Дидактичний матеріал "Проблемно - творчі завдання з хімії"

 

 

Проблемно - творчі завдання, пов’язані із традиціями та звичаями народів світу.

 

 

• Чому китайці не їдять хліба з маслом? (Тому що, на їх погляд, поєднання несумісних білку хліба та жиру є небезпечним для здоров’я).
• Чому японці живуть довго? (Тому що вживають багато морепродуктів, які багаті на незамінні жирні кислоти і жиророзчинні вітаміни).
• Чому в Індії збирають сечу корів? (В Індії з сечі корів, що харчуються листям манго, одержують малярну фарбу «індійська жовта»).
• Чому на Русі у квашену капусту додавали клюкву? (Тому що клюква багата на бензойну кислоту, яка є гарним антимікробним засобом і клюква практично не піддається гниттю).
• Чому на кактусових плантаціях мексиканці розводять комах? (Тому що в результаті висушування і розтирання мертвих самиць комах виду Coccus cacti одержують кошеніль (кармін) – один з найкрасивіших та найбільш міцних, але й дорогих барвників для шовку та вовни. В наш час цей барвник використовують у косметиці та харчовій промисловості для підфарбовування продуктів та напоїв (кока-кола)).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Проблемно - творчі завдання на основі використання уривків із художньої літератури

 

• При вивченні поняття «каталізатор» використовую казахську загадку «Сімнадцять верблюдів».

                                                          «Це було давно. Жив в аулі старий                     

                                                           Мокиш. Було у нього три сини. Коли

                                                           Мокиш помер, він залишив спадок – 17

                                                           верблюдів і заповів їх розділити так:

                                                           старшому сину віддати половину стада,

                                                           середньому –  третину, а молодшому – дев’яту частину. З умовою – жодного верблюда не різати. Похоронили діти батька і прийнялися спадок ділити. Ділили, ділили та розділити не зуміли. Старший вимагає половину стада – 17 пополам, тобто 8,5: як же верблюда розділити? Середній вимагає третину від 17 – 5,75 верблюда; знову не виходить. Та й менший не хоче поступатися, вимагає   дев’яту частину – 1,33 верблюда. Довго сперечалися брати, але вирішити нічого не могли. У цей час через аул на верблюди проїжджав старий дід. Під’їхав він до братів і спитав, про що вони сперечаються. Брати йому все й розповіли. Посміхнувся старий і допоміг братам розділити спадок. Всі три брати залишилися задоволеними, а старий сів на свого верблюда і поїхав далі. Як мудрий дід поділив верблюдів?» (Старий додав до 17 верблюдів свого. Потім стадо у 18 верблюдів він розділив на дві частини і дев’ять верблюдів передав старшому сину. Потім 18 поділив на 3 і 6 верблюдів віддав середньому сину. І, нарешті, 18 поділив на 9 і 2 верблюди досталися молодшому сину. Таким чином він розділив 17 верблюдів ( 9 + 6 + 2 = 17). А на своєму поїхав далі.)

Робимо висновок – верблюд старого як каталізатор, «прискорив реакцію», але сам при цьому не змінився.

• При вивченні Періодичного закону та Періодичної системи пропоную

учням прокоментувати уривок із оповідання Едгара По «Дивовижна пригода Ганса Пфааля».

«В одну Богом забуту місцину я доставив певну кількість особливої металічної речовини або металоїду, назви якого я не скажу, а також дюжину бутлів з досить відомою кислотою. Газу, що можна добути із вказаних вище речовин, до мене ще ніхто й ніколи не добував. Можу лишень зазначити, що газ цей – один із складників азоту, що, як вважалося досі, розкладу не піддається, а густина його приблизно у 37,4 разів менша, ніж у водню. Смаку він не має, зате має запах, у чистому вигляді горить зеленкуватим полум’ям, а дія його на живі організми призводить до негайних летальних наслідків».

Для обговорення задаю питання: Чи можна, навіть засобами сучасної науки, добути газ, легший за водень? Чи можна за допомогою хімічних реакцій із елемента Нітрогену добути інші хімічні елементи?

• При вивченні теми «Неметали», розглядаючи алотропні видозміни, обговорюємо такий уривок із повісті А. Конан Дойля «Собака Баскервілів».
•  

                                                    «Так! Це був собака, величезний, чорний, як 

                                                    смола. Та такого собаки ще ніхто із нас,

                                                    смертних, не бачив. Із його величезної пащі

                                                    виривалося полум’я, очі розкидали жарини,

                                                    по морді і загривку переливався

                                                    мерехтливий вогонь… Його величезна паща все ще світилася блакитним сяйвом, глибоко посаджені дикі очі були обведені вогняними колами. Я доторкнувся до цієї сяючої голови і, віднявши руку, побачив, що мої пальці теж засвітилися у темряві.

- Фосфор, - сказав я.»

 - Якої помилки припустився письменник при створенні даного епізоду? 

           - Чи можна використовувати білий фосфор як люмінесцентний засіб на відкритому повітрі та при роботі із живими організмами?

(Світиться в темряві білий фосфор, а він, по-перше, отруйний, а по-друге, самозаймається на повітрі, тому його не можна використовувати для нанесення на тіло тварини).

•  Пропоную прокоментувати:

уривок з повісті В.Ф.Одоєвського «Мороз Іванович» (тема«Абсорбція»):

                                                           "Між тим Рукодільниця повертається, воду

                                                            процідить, в глечик наллє, та ще яка

                                                            витівниця: коли вода нечиста, так згорне

                                                            аркуш паперу, накладе в неї вуглинок та

                                                            піску великого насипле, вставить той папір 

                                                            у глечик та наллє в неї води. А вода, знай, проходить крізь пісок та крізь вугілля і капає в глечик чиста, мов кришталева ";

   сцену гасіння пожежі, описану в книзі Маргарет Мітчелл «Віднесені вітром» (тема «Умови виникнення та припинення горіння»):  «...суха, як труть, осикова підлога миттєво зайнялася, ковтаючи полум’я, як воду... Вона (Скарлетт) засунула килим в цебер і, набравши побільше повітря в легені, кинулася знову в темну від диму кухню, щільно закривши за собою двері. Цілу, як їй здалося, вічність вона, кашляючи, задихаючись, крутилася по кухні, била й била мокрим килимом по струмків вогню, що крутився змією навколо неї»;

 

 

   такі рядки роману Г.Р. Хаггарда «Клеопатра» (тема «Карбонати»):  

                        «...вона вийняла з вуха одну з тих величезних перлин... і

                         ...опустила перлину в оцет. Запала мовчанка, вражені гості,

                       завмерши, спостерігали, як незрівнянна перлина повільно

                     розчиняється в міцному оцті. Ось від неї не залишилося й сліду...».