Дидактичний матеріал "Малюнкові диктанти"

Малюнкові диктанти

Осінь

 Висне  синє,                          Темная діброва   

 Синє, та не те.                                            Стихла і мовчить.       

 Світить, та не гріє                                      пожовтіле

   золоте.                                     З  летить.

 

 Оголилось                                 Хоч би де замріла    

 Од серпа й коси.                                           одна. 

 Ніде приліпитись                                       Тільки й червоніє,

 Крапельці .                              Що  .

 

Здалека під ,

                                         В вирій летючи,

                                         Голосно курличуть

                                         ключі.

 

                                                                                         Я.Щоголів

 

 

Білі  гуси

Білі    летять над лугами,

В синім  біліють ,

  В синім хмарками зникають,

Довго-довго їх очі шукають.

 

Білі   на озеро впали,

Тихі кругом розгойдали,

Розцвіли, як купави великі,

Довго-довго лунають їх крики.

 

Навмивалися, накупалися,

Нагулялися.

Закричали, знялись і полинули,

Тільки на спогад покинули.

 

                                                                            Олександр Олесь

 

 

Дві  хмароньки

Раз високо над 

Уранці по весні

Дві пливли кудись,

Легенькі і ясні.

Хотілось їм зостатися,

Удвох прожити вік,

А вітер злий сміявся вже

Десь збоку біля їх.

І стали тихо плакати

Дві   ясні,

І сльози їхні падали,

Сріблясті і рясні.

А   в свої рученьки

Ловили радо їх

І грались, ніби в креймахи,

Сльозами   тих.

 

                                                                         Олександр Олесь

 

Літній  ранок

Джмелі спросоння – буц лобами,

попадали, ревуть в .

І задзвонили над джмелями

дзвінки-дзвіночки лісові.

Повільне на тумані

до проса випливло з води,

де на щебетанні

послався малиновий дим.

Лиш спав, хоча й не мусив…

І ось за те, аби він знав,

важкий ячмінь медовим вусом

                                   за лапку лоскотав.

У картузах із парусини

комбайнові гукав:

• То де ж косить? Воно ж все синє –

Де льон, де   , де ?

                                                                   М.Вінграновський

 

Райдуга в бурульці

 

  Вдень почав танути , капали з дахів, а вночі знову підмерзло. Вийшов з Юрко і побачив велику крижану . Вона звисала з даху. Зійшло , і заблищала різнобарвними вогниками–  ,    , , , …

  Юрко стоїть і затамував подих від здивування.Красива

, мов . На даху біля сіли та й цвірінькають. Вони теж милуються - .

                                                                     За В.Сухомлинським

 

 

 

 

 

Осінній господар

Осінь… Хазяйнує Жовтень скрізь. Убрав він сади, , і струшує додолу жовте .Припорошив він сріблястим інеєм , вкрив памороззю землю, навіть маленькі калюжки сховав під тонкими скельцями льоду. І сидить тепер десь, милується своєю роботою.

  А красне руйнує його працю. Підіймається вище, й сліду від паморозі не зостається. Радіють , оживають, навіть вилазять з-під кори комашки, що поховалися вже на зиму. А Жовтень тим часом прижене звідкілясь велику, затулить та  і бризне на землю холодним осіннім дощем.

                                                                          За Ю.Старостенком