Діячі національного українського відродження. Франко Іван

Іван Франко

«Як син селянина, вигодуваний твердим мужицьким хлібом,я почуваю себе до обов'язку віддати працю свого життя тому простому народові.» Іван Франко

Іван  Якович Франко - знакова постать вітчизняної та  світової історії й культури. Поет, прозаїк, драматург, вчений, етнограф, фольклорист, історик, філософ, соціолог, економіст, журналіст, перекладач, громадсько-політичний діяч.

Іван Франко народився 27 серпня 1856-го року в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту в родині заможного селянина - коваля Якова Франка. Мати, Марія Кульчицька, походила із зубожілого українського шляхетного роду Кульчицьких, була на 33 роки молодшою за чоловіка. Свою селянську ідентичність, що виявлялась у подиву гідній працелюбності і невибагливості в побуті, Франко зберіг до кінця життя.

Батько, відомий на всю округу коваль, часто брав улюбленого сина в кузню і садовив його навпроти вогню. Якось торговці, що проїжджали через село, помітили рудоволосого хлопця, який пильно дивився на полум’я, і передбачили йому: “Твій батько кує залізо, а ти будеш кувати слова”.

"На дні моїх споминів і досі горить той маленький, але міцний вогонь... Це вогонь у кузні мойого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу на далеку мандрівку життя…"

Франки були людьми привітними, гостинними. Вечорами до їхньої хати сходились сусіди, розповідали сільські новини Мати Франка дуже любила співати. Від неї він записав безліч народних пісень і цілий весільний обряд. Початкову освіту І. Франко здобув у дворічній школі села Ясениці Сільної, звідки була родом його мати. Навчання здійснювалося польською та німецькою мовами.

Будинок головної міської школи в Дрогобичі, де вчився Іван Франко у 1864-1867 рр. Тепер тут педагогічний інститут ім. І. Франка.

1867 р. він вступив до Дрогобицької гімназії, де отримав ґрунтовні знання з класичних мов, історії, математики тощо. Там він багато читав і почав писати вірші. Свідоцтво про закінчення першого півріччя класу Дрогобицької вищої гімназії. Франко учень 3 кл. Дрогобицької гімназії у 1870 році. 

У вісім років Івась читав і писав німецькою і польською мовами:ці мови були державними в його краї. Першим урокам рідної, укранської, мови Франко був зобовязаний дядькові – Павлу Кульчицькому.

Коли Іван став учнем школи в Дрогобичі, то жив у ладекої родички, яка мала столярну майстерню. Там хлопчик часто ночував: то в скринях, а то й у новеньких... гробах. Одного разу, зачитавшись на уроці, він не розчув питання вчителя і був посаджений на останню парту “ослячу” парту. Саме тут у школі зародилось у серці малого Франка люта ненависть до всякого прригнічення, до будь-якого приниження людської гідності. У Дрогобицькій гімназії Франко полюбив книжки. Згодом з’явилося непоборне бажання мати власну бібліотеку. Але книги дуже дорого коштували. Тоді він знайшов вихід, заощаджуючи на харчах і займаючись репетиторством.

Скінчивши Дрогобицьку гімназію 1875 р., юнак вступає на філософський факультет Львівського університету. Тут він поринає у вир українського суспільного життя, стає членом "Академічного гуртка", знайомиться з М. Павликом та І. Белеєм (з якими довгі роки співпрацюватиме на громадській і редакційній ниві), бере участь у виданні журналу "Друг". Іван Франко – студент Львівського університету

Тяжка втрата Батько помер у 1865 році, а в 1872 померла і мати. “Ми дістали мачуху і вітчима замість родителів” – пише Франко в автобіографії. Зі своїм вітчимом Гринем Гавриликом Іван підтримував дружні стосунки.

Львівський університет. Восени 1875 року він стає студентом найбільшого в Галичині вузу – Львівського університету. Навчався на філософському та філологічному факультеті. За високу успішність його звільнили від оплати і призначили стипендію.

АрештІвана Франка заарештовували тричі. Вперше він провів у камері 11 місяців. А після другого арешту, в 1880 році, ледь не помер з голоду. Після написання повісті “На дні”, відісланої за останні гроші, він жив три дні за три центи, знайдені на березі річки Прут. А коли не стало їх, лежав непритомний, без сил. Врятував його старий служитель готелю .

