Презентація "Традиційні українські прикраси - елемент національного одягу" .

Традиційні українські прикраси - елемент національного одягу. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.

Мета: Дидактична мета:охарактеризувати загальний розвиток культури на початку ХХ століття; визначити особливості українських народних прикрас, дослідити, проаналізувати оберегові функції прикрас; розвивати критичне мислення, стимулювати творчість студентів; Виховна мета: виховувати почуття поваги до української народної культури, звичаїв та традицій. План. Загальна характеристика розвитку культури українських земель на початку ХХ ст. Походження українських нашийних та нагрудних прикрас,їх основні групи:(перегляд відеофільму)https://www.youtube.com/watch?v=HCl5w. Nz1e. JMТрадиційні українські нашийні прикраси. Намиста -прикраси з природних матеріалів;прикраси з перших штучних матеріалів;прикраси з металу;скляні прикраси; прикраси з бісеру.(перегляд відеофільму)https://www.youtube.com/watch?v=Y-wpyhqj. Tg. U&t=6s 100 літ моди…Звичаї та традиції носіння намиста. Майстер клас створення сучасного намиста(перегляд відеофільму) https://www.youtube.com/watch?v=Enp2b. X7 IBCYУкраїнські намиста і вінки від Ольги Троян. 

Українські прикраси, що сформувалися у сиву давнину, упродовж багатьох років змінювались за своєю формою, матеріалом, кольором, значенням…

КОРАЛІНамисто вироблене з коралу (коралових поліпів), яке могло мати до 25 разків (рядів). Скільки ж варіантів назв цієї багатовікової прикраси можна почути по всій Україні! «Сніп" — Гуцульщина «Гуралі" й «Жаралі" — Львівщина «Горалі" — Бойківщина «Каралі" — Таврія та Бессарабія. Корали везли з Червоного моря та Середземного. Тому це було коштовне намисто, яке могли купити лише заможні панянки. Найціннішими були червоні, але існували різні варіанти кольорів, розмірів, якості й навіть обробки. Нанизували коралові намистини на шовковий мотузок, традиційно більші по середині, і менші по краях. Цікаво й те, як за обробкою визначали «багаті» й «бідні» коралі. Овали чи циліндри - багаті. Трубочки - дешеві, такі ще називали "колюче намисто". Окрім того, існував свій розпорядок коли і які коралі надягали. В піст та жалобу не носили червоні, лише молочні або ж прозорі. Старші жінки носили декілька чи то й одну різку темного кольору, або ж взагалі більше не одягали коралі.

Намисто насиляне з червоних коралів циліндрчної форми. На трьох низках найбільші коралики оздоблені гравірованим металевим обручем. Публікація : Альбом “Скарби” НМНМГП ім. Й. Кобринського // “Манускрипт - Львів”, 2015, ст.333 №431 Розмір: п'ятнадцять в’язок.

Зліва направо: Марія Тимінська та Параска Кузенко (в заміжжі Михайлюк), м. Печеніжин Коломийського п-ту Станіславівського в-ва, 1910-1920-і рр. Особистий архів Василя Гаврищука.

Коралове намисто було мрією кожної дівчини. Вже з другої половини 19 століття почали з’являтися прикраси які імітували корали. Наприклад сургучеве, рогове, смальтове намисто, яке називали «камінним». Зокрема, рогове або «коров’яче» намисто, що здалеку не відрізнялося від правдивих коралів. Їх робили з білих коров'ячих рогів. Воно було легким, доступним та фарбованим у різні відтінки. Намисто смальтове. Намисто рогове

На Київщині та Поліссі було поширеним бурштинове намисто. Носили одну або дві низки бурштинового намиста, яке укладали під коралове. Бакелітове намисто (Штучно створений бакеліт - смола з янтарем).

