Ділова гра з педагогами

Мета:

-         Модернізація всього навчально-виховного процесу з використанням новітніх технологій, інтерактивних методів та прийомів навчання педагогів.

-         Забезпечення умов для формування особистості кожного педагога, формування ціннісної моральної та правової практики для найкращого забезпечення прав та  інтересів дітей.

-         Формування позитивної мотивації педагогів, батьків, дітей до сприйняття проблеми захисту прав дітей.

Завдання:

-         Ознайомити педагогів, батьків з міжнародними та державними документами щодо прав людей та прав дітей.

-         Вчити орієнтуватися у своїх правах та обов'язках, правах та обов'язках дітей. 

-         Формувати правосвідомість і правову поведінку, моральну культуру педагогів, батьків, дітей.

Ролі:

-         Ведучий, юрист, психолог, педагоги закладів дошкільної освіти, батьки.

Хід гри:

Ведучий: Вся історія людства — це історія воєн, революцій, повстань. У такі часи найчастіше випадає багато страждань на долю простих людей, дітей. Одна з найстрашніших війн тривала 6 років і закінчилась у 1945 р.  Загинуло близько 60 млн. чоловік. Мільйони людей втратили домівки, розпалися сім'ї, багато дітей залишились сиротами. Саме тоді чимало людей у світі зрозуміли, що треба об'єднатися для захисту своїх прав. Їх зусиллями у 1945 р. була створена Організація Об'єднаних Націй. Основною метою існування цієї організації став захист прав людей у всьому світі. 10 грудня 1948 р. на засіданні Генеральної Асамблеї ООН була прийнята Загальна Декларація прав людини. Цей день - 10 грудня - увійшов в історію планети Земля як День прав людини. Відтоді громадяни вільних держав, всі чесні люди, відзначають його щороку. В тих країнах, уряди яких не звертають увагу на долю свого народу, цей документ замовчують, щоб люди не знали своїх прав. Але у нашій країні ми вивчаємо його, і на основі Декларації створено Конституцію нашої держави. Декларація прав людини — це документ, у якому подано список основних прав кожної людини. Через 11 років після прийняття цього документа ООН прийняла ще один важливий документ, який визнав необхідність спеціальної охорони дитини. Це Декларація прав дитини (20 листопада 1959 р.). У 1989 році всі прогресивні країни світу (крім США та Сомалі) підписалися під Конвенцією про права дитини, в якій визнали необхідність особливого захисту дитини.

Сьогодні Вашій увазі ми пропонуємо ділову гру «Чи бути ХХІ століттю століттям гарантування прав дітей?». В обговоренні цієї теми приймають участь: юрист, психолог, педагоги закладів дошкільної освіти, батьки. До обговорення теми прав дітей ми запрошуємо і Вас, шановні колеги і гості семінару. Тема актуальна, адже в цьому році виповнюється 29 років з дня прийняття Конвенції ООН про права дитини. Тож розпочинаємо. 

Права. Навіщо вони нам потрібні? Давайте пограємо у гру «Перші поселенці» (учасники діляться на групи).

Ведучий: «Ваша група – перші поселенці на ще неосвоєній землі, де немає ні законів, ні правил. Перечисліть основні права, які на Вашу думку повинні бути гарантовані в новій країні?». 

Учасники перераховують права, які , на їхню думку, є основними (право на життя,  право на працю, право на медичну допомогу, право обирати та бути обраним, право на приватну власність…).

Питання для обговорення: Які права співпадають в усіх групах? Виберіть права, які є найбільш важливими. Це право на життя , адже життя є найбільш цінним з усіх благ людини. Зрозуміло, що за його відсутності людину не можуть цікавити будь-які інші її права. Це право на захист від експлуатації та жорстокого поводження, право на рівність прав і свобод. Це права, які гарантують людям можливість існувати. 

Ведучий: Право – це складний юридичний термін… Що таке права? Які вони бувають?   

Слово юристу. Право – це система соціальних загальнообов’язкових норм, дотримання і виконання яких забезпечуються державою. Права людини – визначальні засади правового статусу особи. Вони належать людині від народження, а тому є природними і невідчужуваними. Без цих прав людина не може існувати як повноцінна суспільна істота. Права людини засновані на принципах свободи, рівності та справедливості й мають універсальний характер. Загальновизнаними в міжнародному праві є: право на життя; право на недоторканість приватного життя, особистої і сімейної таємниці, захист своєї честі і гідності… Ці права дістають закріплення у Конституції України (розділ  ІІ «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина»).

Ведучий: Права дітей. Адже діти – це особлива соціально-демографічна група населення віком від народження до 18 років, яка має свої специфічні потреби, інтереси та права. З правової точки зору, дитина є самостійним суб’єктом права і тому на неї поширюється весь комплекс громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав людини. Що таке права дитини? Чим права дитини відрізняються від прав людини?

Слово юристу. Права дитини – це система прав і свобод, що характеризують правовий статус дитини, з урахуванням особливостей її розвитку. На дітей поширюється весь комплекс прав людини. Права дітей відрізняються від прав людей. Наприклад, діти мають право на харчування, таке право відсутнє у дорослих… Але, що відрізняє права дітей від прав дорослих це те, що діти не вміють і не мають змоги їх відстоювати.

Ведучий: Виконавцями Конвенції є: держава, яка розв’язує проблеми правового та соціального захисту дітей; родина, яка є природним середовищем для повноцінного фізичного, психічного, соціального й духовного розвитку дитини, її добробуту; і суспільство, яке має забезпечити дітям повноправну участь у всіх сферах діяльності, що їх стосується.  Чи потрібно  дітям знати про свої права, адже Конвенція ООН про права дитини написана складною юридичною мовою і адресована дорослим? Давайте кожен бажаючий висловить свою думку, починаючи зі слів : «Я вважаю…».

-         Юрист: Я вважаю, що діти повинні знати про свої права, адже ст. 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права.

-         Педагог: Я вважаю, що діти повинні знати про свої права для того як стануть дорослими, мали уяву про те, як поводитися із своїми дітьми, якими принципами керуватися у їх вихованні, щоб вони виховуючи вже своїх дітей розповідали їм про це.

-         Педагог: Я вважаю, що діти повинні знати про свої права. Якщо кожна людина змалечку засвоїть, що вона є людиною, особистістю, що вона має людські права, честь і гідність, може вільно висловлювати свої думки, тільки тоді вона зможе впливати на перебіг подій у суспільстві і брати участь у побудові дійсно незалежної демократичної правової держави.

-         Батьки: Я вважаю, що дітям не обов’язково знати про свої права, адже в силу їхнього життєвого досвіду вони не здатні зрозуміти як ними можна користуватися… Діти не володіють достатньою спроможністю відстоювати та захищати їх перед суспільством.

-         Батьки: Я вважаю, що дітям не обов’язково знати про свої права, адже по закону відповідальність за дітей до 18 років лежить на батьках.

Ведучий: Зупинимось докладніше на цій думці.  В ст. 5 Конвенції ООН про права дитини говориться, що батьки несуть по закону відповідальність за дитину і повинні належним чином керувати нею. У батьків є авторитет, відповідальність, влада, сила, гроші. А чи завжди дорослі справедливо використовують це? 

За даними опитування дітей: 73 % дітей вважають, що батьки не завжди справедливо використовують свою владу над ними. 

Приклади з розповіді дітей.

-         мені мама не купила ляльку Барбі з будиночком, про яку я так мрію… - мені мама не дозволила ввечері гратися на комп’ютері.

-         мені батьки не дозволяють їсти те що я люблю: чіпси, пити «Кока-колу».

«Спрайт»…

Ведучий: Що на це скажуть батьки?

Батьки: Я теж не в змозі купити своїй дитині всі іграшки, які вона хоче. Я вважаю, що в неї достатньо і так іграшок, книжок, розваг. А гроші потрібно використати на щось потрібне саме в даний час.

Батьки: Я не дозволяю своїй дитині їсти чіпси, пити лимонад, «Спрайт», тому що піклуюсь про здоров’я своєї дитини.

Батьки: Я теж не дозволяю ввечері сину гратися на комп’ютері, тому що потрібно вже лягати спати. І, насамперед, я піклуюсь про здоров’я дитини. Психолог: З погляду батьків – можливо вони поступили правильно…, але не змогли пояснити відмову своїм дітям так, щоб діти не образилися, не сприйняли ці слова як образу, перевагу батьків над дітьми. Напевно ми, дорослі, часто забуваємо, що теж були дітьми.

Ведучий: Те, що ми чули в дитинстві, і те, що хотіли почути, — зовсім різне. Давайте спробуємо перефразувати фрази, які ми чуємо, а можливо промовляємо повсякчас у такі, які б ми хотіли почути, у такі, які б не порушували гідність дитини.

