Дислексія-хвороба геніїв.

Про матеріал
На дітей, які страждають на дислексію, довго ліпили ярлик «розумово неповноцінних», проте, з розвитком науки і цей міф поступово сходить нанівець, оскільки саме явище дислексії не є психічним відхиленням, а скоріше являє собою незвичайну особливість мозку, яка дає таким людям велику перевагу в образному мисленні і здатність до нестандартних рішень.
Перегляд файлу

                                              Учитель – людина, яка може робити тяжкі речі легкими."
Р. Емерсон

 

 ДИСЛЕКСІЯ

 

  • ЇЇ ще називають хворобою неграмотності або словесною сліпотою.
  • 20% людей у світі страждають дислексією. Причому, у чоловіків вона зустрічається у 3-4 рази частіше. Чому? Вчені затрудняються дати відповідь.
  • Вперше термін ввів офтальмолог Рудольф Берлін, який працював у Штутгарті в 1887 році.
  •  З тих пір було висунуто багато припущень  про причини виникнення дислексії.
  •      Американські вчені недавно виявили два гена, які відповідають за засвоєння читання і письма. Один відповідає за наявність в мозку білка, а другий – за вироблення речовин, які пов”язують роботу правої і лівої півкулі. Зміни в цих двох генах приводять до того, що півкулі недостатньо взаємодіють між собою. Саме із-за цього дислексикам важко зрозуміти зміст тексту, або, навпаки, при хорошому розумінні можуть виникнути труднощі в читанні.
  •      Швейцарські вчені довели, що дитина, яку насильно пічкають їжею, може виявити супротив до засвоєння “духовної  їжі” в школі. Ще однією з причин вважають телевізор, вірніше – хаотичну зміну зображень на екрані. Дитині важко зосередитися і потім у неї може розвинутися дислексія.
  •      Британські вчені зробили сенсаційне повідомлення: дислексія – шлях до багацтва. Виявляється, що найбільше дислектиків серед мільйонерів. 40% багачів не вміють грамотно читати і писати. Пояснюють це тим, що дислектики не вміють заглиблюватися в деталі, зате можуть бачити вцілому і можуть генерувати оригінальні ідеї. А з іншого боку – відчуття неповноцінності, внутрішні комплекси заставляють прагнути до більшого, довести собі і людям свою значимість.

 

Дислексія—хвороба геніїв

На дітей, які страждають на дислексію, довго ліпили ярлик «розумово неповноцінних», проте, з розвитком науки і цей міф поступово сходить нанівець, оскільки саме явище дислексії не є психічним відхиленням, а скоріше являє собою незвичайну особливість мозку, яка дає таким людям велику перевагу в образному мисленні і здатність до нестандартних рішень.

Вченими доведено, що серед тих, хто домігся визнання й успіху – учених, художників, акторів, – чимало дислексиків. Напевно, через те, що їх мозок влаштований інакше, ті хто хворіє на дислексію, як правило, дивляться на речі з нової, незвичайної точки зору, що дозволяє їм виходити на принципово новий рівень сприйняття, залишаючи всіх стандартно мислячих далеко позаду. Вони бачать світ наче в яскравому тривимірному зображенні, в той час як інші дивляться плоске чорно-біле кіно.

 

Генії з дислексією

  • Агата Крісті    Відома англійська письменниця,  «королева детективу», за

 своє життя написала більше 80 книг. Не всім відомо, що маленька Агата ніяк не могла навчитися писати. Вона робила стільки помилок і писала так повільно, що батьки забрали її зі школи, і дівчинці довелось продовжувати навчання вдома. До кінця свого життя Агата Крісті так і не навчилась грамотно писати і допускала величезну кількість орфографічних помилок.

 

  • Петро I  безграмотно писав, і, як не старались його вчителі, нічого не могли зробити.  Петро міг не звертати уваги на відсутність  букв у написаному слові, і це не враховуючи просто орфографічних помилок.

 

  • Ганс Кристіан Андерсен  Спочатку редактори повертали йому рукописи, навіть не дочитавши їх до кінця, і по Копенгагену довго ходили плітки про «страшенно безграмотного автора». В одній газеті написали: «Людина, яка так глумиться над своєю мовою, не може бути письменником». І це майже правда – зазвичай дислектики обирають собі професію, не пов`язану з читанням та письмом.

 

  • Недавно шведська принцеса Вікторія визнала, що не вміє читати. Вона виступила з публічною доповіддю на конференції, присвяченій проблемам знущань у школі. Визнала, що у школі з неї всі сміялись, так як вона навіть у старших класах читала по складах.

 

Дислексиками були:

Марк Фарадей – великий фізик і математик, Леонардо да Вінчі, П.Пікассо, Уолт Дісней, Альберт Енштейн, Вінстон Черчілль, В. Маяковський, Федір Бондарчук, відомий кінорежисер і актор, Мерлін Монро, Карл ХУІ- шведський король, Том Круз та ін..

 

Основні властивості, притаманні дислексикам

1. Більш допитливі, ніж звичайні люди.

2. Мислять в основному образами, а не словами.

3. Мають розвинену інтуїцію та проникливість.

4. Можуть сприймати думки як реальність.

5. Мають багату уяву. 

6. Хороший творчий потенціал.

 

Дислексія—це часткове порушення процесів читання,  зумовлене несформованістю вищих психічних функцій, що виявляється в помилках стійкого характе- ру.

 

Відповідно до традицій англо-американської клінічної психології під діагнозом “дислексія” мається на увазі порушення  читання і письма. У російській і українській логопедії порушення письма називають дисграфією та дизорфографією.

 

Проявляється дислексія приблизно у віці семи років в уповільненні процесу оволодіння читанням, а також в сповільненому темпі, швидкості читання (браділексія). Значнішими проявами дислексії є стійкі і специфічні помилки читання.

 

Основні ознаки дислексичних помилок при читанні, які дозволяють відрізнити дислексію від інших порушень читання (мовні симптоми):

 

- помилки читання при дислексії є стійкими, і без спеціальної корекційної роботи вони можуть зберігатися у дитини протягом багатьох місяців і років.

*Помилки на рівні букви і складу

*Помилки на рівні слова

*Помилки на рівні речення

 

  • Заміна і змішування звуків при читанні, частіше за все фонетично близьких звуків (дзвінких і глухих, африкат і звуків, які входять в їх склад), (фонематична дислексія, зумовлена порушенням фонематичного слуху)

 

  • Спотворення звуко-складової структури слова, які проявляються в пропусках приголосних при збігу, приголосних і голосних при відсутності збігу, додаваннях, перестановках звуків, пропусках, перестановках складів.

Побуквенне читання – порушення злиття звуків у склади і слова, букви називаються почергово. (фонематична дислексія, зумовлена порушенням звукового аналізу і синтезу)

 

  • заміни графічно подібних букв (х-ж, п-т, ц-щ і т.д.) (оптична дисграфія)

 

  • Порушення розуміння прочитаного, яке проявляється на рівні розуміння окремого слова, речення і тексту, коли в процесі читання не спостерігається порушення технічної сторони (семантична дисграфія)

 

 

  • Проблеми в запам»ятовуванні букв (мнестична дисграфія)

 

  • Аграмматизми при читанні (аграматична дисграфія)

 

         Часто в анамнезі спостерігаються порушення звуковимови. Бідність лексичного запасу, неточність вживання слів.

 

      Особливу увагу займає той факт, що помилки читання закономірно зустрічаються у всіх дітей на початкових етапах оволодіння навичкою читання. Багато нормальних дітей, які починають вчитися читати, мають такі помилки, але вони спостерігаються у них не довго, досить швидко зникають. В цьому випадку, помилки мають випадковий характер і причиною таких буде неуважність, недостатність процесів контролю при читанні внаслідок втоми дитини.

У дітей же, котрі страждають на дислексію, ці помилки зберігаються тривалий час, навіть роки. Таким чином, дислексія визначається не по декількох, часто випадкових, помилках читання, а за сукупністю і стійкості характеру.

 

 Немовні симптоми

 

  • Неврологічні порушення: невпевненість в собі, боязкість, тривожна недовірливість або, навпаки, агресивність, озлобленість, негативізм

 

  • порушення пізнавальної діяльності,
  • пам`яті, сприйняття, уваги, моторики,
  • порушення просторово-зорової орієнтації

 

Дислексія може бути вродженою и набутою, може бути самостійним розладом або проявлятися в синдромі ВПМ (важке порушення мовлення) – алалія, афазія і т.п.

 

Дислексія може спостерігатися у дітей як з нормальним інтелектом, так і з інтелектуальною недостатністю.

 

Дисграфія

 

 Дисграфія – це часткове порушення процесу письма, обумовлене несформованістю вищих психічних функцій, яке проявляється в стійких, повторюваних помилках.

Аграфія—повна нездатність опанування письма або повна його втрата.

 

  • За даними  вчених, порушення письма виявляються  у 6-7% учнів загальноосвітніх шкіл, у 20-40% учнів шкіл з важкими порушеннями мовлення і допоміжних шкіл.
  •  

Вміння, які необхідні для успішного оволодіння грамотою:

  • Вміння розрізняти на слух всі звуки мови
  • Правильна вимова всіх звуків
  • Володіння найпростішими видами звукового аналізу
  • Достатній рівень сформованості зорово-просторових уявлень
  • Хороший словниковий запас
  • Сформовану граматичну будову мовлення

 

           У дітей з дисграфією відзначається несформованість багатьох вищих психічних функцій: зорового аналізу і синтезу, просторових уявлень, слухо-вимовної диференціації звуків мови, фонематичного, складового аналізу і синтезу, ділення речень на слова, лексико-граматичної будови мови, розлади пам'яті, уваги, емоційно-вольової сфери.

           Тому їм важко опанувати письмо: їх диктанти, виконані ними вправи, містять безліч граматичних помилок. Вони не використовують великі літери, знаки пунктуації, у них жахливий почерк. У середніх і старших класах діти намагаються використовувати при письмі короткі фрази з обмеженим набором слів, але в написанні цих слів вони допускають грубі помилки. Нерідко діти відмовляються відвідувати уроки мови або виконувати письмові завдання. У них розвивається почуття власної неповноцінності, депресія, в колективі вони перебувають в ізоляції. Дорослі з подібним дефектом не в змозі скласти вітальну листівку або короткий лист, вони намагаються знайти роботу, де не треба нічого писати.

Якщо допомоги не буде, до 6-7 класу кількість специфічних помилок зменшиться, але зростає в декілька разів кількість орфографічних помилок.

 

Процес становлення читання і письма складний. В ньому беруть участь різні аналізатори.


– Мовноруховий, здійснює артикуляцію, тобто вимову.
Мовнослуховий, робить відбір потрібної фонеми ( звуку)
Зоровий, підбирає потрібну букву (графему)
Руховий, перекладає графеми в кінему (сукупність певних рухів, необхідних для запису)

          Всі ці складні перетворення відбуваються у тім’яно-потиличнио-скроньових областях головного мозку і остаточно формуються на 10-11 році життя.

          Щоб правильно звук записати, його потрібно правильно вимовити, особливо в 1-2 класах. Переважно діти, які мають порушення звуковимови як говорять, так і пишуть.

          Важливо також пам'ятати, що ми володіємо принаймні трьома видами слуху. Перший слух – фізичний. Він дозволяє нам розрізняти шум листя і дощу, річний грім, дзижчання бджоли, писк комара, гул літака, перестук коліс поїзда, шурхіт шин автомобіля... Другий різновид – музичний слух. Завдяки йому ми можемо насолоджуватися мелодією улюбленої пісні і прекрасною музикою великих композиторів. Нарешті, третій вид – мовний слух. Останній дозволяє розуміти мову, вловлювати найтонші відтінки сказаного, відрізняти один звук від іншого. При нерозвиненості мовного слуху не розрізняються схожі співзвуччя, звернена мова сприймається спотворено.

           Поряд з мовним (фонематичним) слухом люди володіють особливим зором на літери. Виявляється, що просто бачити навколишній світ (світло, дерева, людей, різні предмети) недостатньо для оволодіння письмом. Необхідно мати добрий зір на літери, що дозволяє запам'ятати і відтворити їх обриси.

Для переведення графеми в кінему, тобто, щоб записати букву, потрібно мати добре розвинути дрібну моторику руки, та зорово-просторову орієнтацію.

 

Виходячи з вищесказаного ми бачимо, що процес письма і читання є багаторівневим, і тільки при злагодженій роботі всіх аналізаторів, при синхронності певних структур головного мозку буде забезпечено успішне оволодіння письмовою мовою.

 

            Величезне значення для оволодіння процесами письма і читання має ступінь сформованості всіх сторін мовлення. Тому порушення або затримка у розвитку фонематичного сприйняття, лексико-граматичних сторін, звуковимови на різних етапах розвитку є однією з основних причин дисграфії і дислексії.

 

           Затруднення читання і вимови в даному випадку не є наслідком слабкого інтелекту або відсутності можливості навчання. Причина цього криється у будові півкуль головного мозку. У звичайних людей задня частина лівої півкулі дещо більша, ніж права. У хворих на дислексію обидві півкулі розвиваються однаково. Тут варто сказати кілька слів про спеціалізації півкуль. Ліва півкуля відповідає за обробку вербальної інформації, аналітичне мислення, буквальне розуміння слів, послідовне мислення, математичні здібності, контроль за рухом правої половини тіла. Права ж – за обробку невербальної інформації, паралельну обробку інформації, просторову орієнтацію, музикальність, метафори, уяву, художні особливості, емоції, містику, секс, мрії і контролює рух лівої половини тіла.

           Саме анатомічними особливостями центральної нервової системи пояснюють лікарі факти здібностей до малювання у дисграфіків. Негаразди з мовою не заважають цим дітям «пояснюватися» за допомогою малюнка.

           Має роль і спадковий чинник, коли дитині передається недосформованість мозкових структур, їх якісна незрілість. У цьому випадку в результаті ускладнення коркового контролю при оволодінні письмовою мовою дитина може відчувати приблизно ті ж труднощі, що і батьки у школі.

         Буває, коли порушення читання і письма можуть бути викликані двомовністю в сім'ї. Останнім часом, в силу великих змін в географії суспільства, коли багато хто змушений покидати свій будинок, вивчати другу мову, ця причина стає все більш актуальною.

Симптоми дисграфії

Симптомами дисграфії прийнято вважати стійкі помилки в письмових роботах дітей шкільного віку, які не пов'язані з незнанням або невмінням застосовувати орфографічні правила. Це:

  • перекручене написання букв;
  • заміна рукописних букв: а) графічно подібних; б) що позначають фонетично подібні звуки;
  • перекручування звукобуквеної структури слова: перестановки, пропуски, додавання букв;
  •  перекручування структури речення: роздільне написання слова, злите написання слів;
  • аграматизми на письмі.

 

Види дисграфії

Артикуляторно-акустична дисграфія є у дітей із вадами звуковимови. В цьому випадку діє принцип «пишу, як говорю».

Акустична дисграфія на ґрунті порушення фонемного розпізнавання (диференціації фонем) - специфічний вид дисграфії.  На письмі проявляється заміною букв, відповідних фонетично близьким звукам. В усному мовленні аналогічна заміна відсутня.

Дисграфія на ґрунті порушення мовленнєвого аналізу та синтезу проявляється у перекручуванні звуко-складової структури слова, структури речення.

Аграматична дисграфія обумовлена недостатністю лексико-граматичних і синтаксичних узагальнень. Неспецифічний вид дисграфії, проявляється на рівні слів, словосполучень, речень і тексту.

Оптична дисграфія обумовлена порушенням оптико-просторового гнозису і конструктивного мислення.

    Будь-які порушення письма негативно    впливають на  психічний розвиток    дитини, на навчання, її діяльність та поведінку.

 

Корекційна робота з дітьми, які мають мовленнєві порушення

 

Як можна ефективно допомогти дітям з дислексією

Мамі і татові навряд чи це вдасться, потрібна допомога фахівця – кваліфікованого логопеда.

Необхідно пам'ятати, що дислексія і дисграфія – це стани, для визначення яких потрібна тісна співпраця лікаря, логопеда, вчителя і батьків. Визначити, дислексія це чи просто невроз, може тільки фахівець. Тому при перших тривожних сигналах батьки зобов'язані комплексно обстежити дитину. В першу чергу рекомендувати батькам звернутися на консультацію до психоневролога, який може допомогти, порекомендувавши певні стимулюючі препарати, що поліпшують пам'ять і обмін речовин мозку. Логопед вкаже їм на наявність порушень, але поставити діагноз може тільки лікар-психіатр, адже дислексія і дисграфія є психічними розладами.

 

Якщо при обстеженні він не виявлено жодних серйозних органічних хвороб (наприклад, аутизму), тоді проблема вирішується за допомогою так званої корекційної педагогіки: дитина займається з дефектологом або логопедом. І в більшості випадків дислектичний розлад частково або повністю усувається.  

 

Існують різні підходи до роботи по виправленню вад читання і письма. Так, А.В.Ястребова рекомендує

одночасно працювати над всіма компонентами мовленнєвої системи учнів :

  • розвиток звукової сторони мовлення (розвиток фонематичного сприймання та фонематичних уявлень, усунення дефектів звуковимови, формування навичок аналізу й синтезу звукоскладової структури слова і т.д.)
  • заповнення пробілів в області оволодіння лексикою й граматикою (збагачення словникового запасу, уточнення значень використовуваних синтаксичних конструкцій тощо)
  • формування зв’язного мовлення (розвиток і удосконалення вміння побудови зв’язного висловлювання, встановлення зв’язності й послідовності висловлювання і т.і.)

 

І.М.Садовникова пропонує працювати по таких напрямах:

  • розвиток просторових і часових уявлень;
  • розвиток фонематичного сприймання та звукового аналізу слова;
  • кількісне та якісне збагачення словника;
  • удосконалення складового та морфемного аналізу й синтезу слів;
  • засвоєння сполучуваності слів та усвідомлена побудова речень;
  • збагачення фразового мовлення учнів шляхом ознайомлення їх з явищами багатозначності, синонімії, антонімії, омонімії синтаксичних конструкцій тощо.

 

Розвиток артикуляційного апарату

 

  • Усунення всіх недоліків у вимові фонем;
  • Засвоєння учнями певних знань про участь окремих органів в артикуляції звуків, про диференціальні ознаки і способи творення звуків
  • Виховання в учнів умінь відчувати деякі рухи й положення власних органів мовлення;
  • Вправляння ними, контролювання пильності відтворення звуків, спираючись на м'язові (кінестетичні) відчуття, особливо, коли дитина замінює та плутає звуки.


Розвиток фонематичного сприймання

 

  • Визначения позиції звука в слові (початок, середина, кінець)
  • Визначення кількості звуків у слові;
  • Визначення послідовності звуків у слові, який звук після якого і перед яким стоїть.

 

Розвиток навичок звукового аналізу

 

  • Назвати послідовно всі звуки, записати;
  • Поділити слова на склади;
  • Визначити наголошений склад;
  • Вимовити слово вголос;
  • Назвати голосні звуки;
  • Назвати приголосні звуки, даючи їм характеристику (тверді-м'які, дзвінкі-глухі).

 

Розвиток орфографічного сприймання

  • Підписати малюнок;
  • Списати речення;
  • Закінчити речення;
  • Скласти речення за малюнком;
  • Описати малюнок за питаннями;
  • Скоротити та поширити текст;

 

Розділи опрацювання приголосних звуків

  • Особливості засвоєння диференціації глухих та дзвінких приголосних.
  • Формування уміння розпізнавати та порівнювати тверді і м’які приголосні, орієнтуючись на голосний звук.
  • Корекційна робота з виправлення вимови і написання слів зі свистячими та шиплячими приголосними.

 

На протязі спеціальних занять дитині необхідний сприятливий режим. Після негативних оцінок, насмішок дитина повинна відчути маленький, але успіх. Тому бажано на деякий час відмовитись від оцінок в зошиті червоним кольором. По-перше виправлення помилок не допомагає учню. По друге зошит таких учнів червоний. Для дитини, яка страждає на дисграфію – це додатковий стрес.

 

Існує методика, за якою учень пише олівцем, а вчитель не виправляє помилку, а на полях ставить позначку. Учень має можливість не закреслювати, а стерти свої помилки, написати правильно. Після цього він обов'язково проводить роботу над помилками. Мета досягнута: помилки знайдені самою дитиною, виправлені, зошит в прекрасному стані, позитивний ефект досягнутий.

      Бажана умова -  відмова від перевірок на швидкість читання. Треба сказати, що ці перевірки давно викликають справедливі нарікання в психологів і дефектологів. Добре, якщо вчитель, розуміючи, який стрес відчуває дитина при перевірці, проводить її без акцентів, приховано. А буває і так що створюють умови екзамену, викликають по одному , ставлячи перед собою годинник. Можливо для учня, який добре читає, ця процедура без проблем, але в деяких дітей може розвинутись невроз.

Тому, якщо треба провести перевірку на швидкість читання, зробити це в поблажливій формі.

Коли дитина робить багато помилок, батьки часто чують від вчителів рекомендації – більше читати і писати. І виконують буквально - всі вихідні і канікули пишуть диктантами, автоматичним списуванням великих текстів. Підхід до дитини, яка має дислексію і дисграфію, повинен бути зовсім іншим.

 

Заняття проводяться за певною системою: використовуються різні мовні ігри, розрізна або магнітна абетка для складання слів, виділення граматичних елементів слів. Дитина повинна засвоїти, як вимовляються певні звуки і який букві на письмі цей звук відповідає. Зазвичай логопед вдається до протиставлень, «відпрацьовуючи», чим відрізняється тверда вимова від м'якої, глуха – від дзвінкої... Тренування ведеться шляхом повторення слів, диктанту, підбору слів по заданих звуків, аналізу звуко-буквеного складу слів. Зрозуміло, що використовують наочний матеріал, який допомагає запам'ятати графічне зображення літер: «О» нагадує обруч, «Ж» – жука, «С» – півмісяць... Прагнути нарощувати швидкість читання і письма не слід – дитина повинна грунтовно «відчути» окремі звуки (літери) .

На перших етапах робота в основному йде усно: вправи на розвиток фонематичного сприйняття, звуковий аналіз слова. Диктанти принесуть тільки шкоду. Багаточисельні помилки, які дитина буде допускати при написанні, фіксуються в пам’яті дитини. З цієї причини небажано давати дітям з дисграфією вправи з невідкоректованим текстом (пошук помилок), тому що дитині небажано бачити неправильно написані слова.

Якщо ви задаєте додому прочитати текст або багато написати, порадьте батькам, щоб дитина це зробила не в один прийом, а з перервами, розділивши текст на частини. Це дозволить учням, з порушенням писемного мовлення краще впоратись з домашнім завданням.

Дуже ефективна вправа «Коректурна проба», яку вчителі можуть давати на уроці. За даними психологів, при умові виконання цієї вправи не рідше п’яти днів на тиждень ( краще щоденно), на протязі 5 хвилин, через 2-3 місяці зменшується кількість помилок.

Дайте дитині якусь непотрібну книжку, бажано не цікаву, з достатньо великим за розміром шрифтом. В цій книзі вона повинна щоденно (починати краще з 3 хвилин) закреслювати конкретну букву. Спочатку це може бути одна буква, а через декілька днів , коли пропусків стане менше, можна завдання ускладнювати: одну букву закреслювати , а другу обвести. Букви можуть добиратись довільно ( в перші дні краще давати голосні а ,о- їх переважно багато в тексті. Дітям, які допускають на письмі зміщення близьких по звучанню букв, пізніше можна давати парні букви: б-п, д-т, з-с, в-ф, а-о, и-у, г-к. Результат з’явиться не зразу же, але буде обов’язково.

Крім вищевказаних, можна використовувати такі прийоми та методи роботи:

  • · Дихальна, зорова та артикуляційна гімнастика · 
  •    Метод кінезіологічной корекції.
  • ·  Стимулюючий масаж та самомасаж кистей і пальців
  • ·  Ритміко-мовна, музична терапія.
  • ·  Дзеркально-симетричне малювання обома руками.
  • · Вправи на розвиток зорово-моторних координацій.
  • ·  Модифіковані зорові диктанти Федоренко-Пальченко.
  • · Інтелектуально-развиваючі словесні ігри: анаграми, ізографи, ребуси, криптограми, словесные лабиринти, та ін.
  • ·  Пошукові таблиці слів "Фотооко".
  • ·  Метод "озвученого" читання.
  • ·  Автоматизація оперативних одиниць читання по спеціальних складових таблицях.

 

Взагалі, треба попередити, що в роботі з такими проблемами, як дисграфія і дислексія не треба очікувати швидких результатів. Треба набратись терпіння.

Будь які ігри і просто дії, навіть самі прості, скеровані на розвиток мовлення і таких важливих процесів, як пам’ять, увага, сприйняття корисні для дитини. Але вони спрацьовують тільки тоді, коли зроблені на підйомі, без примусу і насилля.

 

 

 

docx
Пов’язані теми
Логопедія, Інші матеріали
Інкл
Додано
19 січня 2021
Переглядів
6557
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку