Жар (шар), дуб (душ), сум (шум), мило (шило), лоза (лоша), лини (шини), лити (шити), малина (машина), папка (шапка), котик (кошик).

 

Звуки [н], [н^]

На довгу нитку намистини

Настуся хоче нанизать.

Вона, напевно, буде нині

на нашім святі виступать.

(Н. Забіла)

Для гри «Хто добре чує?»:

— Де, вороно - каркароно, ти була?

Що, вороно - каркароно, принесла?

 — Покружляла я вгорі,

горобців порозганяла у дворі.

Стрі­ла . півня-розбишаку, пісняра —

і чкурнула, дременула із двора. (Г. Бойко).

 

Скоромовка:

Женчик, женчик невеличкий, на женчику черевички і шапочка чорнень­ка, і латочка червоненька.

Загадки:

Сам пустий, голос густий, дріб вибиває, дітей збирає (барабан).

 

 Надворі горою, а в хаті водою (сніг).

 

Крутиться, вертиться, а берега держиться (млин).

Звуки [р], [р^]

 

Ромашки рвати ми ходили

Над річкою в рясній траві.

І раптом равлика зустріли

Із ріжками на голові. (Н. Забіла).

 

Скоромовки:

 

Всіх скоромовок не перескоромовиш, не перевискоромовиш.

 

Рано-вран­ці в середу пригнав Прокіп череду.

А ко­рови в череді рябі, чорні та руді. (Г. Бойко).

 

Для гри «Придумай слова з [р]!»:

Коса (роса, кора), щука (рука), мак (рак), майка (марка), цинк (цирк).

 

Для гри «Хто швидше збере урожай?»:

Буряк, ріпа, редиска, помідор, гарбуз, го­рох, огірок, морква, картопля.

 

Для гри «Хто старанно збирається до школи?»:

Ручка, папір, портфель, перо, про­писи, буквар, ранець.

 

Для гри «Пізнай нас» (кличка чи ім’я):

Марійка, Петро, Мурка, Рябко, Сергій, Юра, Дружок. Віра, Красавка, Тарас, Зірка,  Шура, Вороний, Ірина, Ураган.

 

Для гри «Утвори слово»:      

  Буква (р), база (р), коса (р), шахта (р), авто (р).

 

Звуки [л], [л^]

 

          Лелека Ластівку питає:

•                   Хто вище всіх птахів літає?
•                   Літають люди вище всіх

         на літаках своїх легких.

(Н. Забіла)

 

Загадки:

Я блискуча, гостренька, маю вушко маленьке.

За собою несу довгу – довгу косу ( голка)

 

Я стою  на ходу, а спинюся – упаду ( велосипед)

 

Скринька,  вертушка, шнур і довге вушко ( телефон)

 Скоромовки:

Мала з села вола вела.

В село віл малу вів.

 

Мила милитись не вміла.

Мила мило з рук не змила.

Мама милила уміло,

 мама з Мили мило змила. ( Г. Бойко)

 

Для гри « Хто більше знає?»:

Білка, лис, лоша, метелик, олень, осел,голуб, орел, лев – це …

 

Для гри « Розрізни нас  р   чи  л» :

Скоро – скоро мовить Ганка

скоромовки – спотиканки.

Слово в слово Слава ловко

скоро мовить скоромовки ( Г.Бойко)

 

Звук  и

Дивись, який новий годинник

 висить на стінці нині в нас.

Усі години та хвилини

ми вивчили, щоб знати час.

(Н. Забіла)

Загадки:

Дерев’яна гора: що не крок, то діра (драбина).

В печі боки обпекла і в стіну міцно лягла (цеглина).

З бородою на­родився, та ніколи не голився (козлик).

 

Скоромовка:

Каже Килинка: Калинка — не малинка!

 — Так, так, Килинко, гірка ка­линка. (Г. Бойко).

Для гри «Один — багато»: 

Лом - …,  лин —..., лев — ..., лист — ..., лис — ...., ли­па — ..., лапа — лопата — .... ,риба —…, річка—..., зима—..., сова— …, ворона—....

 

Для гри «Піймай звук [и]!»:

Юрко ловить рибку ловко,

скоро мовить скоромовку:

— Виринай-но, рибко, близько!

Розсипай-но срібні бризки!

Щоб піймав я карася з по­рося!

Звук [і]

Івасик іграшками грався,

а по двору ішов індик.

Івась побачив — і злякався,

 і від індика в дім утік.

(Н. Забіла)

Загадки: 

Коли                потрібний — викидають,

а не потрібний — підіймають (якір).

 

У вогні я розмокаю, у воді я висихаю (віск).

 

Між берегів текла-текла,

мороз зміцнів — під скло лягла (річка).

 

У морі купався — су­хеньким зостався.

Під дзьобом торбинка, в торбинці — рибинка (пелікан).

 

Для гри «Розрізни нас!» ([и] чи [і]):

Риба — ріпа, тигр — тісто, нарцис — настур­ція, лин — лінь, килим — кінь, сини— сіно.

 

Для гри «Хто більше знає?»:

 Ірина, Інна, Ілля, Ігор, Іванна, Іларіон, Іван, Інга, Інокентій...

 

Для гри «М’який чи твердий?»:

  Вітер, ліс, горіх, тин, стіл, зошит, підлога, риба, ві­шалка, вила, лісник, листок, кішка, книжка, гриб, хліб, пилка, маслина, дівчина.

 

Звуки [т], [т^]

Тепер весна. Тарасів тато

на тракторі в степу весь час.

Як тато, трактористом стати

також збирається Тарас.

(Н. Забіла)

Загадки:

Впала стрічка через річку, поєд­навши береги (міст).

 

Залізний кінь фарбо­ваний і гумою підкований (авто).

 

 В зимо­вий студений час

 люблять всі малята нас.

 З гірки ми рушаєм в путь,

 а на гірку нас везуть (санчата).

 

 Без душі, без тіла увесь світ облетіло (лист).

Скоромовка:

Ходить посмітюха з посмітюшенятами.

Для гри « [т] чи [т^]?»:

•          Що робить,— пита Гаврило,

      — я ковт­нув чорнило...

• Проковтни ще й промокатку,

— буде все в порядку. (Г. Бойко).

 

Тигр, кіт, тин, тінь, беркут, тарілка, кріт, теля, тітка, молоток, чобіток.

 

Звуки [к], [к]

 

Качки край копанки клопочуть,

качаток кличуть під комиш.

Кача впіймати кішка хоче,

Катруся киці каже: — Киш!

(Н. Забіла)

Скоромовка: 

Коса косить — бруса про­сить.

Косар Герасим погострив — клин ско­сив.

 

Для гри «Здогадайся й порівняй!»:

З К дерева захищає,

 і на них вона завжди;

З Н звірятко заховає,

коли треба, від біди (кора — нора).

 

Для гри «Хто більше запам’ятає?»:

 За­мок, гусак, мотузок, зоопарк, молоток, їжак, світанок, порошок, кожушок, ключик, козлик, клубок, квиток, будинок, ганок, ранок.

 

Для гри «Піймай [к] чи [к]»: Кіт, кит, кінь, кавун, корито, крупа, кіно, кенгуру, календар, клас, книга.

 

Загадки:

Дивиться на землю,

як зерно клює,

дивиться на небо,

 як водичку п'є (курка).

 

Не бджола, а гуде; не птах, а ле­тить (літак).

 

Звук [е]

Електрику містам і селам

електростанції дають.

Колгоспники гуртом веселим

на елеватор хліб везуть.

(Н. Забіла)

Загадки:

Всяк школяр його шанує,

бо він пише ще й малює.

Хто ж цей добрий моло­дець?

Це, звичайно, ... (олівець).

 

Нижче трави, вище гори (стежка).

 

Що дістане зу­бами потилицю? (гребінець).

 

Стоїть на до­розі, усім заважає:

хто йде, той штовхне,

а з дороги ніхто не прийме (двері).

 

Для гри «Піймай звук [е]»:

 Глянь, в лелечій у оселі

в білих льолях милі лелі.

Лелі, леленьки малі

у кубельці, у теплі (Г. Бойко).

 

Лисиця, велосипед, осел, овес, цибуля, оцет, миша, цегла, сито, соловейко, хлібець, блискавиця, орел, шепіт, котик, малина, журавель, печиво.

Для гри «Один — багато»:

 Село — …, сестра —..., весна —..., зерно —...., верба —…, земля —....

 

Звуки [п], [п]

Похмуро плещуть хвилі в морі,

 пливе на північ пароплав.

В пургу і в шторм в морськім просторі

він путь до пристані проклав.

(Н. Забіла )

Скоромовки:

Алла липку не вгледіла,

липка листя загубила.

З липки листя не опало,

— липку ланьки общипали. (Г. Бойко).

 

Пильно поле пильнували, перепелів по­лювали.

 

Загадки для гри «Хто або що?»:

Летів птах та на воду бах!

Води не змутив і сам не полетів (пір’їна).

 

Зимою біле, вес­ною чорне, влітку зелене, восени стрижене .(поле).

 

 Що двічі родиться? (птах)

 

У садочку понад тином

я зробив йому хатину,

він навколо обдивився,

засміявсь і оселив­ся (шпак).

 

Для гри «Піймай звук [п] чи [п]»:

 Суп. серп, озеро, панчохи, черевики, яблуко, сніп, вікно, піна, помідор, пенал, пароплав, каш­тан, лампа, прапор, пшоно, колесо, пісня, пір’їна.

 

Для гри «Здогадайся й порівняй!»:

З с сапаю, з ш вдягаю, з л стрибаю, з п хо­ваю (сапка, шапка, лапка, папка).

Звуки [в], [в]

Веселі вишні вкрили віти,

виблискують з гущавини.

Василько воду ллє на квіти,

 щоб вищі виросли вони.

(Н. Забіла)

Скоромовка:

 Вовк-вовцюг вівцю волік.

 Вова вовку — вила в бік!

Як завив же вовк-вовцюг,

миттю випустив вівцю. (В. Ладижець).

 

Загадки:

Хто найраніше встає? (півень).

 

Влітку наїдається,

взимку висипається (вед­мідь).

 

Не горить, а гасити доводиться (вапно).

 

Для гри «Кому належить?»:

Віктор, Во­лодя, Клава, Світлана, Валя, Веселка, Віра, Вітер, Владик, Віта, Вовчик, Вогонь, Вір­ний, Василько.

 

Для гри «Піймай звук [в]!»:

Я мітлою мів - мів, та не вимів.

Я водою мив - мив, та не вимив.

Звечоріло — і нема!

Лиш трудився я дарма (тінь).

 

Звуки [з], [з]

Зима морозяна надворі,

замети білі на землі.

Зоріють в небі ясні зорі.

Заснули зайчики малі.

(Н. Забіла)

Скоромовки:

Смаженю смажив, смажив Саша

— замість смажені в Саші сажа! (Г. Бойко).

 

Зайчик зілля з’їв у Зіни,

захотів заїсти сіном.

Зіна зойкнула у сінях:

Де ж узяти зайцю сіна? (В. Ладижець).

 

Для гри [з] чи [ж]?»:

У сестрички Люби

випадають зуби.

І говорить Люба:

Я тепер бежжуба! (Г. Бойко).

 

Зошит, жало, зміна, жолуді, ковзани, життя, азбука, мороз, жук, гроза, жайворонок, газ, огорожа, гарбуз, жолуді, зима, зерно, журавель.

 

Загадки:

Чотири брати, усі Кіндрати,

 один до од­ного не ходять гуляти (колеса у возі).

 

 Біле поле, мудрий на нім оре (зошит).

 

 Хто най­дальше бачить? (розум).

 

Два ряди сорочок, а між ними фартушок (зуби і язик).

 

 Хто малюнок на вікні уночі зробив мені? (мо­роз).

 

 Торох, торох, розлипався горох,

 поча­ло світати — нема що збирати (зорі).

 

Для гри «Хто чи що?»:

Завод, віз, заєць, мороз, музика, язик, зо­зуля, боягуз, звір, завірюха.

 

Звук [й]

Йоржа впіймав на вудку Йосип,

схопив і зойкнув: ой-ой-ой!

Не знав, напевно, Йосип досі,

який колючий йоржик той.

(Н. Забіла)

Загадки:

Розколеш лід — візьмеш срібло,

розколеш срібло — візьмеш золото (яйце).

 

Білий кінь по чорному полю

залиша білий слід за собою.

З кінця в кінець скаче,

 мовч­ки щось усім каже (крейда і дошка).

 

Для гри «Поясни і вимов!»:

Тролейбус, трамвай, коровай, Дунай, врожай, край, чайник.

 

Для гри «Утвори нові слова»:

 Дати — дай,  лити — ...,  мити — ..., читати —…,гуляти — ...,

бігати — ..., мати —…,рубати —…, ма­лювати — ..., збирати —..., співати —....

 

Буква [ь]

Ось день скінчивсь. Закрию книжку,

бо скрізь вже тінь і лялька спить.

І я вкладусь в м’якеньке ліжко

І теж засну, як лялька, вмить!

(Н. Забіла)

Загадки:

По соломі ходить, а не шеле­стить (промінь).

 

Йде слідом за тобою,

уті­кай — не утечеш, д

оганяй — не доженеш (тінь).

 

Що росте догори коренем? (буруль­ка).

 

Доки батько народився,

син по світу находився (дим і вогонь).

 

 Били мене, били, на шматки порвали,

у воді мочили, по траві валяли.

Одну половину з кашею поїли,

дру­гу половину — на плечі наділи (льон).

 

У двох матерів по п’ятеро синів (пальці).

 

Для гри «Твердий чи м’який?»:

 Колос — Івась, слон — зелень, завод — заводь, па­лац — заєць, верболіз — лізь, син — синька, лин — лінь, міст — миска.

 

Для гри «Здогадайся!» : Чим кінчається день, а починається ніч? (Звуком [нь]).

 

Звуки [ж], [ж]

Жуки дзижчать в садочку літом,

по стежці жабка плиг та плиг!

Жоржини квітнуть жовтим цвітом,

кружляють бджоли біля них.

(Н. Забіла)

Загадки:

Що мовчить, а розуму вчить? (книжка).

 

Два кінця, два кільця, а посе­редині цвях (ножиці).

 

 Летить — виє, сяде — землю риє.

Чорне тіло, чорний вус,

ніби справжній сажотрус (жук).

 

Тоненьке, ву­зеньке, по землі в’ється, як батіг, довге, але зовсім не б'ється (вуж).

 

Скоромовка:

Біжить стежина поміж ожи­ни.

І вже у Жені ожини жменя. (Г. Бойко).

 

Для гри «[ж] чи [ш]?»:

Ножичку, ножич­ку,

виріж нам ложечку.

 Ріж, ніж, ріж хут­чіш,

 бо збіжить наш куліш. (В. Ладижець).

 

Над шляхом Явдошка

шукала волошки.

Над шляхом ти знайдеш

 один лиш спориш (Г. Бойко).

 

Для гри «[ж] чи [з], [з^]?»:

Верхолаз, вер­холаз,

 по деревах ти не лазь

,— неслухів, щоб знав ти,

не беруть у космонавти. (М. Лисич).

 

Жила собі Жабка,

 була в Жаб­ки хатка.

Був у Жабки синок Жабунець —

неслухняний малий пустунець.

 

Звуки [х], [х]

Хоч хвилі ходять і хлюпочуть,

хоробро наші хлопчаки

 в човні хиткому їхать хочуть,—

вони хороші моряки!

(Н. Забіла)

Скоромовка:

 Чуки, чуки, чукарики!

Кортять Насті сухарики.

 Хрумкає Настя сухарі хрумчасті. (Г. Бойко).

 

Загадки:

Як зростав — у землю ліз, хто дістав,— утерсь від сліз (хрін).

 

Ти мене не обминай,

а скоріше одчиняй.

 Не дивись, що крем’яний —

розіб’єш, а я смачний.

 Недарма кладуть в пиріг!

Упізнав? Та я ж... (горіх).

 

Для гри «Хто чи що?»: Хата хвіртка, хо­бот, хлів, дах, хлопець, муха, страх, горох, хутро.

Для гри «Що робить?»: Хвиля, худоба, хміль, реп’ях, хвилина, сміх, хмара, хмиз, хліб.

Для гри «Який, яка?»: Кухар, кухлик, льох, хвороба, мох, хустка, хор, черепаха, ховрах, сухар.

Для гри «Пізнай звуки [х], [х]:

В мурах на хаті з моху дах.

Заліз на дах Хаврін- Ховрах.

Мурахи стріли Ховраха,—

зоставсь Хаврін без кожуха. (В. Ладижець).

 

У на­шого діда капелюх не по-капелюхівськи.

 

Звуки [д], [д^]

Дубові дрова дід рубає

в дворі під деревом старим,

А дітвора допомагає

носити дрова з двору в дім.

(Н. Забіла)

Загадки:

Лежить верба серед села,

 роз­пустила гілля у кожне подвір’я (дорога).

 

 Ішов довгов’яз, у землю зав’яз,

 з землі всіх повиганяв (дощ).

 

Сидить дід за подушками і стріляє галушками (град).

 

Літом одягає­ться, а на зиму одежі цурається (дерево).

 

Живе один батько і тисячі синів має, всім шапки справляє, а собі не має (дуб і жо­луді).

 

 Зубів не має, а кусає (будяк).

 

Для гри «[д] чи [т]?»: Дупло, велосипед, долото, лід, плід, левада, подвір’я, диван, верблюд, виделка, дитина, дарунок, кори­дор, долоня.

 

Для гри «Кому належить?»: Дмитро, Ду­най, Вадим, Діна, Даша, Андрій, Дружок, Руда, Димок, Данило, Дар.

 

Звуки [дж], [дж], [дз], [дз]

Загадки:

Повний пень черешень (бджо­ли).

 Хто завжди правду каже? (дзеркало).

 Хоч зубів багато має, та нікого не кусає (кукурудза).

 Із-під гірки, із-під крутої

про­крадається порою

та й до моря утіка

через лози по ярках (джерело).

 

Для гри «[дж] чи [дж]?»:

 Джем, джміль, джгутик, джемпер, джерело, джигіт, джун­глі, джаз, джмелиний, бджілка, народже­ний.             

Для гри «[дз] чи [дз]?»:

Дзвін, дзвіно­чок, дзеркало, дзвоник, дзига, дзьоб, дзво­нити, дзвякати, дзеленчати, дзвеніти, дзюр­котіти, дзьобати, дзвінкий, дзеркальний, дзюркотливий.

 

Буква ї

Їжак покликав їсти й пити

 своїх маляток-їжачків.

Та не схотіли їсти діти,—

він їхню їжу сам поїв!

(Н. Забіла)

Для гри «На якому місці?»: їжа, їхати, приїхав, їжак, зграї, їсти, Раїса, їмо, поїзд, гаї, сувої, рої.

 

Звуки [б], [б]

Будинок білий біля річки

з балконами на кожен бік

будують братик і сестричка,

 бо в них і батько будівник.

(Н. Забіла)

Загадки:

У хатах прозорих

всі вони жи­вуть,

 можеш ти їх бачить,

та не можеш чуть (акваріум, риби).

 

 Біла голівка, черво­на шапочка (гриб).

 

 Невеличкий, сніжно-бі­лий,

 що його в небесну шир

 люди радісно пускають

сповіщати всіх про мир (голуб).

 

Для гри «Здогадайся!»:

Невільник я,

 тобі признатись:

 приставиш к,—

почну щипатись! (раб — краб).

Для гри  б], [б^] чи [п], [п]?»

Дуб, дуп­ло, голуб, липка, білка, перепел, яблуко, пе­нал, жабка, лоб, пісня, пилка, гребінець, піна.

 

Звуки [г], [г]

Гелгочуть під горою гуси.

В город забігло гусеня.

— Гиля, гиля! — гука Ганнуся,

його з городу виганя.

(Н. Забіла)

Скоромовки:

 Горобець, горобеня

галушок везуть горня,

горобчиха — горошину,

кли­чуть гуску на гостину (В. Ладижець).

 

Гуси, гуси, гусенята!

Гусенят багато в Гната.

— Гей, гиля! — Гнатко гука,

відганяє гусака (Г. Бойко).

 

Загадки:

 Край видно, а дійти до нього не можна (горизонт).

 

Дерево та дріт, а кри­чить на весь світ (телеграф).

 

Крізь землю пройшов, червону шапку знайшов (гриб).

 

 Маленький, сіренький, на соняшник сів,

на­дзьобався добрей далі полетів (горобець).

 

Два брати у воду дивляться, а повік не зій­дуться (береги).

 

Для гри «Здогадайся і порівняй!»:

З к дерева захищає і на них вона завжди;

3 н звірятко заховає, коли треба, від біди;

З г з-за хмари виглядає, шапку сніжну не скидає (кора — нора — гора).

 

Для гри «Піймай [г], [г]!»:

Ось вам морк­вина — червона спина, чубчик зелений.

Ось біля мене ріпки листочки та огірочки.

Далі капуста виросла густо, збоку в рядочку

 трошки горошку — стручки в порядку звисли на грядку,

сплять в них маленькі зерна гла­денькі...

Скільки смачного в мирі та згоді виросло, друзі, в нас на городі!

(М. Пожарова)

 

Звуки [ч], [ч]

Чубата чапля чваньковита

через болото йде одна.

Чомусь з журавликом дружити

не хоче чапелька чудна! (Н. Забіла)

 

Скоромовка:

  Курличі курличуть,

    курличаток кличуть:

— Курли, курли, курличеньки,

до річень­ки, до річеньки! (Г. Бойко).

 

Загадки:

Така водиця тільки для письмен­ного годиться (чорнило).

 

 Іду, їду, нема слі­ду (човен).

 

Хто на собі свою хату носить? (черепаха).

 

З дерева робилася, учневі зго­дилася (ручка).

 

Два братики-вусатики.

в обох жовтенькі сорочки;

стоять в кутку два братики,

повисували язички (черевики).

 

Для гри «Хто чи що?»: Чорногуз, силач, чайка, чоботи, чемпіон, білочка, підручник, курча, черговий, чижик, плач, овоч, обруч, піч, трубач, ніч.

Для гри «Додай слово — назву дії»: Чай­ка, річка, зірочка, учень, учитель, ключ, чо­вен, череда, чайник.

Для гри «Додай слово — назву ознаки»: Рукавички, читанка, чемодан, чорнило, руч­ка, м’яч, черевики, човен, читач, рівчак, курча.

 

Буква є

Єноти вивели гуляти

своє єдине дитинча.

За їх сім’єю вовк зубатий

 Єхидно стежить з-за куща.

(Н. Забіла)

Для гри «На якому місці?»:

Праця лю­дину годує, а лінь марнує.

Здоров’я має­мо — не дбаємо, а втративши — плачемо.

Ліпше своє мале, ніж чуже — велике.

Прав­ду не сховаєш.

Хто не працює, той не їсть.

Єдність і братерство — велика сила.

Мир будує — війна руйнує.

 

Буква я

Ялинка ясними вогнями

 яскраво світиться й сія.

Якраз до свят з приятелями

 усю абетку вивчу я. (Н. Забіла)

 

Загадки:

Воно належить мені, а інші вжи­вають частіше за мене (ім’я).

 

Не золоте, а найдорожче (життя).

 

Дуже люблять мо­лодця, а б’ють його без кінця (м’яч).

 

Хто хвіст залишає, як від ворога тікає? (ящір­ка) .

 

 Я — дерево-красень, а звуть мене ... (ясен).

 

Сидить Марушка в семи кожушках, хто її розглядає, той сльози проливає (цибу­ля).

 

На я починаєтся, на я кінчається. В саду росте, на ній плоди є (яблуня).

 

Для гри «м’який чи твердий?»:

Синиця — цебер, буряк — радіо,

 рукавиця — цап, рябчик — рубець,

 сяйво — село, листя — намисто ,

буря — руш,  рядно —риба.

 

Буква ю

Юрасик любить працювати,

він — юний садівник, юннат.

З юрбою малюків завзятих

за школою він садить сад.

(Н. Забіла)

Для гри «Хто більше?»:

 Юрій, Люся, Юлія, Юхим, Югина, Нюра, Люда.

Для гри «М’який чи твердий?»:

Жюрі — журавель, люди — луна, сюди — судно, лютий — лутка,

рюкзак — рука, Нюра — юнак ,слюсар — слизько, Люба — луг.

 

Звуки [ц], [ц]

Цапок водицю п’є з цеберки,

 скубе травицю у садку.

Солодкий цукор чи цукерка —

це теж цапкові до смаку.

(Н. Забіла)

Загадки:

Плету хлівець на четверо овець, а на п’яту окремо (рукавиця).

 

Червоненька, маленька, малим дітям солоденька (цукер­ка).

 

Склали, зв’язали, до води погнали: хоч не хоч, а пий і людей усіх напій» (цебро).

Для гри «Піймай звук [ц], [ц^]!»:

Я побігла вранці боса

 у сріблясті роси,

 над криницею у га

ї розчесала коси.

Вмилась гарно в студениці,

ранок привітала.

У траві біля криниці

 квітів назбирала.

А прибігла я під хату,

глянула в віконце —

не впізнала навіть мати:

 чи то я, чи сонце!

(В. Ладижець)

Для гри «М’який чи твердий?»:

Цибуля, цифра, концерт, цукор, цвіркун, вулиця, криниця, цех, горобець, цвях, палець, суни­ця, блюдце, цілий, молодець, концерт, цег­ляний, цирк.

 

Буква щ

Ще дощ іде, періщить злива,

щенятко вимокло, як хлющ,

 а щиглик, щебетун щасливий,

 щебече, пурхнувши на кущ.

(Н. Забіла)

 

Для гри «Піймай щ!»: Щастя, щит, щог­ла, щенятко, щока, щітка, щур, кущ, хрущ, хащі, паща.

Для гри «До назви дії — назву предме­та.».-

 Захищає ..., вирощує .... ,сповіщає .... ,заплющує…, замощує .... ,    сплющує ..., зма­щує ... .

 

Звуки [ф], [ф]

Фурчить, блищить на різні фарби

 фонтан веселий у садку.

В нім водить флот легкий і гарний

 Федорка в білім фартушку.

(Н. Забіла)

 

Для гри «Піймай звуки [ф], [ф]!»:

 Жи­рафа, телефон, шафа, рафінад, Марфа, Фе­дір, фіранка, портфель, фабрика, фрукти, цифра, фанера, фільм, форма, верф, флю­гер, фургон.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Початкова

школа

 

 

 

 

 

 

 

ДИДАКТИЧНІ  МАТЕРІАЛИ

ДЛЯ

НАВЧАННЯ ГРАМОТИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала:

 вчитель початкових класів

 Цехмістро Олена Миколаївна