Додаток до уроку "Західноукраїнські землі у складі Австрійської імперії наприкінці XVIII - у І половині XIX ст"

Завдання 1

ЗАВДАННЯ 2

За допомогою таблиці опрацювати питання «Чисельність населення та його етнічний склад» і виконати завдання.

Завдання

1.  Проаналізуйте дані таблиці та охарактеризуйте чисельність та етнічний склад населення на українських землях у складі Австрійської імперії.

2.  До якого стану входила переважна більшість українців? Чому?

ЗАВДАННЯ 3: робота з документами

1. Зі спогадів Якова Головацького «Пережите і вистраждане»: «Я старався все ночувати в селян, видавав себе за селянського сина, що вчиться на священика... Народ приймав мене дуже прихильно, і мені давали все, що було найкращого дома, діставали від сусідів молока, пшона, яєць, стелили у найвигіднішому місці, на покуті, стократно перепрошували, що не можуть мені у всьому догодити. Я приймав усе, дякував за все, запевняв, що я не "панського" роду, знаю також біду і нестаток. А тим часом мені не раз не до смаку був чорний ячмінний хліб з вістяками, прикурене молоко або що-небудь в тому роді; я почував, як твердо спати непривичному на соломі, прикритій грубою веретою, маючи замість подушки в головах складений сердак*; як неприємно лежати під мужицьким кожухом. Я не раз довго не міг заснути в душній хаті на твердому ложі й замість кожуха брав свою нагортку, а під голову клав чоботи і почував, що на довгих халявах м'якше спати, чим на селянській свитці.

Я пізнав незавидне життя хліборобів, що дотепер уявлялося мені в рожевому світлі, безжурною ідилією...»

* Сердак - верхній одяг з грубого домашнього сукна.

   2)  Анонімний автор виданої в 1851 р. брошури «З Галичини» писав, що «ніде в Австрії селяни так не бідували, як в Галичині. Селянське житло - це зліплена з необробленого дерева хата, вкрита соломою, через яку дим сам знаходить собі вихід. Часом в таких курних хатах сім'ї тісняться разом з худобою і птицею. Це житло освітлюється через маленький отвір з наглухо замазаним склом. Хати стоять без саду, без деревця, без огорожі. Самотні, наче в полі, вони викликають у приїжджих сумні думки про злидні їх мешканців. Споживання м'яса належить тут до подій надзвичайних, які трапляються один-два рази на рік. їхній харч - це картопля і прокисла в задушливій хаті капуста».

3) газеті «Зоря Галицька» 1848 р. збереглося таке свідчення: «Хати здебільшого чорні й темні, без димарів і без підлоги, одяг убогий, харчі пісні й несмачні і тому малокорисні; худоба виснажена, малоросла, квола. Господарство бідне до такої міри, що не тільки нічого продати, але перед збиранням врожаю треба ще й купити хліба».