-   Я так і знала, ти брудний, і в кого ти такий вдався…. Ну зовсім, як твій тато…

-   І що це ти намалював, у Люди малюнок вийшов кращий…

-   Йди займись чимось, не плутайся у мене під ногами…дай поговорити по телефону…

-   Дай я сама, я швидше зроблю, бо в тебе знову не вийде… Орієнтовні відповіді….з узагальненням психолога.

Ведучий: Відповідаючи таким чином, можливо ми навчимося бути терпимими, стриманими, толерантними. Основою толерантності є прийняття людини такою, якою вона є. Коли питаєш батьків, якою вони хочуть бачити свою дитину, вони відповідають: розумною, чесною, здоровою, успішною. Але, якщо дитина є хворою, або менш розумною, чи будуть батьки її менш любити? Дитина повинна бути в сім’ї щасливою.

І скоріш за все, кожен дорослий знайде в собі недоліки чи скаже, що не завжди буває толерантним. Толерантність включає в себе такі поняття: терпіння, поблажливість, прихильність до інших, почуття гумору, гідність, чуткість, довіра, альтруїзм, уміння володіти собою, доброзичливість, гуманізм, довіра, уміння слухати, цікавість, здатність до співчуття… Давайте уявимо собі, що це лавка, в якій є ось такі досить незвичні  «речі». Я – продавець, котрий обмінює одні якості на будь-які інші.

Ви можете придбати одну або кілька «речей», яких у Вас немає.

Ведучий: Давно визнано, що жити у суспільстві та бути цілком вільним від нього не можна. Відтак, певні обов’язки покладаються на людину не з примхи держави чи суспільства, а тому, що без об’єктивної та усвідомленої наявності їх людина юридично і фактично не може користуватися своїми правами і свободами. Невиконання своїх обов’язків певною частиною членів суспільства шкодить іншим його членам, права і свободи яких відповідно ущемляються.

Одна з проблем, що існують у країнах з розвиненою демократією -  це знання громадянами своїх прав часто при цілковитому ігноруванні своїх обов'язків.

Говорячи  про права не можна забувати про обов’язки. Давайте згадаємо 10 етичних правил або 10 «не можна» видатного педагога та письменника В.

Сухомлинського (зачитує педагог).

v не можна байдикувати, коли всі працюють;

v не можна сміятися над старістю;

v не можна вступати в суперечки з дорослими;

v не можна виражати невдоволення тим, що у тебе немає тої чи іншої речі;

v не можна допускати, щоб мати давала тобі те, що вона не дає собі;

v не можна робити те, що засуджують старші;

v не можна залишати літню рідну людину одинокою, якщо у неї нема нікого, крім тебе;

v не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу дорослих;

v не можна сідати обідати, не запросивши старшого;

v не можна чекати, доки з тобою привітається старший, ти повинен привітатися першим.

Ведучий: На Вашу думку, чи не порушують ці правила права дітей?  Юрист: Я вважаю, що ці правила не порушують права дітей. Адже кожна людина крім прав має і обов’язки, про це йдеться в таких документах, як Світова Декларація прав людини (ст. 29, 30); Конституція України (ст. 65-68).  Батьки: Ці правила допомагають виховувати в дитини такі риси, як порядність, відповідальність, чесність.   

Ведучий: Що таке обов’язки? Які вони бувають?

Юрист:. Обов’язок – це громадянська необхідність відповідати за свої дії, вчинки. Видатний німецький мислитель Гегель виокремив 4 різновиди обов’язків:

ü Обов’язок перед самим собою.

ü Перед сім’єю.

ü Перед державою.

ü Перед іншими людьми взагалі.

Ведучий: Як ці обов’язки відносяться до дітей? Які ж обов’язки мають діти? 

Перегляд бесіди з дітьми на мультимедійному проекторі.   

Ведучий: Права й обов’язки взаємопов’язані. Як Ви, розповідаючи дорослим, дітям поясните це? Наприклад,

-   Дитина, маючи право на освіту, зобов’язана вчитися…

-   Дитина, маючи право на медичну допомогу, зобов’язана виконувати настанови лікарів, дотримуватися режиму дня…

Юрист: Хочу доповнити, що не можна зловживати правами. Так, кожен має право на інформацію, але це не означає, що він може читати чужі листи. Адже існує право інших осіб на таємницю листування. Кожен має право на достатній життєвий рівень, але це не означає, що він може красти. Адже існує право інших осіб на власність. Кожен має право на свободу слова, але це не означає, що він може ображати інших людей. Адже вони мають право на повагу до їхньої гідності. Зловживання правами  є неприпустимим.

Ведучий:  Зараз вашій увазі пропонуємо переглянути 2 історії про те, як виконуються принципи Конвенції і захищаються права дітей в Нідерландах та Франції. Між іншим, за висновками експертів, які обстежували умови життя  та права молодого покоління в країнах Євросоюзу, однією із найкращих для дітей країн признані Нідерланди, і що самі щасливі діти живуть там (перегляд сюжету про Нідерланди).

Ведучий: (перегляд сюжету про Францію). В різних країнах і регіонах світу Конвенція ООН про права дитини виконується по-різному, враховуючи особливості тієї чи іншої держави, її історії, звичаї… Але всіх їх поєднувати повинна повага до дітей, до їх прав, захист і любов.

Ведучий:  Повертаємося до нас в Україну. Чи відомі Вам випадки, коли права дітей були порушені?

-         Закриття та продаж на Дніпропетровщині дитячого садка.

-         Перенаповнення груп дітьми.

-         Неувага до потреб дитини. 

-         Порушення прав дитини на відпочинок (батьки у відпустці відпочивають, а дитина ходить до дитячого садка…).

За даними проведеного анкетування батьків, зроблено висновок, що у 75% батьків правова та педагогічна культура досить низька, с положеннями Конвенції ООН про права дитини знайома лише незначна частина (це 47%), яку ознайомили тільки в дошкільному закладі. 80% батьків вважають, що не порушують права дітей.

Розглянемо приклад. Дитина ставить дорослому питання. Дорослий не відповідає або відповідає грубо. Дитина в розпачі. Вона може образитись, замкнутись у собі, заплакати. З таким ситуаціями кожен з нас зустрічався досить часто. А іноді був безпосереднім учасником такої розмови, навіть не усвідомлюючи, яке зло він (дорослий) несе своєю мовчазністю або грубістю. Можна спостерігати на ігровому майданчику: мами займаються своїми справами, діти своїми – бігають по майданчику, забирають один в одного іграшки... Бігаючи один хлопчик падає – до нього тільки тоді підбігає мама і починає на нього кричати, ще й лупцює…Дитина не розуміє, за що – вона й так забилася, їй боляче, а мама замість того, щоб пожаліти – кричить і лупцює.

Психолог: …І сьогодні можна помітити, що навіть у нормальній сім'ї, де жоден з батьків не є носієм патологічних проявів у поведінці і де життєвий рівень не можна назвати критичним, порушення прав маленьких дітей, приниження їхньої гідності - досить поширене явище.

Юрист: У 9 Принципі Декларації прав дитини говориться, що дитина повинна бути захищена від усіх проявів жорстокості, експлуатації. Жорстоке поводження з дітьми. 

Слово юристу: Жорстоке поводження з точки зору порушення прав дитини можна розглядати як?

 Ігнорування потреб дітей, порушення їх прав.

 Відсутність догляду за ними, ізоляція дитини, бойкот (у дитячому колективі).

 Відсутність проявів батьківської любові, доброти, чуйності.

 Безвідповідальність щодо дітей.

 Бездіяльність батьків щодо дитини у скрутній ситуації.

 Насильство у всіх видах.

 Таке ставлення до дитини, яке не враховує її вік: дитина просто не може зробити того, що вимагають від неї батьки.

 Авторитарний стиль спілкування з дитиною.

 Нехтування дитиною.

 Обман дитини.

Жорстоке поводження з дітьми виявляється на рівнях:

-         «батьки – діти» (родинні зв’язки);

-         «дорослі – діти» (професійне, особисте спілкування);

-         «діти – діти» (міжособистісні стосунки);

-         «діти – чужі, незнайомі» (випадкові зустрічі).

Ведучий: Освоюючи обов’язки і права, накопичуючи знання, дошкільник обов’язки найчастіше сприймає як певний акт насильства дорослих, а права для нього здебільшого – абстракція, оскільки вони сприймаються швидше як декларована, ніж освоєна за допомогою батьків і педагогів, категорія.  Це і актуалізує проблему реалізації дитячих прав у сім’ї та дошкільному закладі. Право як свобода задоволення потреб та обов’язок як унормування меж цієї свободи – важливі складники активної за формою і моральної за змістом життєвої позиції дитини.

Що ми, педагоги, робимо для того, щоб захистити дітей, як організовуємо роботу в закладі з правового виховання, як пояснюємо дітям їхні права? Презентація робіт на тему: право на життя, право на ім'я, право на сім’ю відповідно до сфер життєдіяльності дитини (за Базовим компонентом).

Ведучий: Які Ви б внесли пропозиції по продовженню списку прав дітей?

-         право на чисте повітря

-         право на чисту воду

-         право на рослинну їжу

-         право на вибір

Ведучий:  «Зараз я розповім вам історію, що мала місце в реальності. Жила собі ДИТИНА, яка була найщасливішою у світі. У неї були мама і тато,  старший брат. У ДИТИНИ була СІМ'Я. Усі члени сім'ї ставились до дитини з повагою та розумінням. ДИТИНА знала, що таке справжня ЛЮБОВ. Сім'я дитини була достатньо забезпеченою й жила у великому і світлому ДОМІ. Дитина виховувалась та навчалась у дошкільному закладі, одному з найкращих у місті, вона отримувала ОСВІТУ. Таким чином, дотримувалися ПРАВА ДИТИНИ. ДИТИНА з НАДІЄЮ дивилась у майбутнє. Але так вже сталося, що батько загинув, старший брат ДИТИНИ зв’язався з сумнівною компанією та попав до в’язниці. Мама, не справившись з  горем, почала дедалі частіше заглядати в чарку, шукаючи там порятунку. Так у ДИТИНИ не стало СІМ'Ї, а разом з рідними поступово зникла й ЛЮБОВ. Згодом не стало в ДИТИНИ й ДОМУ, оскільки вони змушені були продати його, щоб розрахуватися з боргами брата та матері. ДИТИНА разом з мамою опинилася на вулиці. Вона перестала ходити в садочок. ПРАВА ДИТИНИ не дотримувалися, тому що дорослі перестали про неї піклуватись. Лише світлий промінчик НАДІЇ надавав ДИТИНІ сили та сподівання. Час ішов, і одного разу ДИТИНУ привели не байдужі люди до притулку. Фахівці притулку знайшли для ДИТИНИ прийомну сім'ю, де вже виховувались два хлопчика і дві дівчинки. Поряд з ДИТИНОЮ з'явились чоловік і жінка, яких ДИТИНА називає мамою й татом, у неї з'явилися брати і сестри. ДИТИНА відчуває, що її люблять. У ДИТИНИ з'явився ДІМ, в якому вона почувала себе затишно й комфортно. ДИТИНА знову почала вчитися. ДИТИНА знову могла сказати; «Я — людина, нехай маленька, але я маю ПРАВА" . Як чудово, коли є на світі добрі люди, і як важливо, щоб у серці залишалася НАДІЯ!».

Ведучий: Продовжуючи  список прав дітей, хочеться доповнити його правом кожної дитини на надію.

Повертаючись до теми нашої зустрічі, то чи бути ХХІ століттю століттям гарантування  прав дітей?

-         бути, якщо всі проблеми, пов’язані з виконанням прав дітей, будуть вирішуватися спільно,  разом із місцевими органами самоврядування, управліннями охорони здоров’я та освіти, управліннями соціального захисту, управлінням у справах сім’ї та молоді…

-         бути, якщо  проблема дитинства стане самою головною для світової спільноти, так як діти - це майбутнє світу. А дитинство - найважливіший період в житті дитини. Доля будь - якої нації, держави, спільноти у майбутньому залежить від того, якими будуть люди.

-         бути, якщо будуть усунуті проблеми економічні.

Ведучий: Тож давайте будемо хоча б трішки оптимістами і повіримо, якщо не в гарант, то, принаймні, у запоруку того, що відповідальні дорослі почнуть не тільки просторікуватимуть на предмет належних заходів і писатимуть уявні плани,  а почнуть робити щось реальне і звітуватимуть про свої дії. Це – на державному рівні. А поза тим, результат роботи з дітьми залежить безпосередньо від нас – педагогів, батьків, просто людей з серцем і совістю.

Список використаної літератури

1.     Конвенція ООН про права дитини - Київ: Столиця, 1997. – 30 ст.

2.     Булгакова А. В. Изучение Декларации прав ребѐнка и Конвенции о правах ребѐнка в общеобразовательных учебных заведениях - Харьков:

Факт, 2000. – 63 с.

3.     Нечипорук Н. І. Я і мої права - Журнал «Світло»,  2002. № 3 – С.38-41.

4.     Нечипорук Н. І., Томей О. П. Розвивальні ігри для дошкільнят – Видавнича група Основа, 2007. – 191 с.

5.     Тепла Ю. І. Правове виховання як соціально-педагогічна проблема -  Львів. Серія педагогічна, 2007. Випуск 22. - С. 172-186.

6.     Сиротенко А. П. Проблеми правового виховання школярів - Журнал «Світло», 2002. № 3 – С. 16-20.