Додаткові матеріали до написання наукової роботи

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

Фразеологізми в мовознавстві займають особливе місце серед інших одиниць мовної системи, адже є надзвичайно важливим і цікавим матеріалом для дослідження. Вони ввібрали в себе мудрість українського народу, його багатовіковий досвід, мораль, розум, кмітливість, спостережливість, гумор, дотепність тощо.

Стійкі звороти виникають у зв’язку з потребою виражальних засобів комунікації – вербального вираження почуттів, емоційних оцінок, засобів емоційного впливу, влучних характеристик людини, предметів, явищ тощо. Фразеологізм виникає також у зв’язку з потребою конкретизації факту чи явища, яке названо словами. «Однак, характеризуючи вже названий предмет, фразема виділяє у ньому окремі сторони, грані, властивості й через них повторно його називає» [4, с. 12]. Тобто фразеологізм одночасно й називає, і характеризує явище чи факт навколишньої дійсності, дає йому емоційну, морально-естетичну, динамічну та іншу оцінку.

Фразеологія – це розділ мовознавства, що вивчає сталі звороти мовлення; склад фразеологічних одиниць і висловів мови. Жоден мовний стиль не обходиться без фразеологізмів. Найбільше їх у художньому, публіцистичному, розмовному, де основна їх функція — вираження образності. В офіційно-діловому стилі такі мовні звороти (мовні кліше) покликані уніфікувати способи спілкування, зробити його чітким, у науковому — частіше фігурують як термінологічні сполуки, що виражають одне поняття.  Особлива яскравість фразеологізмів виявляється в живому мовленні [11].

До складу фразеологізмів входять ідіоми, порівняння, крилаті вислови, прислів’я, приказки, стійкі формули, звороти науково термінологічного характеру, афоризми, сталі вислови з виробничо-технічної сфери та ін. Фразеологізми характеризуються семантичною злитістю компонентів, цілісністю значення і автоматичним відтворенням у мовленні [10].

Усі фразеологізми мають декілька спільних ознак:

• відтворюваність у мовленні;

• постійний лексичний склад;

• у реченні всі компоненти фразеологізму виконують одну синтаксичну функцію;

• наявність синонімічних та антонімічних зв’язків з іншими фразеологізмами і словами.

• За компонентним складом і граматичними зв’язками розрізняють такі види фразеологізмів:

• фразеологізми-речення

• словосполучення

• фразеологізми-слова 

Для фразеологізмів, як і для звичайних слів, властиві такі явища, як багатозначність, синонімія й антонімія. У багатозначному фразеологізмі може поєднуватися пряме значення з переносним. Щоправда, багатозначність серед фразеологізмів трапляється рідко [11].

За походженням (етимологією) фразеологізми поділяються на:

• Сталі вислови з народної мови (побутового народного мовлення, анекдотів, жартів). Сюди належать прислів’я і приказки.

• Професіоналізми, що набули метафоричного вжитку.

• Переклади з інших мов або запозичення фразеологізмів без перекладу.

• Вислови з античної культури, біблійні та євангельські вислови.

• Вислови відомих людей (афоризми, цитати) [10].

Важлива роль фразеологізмів у мисленні людини, її пізнавальній діяльності, відтворенні картин світу, змалюванні образів. Водночас на тлі різноманітних мовних явищ фразеологізм виділяється не тільки широким застосуванням, а й різноманітністю структури, граматичних значень. За допомогою фразеологізмів у процесі мовної реалізації виявляється світогляд письменника, формується мовний образ автора.

Отже, наукова систематизація різнорідного фразеологічного матеріалу ─  одне з актуальних завдань лінгвістичної дисципліни. Учені, спираючись на ті чи інші ознаки фразеологічних одиниць, дотримуючись певних принципів (семантичного, функціонального, граматичного, генетичного тощо), запропонували ряд класифікаційних схем, що використовуються у теоретичній і методичній літературі.

1.2. Класифікація  фразеологічних одиниць

 У сучасному мовознавстві відомі кілька типів класифікацій фразеологізмів, які прийнятні й для української фразеології. За семантичною злитістю компонентів розрізняють: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення (класифікація В. В. Виноградова). В основу його фразеологічної теорії покладено ступінь видозміни значення слова у різних синтаксичних і стилістичних умовах фразотворення .

      В.В. Виноградов розрізняє три типи фразеологічних одиниць фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення [2, с.56].

       Фразеологічні зрощення ─  семантично неподільні фразеологічні одиниці, у яких цілісне значення невмотивоване, тобто не випливає із значень їх компонентів (пекти раків ─  червоніти, бити байдики ─  ледарювати). Із словами однакового звучання, що виступають у вільному вжитку.

Фразеологічні   єдності ─ теж   семантично   неподільні    фразеологічні одиниці, але цілісне значення їх умотивоване значенням компонентів (прикусити язика - замовкнути; не нюхати пороху ─  не бути в боях).  Мотивованість  фразеологічних єдностей опосередкована. Більшість із них є образними висловами, причому образний стрижень, на якому вони виникають, може відчуватися більш чи менш виразно (накрити мокрим рядном; виносити сміття з хати; вивести на чисту воду).    До цього розряду        В.В. Виноградов

залучає фразові штампи, кліше,      типові для різних        літературних стилів,

літературні цитати, крилаті вислови, народні прислів'я та приказки.

Фразеологічні сполучення ─ тип фраз, створюваних реалізацією зв'язаних значень слів. Фразеологічні сполучення не є безумовними семантичними єдностями. Вони аналітичні: «зачепити почуття», «зачепити гордість», «зачепити інтереси». Слова з фразеологічно зв'язним значенням можуть поєднуватися з одним словом чи з обмеженою кількістю слів (страх, жаль, зло, досада бере при неможливості: радість, задоволення, насолода бере). Слово із зв'язаним значенням може заступатися синонімом (нагла смерть ─ раптова смерть). Синтаксичний зв'язок компонентів фразеологічних сполучень, відповідаючи живим нормам мови, позбавлений гнучкості. [2, с. 56].

Класифікаційна схема В.В. Виноградова ─ важливий етап у становленні фразеологічної теорії. Але в процесі вивчення фразеологічного фонду багатьох мов стали очевидними її вразливі місця, зокрема нечіткість критерію вмотивованості значення, неможливість застосовувати його до всіх одиниць, залучених до категорії фразеологічних єдностей тощо.

Зберігши три основні класи фразеологічних одиниць за схемою В.В. Виноградова, М.М. Шанський виділив четвертий клас-фразеологічні вирази, до яких належать такі стійкі в своєму складі і вживані фразеологічні звороти, які не тільки є семантично подільними, але складаються цілком зі слів з вільним значенням (вовків боятися - в ліс не ходити; не все те золото, що блищить)[2, с. 112].

Характером зв'язків слів, що входять до їх складу, і загальним значенням фразеологічні вирази нічим не відрізняються від вільних словосполучень і речень. Специфікою їх є те, що вони не створюються мовцями, а відтворюються як готові структурні і значеннєві одиниці.

Таким чином, фразеологізми української мови – це багатство й окраса. Більшість їх має образне значення й використовується як прикраса або надає соціальної оцінки тексту. Вони є основою національного обличчя мови, містять у собі велику силу експресії та  емоційної    наснаги.  Зовнішньою ознакою, яка вирізняє ці лінгвістичні одиниці,  єцілооформленість     слова і нарізнооформленість фразеологізму.

  СПИСОК ВИКОРИСТАНИЙ ДЖЕРЕЛ

1. Бадер В.І. Cтилістика української мови: навч. посіб. Луганськ: Вид-во СНУ ім В. Даля, 2007. 222 с.

2. Білодід І.К. Сучасна українська літературна мова: Лексика і фразеологія. – К.: Наукова Думка, 1973. – 438 .с. 56.

4. Демська - Кульчицька О.М. Фразеологія. – К.: «Києво-Могилянська академія», 2008. – 74 с., с. 12].

5. Пономарів О. Д. Сучасна українська мова. – 2-е вид., перероблене. – К.: Либідь, 2001. – 399 с.

6. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. – 3-тє вид. – Т.: Навчальна книга – Богдан, 2000. – 248 с.

7. Словник фразеологізмів української мови/ Укладачі: В.М. Білоноженко, І.С Гнатюк, В. В. Дятчук, Н. М. Неровня, Т.О. Федоренко/ Київ, Наукова думка 2003

8. Удовиченко Г.М. Фразеологічний словник української мови: Том 1. – К: Вища школа, 1984. – 303 с.

9. Фразеологічний словник української мови: том 2 / Укладачі: Білоноженко В.М., Виник В.О., Гнатюк І.С., Горобець В.Й., Дятчук В.В., Забєліна В.П., Неровня Н.М., Пашковська Н.І., Петровська О.П., Романюк Н.П., Федоренко Т.О., Юрчук Л.А./ - К.: Наукова Думка, 1993. –451 с. Освіта, 2006. – 254 с.

ЕЛЕКТРОННІ РЕСУРСИ

10. Фразеологізми в українській мові URL: https://isdiplom.com/katalog-robit/movoznavstvo/frazeologizmi-v-ukrayinskiy-movi/ (дата звернення: 11.10.2022)

11. Фразеологія як розділ мовознавства. Фразеологізми, їх класифікація URL:  https://miyklas.com.ua/p/ukrainska-mova/10-klas/poniattia-normi-v-suchasnii-ukrayinskii-literaturnii-movi-326692/osnovni-grupi-frazeologizmiv-bagatoznachnist-sinonimiia-i-antonimiia-fra_-327174/re-498d934a-618c-42ed-8b9f-08b6c2db05d1 (дата звернення: 19.10.2022)