Сценарій Мюзиклу "Місто професій, чи Просто чарівний сон"

Сценарій мюзиклу 

«Місто професій, чи Просто чарівний сон»  для старшого дошкільного віку.

Ярошенко Інна Вікторівна,  музичний керівник Васильківського 

дошкільного навчального закладу №10 «Ластівка»

Зала святково прибрана, на мольбертах виставлені картини, які намалювали діти. До зали заходить ведуча.

Ведуча. Кожен з нас в дитинстві мріяв обрати собі гідну професію. І часто нам з вами навіть снилися про це чудові сни. І сьогодні ми пропонуємо вам подивитись мюзикл «Місто професій чи Просто чарівний сон».

 В одному місті жила дівчинка, яка дуже мріяла танцювати на великій сцені. Але не менше вона хотіла стати репортеркою. 

Заходить дівчинка. Виконує менует (музика Луїджі Боккеріні). Звучить музика із телепередачі «Світське життя». Дівчинка бере мікрофон.

Дівчинка (звертається до присутніх). Доброго дня! З вами «Світське життя» і я – Ангеліна Твердохліб.   (Йде до гостей, бере в них інтерв’ю):

-         Доброго дня! Як Вас звати? Скажіть, будь ласка, ким Ви мріяли стати в дитинстві?

-         Доброго дня! Як Вас звати? А яку професію обрали Ви? Вам подобається Ваша професія?

Ой, як я стомилася! Потрібно трішки відпочити!

Сідає в крісло, що гойдається. Вдає, що спить. Звучить музика. До зали парами заходять діти. Танцюють полонез (музика Антоніо Вівальді «Пори року»).

         Дитина 1.  

                   Знають це добре діти-малята:

                   В світі професій є дуже багато!

                   Всі вони гарні, всі вони різні, 

                   Всі для малят і дорослих потрібні.

Дитина 2 .

                   І машиніст, той, що потяг веде,

                    І будівельник, що стіни кладе,           Лікар. Лісник. Перукар. Продавець – 

                   Кожен – то доброї справи знавець.

Дитина 3.

                   Кожен працює, - так здавна велося,

                   Щоб усім людям та й гарно жилося!

Діти виконують пісню «Гімн професій» (музика і текст Інни Ярошенко). По закінченні діти сідають на стільці.

Ведуча. Сьогодні у нашій залі розгорнулося Місто професій. Тут наші учасники представляють різні професії. Дітям буде запропоновано шість спеціальностей. На кожній локації учасники пояснять суть професії та виконають нескладний майстер-клас!

Звучить саундтрек із к/ф «Пригоди Шерлока Холмса». На середину зали виходять хлопчики-бізнесмени.

Бізнесмен 1.

Я завжди був із тих, хто чесно заробляє,

І через те в житті не маю я проблем.

Хоч різними словами хтось труд мій називає, 

                      Та є одне, пристойне – це слово бізнесмен.

Бізнесмен 2 .

                         Гроші витрачаю вміло, і вкладаю їх у діло.

                   Маю булочну й пекарню. І салон, і перукарню.

 Бізнесмен 3.

                   А мені земля дає прибуток чистий.

                    Вона в ціні не упаде. То я клянуся вам.               Торгую я землею в самому центрі міста

                   По 240 доларів за кожен кілограм.

Хлопчики    виконують Танок          бізнесменів (аудіозапис          пісні Луї Армстронга «Let my people go»).

Дівчинка (прокидається. Яка чудова професія – бізнесмен! Та я дівчинка, тому буду бізнесвумен. (Спить далі). 

Звучить лірична музика. На середину виходить дівчинка-вихователь.

Дівчинка.

                   А я всіх пильно доглядаю,

                   Люблю, від бід оберігаю!

                   Вчу співати й малювати,

                    Рахувати і читати.                   Ласку дітям всю до крапельки

                   Я віддам. Я – вихователька!

Виконує пісню «Найкраща професія» (текст В. Дворецької, муз. Н.

Рубальскої).

Дівчинка (прокидається). А, може, й мені вихователем стати? Я дітей люблю! (Йде спати).

Звучить лірична музика. До мольберту, на якому виставлені їх роботи, виходять дві дівчинки-художниці.

Художниця 1.

                   А я намалює картину рожевими фарбами мрій.

                   Й велика прозора краплина блищить у гущавині вій.

Там місячна дивна стежина веде до Країни зірок.

                   Щоб кожна щаслива людина зробить туди прагнула крок.

Художниця 2.

                        В дивних фарбах мрії потопають,              Різнобарв’ям сиплються думки.

                   Кольори немов би оживають

                   З ледь помітним помахом руки.

Дівчинка (прокидається, підходить до них). Яка чудова виставка картин! Це ви намалювали?

Художниці. Так!

Дівчинка. А яка ваша улюблена картина?

Художниця 1. Моя улюблена картина – «Пташка».

Художниця 2. А моя улюблена картина – «Пташка»! (Показують ці картини).

Художниці сідають на свої місця, дівчинка йде, спить далі.

На середину зали виходить дівчинка-режисер.

Режисер.

                   Я режисер…. Я драматург! Я б запросила й Деммі Мур,

                   Щоб зараз плівку зарядити, кіно для всіх тут запустити.

                   Життя – театр! А люди в нім – актори! 

                   Тож починаєм! Я – у головній ролі! 

Сценка з режисером. Учасники – режисер, асистент режисера, мама, тато, син, оператор, що знімає. Виходить режисер, чухає потилицю:

Режисер. Як же зняти фільм? Визначний  фільм!!! Про що він має бути? (ходить по залі, думає,). Аааа…. (радіє), точно, про дитячий садок. 

На середину виходить дівчинка-асистент. Стукає.

Асистент. Кадр перший. Дубль перший!

Виходять тато(сідає на стілець збоку, нога на ногу, читає газету), мама (посередині на стільчику стоїть миска з хустинкою, яку вона пере), донька (стоїть далі з рюкзаком  в руці). Оператор, знімає їх.

Звучить сумна музика

Доня (йде до мами, промовляє дуже сумним голосом). Мамо! Я погано вела себе в садочку!

Мама (сумно). Татку! Наша доня погано вела себе в садочку!

 Тато (занепокоєно). Наша доня погано вела себе в садочку? Де мій пасок? 

Мама з татом руки в боки, насуплені, донька стоїть, склавши руки.

Виходить режисер.

Режисер (плескає в долоні над головою). Стоп! Стоп! Стоп! (Тримає пальчик на щічці). Щось тут не те!....Точно! Треба веселіше!!!

Виходить асистент. Стукає.

Асистент. Кадр перший. Дубль другий!

Звучить весела мелодія, донька, пританцьовуючи, підходить до мами. 

Донька (дуже радісно): Мамоооо!!! Я погано вела себе в садочку!!!!

(Пафосно піднімає руку вгору).

Мама (розмахує хусточкою над головою). Вау!!! Татку!!! Наша доня погано вела себе в садочку!

Тато (дуже радісно, підстрибуючи з стільця). Ура! Наша доня погано вела себе в садочку! Де мій пасок?

Виходить режисер. Вдає, ніби витирає піт з лоба.

Режисер. Стоп! Стоп! Стоп! Знову не так!!!! (Думає.) Точно!  Треба щось поспортивніше!

Асистент. Кадр перший. Дубль третій!

Донька (під звуки маршу крокує на місці, крокує до мами, промовляє, крокуючи та чеканячи кожен склад. Ма-мо! Я по-га-но ве-ла се-бе в са-дочку!

Мама (в ритмі маршу  пере хустинку). Тат-ку! На-ша до-ня пога-но вела се-бе в са-доч-ку!!!!

