Цікавий пізнавальний навчальний матеріал із яскравими малюнками заохочує школярів до опанування теми. Стане в нагоді під час вивчення мовознавчих розділів: морфології, лексикології, будови слова тощо. Малюнкові диктанти сприятимуть розширенню світогляду дітей.
Малюнкові диктанти
Осінь
Висне синє, Темная діброва
Синє, та не те. Стихла і мовчить.
Світить, та не гріє пожовтіле
золоте. З
летить.
Оголилось Хоч би де замріла
Од серпа й коси. одна.
Ніде приліпитись Тільки й червоніє,
Крапельці . Що
.
Здалека під ,
В вирій летючи,
Голосно курличуть
ключі.
Я.Щоголів
Білі гуси
Білі летять над лугами,
В синім біліють
,
В синім хмарками зникають,
Довго-довго їх очі шукають.
Білі на озеро впали,
Тихі кругом розгойдали,
Розцвіли, як купави великі,
Довго-довго лунають їх крики.
Навмивалися, накупалися,
Нагулялися.
Закричали, знялись і полинули,
Тільки на спогад покинули.
Олександр Олесь
Дві хмароньки
Раз високо над
Уранці по весні
Дві пливли кудись,
Легенькі і ясні.
Хотілось їм зостатися,
Удвох прожити вік,
А вітер злий сміявся вже
Десь збоку біля їх.
І стали тихо плакати
Дві ясні,
І сльози їхні падали,
Сріблясті і рясні.
А в свої рученьки
Ловили радо їх
І грались, ніби в креймахи,
Сльозами тих.
Олександр Олесь
Літній ранок
Джмелі спросоння – буц лобами,
попадали, ревуть в .
І задзвонили над джмелями
дзвінки-дзвіночки лісові.
Повільне на тумані
до проса випливло з води,
де на щебетанні
послався малиновий дим.
Лиш спав, хоча й не мусив…
І ось за те, аби він знав,
важкий ячмінь медовим вусом
за лапку лоскотав.
У картузах із парусини
комбайнові гукав:
Де льон, де , де
?
М.Вінграновський
Райдуга в бурульці
Вдень почав танути , капали
з дахів, а вночі знову підмерзло. Вийшов з
Юрко і побачив велику крижану
. Вона звисала з даху. Зійшло
, і
заблищала різнобарвними вогниками–
,
,
,
,
…
Юрко стоїть і затамував подих від здивування.Красива
, мов
. На даху біля
сіли
та й цвірінькають. Вони теж милуються
-
.
За В.Сухомлинським
Осінній господар
Осінь… Хазяйнує Жовтень скрізь. Убрав він сади,
,
і струшує додолу жовте
.Припорошив він сріблястим інеєм
, вкрив памороззю землю, навіть маленькі калюжки сховав під тонкими скельцями льоду. І сидить тепер десь, милується своєю роботою.
А красне руйнує його працю. Підіймається
вище, й сліду від паморозі не зостається. Радіють
, оживають
, навіть вилазять з-під кори комашки, що поховалися вже на зиму. А Жовтень тим часом прижене звідкілясь велику
, затулить та
і бризне на землю холодним осіннім дощем.
За Ю.Старостенком