Діячі національного українського відродження. Руська трійця

Про матеріал
Обличчя історії України формують особистості. Це ті видатні історичні постаті, які залишили свій важливий внесок в історії і стали гордістю України. Дана презентація може бути використана на уроках з історії України в 9 класі під час вивчення історії України, на заняттях з факультативу «Видатні постаті України», на заняттях історичного гуртка та в позакласній роботі з історії.
Зміст слайдів
Номер слайду 1

«РУСЬКА ТРІЙЦЯ»

Номер слайду 2

На початку 30-х років XIX ст. центром національного життя та національного руху в Галичині стає Львів. Саме тут виникає напівлегальне демократично-просвітницьке та літературне угруповання "Руська трійця". Таку назву воно отримало тому, що його засновниками були троє друзів-студентів Львівського університету і водночас вихованців греко-католицької духовної семінарії: М. Шашкевич (1811—1843), І. Вагилевич (1811—1866) та Я. Головацький (1814—1888), які активно виступили на захист рідної української мови (термін "руська" для галичан означав українська).

Номер слайду 3

Маркіян Шашкевич Іван Вагилевич Яків Головацький Першими будителями національної свідомості в Західній Україні стали Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Головацький, які у 1834 році об'єдналися в літературний гурток "Руська трійця". Молоді патріоти-ентузіасти піднесено взялися поширювати і примножувати здобутки української культури, щедро дарувати народові рідне слово, зване тоді на теренах Галичини "руським": Разом, разом, хто сил має, Гоніть з Русі мраки тьмаві, Зависть нас най не спиняє, Разом к світлу, други жваві!

Номер слайду 4

Головним девізом “Руської Трійці” було: ”Йти в народ … вчитися в нього його мудрості”.

Номер слайду 5

«… І віднайшовся той, хто допоміг нести хреста, хто дав спраглим напитися. Першою краплею для них стало слово Шашкевича. А крапля та перетвориться у струмок, ріку Дністер, а першу книжку назвали «Русалка Дністрова…» Маркіян Шашкевич (1811-1843)

Номер слайду 6

Багатьма відомими історичними постатями відома Золочівщина (Львівщина). Та, помітно вирізняється з-поміж них постать Маркіяна Шашкевича – поета, громадського діяча, священика, просвітителя. В 1911 році на Білій горі у селі Підлисся, на кошти зібрані народом, було встановлено величний пам'ятник Маркіяну Шашкевичу у вигляді хреста на масивному гранітному постаменті, що символізує поневолений народ, який прийде до визволення і воскресіння. Відтоді, щорічно у першу неділю серпня біля пам'ятника Маркіяну Шашкевичу на Білій горі відбуваються народні свята. У радянські часи такі свята були заборонені, оскільки М. Шашкевич був греко-католицьким священиком.

Номер слайду 7

Народився 6 листопада 1811 року в с. Підліссі Золочівського повіту в Галичині, в сім'ї священика.

Номер слайду 8

Учився спочатку в гімназії у м. Бережанах, а з 1829р. — у Львівській семінарії. В час перебування в семінарії Шашкевич розпочав свою творчу діяльність; тоді ж він організував літературний гурток молоді. Перші твори Шашкевича з'явилися в збірнику «Русалка Дністрова» (1837)- перша книга народною українською мовою в Галичині

Номер слайду 9

Сім'я Шашкевича У 1838 р. поет одружився з дочкою священика Юлією Крушинською з с. Деревні на Жовківщині. У 1839 р. у них народився син Володимир, майбутній письменник і журналіст

Номер слайду 10

Душею «Руської трійці» став М. Шашкевич. Обділений здоров'ям і міцним тілом, він мав сильну душу, сповнену, за словами І. Франка, "неложною любов'ю до рідного народу". Маркіян як керівник гуртка завів альбом для запису крилатих фраз, цитат, українських віршів. Вони й стали основою для першої рукописної збірки юних українофілів "Син Русі". У ній автори палко закликали до єднання навколо української ідеї: Дайте руки, юні други, Серце к серцю най припаде, Най щезають тяжкі туги, Ум охота най засяде.

