Виховання Багаторічний досвід виховання юнацтва переконав мене в тому, що коли слово живе в душі людини, коли воно не перетворюється в лузгу,— воно може стати могутнім засобом самовиховання. Учіть хлопчиків і дівчаток не кидати слів на вітер, нічого не говорити «просто так», задля красного слівця. Я повчаю своїх вихованців: Якщо ти хочеш зробити ось так, але не впевнений, що зробиш, ніколи не кажи: даю слово, що зроблю. Краще скажи: хочу примусити себе зробити ось так, примушу себе зробити ось так. І змушувати себе. Як би не було важко, добивайся поставленої мети. Десять разів перероби, але зроби так, щоб не було соромно перед людьми. Не забувайте, що процес самовиховання ніколи не йде гладенько, без труднощів. Немає доблеснішої перемоги, ніж перемога над власними слабостями. Пам’ятайте, вихователі юнацтва, що правдивість — це передусім чесність перед людьми і водночас перед власною совістю. Правдива оцінка самого себе — що я вже можу й чого не можу, як я просуваюся до тієї вершини самовдосконалення, досягнувши якої, я маю право сказати: я господар своєї волі,— правдива оцінка всього цього є наріжним каменем правдивості й чесності (В. О. Сухомлинський, 175 слів).