Для нас лиш б’ється ночами й днями єдине у світі  серце мами!

Про матеріал
Родинне свято виховує любов і повагу до найближчих і найрідніших людей , бажання допомагати їм, вчить бути чемними, уважними, завжди пам‘ятати місце, де народилися, рідну оселю; формує почуття обов‘язку перед батьками.
Перегляд файлу

Для нас лиш б’ється ночами й днями єдине у світі серце мами!

Учитель.

Старовинна легенда розповідає про те, що якесь малятко, яке мало народитися, спитало у Бога:

  •   Ти кажеш, що завтра відправиш мене на Землю. Але як я буду там жити, такий маленький і беззахисний?
  •   Я вибрав для тебе Ангела. Він чекає на тебе й буде турбуватися про твоє життя.
  •   Знаєш, тут, на небі, я тільки  те й роблю, що співаю й веселюся, і цього мені достатньо, щоби бути щасливим.
  •   Твій Ангел співає тобі, буде посміхатися кожен день, ти відчуєш його любов і ласку й будеш щасливим.
  •   А як же я буду розмовляти  з людьми, не знаючи їхньої мови?
  •   Твій Ангел буде  говорити найгарніші й найніжніші слова, із великим терпінням навчить тебе говорити.
  •   А що ж мені робити, коли я захочу поговорити з тобою?
  •   Твій Ангел зложить твої рученята й навчить тебе молитися.
  •   Кажуть, на Землі багато поганих людей. Хто захистить мене від них?
  •   Твій ангел захистить тебе, навіть ризикуючи власним життям.
  •   Але мені завжди буде сумно, тому що я більше не побачу Тебе…
  •   Твій Ангел буде розмовляти з тобою про мене й укаже шлях, по якому ти зможеш повернутися до мене.
  •   У цю мить на небі запанувала тиша, але вже почулися людські голоси, і дитина тихо спитала:
  •   Якщо мій час уже настав, скажи мені тільки його ім’я.
  •   Це неважливо. Ти будеш звати його мамою.

Учитель. Сьогодні діти хочуть подякувати Богові за своїх матерів. За їх золоті руки і безмежно люблячі серця. Виразити слова вдячності найдорожчим людям за дароване життя, за щоденні молитви, за турботу, що не знає меж.

1-й Ведучий. Дорогі наші рідні, вітаємо вас на нашому святі.

2-й Ведучий. Запрошуємо на хліб та сіль, на щире слово, на свято родинне.

(Діти виносять коровай)

3-й Ведучий.

Велике і прекрасне слово Мати.

Від нього все на світі. Навіть світ.

О, як їй легко на руках тримати

Дитину, як найвищий заповіт.

4-й Ведучий.

Матусю, мамо, люба наша ненько,

Тобі на свято квіти ми несем.

Ти наше сонце, матінко рідненька,

Ти над усе для нас, ти над усе.

1-й Ведучий. Мама, мамочка, матуся… Скільки ніжності, тепла і любові у цьому слові, що називає людину, яка для всіх найближча, найдорожча, найрідніша.

2-й Ведучий. Мама – основа всіх основ. Вона народжує і виховує дитину, плекає, оберігає від біди і горя. Мама турбується за її долю, проймається її болем. Тому у цей світлий день ми будемо прославляти і звеличувати найдорожчих нам усім матерів.

1-й Учень.

Хто найбільше із усіх

Любить нас, дітей малих?

Хто про нас найбільше дбає,

Хто нас щиро доглядає?

Хто, скажи, дорогенький брате?

Рідна наша Мати.

2-й Учень.

Хто готує їсти нам,

Хто не раз не їсть і сам?

Хто нас чеше і вмиває,

В чисте плаття зодягає?

Хто із вас це буде знати?

Рідна наша Мати.

3-й Учень.

Хто, як щось у нас болить,

Цілу ніченьку не спить?

Хто найкращу казку скаже,

Як дитина спати ляже.

Хто співає їй злегенька?

Рідна наша Ненька.

4-й Учень.

Хто до школи перший раз

Відпровадив з дому нас?

Хто нам книжку дав у руки.

Заохотив до науки,

Вчив трудитись – працювати?

Рідна наша Мати.

5-й Учень.

Хто за руку нас веде,

Як у свято в церкву йде?

Хто молитви нас навчає,

В Бога долі нам благає?

Хто вчить старших поважати?

Рідна наша Мати.

6-й Учень.

Хто життя свого за нас

Не жаліє в кожний час?

Хто нас вчить у світі жити,

Вірно Рідний Край любити,

Рідну мову шанувати?

Рідна наша Мати.

7-й Учень.

Браття, сестрички мої,

Не забудьмо ж слів її!

Нашу матір звеличаймо.

Шану – дяку їй відаймо.

________________________________________________________

3-й Ведучий.

Слово «мама» росте з нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як тихо гладить дитину по голівці рідна рука.

4-й Ведучий.

З букви краплинки і звука сльозинки народиться одного дня на світ слово мама, мовлене устами янголятка. І осяє хатину, як Дар Божий, тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше нахилилася мати, переливаючи словами колискової свою любов у рідну дитину.

(Учениця виконує колискову)

1-й Ведучий. Мати… Матуся… Ненька. З цим іменем у нас асоціюється все добре, щире, людське. Це людина, перед якою ми будемо завжди у боргу, будемо вічно цілувати її руки, які ніколи не знають спокою. Мати — це берегиня домашнього тепла і затишку.

2-й Ведучий. Мама може геть усе, її руки невпинно працюють. Вона прасує сорочку, прибирає у хаті, готує смачний сніданок, працює на роботі, і ще безліч справ мама робить протягом цілого дня. І коли матусі приходиться залишити домівку на деякий час, настає повна катастрофа. У цьому ви зараз пересвідчитеся.

(Інсценізація «Мама у відрядженні»)

(Вибігає незачесана, розхристана Марійка. Її перестріває вчителька)

Учителька.

Ой, Марійко-Ученице,

Ти куди біжиш така?

Що розпатлані косиці,

Забинтована рука,

Чом коліна, як на сміх

Визирають із панчіх,

А на синьому жакеті

Білий ґудзик, як горіх?

Дівчинка.

Не розпитуйте дарма,

Бо хіба ж я знаю?

Третій день себе сама

Навіть не впізнаю!

Забруднився комірець,

Загубився гребінець,

Всі підручники з портфеля

Перебрались на стілець!

Кіт нитки загнав під ліжко

(Для кота котушка – мишка).

Поки я шукала їх

От що вийшло із панчіх!

Ну й попала я в біду,

Що нічого не знайду…

Ми й котлети з братом раз

Їли так, не смажені…

Учителька.

Та що ж сталося у вас?

Дівчинка.

Мама у відрядженні.

1-й Учень.

Можна на світі чимало зробити:

Перетворити зиму на літо,

Можна моря й океани здолати,

Гору найвищу штурмом узяти.

2-й Учень.

Можна пройти крізь пустелі та хащі…

Тільки без мами не можна нізащо,

Бо найдорожче стоїть за словами:

В світі усе починається з мами!..

3-й Ведучий. Усе життя із серця матері б’є великим невичерпним джерелом безкорисна любов до своїх дітей.

4-й Ведучий. Усе її життя – це безмежна любов і самопожертва, пробачення провин. Мама створена з добра і любові, з терпіння і великої мудрості.

1-й Ведучий. Її золоті руки можуть виконати будь-яку роботу.

2-й Ведучий. Ким тільки не може бути мама! Та головне, що усе це вона робить з великою радістю для своїх діток, не чекаючи нагороди.

(Інсценізація «Рахунок для мами»)

Автор: Богданчик сидить за столом і щось старанно записує у зошит.

Мама: Що ти пишеш, сину?

Син: Рахунок для тебе.

Мама: Цікаво, цікаво! (Хоче підглянути)

Син: Побачиш, коли я допишу.

Автор: Хлопчина списав цілий листок, простягнув його мамі і вона почала його читати.

Мама: (читає) Рахунок для мами Богдана, який зробив деяку роботу по господарству і хоче отримати за це певну суму грошей, а саме:

2 рази приніс молоко 5 грн.

4 рази прибрав у кімнаті 10 грн.

2 рази помив посуд 6 грн.

5 разів почистив взуття 8 грн

Це разом 29 грн

Автор: Мати уважно прочитала цей дивний рахунок, взяла олівець і сказала:

Мама: Я напишу тобі свій рахунок.

Син: Твій рахунок?

Мама: Так невеличкий.

Син: Ну, добре, почекаю.

Автор: Мама не довго сиділа над своїм рахунком, справилася дуже швидко і віддала синові.

Учень: (читає)

Рахунок матері синові Іванчику:

13 років для тебе варила їсти 0 грн 0 коп.

13 років для тебе прала 0 грн 0 коп.

50 штанів і курток, сорочок зашила 0 грн 0 коп.

100 ночей просиділа біля тебе, поки ти хворів 0 грн 0 коп.

Усе разом 0 грн 0 коп.

Автор: Хлопець уважно прочитав мамин рахунок і був здивований:

Син: Але, мамо, чому ти скрізь написала 0 грн 0 коп.?

Мама: Тому що мати для своєї дитини все робить просто так. Але, якщо ти хочеш, я можу тобі дати ті 29 грн, які ти заслужив.

Автор: Богданчик підхопився зі свого місця, підбіг до матері, обняв її, і сказав:

Син: Ні, ні, мамо… Я не хочу жодної копійки… Прости мені… Я все розумію.

Автор: Мама поцілувала сина. Вона ж його любила більше всіх на світі.

 

3-й Ведучий. Немає нічого світлішого й безкорисливішого, ніж любов матері, вона оспівана у сотня, а може, тисячах поетичних творів.

4-й ведучий. Немає любові сильнішої від материнської, немає ніжності ніжнішої від ласки і клопотів материнських, немає тривоги тривожнішої від безсонних ночей і не зімкнутих очей материнських.

Читець.

Дівчину вродливу юнак покохав:

Дорожче від неї  у світі не мав.

І клявся, божився, що любить Її

Над сонце, над місяць, над зорі ясні.

«Тебе я кохаю. За тебе умру.

Віддам за кохання і неньку стару».

Та мила його не боялась гріха,

Була, як гадюка, вродлива, лиха.

Всміхнулась лукаво і каже йому:

«Не вірю, козаче, коханню твому.

Як справді кохаєш, вірний єси,

Мені серце неньки живе принеси».

Юнак мов стерявся: не їв і не спав,

Три дні і три ночі він десь пропадав.

І стався опівночі лютий злочин.

Мов кат, витяв серце у матері син…

І знову до милої з серцем в руках,

Побіг, і скажений гонив його жах,

Ось-ось добігає, не чуючи ніг…

Та раптом спіткнувся і впав на поріг.

І серденько неньчине кров’ю стекло,

І ніжно від жалю воно прорекло,

Востаннє озвалось до сина в ту мить:

«Мій любий, ти впав… Чи тобі не болить?»

1-й Ведучий. А народна легенда продовжує цю історію. Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди матері, облив пекучими слізьми. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так, як рідна мати.

2-й Ведучий. І такою невичерпною була любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним та безтурботним, що ожило материнське серце, загоїлась рана. Підвелась мати й пригасла голову сина до своїх грудей. І пішли вони степами широкими, і стали двома могилами високими. Тож недаремно в народі кажуть, що найсвятіша любов материнська.

3-й Ведучий.

А хто матір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.

Чужі люди проганяють,

І немає злому

На всій Землі безконечній

Веселого дому.

4-й Ведучий. Невгамовний біль втрати найдорожчої у світі людини матері. Тільки тоді розумієш, що  вона для тебе означала, коли не стане її на світі.

(Інсценізація легенди про маму)

Автор. Жила собі на світі жінка, і мала вона четверо дітей. Жили з рибальства. Жінка сама ловила рибу та годувала дітей. Але якось застудилася та й злягла хвора. Лежить у постелі, а діточок нема чим годувати. Вже пересохло в неї в горлі. Мовила тихо:

Мати. Діточки, подайте мені води, бо не дам собі ради, аби підвестись. А пити так хочеться.

Діти. Нема води в хаті.

Мати. Візьміть відра, ідіть до річки та наберіть.

Старший хлопець. Нехай іде сестра, я не маю чобіт.

Мати (до дочки). Піди, доню, принеси мені водиці.

Дочка. У мене немає хустки, хай іде менший.

Мати. Івасику, піди принеси мені водиці.

Івасик. У мене немає в що вдягнутися.

Автор. Так ніхто й не приніс матері води. Пішли діти надвір, граються. А мати в хаті обростає пір'ям. Найменший хлопчик саме вбіг у хату, бачить — мати стала зозулею. Став кричати до братів і сестричок.

Хлопчик.  Наша мама стала зозулькою, хоче відлетіти від нас. Скоренько біжімо по воду для неї.

Автор. Схопили діти хто що: горнятко, відро. Всі побігли до річки. Набрали води та й кричать.

Діти. Мамо, мамочко, пий воду!

Автор. Та стала мати зозулею й відлітає від хати.

Мати. Пізно, діти. Пізно!

Автор. А малі за нею бігли, бігли, збиваючи нога до крові. І досі в лісах, на полях стелиться мох з червоними краплинами: то, кажуть, ті краплини крові, що стікали тоді з ніг дитячих. Так мати назавжди покинула рідних дітей і донині літає зозулею.

(Звучить українська народна пісня «Летіла зозуля».)

1-й Учень.

Ми мам своїх любим найдужче у світі!
Зі мною, звичайно, погодишся ти.
Та маму потрібно не тільки любити, —
Маму потрібно іще й берегти.

2-й Учень.

Ми мам своїх любим!.. А посуд не митий...
Та й в хаті згодилося б теж підмести...
А маму потрібно не тільки любити, —
Маму потрібно іще й берегти...

3-й Учень.

Щоб ласкою мами, як сонцем, зігріті,
Могли ми веселі й щасливі рости,
Нам маму потрібно не тільки любити, —
Маму потрібно іще й берегти!

(Пісня про маму)

1-й Ведучий. Рідні наші мами, ми у вічному боргу перед вами.

2-й Ведучий. Низько кланяємося вам за безмірне терпіння, ніжні руки і гарячі серця.

1-й Учень.

Мати, матуся, матусенька,
Мамка, матусечка, матінка,
Мама, мамуся, мамусенька,
Мамчик, мамунчик, мамусь.

2-й Учень.

Мамця, мамусик, мамусечка,
Мамуня, мамунька, мамонька,
Мамуля, мамунька, мамулечка,
Мамуська, мамуленька, мамочка...

3-й Учень.

Лагідна, рідненька, добра і проста,
Наша дорогенька, наша золота,
Натруджені руки, мудрії слова,
Вам ніколи, мамо, спокою нема.

4-й Учень.

Спасибі матусю, що життя дарували,
Спасибі матусю, що ви нас почали.
Спасибі рідненька за вічну турботу,
За щире бажання добра нам усім.

5-й Учень.

Тож дозвольте в день такий святковий
Побажати щастя, радості в житті,
Щоб не знали, мамо, горя Ви ніколи 
І до 100 років Ви для нас жили!

6-й Учень.

Спасибі вам, рідні мами

За те, що сьогодні з нами.

До вас наше щире слово:

Разом: Матусі, будьте здорові!

7-й Учень.

Бува ж і так, тож скажемо прямо,

Що через нас сумують мами.

То ж всі сьогодні просимо вас

Разом: Пробачте, любі мами нас!

Читець.

Є в мене найкраща на світі матуся.
За неї до тебе, Пречиста, молюся,
Молюся устами, молюся серденьком
До тебе, Небесна Ісусова Ненько.
Благаю у тебе дрібними словами
Опіки і ласки для любої мами.
Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб дні їй минали без смутку, без болю.
Рятуй від недуги матусеньку милу,
Даруй їй здоров'я, рукам подай силу,
Щоб вивела діток у світ та й у люди,
Щоб мною раділа—пишалась усюди.
За це я складаю в молитві долоні
До тебе, Царице, на сонячнім троні.

3-й Ведучий. Сьогодні на нашому святі присутні почесні гості. Це любі наші бабусі. Недарма кажуть у народі: діти це діти, а онуки це справжні діти.

4-й Ведучий. Тож любі, дорогі наші, милі бабусі, щиро вітаємо Вас із цим світлим материнським святом. Добра Вам, щастя, довгих років життя, терпіння та любові до своїх дітей та Онуків. І хай ця любов повернеться Вам сторицею.

Учні

Бабусю моя дорогенька,

Матуся моєї матусі,

Присядь біля мене близенько,

Я ніжно отак пригорнуся.

Накину тобі я на плечі

Хустину тепленьку, пухову.

Як гарно з тобою малечі!

Бабусю, завжди будь здорова!

Дай, бабусю, поцілую,

Сивину твого волосся.

Теплим диханням зігрію

Снігом вибілені коси.

На руки твої подивлюся,

Що ніжно голівку ласкали.

Ці руки старенькі бабусі

В колисці мене колихали.

Вони хоч старенькі, та вправні,

Все вміють ці руки робити:

Хустиночки вишити гарні,

Сніданки й обіди варити.

Над усе, над усе на світі

Я бабусеньку кохаю.

А в оце велике свято

Гараздом вітаю.

Без журби та у здоров’ї

Жити, дай Вам Боже.

А віддячити бабусі

Бог мені поможе.

(Пісня про бабусю)

1-й Ведучий. Любі матері, доброго здоров’я, земного щастя. Хай біда й горе ваші родини обминає, а Мати Божа вас охороняє. Спасибі вам за участь у нашому святі.

2-й Ведучий.

Дарунків, золота не маєм,
Щоб до ніг тобі зложити,
Однак тут спільно присягаєм,
Що доки тільки будем жити
Любов сердець своїх маленьких
Тобі дамо, кохана ненька.

Щоб діти всі цілого світу

Тобі співали «Многая літа»

(Звучить пісня «Многая літа». Діти вручають матерям квіти)

Учитель. Шановні мами й бабусі, я з великим бажанням приєднуюся сьогодні до щирих привітань ваших дітей і онуків. Прийміть вдячність за вашу відданість і ніжність, терпіння і працю.

1

 

docx
Додано
21 березня 2019
Переглядів
1235
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку