ДОІСТОРИЧНА ТА ІСТОРИЧНА СПАДЩИНА НАРОДІВ СВІТУ У ДИТЯЧОМУ ЧИТАННІ

ДОІСТОРИЧНА ТА ІСТОРИЧНА СПАДЩИНА НАРОДІВ СВІТУ УДИТЯЧОМУ ЧИТАННІ

Міфологія як світоглядне явище. Міфологія - це універсальний спосіб мислення, характерний для первісного суспільства і заснований не на логіці, а на фантазії. Міф являє собою ототожнення реального та ідеального. Міф – це розповідь про сакральні, священні події, яка відбулися у віддалені часи. Персонажі міфу – надприродні істоти, вони загальновідомі, існують і діють у легендарні часи. Міфічна епоха – епоха першопредметів і першоподій: перший вогонь, перший спис, перший сміх, перший вчинок тощо. Тому зазвичай міф об’єднує в собі два аспекти:– розповідь про минуле (діахронічний аспект);– засіб пояснення сучасного, а іноді і майбутнього (синхронічний аспект).

Класифікація міфів. Героїчні — найдревніші міфи. Космогонічні — про створення світу, елементів Всесвіту та виникнення життя. Одним знайархаїчніших міфів цієї групи є «Міф про перший вік творіння»Антропогонічні та антропологічні — про створення людини та її життя. Тотемічні — про тотемних предків різних, племен. Анімістичні — про духів, що наповнюють світовий простір. Сюди відносяться численніоповіді про водяників, лісовиків, домовиків, перелесників, русалок і таке інше. Календарні — про річні цикли природи та обряди, пов’язані зі зміною пір року тагосподарською діяльністю. Культовобіографічі, історичні — про події, випробування та вчинки окремихперсонажів (богів, героїв) — об’єктів культів. Есхатологічні — про кінець світу та потойбіччя.

Специфіка праслов’янської міфологіїМ. Костомаров виділяв три джерела витоків міфологічного мислення пранародів: 1) перенесення язичницьких ознак на природу, що оточувала людину; 2) уявлення про загробне життя і вшанування покійників; 3) вбачання таємничої сили у речах чи явищах та волхвування.

Святе Письмо, Священне Писання або Бібліякниги релігійного (історично-повчального) змісту. Вважаються богонатхненними (Бог через писарів дав), на які опирається юдейське та християнське віровчення. Сама книга, яку називають «Біблія», складається із двох основних частин — це Старий Заповіт і Новий Заповіт. В основі назви «Заповіт» (від івр. — угода, договір, союз, заповіт) лежить ідея угоди Бога з усім людством: у Старому Заповіті розповідається про союз Бога із народом; у Новому Заповіті — про союз Бога з людством через Ісуса Христа.

Старий Заповіт. Старий Заповіт або Старий Завіт— перша частина Біблії, що заобсягом становить близько трьох четвертих усієї Біблії. Новий Заповіт. Новий Заповіт — друга частина Біблії, що містить у собі 27 книг. У Новому Заповіті розповідається про прихід на землю Месії (Христа) від Бога,Сина Божого, щоби він помер за людей і таким чином відкупив їх від успадкованого ними відпершого чоловіка Адама, та його дружини, Єви гріха (про що розповідається і у Старому. Заповіті).Євангеліє або Благовість, Благовіщення —1) Ранньохристиянські твори, що оповідають про земне життя засновникахристиянства Ісуса Христа. Частина Біблії.2) Переносно — книги, в яких укладено основні принципи, правила чогось.Євангеліє у християнстві — головна частина Нового Заповіту, який, в свою чергу, єчастиною Біблії. Євангеліє містить розповіді про Ісуса Христа, його життя, вчення, смерть івоскресіння. Відомі Євангелія: Остромирове євангеліє, Пересопницьке євангеліє, Євангеліє Юди,Євангеліє від Томи, Євангеліє правди

Переклади Біблії та поширення їх. Книжки Старого Заповіту були перекладені вперше на грецьку мову за єгипетського. Птоломея Філадельфа. Новий. Заповіт був написаний давньогрецькою мовою. У IV столітті все Писання булоперекладено на латинську (382–405) Святим Єронімом. До України Святе Письмо прийшло у X столітті у так зв. церковно-слов’янській мові, але то не була вся Біблія, а тільки Новий Заповіт, а з нього Євангелія, та окремі твори Старого Заповіту. Першою друкованою книгою зі Святого Письма був у нас Апостол, видання Івана. Федорова (Львів, 1574 р.), а першим виданням всього Святого Письма була Острозька. Біблія 1581 року. У XVII ст. процес ународовлення текстів Святого Письма до деякої міри бувзагальмований в Україні внаслідок панування в тодішній школі латинської схоластики. І незважаючи на те, в катехізисі митрополита Петра Могили тексти Святого Письманаводяться українською мовою. Дуже видатна праця XIX-го ст. — переклад Євангелії й. Діянь Апостольських, що його зробив Пилип Морачевський, інспектор ліцею на. Чернігівщині. Морачевський переслав свій переклад Священному Синодові російськоїЦеркви і російській Академії Наук.

Біблійні легенди в дитячій літературі: Дитячими бібліями називаються перекази основних тем Священного Писання, зроблені спеціально для дітей. Дитячі біблії з’явилися досить пізно - у другій половині дев’ятнадцятого століття. Однією з найбільш популярних і перевидаються в Росії була і залишається книга Священна історія в простих розповідях для читання в школі і вдома складена протоієреєм А. Соколовим у Наприкінці 19 століття. Найпопулярніша дитяча біблія початку 90-х років минулого століття: була видана 30мовами загальним накладом близько восьми мільйонів екземплярів. У публікаціях ірозмовах часто згадується як «стокгольмська дитяча Біблія» (за місцем видавництва) або «блакитна дитяча Біблія» (за кольором обкладинки). У книзі 545 сторінок, кожнарозповідь займає не більше сторінки і являє собою не стільки переказ біблійних подій,скільки їх конспект: пряме цитування великих фрагментів тексту супроводжуєтьсяневеликими коментарями та поясненнями укладачів. Врешті кожного розділу наведеніпосилання на переказує і цитовані вірші і глави Біблії. До безперечних плюсів видання можна віднести хороше передмову про історію створення Біблії і розміщені в кінці географічнікарти та фотографії біблійних місць.