Для нас лиш б’ється ночами й днями єдине у світі  серце мами!

Для нас лиш б’ється ночами й днями єдине у світі  серце мами!

Учитель.

Старовинна легенда розповідає про те, що якесь малятко, яке мало народитися, спитало у Бога:

•   Ти кажеш, що завтра відправиш мене на Землю. Але як я буду там жити, такий маленький і беззахисний?
•   Я вибрав для тебе Ангела. Він чекає на тебе й буде турбуватися про твоє життя.
•   Знаєш, тут, на небі, я тільки  те й роблю, що співаю й веселюся, і цього мені достатньо, щоби бути щасливим.
•   Твій Ангел співає тобі, буде посміхатися кожен день, ти відчуєш його любов і ласку й будеш щасливим.
•   А як же я буду розмовляти  з людьми, не знаючи їхньої мови?
•   Твій Ангел буде  говорити найгарніші й найніжніші слова, із великим терпінням навчить тебе говорити.
•   А що ж мені робити, коли я захочу поговорити з тобою?
•   Твій Ангел зложить твої рученята й навчить тебе молитися.
•   Кажуть, на Землі багато поганих людей. Хто захистить мене від них?
•   Твій ангел захистить тебе, навіть ризикуючи власним життям.
•   Але мені завжди буде сумно, тому що я більше не побачу Тебе…
•   Твій Ангел буде розмовляти з тобою про мене й укаже шлях, по якому ти зможеш повернутися до мене.
•   У цю мить на небі запанувала тиша, але вже почулися людські голоси, і дитина тихо спитала:
•   Якщо мій час уже настав, скажи мені тільки його ім’я.
•   Це неважливо. Ти будеш звати його мамою.

Учитель. Сьогодні діти хочуть подякувати Богові за своїх матерів. За їх золоті руки і безмежно люблячі серця. Виразити слова вдячності найдорожчим людям за дароване життя, за щоденні молитви, за турботу, що не знає меж.

1-й Ведучий. Дорогі наші рідні, вітаємо вас на нашому святі.

2-й Ведучий. Запрошуємо на хліб та сіль, на щире слово, на свято родинне.

(Діти виносять коровай)

3-й Ведучий.

Велике і прекрасне слово  Мати.

Від нього все на світі. Навіть світ.

О, як їй легко на руках тримати

Дитину, як найвищий заповіт.

4-й Ведучий.

Матусю, мамо, люба наша ненько,

Тобі на свято квіти ми несем.

Ти наше сонце, матінко рідненька,

Ти над усе для нас, ти над усе.

1-й Ведучий. Мама, мамочка, матуся… Скільки ніжності, тепла і любові у цьому слові, що називає людину, яка для всіх найближча, найдорожча, найрідніша.

2-й Ведучий. Мама – основа всіх основ. Вона народжує і виховує дитину, плекає, оберігає від біди і горя. Мама турбується за її долю, проймається її болем. Тому у цей світлий день ми будемо прославляти і звеличувати найдорожчих нам усім матерів.

1-й Учень.

Хто найбільше із усіх

Любить нас, дітей малих?

Хто про нас найбільше дбає,

Хто нас щиро доглядає?

Хто, скажи, дорогенький брате?

Рідна наша Мати.

2-й Учень.

Хто готує їсти нам,

Хто не раз не їсть і сам?

Хто нас чеше і вмиває,

В чисте плаття зодягає?

Хто із вас це буде знати?

Рідна наша Мати.

3-й Учень.

Хто, як щось у нас болить,

Цілу ніченьку не спить?

Хто найкращу казку скаже,

Як дитина спати ляже.

Хто співає їй злегенька?

Рідна наша Ненька.

4-й Учень.

Хто до школи перший раз

Відпровадив з дому нас?

Хто нам книжку дав у руки.

Заохотив до науки,

Вчив трудитись – працювати?

Рідна наша Мати.

5-й Учень.

Хто за руку нас веде,

Як у свято в церкву йде?

Хто молитви нас навчає,

В Бога долі нам благає?

Хто вчить старших поважати?

Рідна наша Мати.

6-й Учень.

Хто життя свого за нас

Не жаліє в кожний час?

Хто нас вчить у світі жити,

Вірно Рідний Край любити,

Рідну мову шанувати?

Рідна наша Мати.

7-й Учень.

Браття, сестрички мої,

Не забудьмо ж слів її!

Нашу матір звеличаймо.

Шану – дяку їй відаймо.

________________________________________________________

3-й Ведучий.

Слово «мама» росте з нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як тихо гладить дитину по голівці рідна рука.

