Дитя, що впало з неба

 

                         ДИТЯ, ЩО ВПАЛО З НЕБА

                        П’єса для шкільного театру

                                 ДІЙОВІ ОСОБИ

1. ЛЕПРЕКОНКА
2. СТАРШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ
3. МОЛОДШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ
4. ЕЛЬФІЙКА
5. ЕЛЬФІЙКА
6. ЕЛЬФІЙКА
7. ЛЕЛЕКА
8. ДІВЧИНКА-ДРАКОНЧИК

                                 КАРТИНА ПЕРША

Звучить музика Гріга з вистави Г. Ібсена «Пер Гюнт».

Сцена являє собою галявину. Висока трава повинна давати уявлення про маленький розмір дійових осіб. На галявині будочка з написом «Ремонт взуття»)

                                  ЛЕПРЕКОНКА

Ірландія – смарагдова країна.

Чи знаєте про неї, милі діти?

Живуть там лепрекони і донині.

На жаль, і феї, правди ніде діти.

Ми, лепрекони, - це народ казковий,

Простий і сильний, як сама природа.

Нам не потрібно створювать умови.

Нам все одно: погода чи негода.

От ельфи – ті і хирляві, й тендітні.

Щоб ніг своїх в калюжах не мочити,

ВОНИ ЛІТАЮТЬ! От і вся причина

Того, що в ельфів крила виростають.

Мій старший син велике серце має.

(І в кого він вродивсь такий завзятий?):

Взуття задарма ельфам підбиває,

Тому ще й досі ходить нежонатий.

Взуття навіщо ельфам тим носити,

Як по землі не треба їм ходити?

Та то ж для танців, бо вони охочі

Підбори бити, аж земля гуркоче!

Звучить музика «Ірландський степ». Виходять троє ельфійок. Вони танцюють.

З будочки у віконце виглядає Старший Син Лепреконки. Він милується танком, посміхається. Аплодує. Ельфійки завершують танок, знімають черевички, віддають у ремонт і відлітають.

СТАРШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ

(мрійливо)

Школа, що ельфом я не народився!

Так танцювати б гарно я навчився!

Й літав би, як метелик тонкокрилий

Над озером. Ото б я був щасливий...

ЛЕПРЕКОНКА

(сердито)

Лепрекони теж літають,

Як кохання в серці мають.

Закохатись тобі треба!

Дійде це колись до тебе?

СТАРШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ

Брат мій багатьох кохає,

То чому ж він не літає?

Не така в кохання сила,

Щоб давать безкрилим крила.

(співає)

Віллі, Біллі, Фред і Джим

Мають вже давно дружин.

Вальтер має вже дітей.

Де ж у нього крила, де?

Старший Син Лепреконки ховається у будочці. Звідти чути удари молотка.

ЛЕПРЕКОНКА

(замилувано й ніжно)

А ось мій менший. Горобців ганя.

Цей черевики лагодить не хоче.

Б’є байдики мій меншенький щодня

Й синці нові отримує щоночі.

 Куди ідеш? Синочку, гов!

Поглянь: ось твоя мати.

Синочку, стій! Куди це знов?

МОЛОДШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ

Йду горобців стріляти!

ЛЕПРЕКОНКА

Гляди ж бо, сину, не підстрель

Лелеку коло хати.

Лелека виронить дитя –

Ганьба тоді на все життя,

Бо ти ж ще нежонатий.

МОЛОДШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ

Та ні, я тільки горобців

Рогаткою лякаю.

А про лелек без ваших слів

І про дітей … все знаю.

(Лепреконка йде зі сцени. Лепрекон стріляє з рогатки. Чується жахливий крик. На сцені з’являється Лелека з кошиком у руці)

ЛЕЛЕКА

Хтось око камінцем підбив!

Я враз забув, куди летів.

(Лелека залишає кошик з немовлям на галявині. Молодший Син Лепреконки лякається, ховається за будочку брата).

Хто тут дитинку захотів?

Розберетесь. Я полетів.

(Лелека йде геть, потираючи око. З-за будочки виходить Молодший Син Лепреконки, озирається, бере кошик і ставить біля вікна брата, а сам втікає).

                                          КАРТИНА ДРУГА

Та ж сама галявина. Посеред галявини стоять Старший Син Лепреконки І Ельфійка. Вони розмовляють про щось,  Ельфійка весело сміється.

 З будочки виходить Дівчинка-Дракончик. Ельфійка зникає.

ДІВЧИНКА-ДРАКОНЧИК

Татко! Скажи мені прямо:

Це моя мама?

Гарна ж вона яка!

Ніжна, тендітна, струнка!

Мила, пригожа, мов рожа!

Татку, на неї я схожа!

СТАРШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ

Донечко! Ти в мене краща!

Зовсім не мама то наша.

ДІВЧИНКА –ДРАКОНЧИК

У мене є крильця – і в неї є крильця…

МОЛОДШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ

Та тільки не вийшла, племіннице, рильцем!

(Дівчинка-Дракончик плаче).

МОЛОДШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ

Не плач, племіннице, жартую!

Тебе люблю я і такую.

ДИВЧИНКА-ДРАКОНЧИК

Якую це – такую? Хіба ж я не красуня?

От татко мій говорить, що я найкрасивіша.

МОЛОДШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ

То так говорить тато? Ну що ж, йому видніше.

СТАРШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ

(до брата)

І наймолодший з лепреконів знає:

Якщо язик дурний, то ніс страждає.

Тож не мели дурниць – не будеш битий,

А будеш без синців, з вином і ситий.

(до дівчинки)

Миле, чепурне дитятко,

Моє ніжне драконятко1

Протремо ганчір’ям крильця

(плескає на крильця рідиною для миття скла, підставляє стільчик, миє їй обличчя)

Вмиємо водою рильце.

Хустку вдінемо на шийку.

От яка красуня-змійка!

ДІВЧИНКА-ДРАКОНЧИК

Хіба я змійка? Хіба у змійок крильця є?

Навіщо називаєш так дитя своє?

СТАРШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ

Доню, насправді, доню, ти дракон, а дракон – то величезний змій з крилами. Тому ти так швидко ростеш. Скоро станеш у тисячу разів більшою за татка!

Та навіть тоді я буду називати тебе своєю маленькою змійкою, адже ти моя донечка.

ДІВЧИНКА-ДРАКОНЧИК

А дядько говорить, що я вам, татку, не рідня, а приблуда. Це правда, тату?

СТАРШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ

Ні, мила, ти не приблуда. Ти впала з неба. Ти зоряна дівчинка. Хочеш, я розкажу тобі історію про хлопчика, який так само упав з неба?

ДІВЧИНКА-ДРАКОНЧИК

Він теж був драконом?

СТАРШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ

Ні, він був людиною.

ДІВЧИНКА-ДРАКОНЧИК

А звідки ти знаєш цю історію?

СТАРШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ

Я чув її від свого діда,  а він – від  одного дуже мудрого лепрекона. Це було дуже, дуже давно. Та коли той мудрий лепрекон розповідав моєму дідові історію про зоряного хлопчика, його підслухав один справжній письменник. Лепрекони рідко товаришують з людьми, та вони люблять письменників і підкидають їм інколи сюжети для нових книжок.

ДІВЧИНКА-ДРАКОНЧИК

То як же звали того письменника?

СТАРШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ

Оскар Фінгал Уайльд

МОЛОДШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ

Фінгал? Цілком лепреконське ім’я. У мене тих фінгалів до біса! Один пройде – другий вмить з’являється!

СТАРШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ

Не мели дурниць – то не будеш битий. У тебе  під оком фінгАл, а в того письменника ім’я Фінгал. Дуже красиве ірландське ім’я. І я не бачу в ньому нічого смішного.

ДІВЧИНКА-ДРАКОНЧИК

Скоріше, татку, я втомилася чекати. Досить про письменника, давай вже історію про хлопчика.

СТАРШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ

(виносить з будочки велику книгу. На книзі: «Оскар Уайльд, Казки»

Під звуки завірюхи Старший Син Лепреконки читає)

«Давним-давно два бідні Дроворуби прокладали собі шлях додому через великий сосновий ліс. Стояла зимова морозна ніч. Земля та дерева були заметені снігом, маленькі гілочки потріскували від морозу. І ось вони дійшли до гірської річки, яка нерухомо зависла в повітрі водоспадом, бо її поцілував Льодяний Король».

ДІВЧИНКА-ДРАКОНЧИК

О! Здається, мене також поцілував Льодяний Король!

СРАРШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ

То дайте дитині ковдру!

(Прилітають Ельфійки. Накривають Дівчинку-Дракончика ковдрою)

ЕЛЬФІЙКА ПЕРША

Стояла ніч морозна, зла, холодна.

І лісорубів двійко  лісом йшли.

Обоє були бідні і голодні.

І одяг був на них старий, благенький.

Було їм сумно, що хотілось вмерти.

Не радувала їх краса зими.

Бо люди на морозі дуже мерзнуть.

З природою зливатися не вміють,

Як робимо це ми.

 

ЕЛЬФІЙКА ДРУГА

І плакали нещасні лісоруби,

Що холодно, а дім ще так далеко.

Й дорогу загубили, що із лісу

Додому іх вела.

ЕЛЬФІЙКА ТРЕТЯ

Аж раптом з неба – зірка золота.

Здалося лісорубам – дуже близько

Упала.  Біля їхнього села.

ЕЛЬФІЙКА ПЕРША

«То ж золото!» - гукнув один. – Скоріше!

Допоки інший не знайшов ніхто!»

ЕЛЬФІЙКА ДРУГА

«Поділимо на двох,  заживімо багато!

Накупим їжі, теплого взуття!»

ЕЛЬФІЙКА ТРЕТЯ

«Я жінці справлю сукню, черевики».

ЕЛЬФІЙКА ПЕРША

«А я своїй- новенькі чобітки!»

ЕЛЬФІЙКА ДРУГА

«А я своїй – перстні такі великі

На кожен палець лівої руки».

ЕЛЬФІЙКА ТРЕТЯ

А я- перстнів тих – на руки обидві.

В обидва вуха з золота прикрас».

ЕЛЬФІЙКА ПЕРША

«Побігли швидше! Швидше! Веселіше!

Не поживився б хтось раніше нас!»

ЕЛЬФІЙКА ДРУГА

«ІІ я, і  я куплю  своїй  дружині в вуха!

Ото зрадіє! Й буде цінувати.»

ЕЛЬФІЙКА ТРЕТЯ

«Ой, наче плаче хто, послухай!»

ЕЛЬФІЙКА ПЕРША

«То звір, напевно, вийшов полювати».

ЛЕПРЕКОНКА

(читає з книжки)

«Дроворуби побігли, бо їм дуже хотілося золота. Вони побачили плащ із золотого полотна, розшитий зорями. Вони розгорнули плащ. А там було не золото, не срібло, а спала маленька дитина».

(Всі ховаються за ширму. На сцені з’являються Дроворуби. Музика.).

ПЕРШИЙ ДРОВОРУБ

Яка ж користь від дитини? Давай залишимо її тут і підемо далі своєю дорогою, бо ми бідні люди, у нас є свої діти, яких треба годувати.

ДРУГИЙ ДРОВОРУБ

Ні, це було б великим злом – залишити дитину гинути тут, у  снігу. І, незважаючи на те, що я бідний, як і ти, і мені потрібно годувати багато ротів, я заберу маля додому, і моя дружина буде піклуватися про нього.

ПЕРШИЙ ДРОВОРУБ

Ти взяв собі дитину, тоді віддай мені плащ, бо ми повинні чесно поділитися знахідкою.

ДРУГИЙ ДРОВОРУБ

Ні, плащ належить ані тобі, ані мені, а тільки дитині.

(Дроворуби йдуть зі сцени)

ДІВЧИНКА – ДРАКОНЧИК

Який хитрий той Дроворуб, що хотів забрати собі плащ!

СТАРШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ

Так, хитрий. І жадібний. А той, що взяв знайдену дитину, був добрим.

ДІВЧИНКА-ДРАКОНЧИК

Як ти, татку? Ти мене теж знайшов у лісі?

СТАРШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ

Ні, тебе мені послали небеса.

МОЛОДШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ

(сміється)

Тебе таткові приніс лелека у кошику.

ДІВЧИНКА-ДРАКОНЧИК

А що стало з тією дитиною?

СТАРШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ

Хлопчик виріс дуже вродливим.

ЕЛЬФІЙКА ПЕРША

«Хлопчик Зірка був білим і витонченим, як слонова кістка».

ЕЛЬФІЙКА ДРУГА

«А його кучері були подібні до пелюсток золотого нарциса».

ЕЛЬФІЙКА ТРЕТЯ

«Його губи були, як червона квітка».

(показує червону квітку)

ЕЛЬФІЙКА ПЕРША

(тримає в руці фіалку)

«Його очі були, як фіалки біля річечки з чистою водою».

ЕЛЬФІЙКА ТРЕТЯ

(тримає у руці нарцис)

«А його тіло було таким, як білосніжний нарцис у полі».

СТАРШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ

«Та ріс він гордим, жорстоким та егоїстичним».

ЛЕПРЕКОНКА

І він гострою тростинкою виколов очі кротові.

ДІВЧИНКА-ДРАКОНЧИК

Жах!

ЕЛЬФІЙКА ПЕРША

Одного дня через село проходила бідна жінка. Її одяг був подертий, ноги були поранені від довгої дороги.

ЕЛЬФІЙКА ДРУГА

Це була мама Хлопчика Зірки. Вона вже багато років розшукувала сина.

ЕЛЬФІЙКА ТРЕТЯ

Та він не повірив, що жінка, яка виглядає, мов жебрачка – то його мати. Він став жбурляти в неї каміння.
ЛЕПРЕКОНКА

Він сказав рідній матері: «Ти така огидна, що я краще поцілував би гадюку або жабу, ніж тебе!»

МОЛОДШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ

За це він був покараний тим, що враз втратив свою красу: став гидким, як жаба, і бридким, як гадюка.

ДІВЧИНКА-ДРАКОНЧИК

А далі? Розказуйте далі!

СТАРШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ

А що було далі – прочитай у казці Оскара Уайльда «Хлопчик Зірка».

ДІВЧИНКА- ДРАКОНЧИК

Так я ж не люблю читати.

СТАРШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ

Хочеш кінець узнати –

То не лінуйся читати.

ЛЕПРЕКОНКА

Хочеш багато знати –

То не лінуйся читати.

МОЛОДШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ

Хочеш навчитись літати –

То не лінуйся читати.

ДІВЧИНКА –ДРАКОНЧИК

Літати? Хіба я можу літати?

МОЛОДШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ

У тебе є крила. Прочитай інструкцію «Як користуватися крилами». Вивчи правила небесного руху.

СТАРШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ

Склади іспит, отримай посвідчення – і лети!

ДІВЧИНКА –ДРАКОНЧИК

А ти?

СТАРШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ

А я не можу, бо у мене крил немає.

ДІВЧИНКА- ДРАКОНЧИК

Та коли я стану в тисячу разів більшою за свого тата, я  візьму тебе на свої крила, і ти також зможеш літати.

СТАРШИЙ СИН ЛЕПРЕКОНКИ

Йо-хо-хо-хо! Тоді й моя здійсниться мрія! Ну, то йди і читай, вчи правила. Готуйся до іспитів.

ЕЛЬФІЙКИ

(разом)

Йди! І читай!

(Музика «Сделай шаг, поверь в мечту)

 

 Текст песни

• В. Ангелов & А. Пелевина
• Сделай шаг, поверь в мечту

В жизни есть проблемы, сколько их не счесть
Главное не падать совесть знать и честь
Множество препятствий будет на пути
Не сходи с дороги и вперед иди
Поднимайся выше не теряй мечту
Знай что все преграды с верой по плечу
Выбирай ты путь свой, истина проста
Будь самим собой и не сдавайся никогда

Сделай шаг, поверь в мечту
Вдохни счастье наяву
Поверь хоть на миг в себя
История Ты и Я
В Жизни все зависит от тебя

Видишь только цели, столько и преград
Если сделал шаг, нет пути назад
Сердце бьётся чаще, закипает кровь
Ты поверь, что в жизни главное любовь
Делай то, что любишь, достигай вершин
Если станет трудно, знай ты не один
Проще все преграды, если есть друзья
Если есть надежда и твоя семья

Сделай шаг, поверь в мечту
Вдохни счастье наяву
Поверь хоть на миг в себя
История Ты и Я
В Жизни все зависит от тебя

Только верь в себя
Только верь в себя
Только верь в себя
Только верь в себя

Будь смелым, будь лучшим,
Сердце свое ты послушай
Будь великим, будь мудрым
Будь справедливым, будь сильным
Будь Счастливым
Будь смелым, будь лучшим,
Сердце свое ты послушай
Будь великим, будь мудрым
Будь справедливым, будь сильным

Сделай шаг, поверь в мечту
Вдохни счастье наяву
Поверь хоть на миг в себя
История Ты и Я
В Жизни все зависит от тебя

В жизни есть проблемы, сколько их не счесть
Главное не падать совесть знать и честь
Множество препятствий будет на пути
Не сходи с дороги и вперед иди
Поднимайся выше не теряй мечту
Знай что все преграды с верой по плечу
Выбирай ты путь свой, истина проста
Будь самим собой и не сдавайся никогда

Сделай шаг, поверь в мечту.

 В. Ангелов & А. Пелевина