БАЛАМУТИ«Панське намисто», «білі коралі» або «кістяне намисто», як називали в народі баламути (зокрема на Одещині й Віннниччині), були модними й у багатьох інших народів, починаючи з італійців, де його використовували для інкрустації ікон й виготовлення вервиць.

Дукати. Назва як і сама оздоба походять від золотої монети, яка в XVI–XVII століттях зʼявилася на теренах Західної Європи. На ній було слово «дукатус» Ще один різновид намиста з монет. Золоті монети нанизували на нитку. Їх могли поєднувати з коралами та бісером. Княгиня (наречена) з с. Нижній Вербіж Коломийського п-ту Станіславівського в-ва, 1910-1920-ті рр.особистий архів Івана Лудчака.

ДУКАЧІДукач – монетка переважно підвішена на кільце чи ланцюжки до «банту» декоративного елементу, що нагадує великий гарний кулон або брошку, яку носили на стрічці разом із намистом. Дукачі виготовлялися з металів – найчастіше зі срібла, срібла з позолотою, зі сплавів.   Дукачі до намист виготовляли золотарі – народні ювелірні майстри. В кожному регіоні дизайн таких прикрас різнився, набував відмінних форм  та особливостей. Умовно банти з дукачами можна поділіти за типами географічно-регіонального розповсюдження.

Види дукачів з бантами1. Чернігівськиймонета підвішена на кільце чи ланцюжки, бант найчастіше у вигляді корони із інкрустацією дорогоцінного каміння, на медальйон зображає релігійний сюжет, копію чи оригінал грошових одиниць. Ще один варіант – уквітчаний чотирикутний бант, який вінчає хрест із розп’яттям

2. Полтавський має кілька типів2.1. Лубенськіокруглий чи квадратнний бант із рослинними мотивами найчастіше із одним камінчиком інкрустованим в центрі виробу2.2. Роменськібант у вигляді тонкого та елегантного бантика, на який підвішено медальон дукача

2.3. Вереміївськішикарні пишно уквітчані рослинним орнаментом яскраві та густо оздоблені дорогоцінним камінням чи скляними вставками різних кольорів:синійзеленийчервонийбордовий. Намисто з дукачем цього типу виглядало надзвичайно розкішно2.4. Рогаті  менші за вереміївські за розміром, але теж мають прекрасну естетично рослинну тематику, зокрема листочки схожі на ріжки тому цей тип дукачів має таку назву

3. Сумськів декоруванні їх бантів активно використовувалися ангели та серафими4. Харківськірозповсюджене використання невеликих самостійних квіток із камінцем по центру із монеткою на них підвишеною та сердечок, підвішених до банту , використовувався двоголовий орел

5. Воронезькідуже гарні ажурні банти із парним качечками з обох боків від корони. Намисто з дукачем воронежського типу виглядають особливо ошатно6. Дукачі Київщинилаконічна оздоба монетки у вигляді напаяних ажурних елементів коло вушка монетки або бант – поодинока квітка

9. Катеринославськіквіткові орнаменти бантів, ще один варіант використання ажурних рам довкола монети без банта

7. Подільськіоздоблені кільцевою пласкою рамкою довкола монетки та тонким ажурним бантом довкола петельки8. Волинського типуневеличкий вишуканий елемент у вигляді корони над монеткою коло петлі та ажурна рамка довкола самого дукача

Ягнус (ягнусок, огнусок, єднус, агнус) - малопоширена назва дукача яку виводять з польської мови. Із старопольської слово “agnušek” тлумачиться як:- освячене Папою воскове ягня, яке оберігає від лиха;- будь-яке зображення божественного ягня;- зображення ягня, зроблене з будь-якого матеріалу. Ягнусами (ягнусками) прийнято також називати дукачі у яких медальйони у формі серця. В християнстві серце виступає символом надії на спасіння, любові Бога до людей. Культ Святого Серця Ісуса Христа відомий з ХІ ст., особливої популярності у католиків набув у ХVІІ ст., але офіційно Римською Церквою не був схвалений. Культ серця активно поширювали ієзуіти, вони виступили ревними його поборниками. У 1765 р. Папа Климент ХІІІ затвердив свято Найсвятішого Серця Ісуса Христа, але дозвіл на його святкування було надано для окремих братств. У 1856 р. це свято стало загальноцерковним. Дукач-ягнусок, Воронежчина,кін. ХІХ-поч. ХХ ст,,  реконструкція. Дукач-ягнусок,Чернігівщина, кін. ХІХ ст.