4-й Ведучий.

З букви краплинки і звука сльозинки народиться одного дня на світ слово мама, мовлене устами янголятка. І осяє хатину, як Дар Божий, тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше нахилилася мати, переливаючи словами колискової свою любов у рідну дитину.

(Учениця виконує колискову)

1-й Ведучий. Мати… Матуся… Ненька. З цим іменем у нас асоціюється все добре, щире, людське. Це людина, перед якою ми будемо завжди у боргу, будемо вічно цілувати її руки, які ніколи не знають спокою. Мати — це берегиня домашнього тепла і затишку.

2-й Ведучий. Мама може геть усе, її руки невпинно працюють. Вона прасує сорочку, прибирає у хаті, готує смачний сніданок, працює на роботі, і ще безліч справ мама робить протягом цілого дня. І коли матусі приходиться залишити домівку на деякий час, настає повна катастрофа. У цьому ви зараз пересвідчитеся.

(Інсценізація «Мама у відрядженні»)

(Вибігає незачесана, розхристана Марійка. Її перестріває вчителька)

Учителька.

 Ой, Марійко-Ученице,

Ти куди біжиш така?

Що розпатлані косиці,

Забинтована рука,

Чом коліна, як на сміх

Визирають із панчіх,

А на синьому жакеті

Білий ґудзик, як горіх?

Дівчинка.

 Не розпитуйте дарма,

Бо хіба ж я знаю?

Третій день себе сама

Навіть не впізнаю!

Забруднився комірець,

Загубився гребінець,

Всі підручники з портфеля

Перебрались на стілець!

Кіт нитки загнав під ліжко

(Для кота котушка – мишка).

Поки я шукала їх 

От що вийшло із панчіх!

Ну й попала я в біду,

Що нічого не знайду…

Ми й котлети з братом раз

Їли так, не смажені…

Учителька.

Та що ж сталося у вас?

Дівчинка.

Мама у відрядженні.

1-й Учень.

Можна на світі чимало зробити:

Перетворити зиму на літо,

Можна моря й океани здолати,

Гору найвищу штурмом узяти.

2-й Учень.

Можна пройти крізь пустелі та хащі…

Тільки без мами не можна нізащо,

Бо найдорожче стоїть за словами:

В світі усе починається з мами!..

3-й Ведучий. Усе життя із серця матері б’є великим невичерпним джерелом  безкорисна любов до своїх дітей.

4-й Ведучий. Усе її життя – це безмежна любов і самопожертва, пробачення провин. Мама створена з добра і любові, з терпіння і великої мудрості.

1-й Ведучий. Її золоті руки можуть виконати будь-яку роботу.

2-й Ведучий. Ким тільки не може бути мама! Та головне, що усе це вона робить з великою радістю для своїх діток, не чекаючи нагороди.

(Інсценізація «Рахунок для мами»)

Автор: Богданчик сидить за столом і щось старанно записує у зошит.

Мама: Що ти пишеш, сину?

Син: Рахунок для тебе.

Мама: Цікаво, цікаво! (Хоче підглянути)

Син: Побачиш, коли я допишу.

Автор: Хлопчина списав цілий листок, простягнув його мамі і вона почала його читати.

Мама: (читає) Рахунок для мами Богдана, який зробив деяку роботу по господарству і хоче отримати за це певну суму грошей, а саме:

2 рази приніс молоко  5 грн.

4 рази прибрав у кімнаті  10 грн.

2 рази помив посуд  6 грн.

5 разів почистив взуття  8 грн

Це разом  29 грн

Автор: Мати уважно прочитала цей дивний рахунок, взяла олівець і сказала:

Мама: Я напишу тобі свій рахунок.

Син: Твій рахунок?

Мама: Так невеличкий.

Син: Ну, добре, почекаю.

Автор: Мама не довго сиділа над своїм рахунком, справилася дуже швидко і віддала синові.

Учень: (читає)

Рахунок матері синові Іванчику:

13 років для тебе варила їсти  0 грн 0 коп.

13 років для тебе прала  0 грн 0 коп.

50 штанів і курток, сорочок зашила  0 грн 0 коп.

100 ночей просиділа біля тебе, поки ти хворів  0 грн 0 коп.

Усе разом  0 грн 0 коп.

Автор: Хлопець уважно прочитав мамин рахунок і був здивований:

Син: Але, мамо, чому ти скрізь написала 0 грн 0 коп.?

Мама: Тому що мати для своєї дитини все робить просто так. Але, якщо ти хочеш, я можу тобі дати ті 29 грн, які ти заслужив.

