«Диференційоване викладання як педагогічна технологія інклюзивного навчання»

 

 «Диференційоване викладання як педагогічна технологія інклюзивного навчання»

 

Перегляд мультфільму

 

З року в рік у звичайних класах закладів загальної середньої освіти збільшується кількість учнів з особливими освітніми потребами. Учнівський контингент стає більш розмаїтим, виразніше простежуються особливості когнітивного, емоційного, фізичного та комунікативного розвитку школярів. Тому ми з вами частіше стикаємося з тим, що традиційні підходи в організації навчального процесу не дають змогу ефективно працювати з дітьми із ширшим діапазоном навчальних відмінностей.

 На жаль, в нашому суспільстві і досі іде прогресуючими темпами процес стигматизації людей з особливими потребами, а особливо це стосується дітей. Всім відомо, що діти по одинці – добрі, а в колективі чомусь становляться злими. На вашу думку, чому?

Однією з форм навчання дітей з особливими освітніми потребами є інклюзивне навчання.

«Інклюзивне навчання – це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно-орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей» (Концепція розвитку інклюзивної освіти. Наказ МОН від 01.10.2010 № 912).

Перед нами вчителями постає завдання навчати більш різноманітний учнівський контингент, задовольняючи потреби всіх дітей, в тому числі і дітей з особливими освітніми потребами. Маємо звертати і особливу увагу на очікування батьків та зростаючі вимоги суспільства.

Саме  організація диференційованого навчання і методика диференційованого викладання сприяє розвитку можливостей учнів та їхніх інтересів, задовольняє індивідуальні освітні потреби у ході уроку.

В першу чергу необхідно визначити рівень підготовки, з яким кожен учень приступив до навчання. Відповідно для цього і проводиться діагностичне тестування. Враховуючи їх особливості, потрібно підбирати різнорівневі завдання та своєчасно корегувати навчання дітей, надавати відповідну допомогу та підтримку.

 

 

Тільки після таких дій, які спрямовані на адаптацію, можна починати роботу з диференціюванням навчання не тільки для інклюзивного класу, але й звичайного класу. Чому потрібно? Тому, що диференційоване викладання стосується кожного здобувача освіти, кожного вчителя, кожного з батьків.

 

Отже, диференційоване навчання – організація процесу навчання на уроці з урахуванням індивідуальних особливостей учнів.

Диференційоване викладання – це концептуальний підхід і практична технологія планування й реалізації навчальних програм й навчального процесу, що бере свій початок з усвідомлення важливих відмінностей між учнями.

Диференційоване викладання – один із методів, який дозволяє враховувати різноманітність учнів та різні потреби, а також підвищити мотивацію до навчання. Вчитель планує і адаптує викладання відповідно до індивідуальних потреб учнів, концентрується тільки на тому, що актуально в педагогічних ситуаціях, вірить у зростання та навчання кожного учня і підтримує кожного. Підтримка стосується не тільки учнів, які мають труднощі в навчанні, а всіх (Колупаєва А.)

Основним видом диференційованого викладання є поділ класу на групи залежно від рівня навчальних можливостей учнів.

Провідні науковці диференційованого навчання у поділ включають наступні критерії: 1) психологічний (здатність до об'єднання та розчленування, характер мислення, пам'яті, мовлення, уваги й уяви); 2) навички навчальної праці (планування, самоконтроль, темп письма, читання, обчислення, організованість); 3)біологічні компоненти (стан здоров'я, вади мовлення, слуху, зору), 4)окремі компоненти вихованості (наполегливість, старанність, ставлення до навчання, громадська активність) (Ю. Бабанський).

Технологія диференційованого викладання допомагає враховувати в навчальному процесі такі учнівські відмінності: 1) рівень підготовленості – через коригування темпу навчання та ступеня складності матеріалу; 2) індивідуальні стилі навчання – через організацію численних видів діяльності, щоб учні мали змогу отримувати та опрацьовувати інформацію в різний спосіб і на різних рівнях; 3) інтереси – спираючись на схильність, зацікавлення та бажання самої дитини оволодіти певною темою чи виробити певне уміння (М. Фіцула).

 

Диференційоване викладання передбачає створення навчального середовища та організацію навчального процесу таким чином, щоб забезпечити успішну багатосторонню комунікацію, учасники якої будуть більш відкриті, можуть вільно переходити з однієї групи в іншу. Разом з тим, необхідно забезпечити успішне опановування змістом освіти, передбаченого навчальними програмами, усіма учнями з урахуванням індивідуальних потреб кожного.

 

Виділяють такі групи диференціації:

Є чимало її видів.

 

Диференціація за здібностями учня:

Навчання має бути зосереджене на зоні найближчого розвитку учня: що учень вже знає і чого він може досягти за допомогою підтримки.

Виявлення початкового рівня (діагностичні дослідження) і далі – планування навчання та підтримки, щоб навчання було складнішим, ніж поточний рівень учня.

Диференціація цілей із загальної освітньої або індивідуальної освітньої програми.

Диференціація підтримки навчання: час, обсяг і глибина змісту навчання.

Диференційовані матеріали та вправи, асистент вчителя або асистент для дітей з ООП, менша група тощо.

Високі досягнення: більш складні і великі вправи.

 

Диференціація за профілем навчання учня:

Профіль навчання означає різні способи, за допомогою яких учні вчаться найкраще (до прикладу, комусь краще вдаються письмові роботи, іншим – усні тощо).

Знання своїх учнів – це ключ до дифереренціації. Різні стилі навчання і темперамент.

Наприклад:

Хтось не може впоратися з шумом і йому/їй потрібні беруші або захисні навушники, щоб зосередитися.

Для когось найкраще читати книгу на дивані, для іншого – на підлозі.

Хтось найбільше виграє від групової роботи.

Універсальні і різноманітні методи роботи для всіх.

Стилі навчання (слуховий, візуальний, тактильний) і темперамент.

 

Диференціація відповідно до гнучких груп:

Групи формуються згідно з педагогічною доцільністю.

Загальні цілі – це спільна відповідальність за дії та результати.

Найкраще працюють групи з трьох-чотирьох учнів.

 

Диференціація через методи роботи і процеси навчання:

Індивідуальна робота.

Робота з партнером, працює для всіх предметів (наприклад, перевірка домашніх завдань, відпрацювання нового за допомогою практичних навчальних посібників, ігор, дискусій тощо).

Можуть бути як однорідні, так і гетерогенні партнери. Це залежить від вправи.

Групова робота (наприклад, проекти, робота на різних етапах активності, інтегровані предмети).

 

Диференціація на основі фізичного середовища навчання:

(навчальні осередки у початковій школі)

Як організовані навчальні простори – практичність, комфорт?

Чи можна працювати поодинці або в групах?

Чи легко учням дістати інструменти, речі, книги, прилади тощо?

Різні точки активності у класі.

Різні простори та точки активності поза класною кімнатою.

 

Диференціація залежно від емоційного середовища навчання:

Належність до групи – рівність, почуття єдності.

Відкритий клімат навчання – це нормально досягати успіху і зазнавати невдачі, мати сміливість запитати, робити помилки.

Безпечне, взаємоповажне, підтримувальне та заохочувальне навчання.

Диференціація (для низьких і високих досягнень) є природною частиною навчання.

Схвальна і позитивна атмосфера.

 

Диференціація за допомогою матеріалу:

Диференціація навчальних посібників (посібник для дітей із певними порушеннями, посібник зі складнішими завданнями, Брайлем тощо).

Окремі диференційовані вправи.

Диференціація в електронних навчальних матеріалах.

Аудіокниги – прослуховування текстів, якщо учень не може чи не любить читати.

Навчальні ігри.

Диференціація набору тексту на комп’ютерах (програми для дітей з певними порушеннями).

Спрощені тексти для повільних читачів.

 

Диференціація відповідно до інтересів учня:

Робота вчителя полягає в тому, щоб залучити учнів і надихнути їх – це сприяє мотивації до навчання та вивчення.

Учень може вибирати:

який зміст він вивчить із наведених текстів і завдань;

який метод роботи він обирає (один, із партнером, у групі; рукописні, машинописні, письмові та ілюстровані матеріали тощо);

яку продукцію він виробляє: плакат, есе, комікс, анімацію.

Учень бере участь у плануванні навчального модуля (через зворотний зв’язок).

 

Виходячи з вище сказаного, можна підсумувати, що диференційоване викладання досягається шляхом:

• використання різних видів завдань;

• надання учням різних видів підтримки та допомоги різного ступеня (робота вчителя, асистента вчителя, асистента дитини та групи підтримки (логопеда, дефектолога, психолога, соціального педагога (за вимогою деяких випадків), допомога батьків);

• облаштування доступного для кожного здобувача освіти освітнього середовища;

• установлення різних вимог стосовно результатів навчальної діяльності (продуктів навчальної діяльності);

• організації роботи з акцентом на різні здібності

учнів;

• вибору матеріалів і методик відповідно до різних

інтересів дітей;

• використання різних завдань у межах визначених навчальними програмами.

Обговорення мультфільму

 1.Які висновки можна зробити, переглядаючи відео?

2. Чому  саме великі фігури заважали маленькій кульці гратися з іншими маленькими фігурами?

3.Чи за однією ознакою маленьку кульку проганяли інші фігури?

4. Чому кулька більше не хотіла з кимось спілкуватися?

5. Чому кулька покинула своїх інших кульок?

6.На вашу думку, чому кулька повернулася до інших фігур з великим різноманіттям форм, кольорів тощо?

 

Посилання на мультфільм: https://www.youtube.com/watch?v=BB3zliFJAWg