СУЧАСНІ ДУКАЧІ Малий рогатий дукач Великий рогатий дукач з Чорнобаївщини. Великий плетений (весільний )дукач

ЗГАРДАГуцульський символічний оберіг. Це нагрудне намисто із латунними хрестами на металевому шнурі або ж ремінці. Зʼєднувалось намисто завдяки застібкам чепрагам, на яких також були зображені символи. Саме слово зґарда має значення: берегти, охороняти, городити. Вважається, що ця прикраса зберігає в собі найдавнішу символіку язичництва і є найдавнішою.

Протягом тисячоліття зґарда змінювалася, й в результаті набула дещо іншого вигляду. Декілька низок все так же з хрестів та додано круглі частини, наприклад бусини чи диски. Вже в XVII столітті намисто оздоблюють монетами.

САЛБАЦе нагрудна прикраса, що розшита монетами, яка за своїм стилем нагадує турецькі та татарські. Форма салби трикутна або овальна. На полотно нашивали 20-25 срібних монет, але бувало й до 60. Деколи додатково оздоблювали намистинами. Дівчата створювали оздобу вдома, власноруч. Буковинські салби

Шелести, бубонці, сороківці, колокільці – це популярне намисто на Гуцульщині. Ланцюжок з металевими підвісками-дзвіночками носили, щоб оберігатися "від усього злого"Схожі прикраси носили жінки ще в часи Київської Русі, а у Карпатах цей тип давніх прикрас зберігся найдовше, аж до початку ХХ ст.

ПАЦЬОРКИПацьорки,венеційське намисто - напрочуд цікаве й незвичайне скляне намисто. Вироблялося зі смальти (непрозоре кольорове скло), різноманітних кольорів. Були темно-сині, бірюзові, блакитні, зелені, коричневі, червоні, чорні і білі круглі намистини. На додаток самі намистини розмальовували обарвленими фарбами та інкрустували золотом. Дорогі намиста з муранського скла везли з Венеції, тож можна було почути як їх називають «венеційки». Одягали їх не по одному. Сучасні майстри створюють подібні прикраси, а техніка зветься лемпворк.

Для кожної барви таких пацьорок була своя назва: червоні — "вишеньки" або "рогачки", білі – "женьчуги" або "мішурки", жовті — "кукурудза", сріблясті чи золотаві – "блескавки", різнокольорові — "бодзики" та "склянчини".

Дорогоцінне венеційське намисто, за яке можна було купити хату.

Намиста перлів та ганату були поширеними у колах шляхти та міщан ще в кінці XVII –XVIIІ століттях. Найціннішими вважали великі перлини з Перської затоки. Перлині намиста складалися з 5,10 та більше низок.

Лускавки, дармовіси або світлячки - незвичайне намисто що радує око із намистин з дутого скла. Ніби ялинкова кулька. Багато перламутрових різнобарвних разків привертали неабияку увагу. Одягали до 30 разків за раз. ЛУСКАВКИ

«Бодзик», ґердан - в різних регіонах могли називати цю прикрасу по різному, але суть одна - це нагрудна прикраса на кшталт довгої стрічки що вироблена з бісеру. З бісеру плели в Україні з давніх-давен. Розквітло ж бісероплетіння в XVIII - XIX століттях. Тоді й здобув свою популярність ґердан. Цій оздобі притаманні геометричні та рослинні орнаменти. Вони швидко поширилися населення адже такі вироби були вишуканими й чудово доповнювали традиційне вбрання. За основу бралися волосяні або шовкові нитки. Голку не використовували, лише покривали кінчик нитки воском. Ґердан

Буковинські весільні ґердани. Кулон «космацький» нашийна жіноча прикраса виготовлена з оранжевого, чорного, жовтого, світло зеленого, червоного, голубого, бісеру. Дві смужки плетіння внизу з’єднані у кулон, заповнені орнаментом «сливовий» та викінчені бісерними тороками. Косівський ґердан

Силянки (Плетінки)Жінки носили силянки постійно, адже вважали її оберегом. Опираючись на те, якого захисту хотіла жінка, обирався орнамент. Геометричні ромби, відомий нам традиційний орнамент, трикутники з ріжками-відгалуженнями по кутах, де зиґзаґи чи ріжки були символом безкінечності. Еконструкція старовинної силянки, село Космач Косівського району. Автор: Irina Haluschak.

Силянка - нашийна жіноча прикраса, виготовлена з синього, білого, оранжевого, жовтого, червонного, голубого, салатового вишневого та чорного бісеру. Орнамент геометричний утворений з «перехресть», які вкомпоновані в ромбоподібні фігури. Нижня частина оздоблена кольоровими петлями, по боках застібки. Силянку пришивали поверх червогої тканини, що мало підсилити силу оберегу. Силянка «снятинська»

Силянка- Борщівський язик

КРИЗАЦе круглий комір повністю зроблений з бісеру. Ширина сягала до 20 см(часом й більше), лягаючи на шию, плечі та груди жінки. На виготовлення йшло декілька місяців. Одягалися кризи на свята. Вважається традиційною прикрасою Лемківщини та Бойківщини (Там їх ще найменували королька). Жінки часто одягали відразу по декілька різнобарвних криз різних розмірів.

Прикраса має свою чітку структуру. Вона складається з трьох умовно поділених смужок різної ширини. Верхня нагадує вузенький комірець-стійку завширшки 1,5-2 см. Ця частина щільно прилягає до шиї. Середня – найширша: 8-12 см. На ній чергується один великий і два маленькі ромби. Їх називають „саморіжки”. Третя закінчує виріб та складається з кількох різноколірних півкіл. На кінці прикраси підвішені намистинки. Ширина кризи приблизно 20 см. Важить вона близько 300-400 грам. Лемківська криза(кривулька), із фондів музею "Шевченківський гай"

«Гадюче» намисто. Гутне скло, яке робили українські гутники (шклярі). Його носили по всій Україні.

Ярмарок

Намисто – це нерозривний зв’язок родини та роду. Олена Пчілка Леся Українка Ольга Косач-Кривинюк1. Силянка – прикраса з бісеру з традиційним орнаментом.2. Скляне намисто.3. Намисто з венеційського (муранського) скла або пацьорки. Фото 1888 року.

Узагальнення й систематизація вивченого матеріалу. Дайте відповіді на запитання:1. Чому червоний був найпопулярнішим кольором намиста?2. З чого виготовляли намиста раніше?3. Що таке бубонці?4. Чи носили літні жінки намиста?5. Які намиста носили незаможні дівчата?6. Що таке «півсьорок» або «язик»?Перейдіть за покликанням та виконайте тест. Тестування: Традиційні українські прикраси - елемент національного одягу. (naurok.com.ua автор Мальченюк Т. В.) https://naurok.com.ua/test/start/2951151абоhttps://naurok.com.ua/test/tradiciyni-ukra-nski-prikrasi---element-nacionalnogo-odyagu-2951151.html Домашне звдання: складіть тестові завдання на 12 запитань або асоціативний кущ до слова «намисто». Підготувала викладачка історії ВСП «Золочівський фаховий коледж ЛНУП» Мальченюк Т. В.