Автор: Богданчик підхопився зі свого місця, підбіг до матері, обняв її, і сказав:

Син: Ні, ні, мамо… Я не хочу жодної копійки… Прости мені… Я все розумію.

3-й Ведучий. Немає нічого світлішого й безкорисливішого, ніж любов матері, вона оспівана у сотня, а може, тисячах поетичних творів.

4-й ведучий. Немає любові сильнішої від материнської, немає ніжності ніжнішої від ласки і клопотів материнських, немає тривоги тривожнішої від безсонних ночей і не зімкнутих очей материнських.

Читець.

Дівчину вродливу юнак покохав:

Дорожче від неї  у світі не мав.

І клявся, божився, що любить Її

Над сонце, над місяць, над зорі ясні.

«Тебе я кохаю. За тебе умру.

Віддам за кохання і неньку стару».

Та мила його не боялась гріха,

Була, як гадюка, вродлива, лиха.

Всміхнулась лукаво і каже йому:

«Не вірю, козаче, коханню твому.

Як справді кохаєш, вірний єси,

Мені серце неньки живе принеси».

Юнак мов стерявся: не їв і не спав,

Три дні і три ночі він десь пропадав.

І стався опівночі лютий злочин.

Мов кат, витяв серце у матері син…

І знову до милої з серцем в руках,

Побіг, і скажений гонив його жах,

Ось-ось добігає, не чуючи ніг…

Та раптом спіткнувся і впав на поріг.

І серденько неньчине кров’ю стекло,

І ніжно від жалю воно прорекло,

Востаннє озвалось до сина в ту мить:

«Мій любий, ти впав… Чи тобі не болить?»

1-й Ведучий. А народна легенда продовжує цю історію. Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди матері, облив пекучими слізьми. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так, як рідна мати.

2-й Ведучий. І такою невичерпною була любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним та безтурботним, що ожило материнське серце, загоїлась рана. Підвелась мати й пригасла голову сина до своїх грудей. І пішли вони степами широкими, і стали двома могилами високими. Тож недаремно в народі кажуть, що найсвятіша любов  материнська.

3-й Ведучий.

А хто матір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.

Чужі люди проганяють,

І немає злому

На всій Землі безконечній

Веселого дому.

4-й Ведучий. Невгамовний біль втрати найдорожчої у світі людини  матері. Тільки тоді розумієш, що  вона для тебе означала, коли не стане її на світі.

(Інсценізація легенди про маму)

Автор. Жила собі на світі жінка, і мала вона четверо дітей. Жили з рибальства. Жінка сама ловила рибу та годувала дітей. Але якось застудилася та й злягла хвора. Лежить у постелі, а діточок нема чим годувати. Вже пересохло в неї в горлі. Мовила тихо:

Мати. Діточки, подайте мені води, бо не дам собі ради, аби підвестись. А пити так хочеться.

Діти. Нема води в хаті.

Мати. Візьміть відра, ідіть до річки та наберіть.

Старший хлопець. Нехай іде сестра, я не маю чобіт.

Мати (до дочки). Піди, доню, принеси мені водиці.

Дочка. У мене немає хустки, хай іде менший.

Мати. Івасику, піди принеси мені водиці.

Івасик. У мене немає в що вдягнутися.

Автор. Так ніхто й не приніс матері води. Пішли діти надвір, граються. А мати в хаті обростає пір'ям. Найменший хлопчик саме вбіг у хату, бачить — мати стала зозулею. Став кричати до братів і сестричок.

Хлопчик.  Наша мама стала зозулькою, хоче відлетіти від нас. Скоренько біжімо по воду для неї.

Автор. Схопили діти хто що: горнятко, відро. Всі побігли до річки. Набрали води та й кричать.

Діти. Мамо, мамочко, пий воду!

Автор. Та стала мати зозулею й відлітає від хати.

Мати. Пізно, діти. Пізно!

Автор. А малі за нею бігли, бігли, збиваючи нога до крові. І досі в лісах, на полях стелиться мох з червоними краплинами: то, кажуть, ті краплини крові, що стікали тоді з ніг дитячих. Так мати назавжди покинула рідних дітей і донині літає зозулею.

(Звучить українська народна пісня «Летіла зозуля».)

1-й Учень.

Ми мам своїх любим найдужче у світі!
Зі мною, звичайно, погодишся ти.
Та маму потрібно не тільки любити, —
Маму потрібно іще й берегти.

2-й Учень.

Ми мам своїх любим!.. А посуд не митий...
Та й в хаті згодилося б теж підмести...
А маму потрібно не тільки любити, —
Маму потрібно іще й берегти...