У рідних Нагуєвичах Франку доводилося жити під наглядом поліцейських. Він заробляв на життя працюючи в полі. А вечорами перекладав “Фауста” Гете. За своє життя він створив більше 5 тисяч творів, не маючи нормального робочого кабінету.

У повсякденному житті... Люди, не знайомі з Франком, уявляли його людиною богатирського складу, таким собі титаном – на зразок його потужних творів. А він був невисоким, з червоними від втоми очима, одягнений у скромний сірий костюм і вишиванку, немодні туфлі... Але варто було поспілкуватися з ним, і виявлялась його енергетика.

Коло знайомих митця. Влітку 1890 року знайомиться з М. М. Коцюбинськимта В. С. Стефаником

Близькими друзями були Борис Грінченко та Павло Грабовський

Друзями стали Леся Українка, О. Кобилянська, М. Драгоманов,М. Павлик,М. Старицький,М. Лисенко,І. Нечуй-Левицький

У 1885 році Франко вперше відвідав Київ на запрошення нового знайомого Єлисея Трегубова, викладача Колегій Павла Галагана Зупинився в його квартирі в будинку при колегії. Тут і познайомився зі своєю майбутньою дружиною – сестрою господині дому, Ольгою Хоружинською, вона навчалася на Вищих жіночих курсах

Не обійшлося без курйозів. Коли наречена була вже одягнена до вінця – ніяк не могли знайти нареченого. Насилу відшукали його у бібліотеці, у переписуванні старовинного твору. А в квітні наступного року поет знову приїхав до Києва та освідчився в коханні Ользі. Вінчалися вони в церкві колегії. Сам Іван Якович визнавав: ”Значний вплив на моє життя, а, значить, також на літературу мали зносини мої з жіноцтвом...”

У Львові подружжя довго не мало свого житла і вони змушені були орендувати квартиру. У своїй квартирі родина оселилася, вже коли підростали четверо дітей – сини Андрій, Тарас, Петро та донька Анна. Будинок І. Франка у Львові. Зараз тут розташований музей письменника

Діти. Франків

Франко дуже любив дітей, особливо селянських. Де б він не був, він завжди знаходив час поговорити з ними послухати їх розповіді.“Життя мені мало всміхалось, але діти були тим самим весняним сонячним промінням, яке зігрівало моє серце” І. Франко

У 1870-1880-х Франко провадив активну журналістську та публіцистичну діяльність. Разом із М. Павликом видавав журнал „Громадський друг" та альманахи „Дзвін", і „Молот  (1878), спільно з І. Болеєм - журнал „Світ" (1881-1882), із гуртком львівського студентства  молодіжний журнал „Товариш" (1888). Співпрацював також у виданнях українських народовців: газеті „Діло (1883-1886), Журналах „Зоря"(у 1883-1886) та „Правда (1888); багатьох польських та австрійських часописах".  Протягом 1894-1897 рр. редагував літературно-науковий журнал „Життє і слово".

У 1897 році Франко від перевтоми захворів. Він позбувся єдиного заробітку. У поєта було сильне нервове потрясіння, почався параліч рук, з`явилися галююцинації. Старший син Андрій став секретарем батька: сам писати Франко не міг. А в1913 році Андрій помер, і ця втрата спричинила за собою ще одне лихо – важкий психічний розлад дружини Франка. Її помістили в лікарню. Останні місяці поет провів у притулку для січових стрільців, де за ним по черзі доглядали волонтери-студенти.

Щедрий вечір 1916-го в притулку січових стрільців у Львові. У центрі сидить Іван Франко. Він помре 28 травня того ж року

З 1916 року у березні переїжджає до власної домівки. Тут 9 березня пише заповіт, в якому бібліотеку дарував науковому товариству ім. Т. Шевченка, а будинок і літературні прибутки – дітям.

У 1916 році Іван Франко був приписаний на здобуття Нобелівської премії в галузі літератури. Ознайомившись з його творами, референт Королівської академій наук повинен був доповісти Нобелівського комітету про значимість вкладу Франка в літературу. Але премію вручають восени і тільки за життя лауреату.

28 травня 1916 року Іван Якович Франко закрив навіки свої світлі стомлені очі.

31 травня 1916 року труна з тілом Франка була тимчасово поставлена в орендованому склепі. Лише через десять років, у 1926, останки Франка були перенесені на вічний спочинок у могилу на Личаківському кладовищі. На могилі письменника був споруджений пам'ятник: висічена на камені фігуру робітника-каменяра, яку можна побачити і тепер у Львові, на Личаківському кладовищі.

34 Над могилою Івана Яковича Франка на Личаківському цвинтарі Львова височить гранітний Каменяр, що розбиває молотом скелю. Ця фігура ніби символізує життєвий шлях незламного духом Івана Франка

Музей-садиба Івана Франка у Нагуєвичах

Музей-садиба Івана Франка у Нагуєвичах

Музей-садиба Івана Франка у Нагуєвичах

Меморіальні дошка на будинках в Києві, Львові, де жив Іван Франко

Пам'ятник Івану Франку у Нагуєвичах

Пам'ятник Івану Франку у Нагуєвичах

Пам'ятник Івану Франку у Нагуєвичах

Пам'ятник в Коломиї

Пам'ятник Івану Франку в Києві

Пам'ятник Івану Франку в Харкові

Пам'ятник Франку І. Я., українському письменнику і вченому Львів вул. Університетська (парк ім. І. Франка)

Пам'ятник Франку І. Я, українському письменнику і вченому Львів вул. Університетська (парк ім. І. Франка)

Пам'ятник І. Франку в Луцьку

Пам'ятник на території МАУП

Пам'ятник Івану Франку у ДрогобичіПам'ятник Франку в Бориславі

Пам'ятник Каменяру біля Національного драмтеатру ім. Франка. Пам'ятник І. Франку у Львові Пам'ятник на вулиці Незалежності у м. Івано - Франківськ

Пам'ятник Франкові у ВигодіПам'ятник у Стрию. Погруддя Франкові в ЄзуполіПовнофігурний пам'ятник у центрі Одеси

У Івано-Франківську, по вул. Бельведерській з'явився мурал із зображенням Івана Франка

Український художник Юрій Журавель

Такими визначного українця побачив художник Володимир Слєпченко

Мистецтво Майдану

Портрет Івана Франка на Майдані під час Революції Гідності

Львівський художник Володимир Липовий

Музей мініатюр Миколи Сядристого. Портрет Івана Франка на зрізі пшеничного зерна

Круїзний теплохід «Іван Франко»

Марки України

Ювілейні монети Національного Банку України

Українські гривні з портретом Івана Франка

Упродовж своєї більш ніж 40-літньої творчої активності Франко плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург) і перекладач, літературний критик, і публіцист, багатогранний учений - літературо-, мово-, перекладо- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист. Його творчий доробок, писаний українською, німецькою, польською, російською, болгарською мовами, за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів загальним обсягом понад 100 томів. Усього за життя Франка окремими книгами з'явилося понад 220 видань у т. ч. більш ніж 60 збірок його оригінальних і перекладних творів різних жанрів.  Лише частина спадщини великого українського письменника опублікована в  50 томах, що є лише половиною творчого доробку І. Я. Франка. Але й при цьому вражають незвичайні здобутки: 7 томів оригінальної поезії, 6 - перекладної, 9 томів оригінальної прози, 2 томи драматичних творів.

Творчість Івана Франка становить унікальне явище, цілу духовну епоху у вітчизняній історії і водночас є вселюдським надбанням. Видатний письменник, критик, перекладач, журналіст, соціолог, фольклорист, етнограф, історик, філософ – його багатющу спадщину не вмістить і сотня томів.

«Як не міг Леонардо да Вінчі бути тільки живописцем або тільки скульптором, так не народжений був Іван Франко на те, щоб усю силу свого розуму, темпераменту й талану спрямувати якимось одним річищем... Франко був народжений поетом, але він же був народжений і прозаїком, і ученим дослідником, і громадським діячем. Його творча діяльність нагадує складний і прекрасний поліфонічний твір: багато мелодій, багато контрастів, гострі поєднання звуків — але, зрештою, все зливається в світлу гармонію». Максим Рильський

69"Іван Франко - це розум і серце нашого народу. Це боротьба, мука і передчуття щастя України. України і людськості" Максим Рильський