Тато (жваво робить зарядку). На-ша до-ня пога-но ве-ла се-бе в са-дочку!!! Де мій па-сок????

Виходить режисер.

Режисер. Знову не те!!! Треба щось трагічніше.

Асистент. Кадр перший. Дубль четвертий!

Звучить уривок із Симфонії №5 Л. Бетховена (І частина). 

Дівчинка (з опущеною головою підходить до мами, трагічно проспівує оперним голосом). Мамо! Я сьогодні погано вела себе в садочку!

Мама (аналогічно). Татку! Доня погано вела себе в садочку.

Тато (так само). Наша доня погано вела себе в садочку! Де мій валідол?

(Береться за голову).

Виходить режисер.

Режисер (тупає ногою). Стоп! Все не те! (Розводить руками. Всі падають. Піднімаються на загальний поклон).

Дівчинка (прокидається, промовляє до себе). Може, й мені акторкою стати? Потрібно спробувати! (Спить далі).

Звучить мелодія із телепередачі «Шеф-кухар». На середину зали виходять діти-кухарі.

Кухар 1.

                   Хто на кухні хазяйнує? Хто каструлями керує?

                   І з ножем працює вправно? Хто смачні готує страви?

Кухар 2.

Пиріжки пече рум’яні! 

Варить борщ – смачний…духмяний!

Не відтягнеш і за вуха? Хто цей майстер?

Разом.

                         Звісно кухар!

Виконують Танок кухарів (аудіо запис «Польки-піццикато» Й.

Штрауса в сучасній обробці).

Дівчинка (прокидається). Яка акторка! Я кухарем буду! Піду на майстер-шеф! (Спить далі).

Звучить вальс «Под небом Парижа» Юбера Жиро. На середину зали виходять дівчатка-моделі.

Модель 1.

                         Кажуть, в Парижі найкращі жінки,

                         Але це, скоріше, мабуть, навпаки.

Модель 2.

                         Найкращі дівчатка живуть в василькові!

                         Гарні панянки – стрункі, чорноброві!

Модель 3.

                   Наче лялька зовні виглядаю.

                   І наряди гарні завжди одягаю.

                    Я на подіум виходжу кожен день!

                   Бо відома я супер-модель!

Модель 4.

                   Топ-модель – це зовсім просто! 

Дівчина два метри зросту!

                   А на сцені вона всіх чарує! 

Гарний одяг модний рекламує!

Звучить аудіо запис пісні Онуки «Відлік». Дівчатка влаштовують показ мод.

Дівчинка (прокидається, підходить до моделей). Який гарний одяг!

Може, мені дизайнером стати?

Дівчинка та моделі повертаються на свої місця.

Ведуча. Вибір професії – дуже важлива справа! Не можна ділити професії на погані й хороші, цікаві й нецікаві, легкі та важкі. Важливо те, як ставиться кожна людина до своєї роботи. Але яку б професію ви не обрали, діти,  ким би не стали, пам’ятайте: найголовніше – бути ЛЮДИНОЮ!

Діти стають півколом.

Дівчинка.

Професій різних є багато! Але свою обрати як?

                   Щоб добре діло… й добра справа моє прославили ім’я?

Дитина 1. 

Якими б ти не йшов в житті шляхами,

                    Яку б ти стежку не обрав,                 Завжди лишайся з чистими руками,

                   Й сумління щоб свого не плямував!

Дитина 2. 

                   Роботу обрану виконуй чесно,

                   Працюй натхненно, творчо кожен день!

                   Адже усі професії почесні,

                   Коли ти трудишся для себе й для людей!

Дитина 3. 

                   Іди вперед і підкоряй вершину!

                    Нехай почнеться мрій політ!

                   В щасливу світлую годину

                    Залиште на землі про себе слід!!!!

Всі виконують пісню «А ти, ти людина хоробра і сильна!» (музика Є.

Крилатова, текст І. Ярошенко).

            ………………………………………………………………………

……………………………………………………………………………