3-й Учень.

Щоб ласкою мами, як сонцем, зігріті,
Могли ми веселі й щасливі рости,
Нам маму потрібно не тільки любити, —
Маму потрібно іще й берегти!

(Пісня про маму)

1-й Ведучий. Рідні наші мами, ми у вічному боргу перед вами.

2-й Ведучий. Низько кланяємося вам за безмірне терпіння, ніжні руки і гарячі серця.

1-й Учень.

Мати, матуся, матусенька,
Мамка, матусечка, матінка,
Мама, мамуся, мамусенька,
Мамчик, мамунчик, мамусь.

2-й Учень.

Мамця, мамусик, мамусечка,
Мамуня, мамунька, мамонька,
Мамуля, мамунька, мамулечка,
Мамуська, мамуленька, мамочка...

3-й Учень.

Лагідна, рідненька, добра і проста,
Наша дорогенька, наша золота,
Натруджені руки, мудрії слова,
Вам ніколи, мамо, спокою нема.

4-й Учень.

Спасибі матусю, що життя дарували,
Спасибі матусю, що ви нас почали.
Спасибі рідненька за вічну турботу,
За щире бажання добра нам усім.

5-й Учень.

Тож дозвольте в день такий святковий
Побажати щастя, радості в житті,
Щоб не знали, мамо, горя Ви ніколи 
І до 100 років Ви для нас жили!

6-й Учень.

Спасибі вам, рідні мами

За те, що сьогодні з нами.

До вас наше щире слово:

Разом: Матусі, будьте здорові!

7-й Учень.

Бува ж і так, тож скажемо прямо,

Що через нас сумують мами.

То ж всі сьогодні просимо вас

Разом: Пробачте, любі мами нас!

Читець.

Є в мене найкраща на світі матуся.
За неї до тебе, Пречиста, молюся,
Молюся устами, молюся серденьком
До тебе, Небесна Ісусова Ненько.
Благаю у тебе дрібними словами
Опіки і ласки для любої мами.
Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб дні їй минали без смутку, без болю.
Рятуй від недуги матусеньку милу,
Даруй їй здоров'я, рукам подай силу,
Щоб вивела діток у світ та й у люди,
Щоб мною раділа—пишалась усюди.
За це я складаю в молитві долоні
До тебе, Царице, на сонячнім троні.

3-й Ведучий. Сьогодні на нашому святі присутні почесні гості. Це любі наші бабусі. Недарма кажуть у народі: діти  це діти, а онуки  це справжні діти.

4-й Ведучий. Тож любі, дорогі наші, милі бабусі, щиро вітаємо Вас із цим світлим материнським святом. Добра Вам, щастя, довгих років життя, терпіння та любові до своїх дітей та Онуків. І хай ця любов повернеться Вам сторицею.

Учні

Бабусю моя дорогенька,

Матуся моєї матусі,

Присядь біля мене близенько,

Я ніжно отак пригорнуся.

Накину тобі я на плечі

Хустину тепленьку, пухову.

Як гарно з тобою малечі!

Бабусю, завжди будь здорова!

Дай, бабусю, поцілую,

Сивину твого волосся.

Теплим диханням зігрію

Снігом вибілені коси.

На руки твої подивлюся,

Що ніжно голівку ласкали.

Ці руки старенькі бабусі

В колисці мене колихали.

Вони хоч старенькі, та вправні,

Все вміють ці руки робити:

Хустиночки вишити гарні,

Сніданки й обіди варити.

Над усе, над усе на світі

Я бабусеньку кохаю.

А в оце велике свято

Гараздом вітаю.

Без журби та у здоров’ї

Жити, дай Вам Боже.

А віддячити бабусі

Бог мені поможе.

(Пісня про бабусю)

1-й Ведучий. Любі матері, доброго здоров’я, земного щастя. Хай біда й горе ваші родини обминає, а Мати Божа вас охороняє. Спасибі вам за участь у нашому святі.

2-й Ведучий.

Дарунків, золота не маєм,
Щоб до ніг тобі зложити,
Однак тут спільно присягаєм,
Що доки тільки будем жити 
Любов сердець своїх маленьких
Тобі дамо, кохана ненька.

Щоб діти всі цілого світу

Тобі співали «Многая літа»

(Звучить пісня «Многая літа». Діти вручають матерям квіти)

Учитель. Шановні мами й бабусі, я з великим бажанням приєднуюся сьогодні до щирих привітань ваших дітей і онуків. Прийміть вдячність за вашу відданість і ніжність, терпіння і працю.