Диктанти з морально-етичним змістом для 2 - 4 класів

Кам’янець – Подільська ЗОШ І – ІІІ ступенів №6 Кам’янець – Подільської міської ради

Вчитель початкових класів

Кадиш Галина Василівна

 

   2 клас

                   Україна

  Славна наша Україна. Ми живемо для неї, бо вона миліша за все на світі. Тяжка доля випала нашій Україні. Але ми віримо в її щасливе майбутнє.

                  Наш клас.

   Ми любимо наш клас. У ньому багато квітів. Класна кімната велика і світла. Іде урок рідної мови. Вчителька диктує слова: вересень, виразно, ранок, вулиця. Учні добре знають мову.

                    Наш осінній сад.

    У наш сад прийшла чарівна осінь. Все навколо змінилося. Дерева і кущі одягли розкішне вбрання. Земля стала наче різнобарвний килим. Чудовий сад восени.

                               Друзі.

   Собаку звали Жук. Діти знайшли його на вулиці. У собаки була перебита нога. Катя і Вася доглядали Жука. Нога зрослася. Собака став вірним другом дітей.     

                               На фермі.

   Після уроків кожного дня діти приходили на ферму. Вони доглядають тварин. Таня годує корову Лиску. Іра – Зірку. Мар’янка – Красулю. Юра і Мишко напувають лошат Орлика і Соколика.

                                 Ліс.

     Ліс здавна служить людині. Він дає матеріал для будівель. З дерева виготовляють меблі і папір. У лісі люди збирають гриби і ягоди.

    Треба берегти ліс. Жодного дерева не вирубувати без потреби. На місці вирубаних знову насадити молоді ліси.

 

                              Наше подвір’я.

    Гарно весною у нашому дворі. У садочку співають солов’ї. на подвір’ї є клумба. Під парканом багато м’яти. Жодної бур’янини не видно у садочку на подвір’ї.

                              Знову в ліс.

     Діти пішли в ліс. Там вони спіймали білку. У білки була зламана ніжка. Діти поселили білку в живому куточку. Незабаром ніжка зажила. Звірка віднесли в ліс.

                                  Друзі.

     У Льоні захворіла мама. До нього прийшли друзі. Катя замела підлогу. Оля помила посуд. Федір і Йосип наносили води. Хороші друзі у Льоні.

                              Їдальня для птахів.

     Була сувора зима. Голодно пташкам. Шкода хлоп’ятам стало голодних пташок. Сашко і Андрійко зробили годівниці. Насипали туди зерна. Усю зиму хлопці годували пташок.

                        На шкільному подвір’ї.

    Прийшла зима і засипала все білим снігом. На шкільне подвір’я прилетіла зграйка синиць. Завітав туди і красень снігур. Гостинно зустріли птахів школярі. Вони повісили на деревах годівниці. Насипали різного корму. Тепер зима не страшна птахам.

                           Синичка.

     Була люта зима. До вікна прилетіла синичка. Вона мерзла і шукала теплого затишку. Діти відчинили їй кватирку. Пташка влетіла в теплу хату. Діти годували пташку і тішилися щебетанням. Весною вони випустили синичку на волю.

                                            

 

                              Калина.

   Наша земля красива і щедра. Росте на ній жито і городина, цвітуть квіти, зріють фрукти і ягоди. Кожна рослина гарна по-своєму. Та особливо люблять в народі калину. Садять її біля хати, щоб весною білим цвітом милувала, а зимою від застуди лікувала.

                       Вісники весни.

    Повіяли вітри з теплих країв. Сніги швидко стали танути. Прилетіли перші вісники весни – граки. Вони почали лагодити свої гнізда. На галявині стало синьо від перших пролісків. Діти зібрали букетик цих ніжних квітів і подарували своїй вчительці Галині Петрівні.

                        Жайворонок.

   Весною прилетів з теплого краю жайворонок. У полі знайшов він у землі маленьку ямку. Він звив гніздечко і сів висиджувати пташенят. Швидко вивелись маленькі пташенята. Жайворонок годував діток черв’яками, комахами. Добре жилося пташенятам у гніздечку.                                                                   

                                   Рідна мова.                                                                                                                                   

  Із самого малечку в словах рідної мови людина відкриває для себе великий і чарівний світ життя. Мова – безцінний скарб народу. В ній відбито його характер, історію, звичаї, побут.

