ДОБА КОЗАЦЬКА У РОМАНІ ПАНТЕЛЕЙМОНА КУЛІША «ЧОРНА РАДА» (До 203-річниці від дня народження Пантелеймона Олександровича Куліша)

Іванько Ганна Василівна

методист відділу освіти

 Жашківської міської ради,

учитель історії

 Жашківського ЗЗСО

І-ІІІ ступенів №5

Жашківської міської ради

ДОБА КОЗАЦЬКА У РОМАНІ

ПАНТЕЛЕЙМОНА КУЛІША «ЧОРНА РАДА»

(До 203-річниці від дня народження

Пантелеймона Олександровича Куліша)

Анотація. Почесне місце серед видатних українських письменників ХІХ століття належить Пантелеймону Олександровичу Кулішу. Вшановуючи 203-річницю  письменника, ми маємо можливість поринути у час козацької доби на сторінках історичного роману «Чорна рада».

Спасибі тобі, Богу, милий друже мій великий,

За твої подарунки і, особливо, за «Чорну раду»

Т. Г. Шевченко

Звертаючись до складного питання про те чи пов'язана українська література з історією, неможливо дати відповідь на нього однозначно, не  проаналізувавши на якомусь прикладі. Досліджуючи дану проблему, як приклад цього споконвічного зв'язку, об'єктом нашого дослідження було  обрано роман Пантелеймона Куліша «Чорна рада».

Великий набуток Куліша – прозаїка – це роман «Чорна рада», який  Іван Франко назвав «найліпшою історичною повістю в нашій літературі». Намір написати історичний роман у Куліша з'явився під впливом повістю М. Гоголя «Тарас Бульба». Але письменник хотів написати твір на правдивих фактах, зафіксованих літописцями. А прямим поштовхом до написання роману були український фольклор і опис ніжинської чорної ради 1663 р. в «Літописі Самовидця». Як історик і науковець, Пантелеймон Куліш прискіпливо вивчав документи минулих епох, підводив наукову базу під свій історичний роман, але при цьому керувався емоціями, сповідував селянську мораль, категорично засуджував руйнарство і кровопролиття [5,16].

Роман «Чорна рада» написано й українською і російською мовами, але український текст художньо довершений. Обидва  варіанти видані в 1857 р., тобто на чотирнадцятому році невтомної праці над романом.

Історичною основою «Чорної ради» є події, що відбувалися після Переяславської угоди 1654 р. Боротьба за гетьманування після смерті Богдана Хмельницького стала гострою, як ніколи до того, почалися чвари в боротьбі за владу. Автор ставиться до них з неприхильною антипатією: «Мізерна пиха розвивалася угода по Гетьманщині. Почали знатні козаки жити на лядський кшталт із великої розкоші. І вже байдуже і старосвітські співи… Запобігаючи царські ласки, кожен себе глядить, аби йому було добре. О, неситая жадоба старшинування! Гнешся ти перед усякою поганню в другу, аби тільки верховодити над іншими» [2,200]. Чим була виконана чорна рада?! Тим, що низи все частіше почали висловлювати незадоволення соціальною несправидливістю з боку  розбагатілої козацької старшини і це охопило всю Гетьманщину, що й призвело до чорної ради того пам'ятного року. У романі показано у яку грізну силу вилилося це почуття всенародного гніву та обурення. На допомогу навіть регулярне військо Сомка з гарматами – сліпа сила все змела  зі свого шляху. Інша річ, що гетьманом було обрано людину-самозванця, яка зуміла використати цю грізну силу з користю для себе особисто [3, 150].

Письменник акцентує увагу на суперечностях між простими козаками і старшиною, між міщанами і шляхтичами, між городовими козаками і запорожцями. Визначальним сюжетним «полігоном» для характеролгічного увиразнення героїв є дорога, у яку вирушає козак Шрам зі своїм сином Петром, прямуючи з Правобережної України в Лівобережну до Якима Сомка. Націй дорозі вони зустрічають різних за соціальним статусом  і політичними поглядами людей. Звертаючись до складної історичної доби, автор зобразив не окремі епізоди боротьби, а зробив цілісний показ  української дійсності тих часів. Зокрема, досить велику увагу Куліш приділив описам доби Руїни. Також з історичною достовірністю автор описує реальні постаті. Усі, окрім Сомка, - Брюховецький, Васюта, Гвинтовка, Вуяхевич – позначені прагненням до влади і користолюбством, зажерливістю і підступністю. Письменник ставиться до них із неприхованим осудом [1,145].

У творі наявні дві сюжетні лінії: перша пов'язана з Чорною радою і боротьбою за гетьманство; друга – інтимна – кохання Петра Шраменка та Лесі Череванівни, подолання ними перешкод задля того, щоб бути разом. Також Куліш приділив досить багато уваги й іншим персонажам, таким як: Сомко, Брюховецький, Шрам, Кирило Тур.

Твір «Чорна рада» був першим романом в українській літературі, став школою для наступних поколінь прозаїків у тому, як будувати захоплюючий сюжет, як створювати яскраві романтичні образи, як майстерно компонувати, як забезпечити живий колорит епохи. «Спасибі тобі, Богу, милий друже мій великий, за твої подарунки і особливо за «Чорну раду» - писав Кулішеві Тарас Шевченко,  - я  вже її двічі прочитав, прочитаю і третій раз і все-таки не скажу більше нічого, як спасибі». Роман «Чорна рада» засвідчив, що український народ має давню і гідну пошани історію, велику культуру. Щедро використовуючи фольклор, опоетизовуючи народний побут, Куліш тим самим звеличив самобутність духовного життя нашої нації. Своїм романом письменник ставив перед читачем глибоко гуманні та високоморальні ідеали, які й формували естетичні смаки українців [5,20].

А як письменник, П. Куліш узагальнив і відтворив у художніх образах дух епохи тих часів, де історія переплітається із щоденним  життям героїв, їх діями, життям, коханням і це надає романові особливої привабливості. На нашу думку, відповідно до знань з історії України, П. Куліш точно відобразив цей період, тобто історична лінія витримана автором правдиво. А щодо художніх образів, то тут є певні розбіжності, які, до речі, роблять їх привабливішими. Так, Яким Сомко, за історичними джерелами, був жонатий і не міг бути нареченим Лесі Череванівни, а полковник Васюта Золотаренко в 1663 році був молодою людиною, а не дідом [6, 123]. А вигадані образи Кирила Тур, Череваня, Шрама допомагають нам побачити побут козацтва,  соціальну психологію людей того часу. Особисто я, читаючи роман, однаково захоплювалася як історичними подіями, так і художньо створеними автором, не розділяючи  їх. Помітно, що Пантелеймон Куліш з особливою  симпатією ставиться до козацтва, особливо до козацької старшини, але, незважаючи на симпатії автора, роман «Чорна рада» правдиво відобразив історичні події того часу.

Про чорну раду, яка відбулася в Ніжині 1663 р., є згадки в підручниках з історії України. Правда, на цей епізод, як правило, особливої уваги не звертають. А даремно...

Однак один із батьків українського «національного відродження» ХІХ ст. Пантелеймон Куліш присвятив згаданій події роман, який так і називається — «Чорна рада». Для цього автора той епізод мав велике значення. Водночас чорна рада 1663 р. для Куліша стала символом українських проблем — не лише з далеких часів другої половини XVII ст., а й часів пізніших. На жаль, ця подія стала «архетипом» в українській історії, який «повторюється». Тому чорну раду 1663 р. варто розглядати не лише як факт, а в широкому історичному контексті [4].

Роман «Чорна рада» Пантелеймона Куліша став помітним кроком у розвитку української літератури  ХІХ століття. Створивши яскраві романтичні образи людей, відданих України, автор наповнив роман живим колоритом епохи. Справжні патріоти своєї Батьківщини, яких ми зустрічаємо в цьому творі, змушують  замислитися про моральну відповідальність кожного з нас за майбутню долю України.

Список використаної літератури:

1. Антонович В. Про козацькі часи на Україні. – К., 1991. – С.41-66.
2. Грушевський М. Історія України-Русі. –Т.VІІ. – К., 1995. – С. 196-206.
3. Дорошенко Д.І. Нарис історії України. – Львів, 1991. – 148-166.
4. Кралюк. П. Чорна рада 1663 р. та її наслідки.

http://incognita.day.kiev.ua/chorna-rada-1663-roku-ta-yiyi-naslidki.html

5. Куліш П. Чорна рада. – Київ, 2001. -150 с.
6. Яворницький Д. Історія запорозьких козаків. – Львів, 1991. – Т.2. – С. 6-117.

Історична довідка

Пантелеймон Олександрович Куліш народився 7 серпня (26 липня за старим стилем) 1819 року на хуторі поблизу містечка Вороніж (тепер Шосткинського району Сумської області) в сім’ї заможного козака-хлібороба (батьки походили з давніх козацько-старшинських родів).

Літературні твори. Рома – «Чорна рада» (1857), повісті «Хмельнищина» (1861) «Виговщина» (1861), гумористичні оповідання: «Циган» (1841), «Пан Мурло», оповідання на тему нещасливого кохання: «Гордовита пара» (1862), «Дівоче серце» (1862), історичні оповідання: «Мартин Гак» (1863), романтично-ідилічні оповідання: «Орися» (1861), «Бабуся с того світу»(1861), «Очаківська біда» (1861).

Помер 14 (2) лютого 1897 р. в Мотронівці (тепер у складі села Оленівка Борзнянського району Чернігівської області). Там його й поховано.

Джерело: http://md-eksperiment.org/etv_page.php?page_id=2864