20 вересня о 18:00Вебінар: Numicon (Нумікон): проста математика для всіх

Добірка матеріалів для формування почуття любові до матері

Про матеріал
Добірка матеріалів для формування почуття любові до матері включає зразки дидактичних ігор, логічні задачі та моральні ситуації, вірші про маму, оповідання,народні прислів’я про маму, колискові пісні, вислови видатних людей про маму, пам’ятку для батьків.
Перегляд файлу

Добірка матеріалів для формування почуття любові до матері:

  1. Зразки дидактичних ігор.
  2. Логічні задачі та моральні ситуації.
  3. Вірші про маму.
  4. Оповідання про маму.
  5. Народні прислів’я про маму.
  6. Колискові пісні.
  7. Вислови видатних людей про маму.
  8. Пам’ятка для батьків.

 


Зразки дидактичних ігор

ДИДАКТИЧНА ГРА „Кому що потрібно для роботи.”

Мета: закріплювати знання дітей про професії, атрибути праці людей певних професій. Розвивати пам’ять, увагу, мислення.

Матеріал: на кожну дитину дві картки із зображенням людей різних професій, карточки з атрибутами праці.

Правила:

  1.               Роздивитися картки із зображенням людей різних професій, атрибутами праці, назвати їх.
  2.               Визначити кому, що потрібно для роботи.
  3.               Викласти.

 

 

 

      

 

 

 

 

 

      

 

 

 

 

 

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


ДИДАКТИЧНА ГРА „Професії.”

Мета: закріплювати знання дітей про професії, відповідний одяг для людей різних професій.

Розвивати пам’ять, увагу, мислення.

Матеріал: розрізні карточки із зображення 6 людей різних професій.

Правила:

  1. Уважно роздивитися карточки.
  2. Скласти 6 людей різних професій.
  3. Коротко розповісти про кожну професію (що роблять, де працюють).

 

 


ДИДАКТИЧНА ГРА: „Як дівчинці дійти до своєї матусі”

Мета: розвивати координацію рухів, мислення, увагу.

Матеріал: картинка із зображенням лабіринту.

Правила:

  1.               Роздивитись малюнок.
  2.               Пройти  доріжку з допомогою „пальця” („очима„).

 

Похожее изображениеПохожее изображениеПохожее изображение
ДИДАКТИЧНА ГРА: „Чарівний мішечок.”

Мета: закріплювати знання дітей про атрибути праці людей різних професій, продовжувати вчити дітей описувати предмети, визначені на дотик.

Розвивати мислення, уяву, мовлення.

Матеріал: мішечок, пензлик, гребінець, молоточок, черпак, котушка ниток,  викрутка, лампочка, бинт.

Правила:

  1. Засунути руку у мішечок. Вибрати якийсь предмет.
  2. На дотик визначити що це за предмет.
  3. Описати його, не називаючи, іншим дітям.
  4.               Діти відгадують як називається описаний предмет, називають професію людини, яка використовує його.

 

 

 

 

ДАДАКТИЧНА ГРА „Покажи і відгадай.”

Мета: закріплювати знання дітей про обов’язки мами вдома, продовжувати вчити „малювати образ без слів,” показуючи іншим дітям певну дію.

Розвивати уяву, мислення, увагу.

Матеріал: сюжетні картинки із зображенням жінок, які виконують певні дії (наприклад: перуть, прибирають, прасують, готують, шиють, займаються з дитиною та інші).

Правила:

  1.               Вибрати будь-яку картинку, роздивитися її.
  2.               Показати дію, „малюючи” її рухами, мімікою, жестами.
  3.                Інші діти відгадують показану дію.


Логічні задачі та моральні ситуації

  •             Мама прийшла після роботи забирати тебе із дитячого садка. В мами в руках два пакети, а в них ласощі, фрукти.

Що ти зробиш?

Чи потрібно допомагати мамі?

Як ти допомагаєш мамі?

Як мама реагує на твою допомогу?

 

  •             У мами день народження. Як ти думаєш, що для мами буде краще, приємніше – подарувати їй багато подарунків та квітів чи обійняти її, сказати про свої почуття, допомогти накрити та прибрати святковий стіл. Чому? Як ти вітаєш свою маму з днем народження?

Що ти їй даруєш? Що кажеш?

 

  •             Послухай розповідь:

Наближалося свято 8-го березня. Усі діти готували мамам подарунки – виготовляли листівки з привітанням. Настав день свята. Відбувся святковий концерт, під час якого діти вітали мам віршами, танцями, піснями та подарували листівки. А Оленка не змогла подарувати мамі листівку, бо вона хворіла і не встигла виготовити подарунок. Вона підійшла до мами, обняла її і сказала мамі, що дуже любить її.

Закінчилося свято. Діти одяглися і веселою юрбою вибігли на вулицю. А за ними йшли їх мами, які несли важкі пакети з ласощами до святкового столу. Одна Оленка дочекалася свою маму, взяла пакет і разом з нею пішла додому.

Хто вчинив правильніше – Оленка чи інші діти? Чому?

Чи у всіх мам було однакове свято? Чому?

Як ви святкуєте свято 8-го березня?

Чи будеш ти вітати маму зі святом?

Який подарунок ти приготуєш мамі?

Що ти їй скажеш?

Чи будеш ти допомагати мамі готуватися до свята? Як?

Чи допомагаєш ти мамі взагалі?

Що ти робиш?

 

  •             Ти граєшся у цікаву гру. Мама готує вечерю. Аж ось мама попрохала тебе, щоб ти накрив стіл, але тобі дуже не хочеться переривати гру. Як ти вчиниш?

Чи треба допомагати мамі?

Чи завжди ти допомагаєш мамі? Як саме?

 

  •             Ти ввечері прийшов додому і бачиш, що мама починає захворювати – в неї кашель, нежить. А в мами ще не помитий посуд після вечері.

Що ти зробиш?

Чи запропонуєш мамі допомогу? Яку саме?

Чи будеш ти допомагати мамі лікуватися? Як? Чому?

  •           Мама при йшла стомлена з роботи забирати тебе із дитячого садка. Ти граєш з друзями в цікаву гру. Як ти вчиниш – підеш збиратися додому чи будеш продовжувати грати. Чому?

Чи завжди ти швидко збираєшся додому?

 

  •           Ти побачив таку ситуацію:

Мама з донькою стоять біля світлофору, щоб перейти дорогу. Аж ось загорається зелене світло пішоходам. Мама пропонує доньці руку, щоб перейти дорогу. Але дівчинка починає вириватися, говорити, що вона сама буде переходити і починає бігти через дорогу.

Як ти вважаєш чи правильно вчинила дівчинка? Чому?

А як треба правильно?

Як ти переходиш дорогу?

Чи завжди ти слухаєшся маму?

Коли ні? Чому?

 

  • До тебе прийшли друзі. Ви почали грати в цікаву гру – будувати гараж для машин (дім для ляльок). Мама прибирала в квартирі і попрохала тебе відірватися ненадовго, щоб допомогти їй полити квіти. Як ти вчиниш – відразу ж допоможеш мамі чи скажеш, що зробиш трохи пізніше чи зовсім відмовишся допомагати? Чому саме так?

Чи завжди ти допомагаєш мамі? Що ти робиш?

Чи треба допомагати мамі?

 

  •             Уяви ситуацію:

Мама з сином пішли до магазину купувати продукти. Аж ось хлопчик побачив велику іграшкову машину і почав вимагати у мами, щоб вона купила її йому. Але мама сказала, що зараз вона не має грошей на таку дорогу іграшку і пообіцяла купити трохи згодом. Хлопчик образився на маму і сказав, що вона його не любить раз не хоче купувати іграшку.

Як ти думаєш чи правий хлопчик? Чому?

Чи завжди мама купує тобі те, що ти хочеш?

Як ти поводиш себе, коли тобі не відразу купують те, що ти хочеш?

Чи можна сказати, що тебе не люблять, якщо не купили бажану іграшку?

 

  •             Діти сидять в кімнаті. Заходить дорослий. Що діти мають зробити?

Чи траплялися з тобою такі ситуації?

Де? Коли? Що ти робив?

 

  •             Мама прийшла з роботи стомлена, в неї дуже розболілася голова. А дома так багато справ щовечора…

Що ти робитимеш?

Чи допомагаєш ти мамі? Як?

 

  •             Мама поралася на кухні, а Петрик грався в кімнаті з м’ячем. Він кинув м’яча і випадково попав у мамину вазу. Ваза розбилася. Хлопчик розгубився. Він швидко зібрав осколки і мамі нічого не сказав.

А як би вчинив ти?

Що б ти сказав?

 

  •             Послухай розповідь:

Іде дівчинка до дитячого садка. Бантики чистенькі, платтячко випрасуване, черевички блищать. Поряд з нею – мама, несе її пакет з іграшками.

А позаду двоє хлопців ідуть, розмовляють.

Один каже:

  •                   Дивись, яка охайна дівчинка. Аж глянути любо. Чистьоха.

А другий йому відповідає:

  •                   І зовсім не чистьоха.
  •                   Це чому? – здивувався перший. – вона ж он яка чистенька, гарненька.
  •                   А тому, що за неї мама все робить. Навіть речі її носить, ящодня бачу. Ліниві охайними не бувають.

Так чи не так?

Чи доглядаєш свої речі? Як?

А що ти вдома робиш?

Як допомагаєш мамі?

 

  •             Послухай оповідання: Маленькі помічниці.

(Олег Буцень)

Оля і Ліда гуляли в дворі. Побачила Оля, як Петрик допомагає своїй мамі розвішувати білизну на мотузці, і сказала подрузі:

- І я сьогодні мамі допомагала.

- І я теж, — відповіла Ліда. — Що ж ти робила?

- Тарілки витирала, і ложки, і виделки.

- А я черевики почистила.

- Мамині? — спитала Оля.

- Ні, свої.

- Хіба це допомога мамі? — засміялась Оля. — Ти ж їх собі почистила.

- Ну то й що. Зате у мами сьогодні буде менше роботи, — сказала Ліда.

Так чи не так?

Чи доглядаєш свої речі? Як?

А що ти вдома робиш?

Як допомагаєш мамі?

 



Вірші про маму

Мати.

Я прокидаюся рано –

Й зразу, хоч не встаю,

Тільки спросоня погляну –

Бачу матусю свою.

 

Мати досвітня пташинка,

Лиш засіріє – уже

Ходить по хаті навшпиньки,

Наче мій сон стереже.

 

Мати – то сонечко рідне,

Сонечко, хоч і земне, -

Слово її заповітне

Гріє і живить мене.

            Іван Гнатюк.

 

Мама.

Ще в колисці немовля

Слово „мама” вимовля.

Найдорожче в світі слово

Так звучить у рідній мові:

Мати,

Матінка,

Матуся,

Мама,

Мамочка,

Мамуся!

Називаю тебе я,

Рідна ненечко моя!

            В. Гринько.

 

Мама.

Нас мама любить дуже

І робить все для нас.

І ти про маму, друже,

Піклуйся повсякчас.

Багато праці в мами,

Багато є турбот,

З пошаною про маму

Говорить весь народ.

 

 

 

 

 

Три матусі.

Є у кожної дитини

Матінка єдина

Та ,що любить нас і дбає,

Розуму навчає.

 

Є у кожної дитини,

Навіть сиротини,

Наша Мати солов’їна

Рідна Україна.

 

І у кожному серденьку

Є і буде жити

Божа Мати – наша Ненька

Мати всього світу.

            Народна творчість.

 

Змалювати маму.

Для всього, що зелене

Є олівець у мене,

Для неба, річки, ставу

Я синього дістану,

Для жовтого гусяти

Оцей ось можна взяти.

Але ж який дістати,

Щоб маму змалювати?

Складу я краще вірша

Про маму найдобрішу

І намалюю квіти

Найкращій мамі в світі!

            Микола Сулима.

 

Пісня мами.

Коли сонечко ласкаве

Ляже спочивати,

Буде нам матуся рідна

Пісеньку співати.

Всі слова найкращі, теплі

В колисаночку збере,

Пісню лагідну та ніжну

Тихо-тихо поведе.


Мамині руки.

Підняли мене з колиски

Ніжні руки мами.

Берегли від горя-лиха.

Днями і ночами.

 

Вчили на землі стояти

І ходити вчили,

А коли бувало важко –

Додавали сили.

 

Працьовиті та невтомні,

Ласкою зігріті

Руки мамині для мене

Найсвятіші в світі.

            Степан Жупанін.

 

Сонце і мамине серце.

Мамине серце

І сонце світило

Мають проміння,

Великої сили.

 

Сонце голубить

Місто і річку,

Мама голубить

Мене і сестричку.

 

Сонце лиш гріє

В літню годину,

Мамине серце

Гріє щоднини.

            Віра Багірова.

 

Дарунок з ярмарку.

Я донечка матусина, –

Мама мене любить

Мама мені на ярмарку

Черевички купить.

            Марійка Підгірянка.

 

 

 

 

 

Сама в хаті.

Кошенятко чеше вуса

Лапками двома,

В магазин пішла матуся,

В хаті я сама.

 

Вмиюсь чисто, вмиюсь біло,

І тоді візьмусь за діло,

Підмету гарненько в хаті,

Молока дам кошеняті.

 

Своє ліжко застелю,

Квіти в горщику поллю,

Заплету я кіски русі

І чекатиму матусі.

            Андрій М’ястківський.

 

Мати.

Хто тебе так щиро любить,

І вбирає, і голубить,

І кладе у постіль спати?

Мати.

 

Хто стеріг тебе від злого,

Відмовляв собі усього,

Щоб тобі віддати?

Мати.

 

Хто тебе узяв за руку

І до школи на науку

Вів, щоб розуму навчати?

Мати.

            Марійка Підгорянка.

 

Мама.

Нас голубить рідна ненька.

З хмари сонце вирина,

В небі сонечко одненьке

І матуся в нас одна.

            Грігоре Вієру.


Мама і я.

Вранці я ще в ліжку мрію,

Поринаю в ніжних снах.

А вже Мама кухню гріє:

Мама рано на ногах...

 

І працює, щоб тоді як

Повстають усі малі,

Наче з волі чародійок

Все було вже на столі.

 

Щоб усім було, що з’їсти

Й одягти всіх пізніх сплюх.

Та не просто в щось, а чисте,

В попрасоване й як пух...

 

Не дає опочить ніколи

Мамі вся та метушня,

Поки рушать всі до школи

На якогось там півдня...

 

Ось побачите, що скоро, –

Хай я трохи підросту, –

Я той хатній клопіт – в корінь

Геть! – і нове заведу!

 

Бо слухняною ростиму,

Так в молитві приречу:

Хатній лад сама вестиму

Маму й в кухню не пущу!

            Олекса Кобець.

 

Подарунок мамі.

Вишиваний подарую

Мамі рушничок.

Нитку в голку засилю я,

Прокладу рядок.

 

Вишию барвисті мальви

Тут на полотні,

Для матусі заспіваю

Лагідні пісні.

 

 

 

 

Матусине щастя.

Є турбота в сонця –

Людям помагати,

Яблука і вишні

Соком наливати.

 

А моя турбота –

Мамі помагати,

Братика малого

В колисці гойдати.

 

І на щастя ненці

Швидше виростати,

Щоб завжди пишалась

Батьківщина-мати.

            Микола Сингаївський.

 

Наша мати.

Мати наша, мати,

Як голубка сива,

Крильцями любові

Усіх нас накрила.

Мати наша, мати,

Як сонечко ясне,

Цілий день нам світить

І в нічку не гасне.

Мати наша, мати,

Як сонечко з неба,

В день і в нічку знає,

Чого дітям треба.

            Марійка Підгірянка.

 

Мамине свято.

Кожній мамі подарунки

Готували малюки:

Малювали їм малюнки,

Вишивали килимки.

 

Ще й прикрашений квітками

Написали ми плакат:

„Хай живуть хороші мами

Всіх дівчаток і хлоп’ят!”
Садок вишневий коло хати...

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

 

Сім’я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче поучати

Та соловейко не дає.

 

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло них.

Затихло все, тільки дівчата

Та соловейко не затих.

            Тарас Шевченко.

 

Мама.

Можна у світі чимало зробити:

Перетворити зиму на літо;

Можна пізнати все таємниче

Та підкорити далеч космічну;

Можна характер свій подолати;

Штурмом вершини науки узяти;

Можна пройти крізь пустелі та хащі!..

Тільки без мами не можна нізащо.

Все найдорожче, що є тільки з нами, -

Все починається з мами!..

 

Свято наших мам.

Вже кінчаються морози,

І повсюди тане сніг.

Продаються скрізь мімози

На бульварах весняних.

Я мімозу мамі дам –

Це ж бо свято наших мам.

            Н. Найдьонова.

 

Пробудження.

Снилося мені ясне сонце,

Що в хаті світило, –

А то лиш так моя мама

Дивилася мило.

Приснивсь мені легкий вітрик,

Що пестив колосся, –

А то мені моя мама

Гладила волосся.

 

Снилася мені ягідочка,

Як мед солоденька, –

А то мене цілувала

Мама дорогенька.

Снилось мені,

Що на крилах я вгору несуся, –

А то мене з постелі

Підняла матуся.

            Марійка Підгірянка.

 

Де літо живе.

У павука хатинка –

Тоненька павутинка.

У коника веселого –

Між травами оселя.

У ластівки швидкої –

Під нашим надвіконням.

А тепле й ніжне літо,

Волошками повите,

Посріблене дощами,

Живе в очах у мами!

 

Горщик.

В мами є великий горщик

Мама в ньому варить борщик,

І такий смачний той борщик,

Що ми ладні з’їсти горщик.

            Євген Гуцало.

 

 

 



Оповідання про маму

Сьома дочка.

Було у матері сім дочок. Ось поїхала одного разу мати в гості до сина, а син жив далеко-далеко. Повернулась додому аж через місяць.

Коли мати ввійшла до хати, дочки одна за одною почали говорити, як вони скучили за матір’ю.

  •             Я скучила за тобою, немов маківка за сонячним променем, - сказала перша дочка.
  •             Я ждала тебе, як суха земля жде краплину води, - промовила друга дочка.
  •             Я плакала за тобою, як маленьке пташеня плаче за пташкою, - сказала третя.
  •             Мені тяжко було без тебе, як бджолі без квітки, - щебетала четверта.
  •             Ти снилась мені, як троянді сниться краплина води, мовила п’ята.
  •             Я виглядала тебе, як вишневий садок виглядає соловейка, - сказала шоста.

А сьома дочка нічого не сказала. Вона зняла з матусі взуття й принесла їй води в мисці – помити ноги.

В. О. Сухомлинський.

 

 

 

 

 

Іменини.

У Ніни велика сім’я: мати, батько, два брати, дві сестри й бабуся. Ніна найменша: їй восьмий рік. Бабуся – найстарша: їй вісімдесят два роки. Коли сім’я обідає, у бабусі дрижать руки. Несе ложку бабуся – ложка дрижить. Крапельки падають на стіл.

Скоро день народження Ніни. Мама сказала, що на її іменини в них буде обід. На обід хай Ніна запросить подруг.

Ось і гості прийшли. Мама накриває стіл білою скатертиною.

Ніна подумала: це ж і бабуся за стіл сяде. А в неї руки дрижать...подруги сміятимуться. Розкажуть потім у школі: у Ніниної бабусі руки дрижать.

Ніна тихенько сказала мамі:

  •             Мамо, хай бабуся сьогодні за стіл не сідає.
  •             Чому?
  •             В неї руки дрижать. Капає на стіл...

Мама зблідла. Не сказавши ні слова, вона зняла зі столу білу скатерть і сховала її в шафу. Мама довго сиділа мовчки, потім сказала:

  •             У нас сьогодні бабуся хвора. Тому іменинного обіду не буде. Поздоровляю, Ніно тебе з днем народження. Моє тобі побажання: будь справжньою людиною.

В. О. Сухомлинський.


Сиві волосинки.

Два тижні маленька Олеся тяжко хворіла, їй було так тяжко, що кожної хвилини дівчинка могла померти.

Від її постелі ні на мить не відходила мама.

Коли небезпека минула і Олесі стало легше, мама лягла поруч з донькою й заснула.

Прокинулась мама, Олеся й запитує її:

- Мамо, чому це в косах твоїх багато срібних волосинок?

- Горе посріблило, — відповіла мама.

- Матусю, — сказала Олеся, — яку ж тобі радість принести, щоб не стало цих срібних волосинок?

Василь Сухомлинськи

 

 

 

 

Яблуко в осінньому саду.

Пізньої осені маленькі близнятка Оля й Ніна гуляли в яблуневому саду. Був тихий сонячний день. Майже все листя опало і шурхотіло під ногами. Тільки де-не-де на деревах залишилося пожовкле листячко.

Дівчатка підійшли до великої яблуні. Поруч з жовтим листком вони побачили на гілці велике рожеве яблуко.

Оля й Ніна аж скрикнули від радості.

  •             Як воно тут збереглося? – з подивом запитала Оля.
  •             Зараз ми його зірвемо, - сказала Ніна і зірвала яблуко.

Кожній хотілося потримати його в руках.

Олі хотілося, щоб яблуко дісталося їй, але вона соромилась висловити це бажання, а тому сказала сестрі:

  •             Хай тобі буде яблуко, Ніно...

Ніні хотілося, щоб яблуко дісталося їй, але вона соромилась зізнатися в цьому. Ніна сказала:

  •             Хай тобі буде яблуко, Олю...

яблуко переходило із рук в руки, дівчатка не могли дійти згоди. Та ось їм обом сяйнула одна і та ж думка: вони прибігли до мами радісні, схвильовані.

Віддали їй яблуко.

В маминих очах засяяла радість.

Мама розрізала яблуко й дала дівчаткам по половинці.

В. О. Сухомлинський.

 

 


Десять робітників

Зайшов я якось до однієї жінки в хату – Одаркою звали жінку. Дивлюсь, у неї в хаті так чисто, гарно так: діти умиті, чисто одягнені, обід зварений.

- Як ви встигаєте все зробити? – питаю я в Одарки.

А вона й каже:

- Як же мені не встигнути! У мене служать аж десять добрих  робітників. Вони мене слухають: що не скажу зроблять, один одному помагають!..

- Які ж то у вас робітники?

- А ось вони! –  засміялася Одарка поклала на стіл своїх десять пальців.

М.Коцюбинський

 

 

 

 

Мати щаслива тільки тоді, коли діти сплять.

В однієї матері було троє дітей, восьмирічні близнята Юрко й Роман, семирічний Федько. Невгамовні сини. Часто материнське серце тремтіло від страху, як би із синами нещастя не трапилося. Завжди бачили сини в очах материнських тривогу, біль, докір, а нерідко й сльози. Одного разу Федько, катаючись на велосипеді, трохи під машину не потрапив. Схопила мати сина на руки, плаче, б'є, обіймає, цілує. В той самий день Юрко, купаючись у ставку, уламком скла розрізав ногу. Мати плакала й докоряла: не бережете ви себе. Вона ні слова не говорила про те, що вони її не жаліють. Серед ночі прокинувся Юрко, розплющив очі й бачить: сидить мама біля стола, дивиться на дитячі ліжка і ласкаво всміхається. Ніколи не бачив Юрко таких спокійних, щасливих материнських очей. Заплющив очі Юрко й довго не міг заснути, думаючи: чому мати так щасливо усміхається? Вранці він не втерпів і запитав:

- Мамо, чому Ви вночі так дивились ,на нас?

- Як же я дивилась? - усміхнулася мати, але усмішка її була вже не така, як уночі.

Одним оком вона усміхалась Юркові, а другим поглядала у вікно: куди пішли Роман і Федько?

- Ну, так щасливо Ви усміхались...

- Мати щаслива тільки тоді, коли діти сплять.

В. О. Сухомлинський.

 

 


Казку про Гуску.

Жаркого весняного дня вивела Гуска своїх маленьких жовтеньких гусенят на прогулянку. Вона вперше показувала їм світ. Цей світ був яскравим, зеленим, радісним; перед гусенятами розкинувся великий луг. Гуска стала вчити гусенят щипати ніжні стеблинки молодої трави. Стеблинки були солодкі, сонечко тепле й ласкаве, трава м'яка, світ затишний і добрий, він співав численними голосами бджіл, жучків, джмелів. Гусенята були щасливі. Вони забули про матір і стали розходитися в зеленому лузі. Коли життя щасливе, коли на душі спокій, про матір часто забувають. Тривожним голосом  Гуска стала скликати дітей, та не всі вони слухалися. Раптом насунули чорні хмари, на землю впали перші краплини дощу. Гусенята подумали: світ не такий затишний і добрий, як здавалося. І як тільки вони про це подумали, кожне з них згадало про матір. Для кожного з них мати стала потрібна, ой, як потрібна! Вони підняли маленькі голівки й побігли до неї. А тим часом з неба посипалися крупні, мов горобині яєчка, градини. Гусенята ледве встигли прибігти до матері, вона підняла крила й прикрила ними діток. Бо крила існують передусім для того, щоб прикривати дітей — це відомо кожній матері; а потім уже для того, щоб літати. Під крилами було тепло й безпечно; гусенята чули, як ніби десь здалеку доноситься гуркіт грому, завивання вітру й стукіт граду, їм навіть стало весело: за материнськими крилами коїться щось страшне, а вони в затишку й теплі, їм і на думку не спадало, що крило має два боки: один теплий і затишний, а другий — холодний і небезпечний. Потім усе затихло. Гусенятам хотілося швидше на зелений луг, а мати не піднімала крил. Маленькі діти Гуски вимогливо запищали: випускай нас, мамусю. Так, вони не просили, а вимагали, бо коли дитя відчуває міцну, сильну материнську руку, воно не просить, а вимагає. Мати тихо підняла крила. Гусенята вибігли на траву. Вони побачили: в матері поранені крила, вирвано багато пір'їн. Гуска важко дихала. Вона намагалася розправити крила й не могла цього зробити. Гусенята все це бачили, але світ знову став таким радісним і добрим, сонечко сяяло ласкаво й ясно, бджоли, джмелі й жуки співали так гарно, що гусенятам і на думку не спало запитати: матусю, що з тобою? І коли одне, найменше й найслабкіше гусенятко підійшло до матері й запитало: тобі боляче, мамо? — вона тихо відповіла, мов би соромлячись свого болю: все добре, сину. Жовті гусенята розсипалися по траві, і мати була щаслива.

В. О. Сухомлинський.

 


Маленькі помічниці.

Оля і Ліда гуляли в дворі. Побачила Оля, як Петрик допомагає своїй мамі розвішувати білизну на мотузці, і сказала подрузі:

- І я сьогодні мамі допомагала.

- І я теж, — відповіла Ліда. — Що ж ти робила?

- Тарілки витирала, і ложки, і виделки.

- А я черевики почистила.

- Мамині? — спитала Оля.

- Ні, свої.

- Хіба це допомога мамі? — засміялась Оля. — Ти ж їх собі почистила.

- Ну то й що. Зате у мами сьогодні буде менше роботи, — сказала Ліда.

Так чи не так?

Олег Буцень

 

 

 

 

Кому ж іти по дрова?

Край села живе вдова з трьома синами. Два сини вже дорослі юнаки — високі, ставні, славні, красиві. А третій — підліток — Юрко — маленький, тоненький, мов очеретина.

Було це взимку. Впав глибокий сніг, дме північний вітер, тріщить мороз. Мати говорить — немовби сама до себе, але так, щоб і сини чули:

- Холодно, діти. А дров немає... Кому ж по дрова йти?
Мовчать старші сини, нахилили голови, дивляться в землю й нігтями піч колупають.

- Я піду по дрова, мамо, — каже найменший син.

- А морозу ж ти не боїшся? — питає мати й на старших синів поглядає.

- Ні, не боюсь, — відповідає син і одягається.

- Ну, що ж, іди, Юрку, сказала мати, важко зітхнула й поцілувала сина.

Пішов Юрко. І враз стало в хаті так тихо, немов усе живе, що є в світі, прислухалося й думало: що ж воно буде? І вітер надворі затих. Два старших сини підвели голови, подивилися на матір і сказали:

- Ми теж підемо в ліс, мамо.

- Ідіть, сини, — прошепотіла мати й заплакала від радості.

 

В. О. Сухомлинський.

 

Подарунок.

Настала весна. Багато клопотів з'явилося у звірів та птахів. Всі вони чепурили свої оселі, лісові галявини. Дехто змінював вбрання: зайці скидали білі шубки, а натомість одягли сірі, вовки та ведмеді лише обновлювали старі кожухи, бо не звикли міняти кольору. Та найбільше метушилися малята, потай від усіх готуючи подарунки, адже незабаром мамине свято. В цей день на головній лісовій галявині мали зібратися найповажніші мешканці лісу й вирішити, кому ж присудити головний приз за найкращий подарунок.

Засмучений, сидів у своїй хатинці лише зайчик Сіра Шубка. Йому теж хотілося порадувати маму, проте він ніяк не міг придумати для неї подарунки. Ось зайчик вийшов надвір.

У лісі де не глянь — біжать струмки. На горбочку, якраз біля головної галявини, побачив Сіра Шубка блакитну квіточку на тонкій стеблині.

- Хто ти? — запитало зайченя.

- Пролісок, — відказала квіточка. — Дуже соромно не знати мене, адже розквітаю я щовесни,

- Це моя перша весна, — зніяковіло зайченя, — тому й не чув про тебе.

- Ага, он воно що! — розсміявся пролісок. — А чому ти такий засмучений?

- Як же мені не сумувати? Завтра мамине свято, а я подарунка ще не маю.

Пролісок співчутливо подивився на зайчика, трохи подумав та й каже:

- То, може, візьми мене та й подаруй своїй мамі...

- Як же я візьму?! — розгубилося зайченя. — Ти ж тоді не будеш рости.

- Звісно, не буду, — зітхнув пролісок, — але ж ти не маєш подарунка. Всі матимуть, а ти — ні.

- Дякую тобі, проліску, — раптово зраділо зайченя. — Тепер я знаю, що подарувати мамі!

І ось в день свята мам геть усі малята прийшли на головну лісову галявину. Кожне з них принесло дбайливо загорнений у торішнє листя подарунок. Тільки у Сірої Шубки в лапах не було нічого. Подарунки малят були й справді напрочуд гарні: різьблені скриньки й розфарбовані мисочки, горішки і ткані рушнички, вишивані серветки й намисто з шипшини.

Нарешті дійшла черга й до Сірої Шубки. Зайченя взяло маму за лапку й повело на горбочок: там синіла квітка.

- Я дарую тобі, матусю, ось цього проліска. Тільки зірвати його не міг, адже він тоді не ростиме.

- Дякую тобі, мій любий синочку, — розчулилася зайчиха. — Дякую за чудовий подарунок!

Коли ж усі подарунки були вручені мамам, до лісових мешканців звернувся ведмідь на ймення Буркотун:

- Ми тут порадилися й вирішили головний приз віддати зайчикові Сірій Шубці.

- Ура! — кричали звірята, бо сподобалися слова старого ведмедя.

- Тримай міцно! — Буркотун подав зніяковілому зайченяті лозяного кошика, вщерть наповненого рожевобокими яблуками, ще восени зірваними з лісової яблуньки. — Їж на здоров'я, та не забудь маму почастувати. — Буркотун весело примружив очі.

- Не забуду! — сказало зайченя й подало кошик з яблуками мамі.

Марія Пономаренко


Народні прислів’я про маму

Одна мати вірна порада.

Нема того краму, щоб купити маму.

Все купиш, лише тата й мами – ні

Матері ні купити, не заслужити.

Рідна мати високо замахує, а помалу б’є.

Материн гнів, як весняний сніг: рясно випаде, та скоро розтане.

Мати однією рукою б’є, а другою гладить.

Доти ягнятка скачуть, доки матір бачать.

Сліпе щеня і те до матері лізе.

Дитина плаче, а матері боляче.

У дитини заболить пальчик, а в матері – серце.

Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріж, то все болить.

Матері своїх дітей жаль, хоч найменшого, хоч найбільшого.

У кого є ненька, у того й голівонька гладенька.

Яка мама – така сама.

Мене мати цілий вік дурила.

Казала „битиму,” та й не била.

Які мамко й татко, таке й дитятко.

З кривого дерева крива й тінь.

Яке коріння, таке й насіння.

Яке зіллячко, таке й сім’ячко.

Яблучко від яблуні недалеко відкотиться.

Від лося – лосята, а від свині – поросята.

Яке волокно, таке й полотно.

Яке дерево, такі його квіти: які батьки, такі й діти.

Які самі, такі й сини.

Жінка для совіту, теща для привіту, матінка рідна лучче всього світу.


Колискові пісні


Ой спи, дитя, без сповиття.

Ой спи, дитя, без сповиття,

Поки мати з поля прийде

Да принесе три квіточки:

Одна буде дрімливая,

Друга буде сонливая,

А третя щасливая.

Ой щоб спало – щастя мало,

Да щоб росло – не боліло,

На серденько не скорбіло!

Ой рісточки у кісточки,

Здоров’ячко на сердечко,

Розум добрий у голівоньку,

Соньки-дрімки у віченьки!

 

Ой баю, мій баю.

Ой баю мій, баю,

Котка заспіваю.

А – а – а!

 

Щоб дитятко спало,

Горенька не знало.

А – а – а!

 

Щоб дитятко спало,

Щасливим зростало.

А – а – а!

 

Щоб дитятко спало,

Здоровим зростало.

А – а – а!

 

Ой баю мій, баю,

Котка заспіваю.

А – а – а!

 

Ой ти, коте, не гуди.

Ой ти, коте, не гуди,

Спить дитина, не збуди.

Дитяточко маленьке,

Воно спати раденьке,

Дитяточко малесеньке,

Воно спати радесеньке.

 

 

 

Ой ну, люлі, дитя, спать.

Ой ну, люлі, дитя, спать!

Пішла мати жито жать

Та й вижала три квітки:

Що первую сонливу,

А другу дрімливу,

А третю щасливу.

Ой щоб воно спало,

Щастя-долю мало

І добрую годину

На малую дитину.

Ой щоб воно спало

І спати хотіло,

Як квіт, червоніло.

 

Люлі, люлі, мій синочку.

Люлі, люлі, мій синочку,

Справлю тобі колисочку,

Та й повішу на дубочку.

Сонце зійде, обігріє,

Роса впаде та й скупає,

Листок впаде та накриє.

Будуть пташки прилітати,

Та й будуть співати,

Дитиночку маленьку

Будуть присипляти.

Колишся, колисонько,

Із дуба, із дуба,

Колишся в колисоньці

Дитиночка люба.

Колишся, колисонько,

З орішка, з орішка,

Колишся в колисоньці

Мамина потішко.

 

А-а, люлечки.

А-а, люлечки!

Шовковії бильця,

Срібні колокільця,

Мальована колисочка, -

Засни, мала дитиночка!

 

 

 

 

Ой, ходить сон коло вікон.

Ой, ходить сон коло вікон,

А дрімота коло плота.

Питається сон дрімоти:

- Де будемо ночувати?

- Де хатинка тепленькая,

Де дитинка маленькая,

Там ми будем ночувати,

Мале дитя присипляти.

Щоб виросло, не змарніло,

Щоб тяженько не хворіло,

Сили й розуму набралось,

Своїх батьків потішало.

 

Ой люлі, люлечки.

Ой люлі, люлечки.

Засніть, малі діточки,

Мої малі, малесенькі,

Дітки мої дрібнесенькі.

Ой ну, дітки дрібнесенькі,

Ви ж мені всі радесенькі.

 

Ой люлю ми люлю.

Ой люлю ми, люлю,

Вшию ти кошулю.

Кошулю тоненку,

На літо легеньку.

 

Кошулю тоненьку,

На літо легеньку.

Вшию я на свою

Рибку премиленьку.

 

 

 

Ай ну, люлі-люлі-люлі.

Ай ну, люлі-люлі-люлі,

Налетіли з поля гулі.

Та й посіли на воротях

У червоних та чоботях.

 

Стали думати-гадати,

Чим дитину годувати:

Чи кашкою, чи молочком,

Чи солоденьким медочком.

 

Солоденькими калачами,

Щоб спав, та й ночами.

 

Спало дитя, спати буде.

Спало дитя, спати буде,

Йому мати сторож буде,

А сестричка до помочі

Так як удень, так і вночі

Щоб зростало малятко,

Наше любе пташенятко.

 

Ой спи, дитя, в колисонці.

Ой спи, дитя, в колисонці,

Як горошок в билинонці.

Буде вітерець повівати

Та й горошком колихати.

 

Як горошок затуркоче,

А Галюня спатки схоче.

А горошок як загримить,

Галюнечку нашу приспить

 

 


 

 

 

 

 

 


Вислови видатних людей про маму

На початку  важливіше всього материнське виховання, тому що моральність повинна бути насаджена в дитині, як почуття.

Гегель.

Материнське  ясновидіння не дається нікому... Між матір'ю й дитиною протягнені якісь таємні невидимі нитки, завдяки яким кожне потрясіння в її душі болем відгукується в її серці й кожна удача відчувається як радісна подія власного життя... коли духовне материнство збігається з материнством фізичним, виходить чудесне й непояснене явище, що становить сутність материнського почуття.

О. Бальзак.

Материнські руки - втілення ніжності; дітям добре спиться на цих руках

В. Гюго.

...цікавий факт, що в більшості геніальних людей були чудові матері, що вони набагато більше взяли від своїх матерів, чим від батьків...

М. Бокль.

Кожне гарне виховання вимагає, щоб око матері щодня й щогодини безпомилково читало в очах, на вустах і на чолі дитини кожну зміну в її душевному стані.

М. Песталоци.

Немає нічого святішого й бескориснішого любові матері; всяка привязаність, всяка любов, всяка пристрасть або слабка або корислива в порівнянні з нею!.. Її найвище щастя бачити вас поруч з собою, і вона відсилає вас туди, де, на її думку, вам веселіше; для вашої користі, вашого щастя вона готова зважитися на повсякчасну розлуку з вами.

В. Г. Бєлінський.

Ми любимо сестру, і дружину, і батька,

Але в муках ми згадуємо мати!

М. О. Некрасов.

Я говорю, звичайно, лише про гарних матерів, говорячи, що для синів корисно мати матерів інтимними друзями.

Н. Г. Чернишевський.

Прославим жінку-Мати, чия любов не знає перешкод, чиїми грудьми вигодуваний увесь світ! Все прекрасне в людині - від променів сонця і від молока Матері, от що насичує нас любов'ю до життя!

М. Горький.

Ми будемо вічно прославляти

Ту жінку, чиє ім'я - Мати.

Муса Джаліль.

Батьки люблять своїх дітей тривожною й поблажливою любов'ю, що псує їх. Є інша любов, уважна і спокійна, яка робить їх чесними. І це справжня любов...

Д. Дідро.

 

 

 

 

Пам’ятка для батьків:

  • Не поспішайте задовольняти бажання дитини.
  • Не намагайтеся виконувати за сина чи дочку будь-яку справу.
  • Давайте дитині постійні доручення; стежте за їх виконанням.
  • Не виконуйте за дитину те, що їй доручено, без поважної причини (такою причиною може бути хвороба).
  • Навчіться вислуховувати свою дитину, бути терплячими: не поспішайте закінчувати за неї фрази, не перебивайте її, не підганяйте.
  • Не нав’язуйте дитині свою думку чи волю: краще аргументовано доведіть, що так, як ви пропонуєте, буде краще.
  • Привчайте дитину до аргументації своїх вчинків: пропонуйте їй щоразу замислюватись над тим, що вона хоче робити або що робить.
  • Спонукайте дитину пізнавати довкілля.
  • Створіть навколо маляти безпечні умови для його перебування та пізнання.
  • Пояснюйте дитині зрозумілою мовою, але без сюсюкання та зайвого спрощення, призначення та корисність різних речей, правила користування ними.
  • Привчайте дитину до самообслуговування: щоб не викликати протидії вашим домаганням, придумуйте ігрові форми, зацікавлюйте, заохочуйте гарними словами.
  • З найменшого віку привчайте дитину шанувати й любити своїх батьків, бабусь, дідусів, братиків, сестричок: не допускайте її самоствердження за рахунок інших.
  • Пам’ятайте: прикладом для дитини насамперед є її батьки.
  • Поважайте свою дитину, не принижуйте її гідність брутальними словами, глузуванням з її незграбності та невмілості, фізичними покараннями.
  • Любіть дітей не сліпою, а мудрою любов’ю, яка допоможе їм вирости гарними людьми, вдячними вам і здатними до самореалізації в різних життєвих умовах.

 

 

1

 

docx
Додано
31 липня
Переглядів
37
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку