Дидактичний матеріал "Контрольні диктанти про зиму (5 клас)".

                                          Контрольні диктанти про зиму (5 клас)

                                                     На порозі зими

     Погідливий жовтневий ранок, а ліс розлягається від весняних пісень пернатих. Птахи співають про те, що готові зустрічати нову весну.

     Коротке бабине літо. Уже повіяло холодом, і замовкли пернаті музиканти. Вони перебралися до своїх місць зимівлі.

     Від ранку до ночі трудяться борсуки. Носять та носять у нори сухе листя. Білочки й сойки ховають у дупла горіхи та жолуді, запасаються на чорний день.

      І люди заготовляють сіно, гілки, ягоди та насіння. Для звірів та птахів збирають. То тут, то там на галявинах можна побачити годівниці. Узимку люди наповнять їх кормом. Тихо і порожньо буде в зимовому лісі. А біля лісових їдалень стоятиме гамір. Птахи і звірі прийдуть сюди на сніданок.

                                                                                                     (108 слів. З газети)

                                                        Зимова ніч

    Спить, дрімає земля під глибоким снігом. Знемігся вітер, утомилося й віхало, затихло. Не сплять тільки зорі в далекому небі та не спить старий дідуган Морозенко. Білим інеєм чіпляється він за дерево, гарненькою кригою вистилає собі слід по снігу, дише в повітрі таким холодом, що аж кипить усе кругом нього.

     Розходився сердитий, немилосердно давить. Колеться від його натовпу чорна земля, тріскається на ній снігова кора, ділиться на шматки товста крига над водою. Глухий бренькіт від нього йде понад землею, розпросторюється в холодному та густому повітрі, а дійшовши до лісу, стукається об кожну деревину. Там, у його темній гущавині, виють вовки-сіроманці.

    Сумно всюди, холодно й страшно. Кругом висить морок та мла непроглядна буяє. Тільки сніги виблискують трохи… 

                                                                             (114 слова. За Панасом Мирним)

                                                       Зима йде

    Усі дерева вже простягли вгору, до сизого неба, оголені віти. Тільки ялинки й сосни стоять зелені, та дуб не скинув свого вбрання. Листя його лише пожовкло, потемніло. І здалеку здається, що то стоїть могутній воїн, закований у бронзу. Налетить вітер, задзвенить своїм бронзовим листям могутній дуб, але не схилиться і перед бурею…

     Іду лісом, ніби ступаю по золотому килиму.

Ось тихо, мов малесенький прозорий білий метелик, сіла на рукав перша сніжинка. А ось і друга, третя. Химерні вони на вигляд ці снігові зірочки. Здається, їх вирізьбив талановитий майстер. Ось затанцювало їх у повітрі більше, посипалися густіше, засипаючи білим килимом землю, опале листя, гілля дерев.

      Прийшла зима.

                                                                                      (106 слів. За О. Копиленко)

                                                               Ясинець

Пролітав дрібний сніжок, осідав білими купками між грудками. Неначе тополиний пух, сніжинки тулилися край дороги, западали між корінням дерев, віялись по стежках. Дерева стояли у білім мареві. Іній ще з ночі густо вкрив кожну гілочку, посріблив очерети й осоку. А на ставу проти ранішнього сонця виблискував ясинець. Цей перший льодок був рівний і чистий, як скло. Ніч була тиха й місячна. Ще з вечора брав мороз, пощипував дітвору за носики і за вушка, а десь опівночі скував береги і засклив ставок суцільною дзеркальною шибкою. Проміння відсвічувалось у тому дзеркалі, і край берега витанцьовували сонячні зайчики.

                                                                                               (94 слова, В. Грінчак)

                                                     Непередбачена зима

     Уночі випав сніг. Він засипав дороги, подвір’я, зрівняв з узгір’ями річку, прим’яв до землі кущі та гілля дерев. Запорошив бур’яни. Уранці всі жителі села вийшли розчищали стежки й дороги. А коли піднімався вітер, усе очищене знову було закидане. Сніг ніби грається з людьми, щедро розкидаючи свої запаси.

     Так прийшла зима, яку вже ніхто не чекав. Усе навколо закурилося, задиміло. Вітер в’южив холодну снігову пилюку і сипав нею скрізь.

      Потім стихла заметіль так несподівано, як і почалася. Ніби відчуваючи своє швидке закінчення, зима особливо сильно почала морозити землю. Але кожного дня рум’яне сонце піднімається все вище і пригріває все більше. Уже можна відчути легеньке тепло його проміння.

      Кожен знає, що скоро прийде весна.

                                                                                            (114 слова. З журналу)