Іван Франко великий і могутній,
В серцях людей ніколи незбутній.
Своїм палким і ніжним словом нас чарує,
Мажор й мінор в його словах панує.
Коротке й нелегке життя прожив,
А свою творчість він народу присвятив,
В його віршах природа оживає,
А серце його стогне і ридає
За змучених людей, за їх нещастя,
Але любов йому приносить щастя,
Окрилює і силу дає знову,
Щоб своїм словом, грізним і суворим
На боротьбу народи підіймати
І рідну Україну шанувати.
Його інтимна лірика – для серця свято.
У ній тепла і радості багато,
Прекрасних, добрих, теплих слів
Поет сказати так зумів,
Що всі його поезії нас хвилюють
І неповторну мить дарують,
А серце щемом сповнюють солодким і приємним
І розумієм, що життя прожив він недаремно.
Поету щиро вдячні ми
І за патріотизм, й сміливість, і ліризм.
Його ми твори будем з задоволенням читати,
З поета завжди приклад брати.
Вшануєм його пам’ять ми хвилиною мовчання,
Бо його творчість актуальна і повчальна.