Номер слайду 11

Маркіян Шашкевич силою поетичного слова повів мужню боротьбу за втілення загальнонаціональних ідеалів. Перше завдання, яке він поставив перед собою, була популяризація рідної мови і надання їй якнайширших прав. У майстерно побудованому шестирядковому вірші "Руська мова" поет за принципом градації нагромаджує аргументи: руська мати нас і родила, і повила, і любила. Робить він це задля прикінцевих риторичних запитань: "Чом ся нев встидати маєм? Чом чужую полюбляєм?" — що є гнівними звинуваченнями і сучасникам, і нащадкам.

Номер слайду 12

Шашкевич був одним з поетів «Руської Трійці», організатором цього гуртка і невтомним культурним діячем

Номер слайду 13

М. Шашкевич — найвидатніший поет-романтик передшевченківської доби, один з основоположників громадянської лірики в українській літературі. Романтизм його творів ґрунтується на народно-національній основі, тому був і є близьким широкому читацькому загалу.

Номер слайду 14

Нетлінні барви української романтичної поезії

Номер слайду 15

Навколо «Руської трійці» об'єднувалася молодь, що прагнула працювати для добра свого народу. Деякі її члени (М.Ількевич, М. Кульчицький та ін.) були зв'язані з польським революційним підпіллям. Збираючи усну народну творчість, вивчаючи Історію рідного народу, перекладаючи твори слов'янських будителів та пишучи власні літературні й наукові твори, учасники угрупування твердили, що «русини» Галичини, Буковини й Закарпаття є частиною українського народу, який має свою історію, мову й культуру.

Номер слайду 16

З основними засадами світогляду романтизму пов’язані пошуки шляхів до національного самоусвідомлення українського народу на Галичині провідним діячем “ Руської Трійці” М. Шашкевичем (Генієм Галичини)

Номер слайду 17

На перше місце в своїх поглядах поет ставить мову, розглядаючи її найважливішою зовнішньою і внутрішньою ознакою національної самобутності.

Номер слайду 18

Першим на Галичині Шашкевич починає проповіді у львівських церквах українською мовою, складає українську “ Читанку ” для навчання рідною мовою, збирає матеріали для видання граматики

Номер слайду 19

 Помер Шашкевич у злиднях від туберкульозу і був похований у Новосілках. Слава пробудителя національної свідомості й зачинателя нової української літератури в Галичині почала зростати посмертно. У 1893 р. тлінні останки його перенесено до Львова. 1911 р., у століття народження письменника, відбулося величаве шашкевичівське свято з поставленням йому на Білій Горі хреста-пам'ятника.

Номер слайду 20

Пам’ятник на могилі М.Шашкевиа на Личаківському цвинтарі у Львові Гурток «Руська трійця» припинив свою діяльність 1843 р. після смерті М. Шашкевича.

Номер слайду 21

Могила поета на Личаківському цвинтарі Геній пера стверджував: «…Над тілом моїм ви – пани, але над душею і думкою – ні, бо я готовий за волю постояти…»

Номер слайду 22

Іван Миколайович ВАГИЛЕВИЧ (1811 — 1866) Іван Миколайович Вагилевич народився 2 вересня 1811 р. у селі Горішньому Ясені, нинішнього Калуського району, Івано-Франківської області, в родині священика. Після закінчення нормальної школи у м. Бучачі вчився у Станіславській гімназії.

Номер слайду 23

Будівля колишньої гімназії (праворуч), де навчався Іван Вагилевич.

Номер слайду 24

З 1830 по 1838 р. І. Вагилевич — в університеті у Львові. Там познайомився він з М. Шашкевичем і ввійшов до гуртка його однодумців. Захоплювався етнографією, історією та археологією, листувався з багатьма ученими-славістами і фольклористами: П.Шафариком, М.Погодіним, О.Бодянським, П.Лукашевичем, І. Срезневським та ін. У «Русалці Дністровій» опублікував свої перші наукові розвідки та художні твори, через що, як і інші члени «Руської трійці», опинився під наглядом поліції і після закінчення навчання в 1838 р. довгий час був безробітним.

Номер слайду 25

Під час навчання у Львові Вагилевич посилено займався самоосвітою. З 1838 р. його наукові розвідки час від часу друкувались у чеській і польській періодиці. В 1845 р. Вагилевич видав свою граматику української мови (польською мовою). Не маючи змоги присвятити себе науці в умовах цісарської Австрії, І.Вагилевич звертався в 1847 р. і до російського уряду з проханням дати йому посаду на кафедрі слов’янських мов у Києві або Харкові, але його прохання не задовольнили.

Номер слайду 26

З 1846 по 1848 р. І. Вагилевич був священиком у с. Нестаничах, Золочівського округу. У 1848 р. покинув парафію і став редактором газети «Дневник руський», яка на 9-му номері припинила своє існування. Консисторія відмовилась дати йому знову парафію, реакційне духовенство загрожувало суворим покаранням за непослушність, і Вагилевич залишився без роботи та засобів для утримання сім’ї.

Номер слайду 27

У 1851 р. І. Вагилевичу пощастило влаштуватись на роботу в бібліотеці Оссолінських у Львові, а через 9 місяців за нестійкість релігійних переконань його було звільнено. Позбавлений постійної роботи, І. Вагилевич близько десяти років підтримував нужденне життя своєї сім’ї випадковими заробітками.

Номер слайду 28

Внаслідок переслідувань з боку австрійської влади, польської шляхти і уніатського духовенства, Вагилевич відійшов від української літератури. З 1838 р. і до кінця життя виступав в основному як учений, друкуючи свої цікаві фольклорно-етнографічні та історичні розвідки у чеських і польських виданнях («Часопис чеського музею», «Варшавська бібліотека», «Бібліотека Оссолінських», «Родинне коло» та ін.). Наукова спадщина Вагилевича й досі не зібрана і не вивчена. Свої твори підписував: Вагилевич Далибор, Волк Заклика.

Номер слайду 29

Помер І. Вагилевич 10 червня 1866 року.

Номер слайду 30

Яків Федорович Головацький (1814 — 1888) Народився 29 жовтня 1814 року в с. Чепелі на Бродівіщині. Помер 13 травня 1888 року у Вільні (нині Вільнюс). Син о. Теодора, уродженця м. Миколаєва. З Миколаєва походить вся родина Головацьких. Історик, етнограф, філолог, поет і суспільний діяч.

Номер слайду 31

У 1831 р. після закінчення Львівської гімназії вступив на філософський факультет Львівського університету. У 1832 р. перервав навчання і два роки мандрував, переважно пішки, по містах і селах Галицької Русі і Закарпаття. Цікаво, що свою мандрівку розпочав з м. Миколаєва над Дністром. У 1835 р. поступив у Кошицьку академію, а потім — у Будапештський університет. У 1836 — 1839 рр. продовжив навчання у Львівському університеті, а потім закінчив Львівську духовну семінарію 1842).

Номер слайду 32

Учасник Собору українських вчених у Львові у 1848 р. У 1848 — 1867 рр. професор «руської мови і словесності» (української мови та літератури) у Львівському університеті. У 1858—1859 рр. займав посаду декана філософського факультету, а у 1862—1864 рр. — ректора університету. У 1868 р. переїхав в Росію, склав із себе духовний сан і перейшов у православ'я. Цього ж року очолив Віденську археографічну комісію, а з 1871 р. і Тимчасову комісію з створення Віленської публічної бібліотеки і музею.

Номер слайду 33

Разом із Маркіяном Шашкевичем та Іваном Вагилевичем утворив у 1831 р. національно-патріотичний гурток галицької молодої інтелігенції т.з. «Руську трійцю». У Будапешті зблизився з чеськими, словацькими і сербськими славістами, з допомогою яких у 1837 р. там було підготовано і видано перший галицький альманах «Русалка Дністрова», що відіграв велику роль в галицькому літературному відродженні.

Номер слайду 34

Свої поетичні твори надрукував у "Русалці Дністровій та альманаху «Вінок русинам на обжинки» (1846—1847), у виданні якого брав участь. Численні літературні та етнографічні праці розкидані по різних збірниках, богословські й мемуарні твори надруковані переважно в «Науковому збірнику Галицько-Руської матиці». У свій романтичний період до 1848 р. Яків Головацький приділив багато уваги збиранню й обробленню українських мовознавчих матеріалів, виходячи з засади, що мова найкраще відбиває дух нації.

