Диспут «Як ви розумієте й співвідносите поняття «свобода» та «відповідальність»
ДНЗ « Борщівський професійний ліцей»
Диспут «Як ви розумієте й співвідносите поняття «свобода» та «відповідальність» 
Підготував: Вихователь Вахула С.С.
Диспут «Як ви розумієте й співвідносите поняття «свобода» та «відповідальність»
Мета. Формувати в учнів почуття відповідальності за свою поведінку шляхом правильного усвідомлення ними співвідношення понять «відповідальність» і «свобода».
Обладнання: плакат «Правила диспуту», вислів «Поведінка – це дзеркало, в якому кожен показує своє обличчя»
(Г. Гете)
Хід диспуту
Питання для обговорення:
- Який зміст ви вкладаєте в поняття «свобода» - «відповідальність»? У якому вони співвідношенні? Чи можна ототожнювати поняття «безмежна свобода» й «відповідальність»?
- У чому полягає суспільна небезпечність протиправних вчинків, злочинів?
- Чи впливає на вашу поведінку почуття відповідальності?
- Як ви ставитесь до своїх обов’язків у навчанні, громадській роботі, колективі? Чи завжди вам властиве почуття відповідальності?
- Як ви вважаєте, до яких наслідків може привести відсутність обов’язків, відповідальності, безкарність?
- Чи можна вважати людину культурною, якщо її не властиве почуття відповідальності?
- Де, на вашу думку, закінчуються хлоп’ячі пустощі й починається злочин?
- Кому у вашому колективі властиве почуття відповідальності, а кому – ні?
- У чому полягає високоморальний, справедливий зміст правової, зокрема кримінальної відповідальності?
Вихователь. В нашому суспільстві на практиці здійснюється принцип: найвища цінність – Людина. Ваше життя складається з вчинків. У вчинках виражається суть людини. Але в своєму житті ми повинні дотримуватися також певної відповідальності за свої дії. Тому я хочу запитати вас: який зміст ви вкладаєте в поняття «відповідальність» - «свобода»?
(Думки учнів)
Вихователь. У якому вони співвідношенні? Чи можна ототожнювати поняття «Безмежна свобода» й «відповідальність»?
(Думки учнів)
Вихователь. Дійсно, безмежна свобода без правового регулювання, соціального контролю породжує свавілля та анархію, обумовлює злочинну, протиправну поведінку, порушення прав та інтересів інших осіб, суспільства в цілому.
А тепер я пропоную вам послухати таку ситуацію і вияснимо такі питання: у чому полягає суспільна небезпечність протиправних вчинків, злочинів?
Ситуація
- Двері кабінету прокурора різко розпахнулися, і на порозі з’явилася жінка років під сорок.
- Мати Віктора Коробкова. Учора ви заарештували його, але це якесь непорозуміння, він ні в чому невинний! Дихала жінка уривчасто, ніби боялася, що її не вислухають до кінця, і вона не встигне переконати прокурора у тому, що син страждав на за що. Прокурор слухав не перебиваючи, а як жінка замовкла, сказав:
- Перш ніж дати санкцію на арешт, я допитав затриманих учора Віктора Коробкова і Дмитра Синицина. Ваш син при цьому розповів, як разом з приятелем Синициним у різних районах міста пограбував кількох громадян, а в нашому вони напали на студентку світлову і погрожуючи ножем, відібрали у неї сумочку з грішми. Він скоїв ряд злочинів, за яким законом встановлена кримінальна відповідальність з 14 років, а вашому синові вже 16 років і 3 місяці. З 16 років людина несе кримінальну відповідальність за всі скоєні ним злочини. Справа порушена і передана слідчому прокуратури.
- Цього не може бути! Горе ж яке!
Під час слідства Синицин і Коробков повелися по-різному: Дмитро намагався заперечити свою участь у скоєних злочинах, Віктор навпаки ж, з подробицями розповідав усе. Він добре затямив, що щиросердне зізнання пом’якшує провину і враховуватиметься судом при ухвалені вироку.
І ось настав день суду. Увійшовши під конвоєм до залу судових засідань, Віктор побачив знайомих облич набагато більше, ніж навіть сподівався. Зустрівся поглядом з людьми, і від того йому ставало соромно і боляче. Несподівано для себе він зрозумів, що досі ніколи не переживав подібних почуттів.
Судове засідання розпочалося у точно призначену годину. Епізод за епізодом відтворювалися події, здавалося б, і незначні, із попереднього життя підсудних.
Дев’ятилітнім Віктор уперше взяв чужу річ – тенісну ракетку однокласника. Тоді мати благала «не робити з мухи слона». Вчителі, і це очевидно, було правильно, зважили на прохання. Вдовольнившись, що все обійшлося без особливих неприємностей, мати дала Вікторові спокій. А той осягнувши переваги становища «пестунчика», став вирішувати дилему між «хочу» й «не можна» у найпростіший і найприємніший для себе спосіб: систематично привласнював чужі речі, які припадали йому до вподоби.
День за днем, випадок за випадком, і вже у 15 років Віктор мав цілком сформовану якість – брати все, що погано лежить.
«Ми з Віктором прагнули самостійності. Вдосталь погуляти, мати красивий одяг, гарно провести час, - розповів на суді Дмитро Синицин, що у свої 17 років вже встиг побувати у виправному закладі суворого режиму. Провівши там півтора року, Синицин, за якого настирливо клопотався батько, повернувся додому і … скоїв нові злочини.»
Як воно нерідко трапляється, хлопці знайшли одне одного швидко.
Суд тривав два дні. Вислухавши останнє слово Коробкова і Синицина (обидва просили не позбавляти їх волі), головуючий оголосив, що суд іде на нараду для ухвалення рішення.
Нестерпно довго минав час…
Все, що побачив і почув Віктор впродовж цих двох днів, як кадри кіноплівки, спливало у свідомості й гнітючим тягарем лягало на душу. Пригадав, як дорікав батькам за те, що ті ладні були вдовольнити будь-яку його забаганку, захистити від неприємностей. Глянув на матір, і лише зараз помітив, як вона постаріла і змарніла за ці декілька днів.
З невідворотною гостротою постало перед ними питання – як то воно сталося, що він опинився на лаві підсудних? Хто штовхнув його «вгору східцями, що ведуть до низу?»
(Думки учнів)
Вихователь. Ми завжди робимо так, як наказує нам внутрішній голос совісті. І тоді, коли ти нічого не зробив, навіть тоді, коли ти спиш, - ти робиш вчинок. Буває, що людина, йдучи з дому, не знає, що вона зробить: чи допоможе інваліду і почує слова подяки, чи буде затримана працівником міліції за хуліганство. Тому я хочу винести для обговорення питання: чи впливає на вашу поведінку почуття відповідальності?
(Думки учнів)
Вихователь. Найкраща поведінка та, котра визначається не зовнішніми рекомендаціями, а душевною необхідністю. Душевна є необхідність особливо гарна, коли йде не від розуму, а від серця. Чинити правильно – не думаючи, не розмірковуючи довго. Несвідома душевна потреба робити людям добро – найцінніше в людині.
І поряд з тим у кожного з нас є певні обов’язки у навчання, колективі чи громадській роботі. Але як ви ставитесь до цих своїх обов’язків? Чи властиве вам почуття відповідальності?
(Виступи учнів)
Вихователь. Людина – складний світ: в ній може бути не тільки добре або зле, корисне або шкідливе для оточуючих. І кожен з нас повинен нести відповідальність за свої вчинки. Кожен з нас зобов’язаний виконувати свої обов’язки щодо батьків, школи, суспільства.
Але як ви вважаєте, до яких наслідків може привести відсутність обов’язку, відповідальності, безкарності?
(Виступи учнів)
Вихователь. Та якби кожен з нас жив на безлюдному острові, не було б ніяких вчинків, зобов’язань. Але вчинки виражають рівень нашої культури.
… Тихою периферійною вуличкою йшла літня жінка. Недавно тут проклали асфальт. Приємно пройтись погожого літнього дня так ось, не поспішаючи. Жінка йшла з правого боку дороги. А назустріч їй – з лівого боку - рухався автомобіль. Чоловік років сорока і хлопчик років десяти, які сиділи в ньому також, мабуть, нікуди не поспішали. Машина йшла рівно, але, коли до жінки залишилося метрів десять, водій вивів автомобіль на середину дороги і відчинивши вікно зовсім уже сповільнив хід. Жінці здалося, що він хоче в неї щось запитати. Виявилося інше. Почулося не запитання, а рекомендація: «Он де ходять, коняка стара». Засмагла волохата рука витяглась у напрямку тротуару. Хлопчик з неприхованим задоволенням і дивився і слухав.
Як ви вважаєте, для цього хлопчика, років через шість-юнака, що буде дієвішим: бесіди в школі, чи цей урок «наочного етикету», який він дістав від свого батька? А чи можна вважати людину культурною, якщо їй не властиві почуття відповідальності?
(Думки учнів)
Вихователь. М.М.Коркунов говорив: «Усе, на що особа має право, є дозволеним, проте не на все дозволене вона має право». Ви, як учні – старшокласники, повинні усвідомлювати значення своєї поведінки, обов’язково дотримуватись правил, встановлених нормами права. Ви повинні усвідомлювати суспільну значимість своїх дій та можливих наслідків, що становить основу для правової відповідальності.
ПРАВИЛА ДИСПУТУ
-
ЯКЩО ХТОСЬ ГОВОРИТЬ – СЛУХАЙ -
КОЖЕН ГОВОРИТЬ ПО ЧЕРЗІ, А НЕ ВСІ ВОДНОЧАС -
ЯКЩО ХОЧЕШ ВИСЛОВИТИСЬ – ПІДНІМИ РУКУ -
НЕ ПЕРЕБИВАЙ ТОГО – ХТО ГОВОРИТЬ -
НЕ СМІЙСЯ, КОЛИ ХТОСЬ ГОВОРИТЬ -
ЯКЩО ТИ НЕ ПОГОДЖУЄШСЯ З КИМОСЬ, ПЕРЕКОНАЙСЯ, ЩО ТИ ХОЧЕШ КРИТИКУВАТИ ІДЕЮ, А НЕ ОСОБУ, ЯКА ВИСТУПАЄ -
ЗАОХОЧУЙ ДО УЧАСТІ ІНШИХ
про публікацію авторської розробки
Додати розробку