Стаття "Девіантна поведінка серед дітей та підлітків"

Девіантна поведінка серед дітей та підлітків

Проблема девіантності є однією з найактуальніших проблем нашого суспільства. Її характеризують ріст масштабів злочинності, поширення явищ алкоголізму та наркоманії, збільшення випадків вагітності неповнолітніх, значне зростання рівня дитячої бездоглядності, проституції та кількості самогубств серед неповнолітніх.

Погіршення соціальної ситуації призводить до збільшення кількості дітей, котрі живуть у винятково важких соціальних умовах. Близько 25% відхилень у поведінці дітей і молоді віком до 18 років обумовлені пограничними розладами, тобто такими, що знаходяться між нормою та нервово-психічними розладами.

Такі реакції підлітків як відмови, протести, бунти, групування – в основному наслідки емоційно залежних, дисгармонійних сімейних відносин. Якщо у підлітка несформована система етичних цінностей, то сфера його інтересів починає приймати переважно корисливу, споживацьку та насильницьку спрямованість. Для таких осіб характерний інфантилізм, примітивність в думках, переважання розважальних інтересів.

При вивченні причин асоціальності підлітка важливим є аналіз його психологічних (рівень агресії, характеристики вольової сфери) та соціально-педагогічних якостей (особливості комунікативного стилю, приналежність до неформальних груп асоціальної спрямованості).

Асоціальна поведінка може бути обумовлена рядом факторів, що перебувають у складній взаємодії і взаємовпливі – біологічні (генетичні, психофізіологічні, фізіологічні), психологічні (психопатології та акцентуації окремих рис характеру), соціально-економічні (соціальна нерівність, безробіття) та морально-етичні (руйнування цінностей, духовності, нейтральне ставлення суспільства до проявів девіантної поведінки).

Соціально-педагогічні порушення виникають через недоліки сімейного, шкільного та суспільного виховання. Вони призводять до відхилень в ранній соціалізації у період дитинства і поступово накопичуються через негативний досвід, ведуть до стійкої шкільної неуспішності дитини з розривом зв’язків зі школою (педагогічна занедбаність) та до несформованості у підлітка пізнавальних мотивів, інтересів і шкільних навичок. Такі діти є погано підготовленими до школи, негативно відносяться до навчання, виражають байдужість до шкільних оцінок, що свідчить про їх учбову дезадаптацію.

Важливим чинником відхилень у психосоціальному розвитку дитини є неблагополуччя родини.

У кожен період розвитку дитини формуються деякі психічні якості, риси особистості та характеру. У підлітків відбувається або відчуження від того соціального середовища де він живе, або прилучення до нього.

Суть девіантної поведінки полягає в тому, що людина не дотримується вимог соціальної норми, обирає відмінний від вимог норми варіант поведінки в певній ситуації, що призводить до порушення взаємодії особистості та суспільства, групи та суспільства, особистості та групи. В основі відхилень у поведінці лежить переважно конфлікт інтересів, цінностей, розбіжність потреб, деформація засобів їх задоволення, помилки виховання, життєві невдачі. Девіантна поведінка проявляється, коли індивід не усвідомлює суспільних норм, не бачить суперечностей між ними і своєю поведінкою, не знаходить можливостей задовольнити свої потреби відповідно до суспільних норм або свідомо не бажає їх наслідувати.

Егоцентрична позиція людини з демонстрацією зневажливого ставлення до існуючих норм і прав іншої людини призводить до «негативного лідерства», нав’язування слабшим одноліткам своєї думки та форм поведінки, часто з кримінальним підґрунтям.

Жорсткому поводженню діти піддаються в сім’ї, на вулиці, у школі, дитячих будинках та інших дитячих установах. Діти, які зазнали таких дій, позбавлені почуття безпеки, необхідного для їх нормального розвитку та призводить до соціальної дезадаптації.

Таким чином, девіантна поведінка постає як реакція на ненормальні для дитини чи групи підлітків умови (соціальні, мікросоціальні), в яких вони опинилися.

Девіантну поведінку поділяють на два основних типи – злочинність (вбивство, побої, зґвалтування) і кримінально некарана аморальна поведінка (дрібні правопорушення, хуліганство, бешкетування).

Окремо можна виділити такі види поведінки з порушеннями як адиктивна поведінка, яка характеризується залежністю через вживання певних речовин (алкоголь, паління, наркотики); залежністю від азартних і комп’ютерних ігор (гемблінг); релігійному фанатизмі деструктивної спрямованості.

Також варто виокремити суїцидальну поведінку (тобто самогубство або його спробу) та парасуїцидальну поведінку (прагнення завдати собі каліцтва або самоушкодження).

До дітей та підлітків різної девіантної поведінки має бути вжитий комплекс заходів з боку батьків, педагогів, соціальних працівників та держави:

1.               Соціальна профілактика – заходи, спрямовані на попередження, подолання або нейтралізацію чинників, що спричиняють девіантну поведінку дітей (психологічна і педагогічна допомога родині, вияв дітей з груп ризику, розвиток альтернативних форм навчання і виховання, організація змістовного дозвілля дітей та молоді, психолого-просвітницька робота, правова освіта дітей та підлітків).
2.               Соціальний контроль негативного впливу на дитину: виявлення фактів аморального і кримінального впливу на дитину в сім’ї і в неформальному оточенні, захист прав дитини, підняття питання про позбавлення батьків батьківських прав, опіку і патронаж дитини тощо.
3.               Соціальна підтримка та реабілітація дітей та підлітків з девіантною поведінкою.
4.               Психологічна корекція та реабілітація.
5.               Налагодження сприятливої атмосфери у формальній групі, до якої входить дитина з девіантною поведінкою, поступове включення такої дитини до життєдіяльності соціально-позитивної групи.
6.               Корекція сімейних відносин (сімейна психотерапія).

Загалом, сутність соціально-педагогічної діяльності з дітьми та підлітками, схильними до девіантної поведінки, полягає в організації підвищеного піклування, виховання у дітей почуття власної гідності, спираючись на позитивні якості характеру; попередження або подолання різних видів відхилень у поведінці; у встановленні контакту з особистістю. Дитині необхідно допомогти подолати кризовий період, змінити форми поведінки та ставлення до соціуму.

Список використаних джерел:

1.               Доктрович М. Соціально-психологічна допомога проблемним підліткам / Доктрович М., Рурик Г., Хозраткулова І. – редакція загально педагогічних газет (Бібліотека «Шкільного світу»). – Київ. – 2013. – 128 с.
2.               Дроздов О.Ю. Проблеми агресивної поведінки особистості: навчальний посібник / Дроздов О.Ю., Скок М.А. – Чернігів. – 2000. – 127 с.
3.               Ківенко Н.В. Девіантна поведінка: сучасна парадигма / Ківенко Н.В, Лановенко І.І., Мельник П.В. – Монографія. – Ірпінь. – 2002. – 240 с.
4.               Клейберг Ю.А. Психологія девіантної поведінки: навчальний посібник для ВНЗ / Клейберг Ю.А. – Москва. – 2001. – 160 с.
5.               Харченко С.Я.  Робота соціального педагога з дітьми девіантної поведінки / Харченко С.Я., Краснова Н.П. – (Серія «Соціальному педагогу». – Харків: (Вид. група «Основа»), 2012. –  143 с.