Мовчання – золото

Мовчання – це виражальний засіб, що використовують у спілкуванні. Треба вміти замовкнути самому й дати змогу помовчати співрозмовникові. Ефективність мовчання залежить від того, що в цей момент переживає ваш комунікативний партнер. Позитивно мовчання сприймається, коли воно засвідчує намір мовця ніби залишити співрозмовника віч-на-віч з самим собою, щоб обдумати щойно почуте, зосередитися, зорієнтуватися, визначити лінію своєї подальшої поведінки.

Але мовчання може сприйматися і негативно: це відбувається тоді, коли ним повідомляють: «Ти говориш такі нісенітниці, що мені навіть не хочеться відповідати, заперечувати чи коментувати». Дуже образливим є мовчання, коли людина не отримує відповіді на привітання, запитання, побажання тощо. Як кажуть французи, таке мовчання віддаляє людей більше, ніж відстань.

Але коли ви роздратовані, коли не в гуморі ваш партнер і коли ваші слова можуть образити співрозмовника, помовчати однозначно варто.

З мовчанням навіть пов’язані традиції. Наприклад, японці дивуються балакучості європейців, а в Кореї головною чеснотою чоловіка в ставленні до дружини завжди вважали небалакучість. А от мовчазні люди не до вподоби американцям, і французам, і італійцям. В українців є прекрасна приказка-правило: «Умій сказати – умій і змовчати».

За Я. Радевич-Винницьким (170 слів)