                                   Рушник.

    Мама вишивала рушник червоними та чорними нитками. Чорними – то сумне. Червоними – веселе. Так і на душі буває: то сумно, то весело. Мама вишивала рушник і співала. Співала сумні і веселі пісні. Пісні українського народу. Славний вийшов рушник!

                                   Україна.

    Україна… Рідний край! Земля рястом заквітчана, колоссям закосичена. З давніх-давен линули по світу слова про неньку-Україну, про її щирий і працьовитий народ. Скільки ніжних слів придумали люди, щоб виразити любов до тебе!                                                                               

                                   Київ.

   Яке гарне місто Київ! У ньому багато садів і парків. Вулиці широкі, будинки високі. Під землею – казкові станції метро. А скільки музеїв і пам’ятників!

   Я люблю милуватися красою рідного міста. А ви були в столиці України?

                             Шпаки.

    Настала весна. Прилетіли шпаки. У нас на подвір’ї два ясени. На ясенах ми почепили дві шпаківні. Шпаки наносили туди пуху і пір’я. вони їдять черв’яків і гусінь. Шпаки – корисні птахи.

                            Подяка.

   Маленького Петрика залишили самого вдома. Він почав гратися сірниками. Від цього загорілася постіль. Чорний дим наповнив кімнату. Петрик почав кричати.

На подвір’ї його крик почув Василько. Він швидко кинувся кликати людей. Люди загасили пожежу. Батьки дякували Василькові за порятунок сина.

 

 

 

                                  

                                          

 

 

 

 

                                   3 клас.

                                     Осінь.

     Осінь прийшла і почала розпоряджатися в природі по-своєму. Сонце світить, але менше гріє, рано ховається за горизонт. Дощ ллє майже щоденно. Опеньки сховали ніжки в м’яку траву, а голови гордо виставили. Хіба таке пропустиш? А ці чудові осінні клени! Очей не відірвати від їх багряного, золотистого сонячного вбрання.

      Всі люблять осінь. Вона багата і щедра на врожай.

                                    Рідна мова.

      Наше завдання – вчити й добре знати рідну мову. Намагайтеся усі слова і речення завжди вимовляти правильно. Цьому сприяє виразне читання. Не залишайте без пояснення жодного нового слова. Знання мови значно полегшить ваше життя.

                                   Кролики.

      У Дем’янка вже дев’ять кроликів. Живуть вони в дерев’яних клітках. Кролі дають людям м’ясо і м’яке тепле хутро. Дем’янко зі своєю матір’ю дбайливо доглядають тварин. Їм допомагає маленька Мар’янка.

                         Всі за одного.

    Після хвороби  Надійка відстала у навчанні. Увесь клас вирішив допомогти подрузі. Дівчатка по черзі готували з нею уроки. Надійка ретельно виконувала всі завдання. З допомогою друзів вона стала краще вчитися. Тепер у класі нема відстаючих. Всі раді за Надійку.

                            Гриби.

     У лісі росте багато різних грибів. Є гриби їстівні та отруйні. Але отруйні гриби теж потрібні лісові. З їх допомогою гриби беруть з грунту вологу і поживні речовини. Для багатьох звірів мухомори є ліками. Не знищуйте їх!

     Людям можна вживати тільки їстівні гриби. Ці гриби треба добре знати.

                           Зимова їдальня.

    У морози, хуртовини важко буває птахам знайти собі їжу. Вони часто залітають до людських осель. Серед пташок, які зимують у нас є багато друзів зелених насаджень. Ці пташки знищують шкідливих комах у парках, садах, скверах, лісах..  Кожен  має влаштувати на подвір’ї і в себе біля вікна їдальню для голодних пташок.

    Потурбуйтесь про пташок взимку. Вони збережуть для нас соковиті яблука, груші та інші плоди.

                               Годівля пташок.

    Холодно і голодно пташкам узимку. Сонце світить мало. Земля вкрита снігом. Учні виготовили годівниці. Вони розвішали їх на деревах у лісі. На годівниці насипали зерна і крихти хліба. Злетілося багато пташок. Вони смачно поїли. Після їжі пташки весело цвірінькали. Діти часто годують птахів.

                                 Пташина їдальня.

     Петрик з Андрійком самі змайстрували годівницю для пташок. Вони повісили її на дереві в шкільному саду. Кожного дня діти стали кидати до годівниці різне насіння і крихти білого хліба.

     Пташки швидко дізнались про нову їдальню. Вони прилітають у шкільний сад і голосно щебечуть коло годівниці. Дітям цікаво спостерігати за веселими пташками.

                                 Зимою.

    Вранці Сергійко в теплій шапці і кожушку поспішав до лісу. Із захопленням дивився хлопець на лісову галявину. Сонячне проміння засвітило на ній тисячі яскравих зірочок. На галявині помітив Сергійко сліди сірого зайця і хитрої лисиці. Хлопець об’їхав галявину, насипав корму у годівниці і поспішив додому.

 

 

                            Лісове озеро.

    Петрик з татком пішли до лісового озера. Мороз аж тріщить. Озерце снігом замело. Тільки на середині крига чиста. Заглянув Петрик крізь лід і страшенно здивувався. На нього дивились риб’ячі очі. Тато льодорубом зробив велику ополонку. І рибки попливли до ополонки. Один окунець на лід вистрибнув. Петрик обережно взяв і вкинув у воду.

                            Лелеки.

      Весну приносять лелеки. Ще приморозок сковує калюжі дзвінким льодком, а вони вже походжають болотами.

      Прилітають лелеки в село Миколаївку. Повернулися якось, а селитися ніде. Зникли солом’яні стріхи. Тоді одна лелеча сім’я поселилася на телеграфному стовпі. Довелося людям допомогти пернатим друзям. Вони вкопати дерев’яні стовпи з дротяними  кошиками. Лелеки зрозуміли і переселилися.

                            Синичка.

    Зимою прилетіла синичка до вікна. Вона змерзла і шукала теплого затишку. Діти  відчинили їй кватирку. Пташка влетіла до хати.

    Діти полюбили синичку. Вони годували пташку і милувались її пір’ячком.

    Настала весна. Діти раділи. А синичка дуже сумувала. Діти відчинили вікно і випустили пташку на волю.

                            Краплина роси.

     Вранці першокласниця Оля йшла до школи. Біля школи вона побачила ромашку.

    Оля вже простягнула руку, щоб зірвати квітку та понести її до школи. Та раптом побачила на пелюстці краплинку роси. А в краплинці горіло сонечко і блакитне небо, і зелена нива, і висока тополя – все в краплинці.

    Задивилась Оля на краплинку роси і не зірвала квітки.

 

                           Горобенятко.

   Був сонячний день. Федір грався на подвір’ї. раптом він побачив у траві маленьке горобенятко. Пір’ячко в нього було мокре. Одна ніжка зламана. Хлопчик забрав його і поніс у хату. Федір зробив гороб’яче гніздечко. Вимостив його м’яким пір’ячком. Десять днів жив горобчик у хлопчика. Федір дбайливо доглядав його. Потім він випустив пташку на волю.

                         Живі пам’ятники.

    У розпалі садіння дерев. У цій радісній і корисній справі діти не відстають від дорослих. Обережно, щоб не пошкодити коріння, викопують і переносять ще сплячі деревця у нові місця.

    Під ласкавим промінням сонця прокинеться деревце і почне рости людям на радість. І кожен, хто посадив і виростив хоч одне дерево, зробив собі за життя чудовий зелений пам’ятник.

                       Свято квітів.

   Від землі полинув теплий ласкавий дух. Квітень настав. Свято квітів починається. Беріть заступці і грабельки – та до роботи. Садіть троянди та тюльпани. Сійте матіолу, настурцію, чорнобривці. Хай будуть схожі на квітники подвір’я ваших осель і ваших шкіл! Хай стають ще мальовничіші рідні вулиці, села, міста!

    Хто любить рідну природу, той любить рідну Батьківщину.

                       Будьмо друзями лісу.

    Навесні з теплих країв прилітає до нас багато птахів. Ми їх радісно зустрічаємо. Вони – наші гості і друзі. Птахи знищують гусінь, жуків і комах.

  У лісі відпочиває багато людей. Всі милуються його красою, заслуховуються співом птахів. Ліс – наше багатство. Його треба берегти. Ми не дозволимо нікому розкладати вогнища у лісі, необережно поводитись з вогнем. Діти, будьмо справжніми друзями лісу.

 

                     Все починається з любові.