Номер слайду 35

Під впливом М. Погодіна перейшов на москвофільські позиції і 1867 року переїхав до Російської імперії. Жив у Вільно (нині Вільнюс, Литва), де став головою Археографічної комісії. Автор наукових праць з літератури, історії, етнографії. Найважливіша праця — «Народні пісні Галицької і Угорської Русі», кн. 1-4 (1878).

Номер слайду 36

Доля і в цей час не милувала Головацького. За революційну діяльність було заарештовано його дочку Софію, московську вчительку, через конфлікт із владою наклав на себе руки син Ярослав - судовий слідчий. Зломлений горем, прощався Головацький зі світом. Помер він 13 травня 1888 року у Вільно, де й знаходиться його могила.

Номер слайду 37

Пам’ять про життя і діяльність діячів «Руської трійці» вшановується в сучасній Україні

Номер слайду 38

Пам'ятник поету в Золочеві

Номер слайду 39

Пам'ятник М.Шашкевичу у Львові

Номер слайду 40

Памятник М. Шашкевичу на территории Украинской греко-католической духовної семінарії

Номер слайду 41

Меморіальна дошка в Будапешті

Номер слайду 42

Бродівський педагогічний коледж Ім. М. Шашкевича

Номер слайду 43

Музей-садиба М. Шашкевича у с. Нестаничі У 1959 р. в Підліссі відкрито літературно-меморіальний музей. За часів Незалежності України було відкрито музеї–садиби Маркіяна Шашкевича у селі Нестаничах, Радехівського району та у селі Новосілки, Буського району, а також Музей отця Маркіяна Шашкевича у селі Деревня, Жовківського району.

Номер слайду 44

Його погруддя біля музею-садиби Музей-садиба М. Шашкевича у с. Підлісся

Номер слайду 45

Музей-садиба М. Шашкевича у с. Підлісся

Номер слайду 46

Музей-садиба М. Шашкевича у с. Нестаничі

Номер слайду 47

Музей М. Шашкевича у селі Новосілки Буського району Львівської області

Номер слайду 48

с. Новосілки, школа ім. Маркіяна Шашкевича

Номер слайду 49

Музей Івана Вагилевича у с. Ясень Рожнятівського р-ну на Івано-Франківщині

Номер слайду 50

Музей Івана Вагилевича у с. Ясень Рожнятівського р-ну на Івано-Франківщині

Номер слайду 51

Хата в Микитинцях, де жив і працював священиком письменник, учений і громадський діяч Яків Головацький

Номер слайду 52

Українські літературознавці досліджують внесок «Руської трійці» в розвиток українського національно-визвольного руху

Номер слайду 53

Українські літературознавці досліджують внесок Маркіяна Шашкевича в українську мову та літературу

Номер слайду 54

Пам’ятник «Руській трійці» у м. Івано-Франківську

Номер слайду 55

Пам’ятник «Руській трійці» у м. Івано-Франківську

Номер слайду 56

В 1957 р. відбулося урочисте відкриття музею «Русалки Дністрової»

Номер слайду 57

Музей «Русалки Дністрової» у місті Львові.

Номер слайду 58

Номер слайду 59

Основна заслуга діячів «Руської трійці» в тому, що вони перші на Західній Україні піднесли прапор боротьби за нову, народну культуру. То був справжній героїзм - заспівати рідну пісню серед поміщицького ярма, в умовах рекрутчини, злиднів і суцільної асиміляції, в часи, коли трудящому народу над Дністром на волю ще й не розвиднялося. Були в них свої помилки, прорахунки, але важко було не помилитися в ті безпросвітні часи піонерам літературного відродження.

Номер слайду 60

Діяльність "Руської трійці", на думку академіка О. Білецького, була першою спробою народу Західної України заявити про своє існування, про свою національну гідність. Із симпатією і теплом писав про цей гурток І. Франко, а Дмитро Павличко такими словами завершив розповідь про заслуги "Руської трійці": І випливає наша мова Русалкою з глибин Дністра!

ppt
Додав(-ла)
Sorich Irina
Додано
25 серпня 2019
Переглядів
398
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку