Перші лицарі старої Європи. Хто такі сармати і як вони воювали
Сармати – перші лицарі старої Європи, родичами яких прагнули стати середньовічні та новочасні аристократи. Чому їхня поява на історичній арені стала чимось нечуваним, революційним? Що нового вони принесли у мистецтво війни? Якою була їхня зброя та обладунки? Що відомо про жінок-сарматок, наскільки вони були войовничими?
Історія сарматського світу посідає важливе місце в давній історії нашої держави. Навіть період з III ст. до н.е. по IV ст. н.е. в історії України має назву «сарматська доба». Першими сарматськими племенами на території сучасної України були роксолани та язиги, що зайняли степи Північного Причорномор'я. вони створили могутню, хоч і не надто міцну федерацію, Проте, повторити державний досвід скіфів західним сарматам не вдалося - Сармати — кочовий народ який прийшов на територію сучасної України з Центральної Азії. Як і скіфи, з якими вони були тісно пов'язані, сармати були дуже вправними воїнами та швидко поширили свій вплив на значних територіях.
Перша згадка про сарматів належить Геродоту і датується близько п'ятого століття до н.е. Він стверджував, що народ сарматів походить від шлюбу скіфів та амазонок. З історії сарматів побутує така легенда, описана Геродотом – одного разу греки везли на трьох кораблях полонених амазонок, але вони перебили своїх загарбників. У морі ропочався шторм, і корабель викинуло на берег. Амазонкам вдалося врятуватися, вони знайшли собі коней і почали грабувати скіфські землі. Скіфи не могли зрозуміти, звідки з’явилися прибульці, і вступили з ними в бій. Коли вони побачили, що борються з жінками, то почали переговори і згодом запропонували їм вийти заміж. Дівчата погодилися, але заявили, що їм складно буде жити у скіфському суспільстві, тому що вони не вміють робити жіночу роботу і займатися господарством. Вони запропонували своїм чоловікам піти на нові землі за річку Танаїс (Дон). Так з’явились сармати. Цю легенду він почув з перших уст, оскільки скіфи часто торгували на території Греції.
Найбільший скарб сарматів - їхні жінки. Саме слово "сармат" у перекладі означає "підвладний жінці" У скіфів та сарматів є багато спільних рис. По-перше в них схожий спосіб життя — вони були кочівниками, а також вони походять з одного історичного регіону — Центральної Азії, але є і ряд суттєвих відмінностей. Зокрема, вірування скіфів грунтувалось на поклонінню матері природі — Табіті, а сармати натомість поклонялись богу війни та вогню, якому навіть приносили в жертву коней.
На ранніх етапах формування сарматського суспільства панував матріархат і жінки завжди займали високий статус та користувалися широкими правами. Вони володіли зброєю на рівні з чоловіками і також брали участь у військових походах, можливо саме тому з'явились легенди та розповіді про непереможних амазонок.
Грецькі історики писали, що сарматські жінки носили чоловічий одяг, їздили верхи, полювали, стріляли з лука та майстерно володіли зброєю. Дівчина не могла вийти заміж до тих пір, поки не вб'є ворога. Не дивлячись на свою войовничість, сарматки все-таки залишалися справжніми жінками: вони любили красивий одяг та прикраси.
Сармати були не тільки грізними воїнами, а й майстерними ремісниками. Ковалі робили першокласну металеву зброю, а ювеліри славилися унікальними прикрасами зі срібла, золота, дорогоцінного каміння. Сармати також були вмілими гончарями та шкіряниками. Жінки займалися вишиванням та ткацтвом. Виготовляли різні повстяні вироби. Головними торговими партнерами сарматів були греки, колонії яких перебували у Північному Причорномор’ї. Кочівники продавали рабів, худобу, шкури. Купували гарні тканини, прикраси, зброю, вино та інші заморські товари.
Археологи під час розкопок часто знаходили одяг з дорогої тканини золотими гудзиками, різноманітні дорогоцінні пекторалі, браслети, брошки та діадеми.
Жіночий одяг був красивішим. Сарматки носили шаровари та довгі сукні. Їхні рукави, брами, поділ обшивались дрібними намистами. Одяг знатних жінок прикрашався золотою вишивкою. Сарматські чоловіки та жінки любили срібні та золоті прикраси. Вони носили гарні обручі, намиста, браслети. Сармати використовували дорогоцінне та напівдорогоцінне каміння. Сармати були кочівниками і не будували будинків. Вони жили в наметах та кібітках. Намети легко збиралися і розбиралися. Дерев’яний каркас покривався шкурами або щільною повстю.
Як вважають лінгвісти, від сарматів в українській мові збереглося багато слів. Наприклад: дбати, тримати, катувати, Дунай, Дніпро, Дністер, Дон та інші.
Оскільки скіфська культура з часом почала занепадати її поступово витіснили більш войовничі сармати і вже в 1-2 ст. до н.е. скіфські племена ввійшли до складу союзів сарматів і саму Скіфію почали називати Сарматією.
Хоч до 4-го ст. н.е. сармати домінували в районі Чорного моря, в кінцевому результаті вони зазнали суттєвої поразки від готів — східногерманських племен, а потім були остаточно розбиті кочовими племенами гунів. З давніх часів сармати були оповиті сяйвом таємничості. Їх важкоозброєні вершники стали прообразом середньовічного лицарства. Польська шляхта вела своє походження від сарматів. Існує навіть версія, що частина сарматів, найнятих на римську службу, була спрямована в Британію і поклала початок легенді про короля Артура і його лицарів круглого столу.
ЦІКАВО :
Автор роботи: Паньків В.П.