     Все починається з любові. Любов до батьківщини починається з любові до матері. Від матері ти вперше почув мову своєї Вітчизни. Мати навчила ходити тебе по рідній землі, пізнавати по запаху квіти, по голосу – птахів. Мати зростила тебе не тільки своїм сином, але й сином України.

     Пам’ятай свій священний обов’язок – будь достойним сином України-неньки.

                              Про калину.

    Про калину народ створив безліч легенд, переказів, пісень. У калині він втілив насамперед образ вродливої, ніжної, щедрої душею і вірної серцем дівчини-українки. Червона калина асоціюється з отчим краєм, Батьківщиною. Коли козак вирушав на чужину, мати напувала його калиновим чаєм, давала на дорогу хліб з калиною. Дівчина-наречена прикріпляла до коня гілочку, що символізувала для козака домівку і кохану.

                              Їжаки.

      Під ялиною Михась знайшов гніздо їжаків. У ньому було четверо малят. Через п’ять днів Михась вирішив навідати їх. Цікаво, як живуть їжачки?

    На стежці хлопчик побачив мертву їжачиху. Хтось загриз її. Підійшов Михась до гнізда. Там на м’якій купині були голодні їжаченята.

     Щодня носив Михась їжачкам молоко і хліб. Звірятка брали їжу з рук. Так Михась виходив своїх їжаченят.

                            На сінокосі.

   Лука розкинулась до самої річки. Вітерець гойдає м’які шовковисті трави. Цілий день не стихає косарка. Покірно падає під її гострими ножами густа трава.

    Припікає сонце. В’януть і сохнуть скошені трави. Допомагати дорослим прийшли школярі. Вони ворушать і згрібають сухе сіно.

                          Сарна.

    Діти поверталися з лісу і натрапили на маленьку сарну. Біля неї лежала мертва мати. Вони принесли звірятко до школи і спробували нагодувати. Спочатку сарна відверталась. Та скоро почала жадібно смоктати молоко.

    Другий рік живе сарна у школі. Вона виросла і зміцніла. На голові з’явились маленькі ріжки. Сарна любить гуляти на шкільному подвір’ї. А дружить з собакою Шариком і  кішкою Муркою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                     4 клас.

                           Перше вересня.

       Перше вересня. Скільки радісних облич, різнобарвних квітів! Пролунав перший дзвоник. Урочисто відчиняються двері рідної школи. Тут на тебе чекають світлі класи, просторі майстерні, зали. Ти зробиш цікаву мандрівку в країну Знань, пізнаєш багато нового, незвіданого.

     Юний друже! Школа відкриває перед тобою дивовижний світ. Людині треба багато знати і вміти. Робити все для того, щоб твої знання, праця принесли в майбутньому велику користь українському народові.

                           Осінні дарунки.

       Недаремно люди називають осінь щедрою. За працю навесні і влітку вона щедро віддячує трудівникам врожаями на полях, городах і садах.

      Подивіться, яким прозорим запашним соком налилися яблука та груші. Так і просяться в кошики!

     Невпинно мчать автомашини з ящиками свіжих огірків і помідорів. Виблискують у кузовах чисті зелені головки капусти. Усе треба вчасно зібрати і зберегти на зиму.

                            Голуби.

    Серед подвір’я маленької сільської школи на високому стовпі стоїть гарненька дерев’яна хатка. З віконцями й дверима, наче справжня. Живуть у ній голуби. Щодня діти їм носять їсти. Хто пшеницю, хто сім’я, хто хліб, а хто гречку дає. Годують їх по черзі. Чия черга наспіла годувати, той і гукає голуба до себе. Вони їдять, а наближатися до дітей бояться.

                           Господар лісу.

     Лісник – людина вчена. Знає кожне дерево, кожну травинку: яка порода, який грунт і клімат любить.

    Для своїх зелених підлеглих він і лікар, і нянька, і сторож.

   Але і сам ліс теж сторож – землі, врожаїв. Він береже поля від засухи, зеленими грудьми захищає їх від нападу злих вітрів-суховіїв і мертвих сипучих пісків. Його коріння впивається у родючу землю і не дає водяним потокам забрати її з собою. Ліс оберігає кришталеву воду річок і джерел.

                         Хліб

    Яке щастя, яке добро, що є на світі хліб! Спочатку він у землі, потім у борошні і нарешті ми бачимо його на столі. Хліб, який народжений працею, зарум’янений, пахучий, вірний наш годувальник. Споконвіку називали хліб святим. Ще з давніх-давен люди складали на честь хліба пісні, де з любов’ю говорилось про святість хліба, про його велич.

     Діди й бабусі, батьки й матері, співайте цих пісень дітям. Малюйте колоски на полотні, кладіть їх в узори. Прославляйте хліб та людей, які вирощують його.

                                  Шануйте хліб.

      Куди б не закинуло тебе життя – пам’ятай про хліб. Щоденно чесно заробляй свій хліб. Треба бути терплячим і мужнім у праці.

      Батько й мати дали тобі перший хліб. Твій обов’язок – дати їм останній.

      З дитинства треба бачити у хлібові живу душу рідної землі, сонця і неба. Багато людей віддають хлібові усе своє життя. Цінуй їхню працю. Шануй хліб!

                                Полісся

     Полісся… Величезний, повний таємниць край дрімучих лісів, багнистих боліт майже в самому центрі Європи. Близько тисячі кілометрів тече від свого витоку до Дніпра повновода Прип’ять – головна річка Полісся. Горинь, Стир, Ясельда,  Піна – її притоки. Однак сьогодні нам стає сумно від того, що люди, які не дорожать Україною, сплюндрували цей чарівний край, отруїли його викидами Чорнобильської атомної. Єдине, що врятує нас – і старих, і молодих, і маленьких – наша любов до рідного Полісся і вміле господарювання.

 

                              Коли люта зима.

    Ой люта буває зима! Спершу ніби нічого. А потім як замете всі дороги, всі кущі, ріки кригою скує.

    Зима приносить пташкам мороз, голод. Цілу довгу холодну ніч вони голодні дрижать всім тілом. А вранці несила і крилець звести.

   Коли повіє холодом, мудра синичка кличе своїх родичів у село до людей. Там хтось жменю зерна сипне, крихт, насіннячка насипле. То й пообідають пташки коло людей. А десь на горищі чи під стріхою і переночують у теплі.

                               Граченя.

    Під час грози блискавка відчахнула від осокора гілляку із грачиним гніздом. На землю впало граченя, яке підібрав Дмитрусь.

   В коробочку з-під торта він намостив сінця і посадив туди граченя. Так і підростало воно поволеньки. Дмитрусь давав йому розмочену в молоці булку, сир, салат та яєчний жовток.

   Навесні граченя паслось разом з гусенятами. Під осінь молодий грачок добре літав. А потім пристав до грачиної зграї і полетів у вирій. Вірить Дмитрусь, що навесні його вихованець повернеться і постукає у вікно.

                               Великдень.

    Чи є щось на світі гарніше за великодній світанок! З діда-прадіда цілюща й незрадлива сила вступає в кожного, хто зустріне його. Дзвони над селом не дзвонять, а виспівують на весь світ велику радість: Христос воскрес! Село не спить – воно чекає цієї радості та іде назустріч їй до церкви.

    А церква і довкола церкви – мов великий живий квітник. Люди прийшли посвятити паску. Свячена вода скроплює паску і нашу долю.

                                Українська вишивка.

     Українська вишивка багата різними орнаментами. Її народні назви стверджують, що в орнаменті зображені конкретні рослини, предмети побуту. Найпопулярнішими є хміль, реп’яхи, вишеньки, в’юнок, гребінці, зозульки, хвильки.

   Наші предки вважали, що полотняна сорочка не лише захищає від негоди, а й боронить від лиха. Вона має чарівну силу. Тому білу сорочку колись люди шили, вишивали і носили так, щоб не порушувати давніх звичаїв. У жіночій сорочці вишивали коміри, пазухи, рукава, подоли. У піснях, думах оспівана праця вишивальниць. Голкою  вони творять чудеса.

                                   Мова веде.

    Юний друже! З опануванням мови з’являється потреба глибше й повніше виявити себе. Заглиблюючись у неї, ми розкриваємо своє мислення. Яка радість чекає кожного, хто відчув глибінь мови, серцем і розумом усвідомив необхідність свого постійного вдосконалення, пізнав щастя щоденного відкриття нового в собі та в своїх друзях. І скрізь на шляхах з тобою крокує мова, перших слів якої навчила тебе мати й перлини якої тобі відкриває перша вчителька. Мова веде тебе на вершини знань і відчиняє двері до духовних скарбниць людства.

                             Хліб з росою.

     Клопітно було з Сашком. За столом то того не хоче їсти, то цього. Надумав батько провчити сина, нагодувати його смачним хлібом з росою.

    Вранці батько розбудив сина. Пішли на виноградник. Сніданок поклали під кущем.

    Почали вони землю навколо кущів розпушувати, бур’яни викидати. Працюють на славу. Запитав хлопець про хліб з росою.

   Простяг батько хлопцеві окраєць хліба. Золотиться на ньому роса. Хліб був дуже добрий. З цього дня Сашко завжди допомагав батькові.

   Виріс хлопчик, засмаг, набрався сили. А за столом все смакувало!

 

 

                                         Азбука ввічливості.

     Вихована людина не дозволить навесні різати стовбури берези, щоб покуштувати березового соку. Вона не стане ламати гілок дерев і кущів, рвати оберемками лісові квіти. Адже трав’яний покрів зберігає вологу в лісі, дає затишок величезній кількості корисних для лісу комах і дрібних звірів. Не слід збивати ногами незнайомі нам або навіть відомі отруйні гриби. Багато з них – ліки для лісових жителів. Не треба ловити і нести у дім лісових звіряток і птахів. Це не іграшки. Для лісових мешканців така наша «розвага» завжди кінчається хворобою.

    Вихована людина, яка прийшла відпочити до лісу або на луки, звичайно не залишить після себе брудного звалища з целофану, паперу і консервних бляшанок.

                         Як треба поводитись на вулиці.

    Перш, ніж вийти з дому, перевір, чи все в порядку: головний убір надітий правильно, ґудзики застебнуті, одяг і взуття вичищені, волосся зачесане.

   Якщо йдеш вулицею з товаришем, не розмовляйте і не смійтесь голосно.

   Непристойно ходити вулицею і їсти. Не можна смітити: для сміття на вулиці є урни.

   Якщо зустрінеш знайомих – привітайся. Молодші вітаються першими, але руки не подають, чекають, поки руку подасть дорослий.

   В автобусі не штовхайся, поступайся місцем інвалідам, літнім людям, жінкам з дітьми.

                      Вільний.

    Ігор з Сашком гралися на вулиці. Першим побачив дим Сашко і побіг дзвонити пожежникам. З будинку почувся дитячий плач. Ігор висадив шибку і стрибнув в кімнату. Дим виїдав очі. Язики полум’я хапали за руки. Серед вогню й диму Ігор  знайшов маленького хлопчика і виніс його через вікно на подвір’я. та в хаті залишився ще один малюк. Ігор кинувся в полум’я. паморочилось в голові. Боліла нога. Допоміг йому винести зомлілого малюка старший брат Віктор.

   Через кілька хвилин приїхали пожежники. Вогонь загасили.

  За врятування дітей Ігоря нагороджено медаллю. Сашко та Віктор одержали цінні подарунки.

                           Помічники.

   На околиці села жили дідусь і бабуся. Вони часто хворіли.

  Настала зима. Вдарила морозами. Понамітала снігу. Старенькі не в силі ні стежку прочистити, ні води принести.

   Якось у двері хтось постукав. Це учні прийшли допомогти хворим. Льоня і Стьопа побігли по воду. Василько та Ілля коло дров заходилися. Рубають і на купки в сінях складають. Мар’янка та Оленка в кімнаті прибирають.

    Кожного дня навідувались учні до стареньких. Вони приносили тепло і радість в оселю. А дідусь і бабуся щиро дякували школярам та їх вчителям.

                                  Лісова красуня.

    Її знайшли торік на лісовій галявині. Маленька, худа кізка благально дивилась на людей. Вона ніби чекала порятунку.

    Шофер Дмитро Ілліч Гулай та його дружина принесли маленьку кізку додому. Вони спочатку навчили її пити молоко з соски. Потім кізка почала їсти кашу, стала пастись. Рана на ніжці загоювалась.

    Минав час. Кізка стала стрункою лісовою красунею. Особливо подружилась вона з дочкою Дмитра Пилиповича Мар’янкою. Ходить з дівчинкою по хліб до магазину. Зустрічає біля дому після занять у школі.