Доклад на тему "история и современность музыкального исскуства"

(Слайд 1)

Музичне мистецтво України навіть при побіжному огляді вражає своєю складністю і багатогранністю.

Музикальність - одна з характерних рис українського народу.

Музика в Україні з'явилася за часів Київської Русі і в своєму розвитку охоплює практично всі типи музичного мистецтва - народну і професійну, академічну та популярну музику. Сьогодні різноманітна українська музика звучить в Україні і далеко за її межами, розвивається в народній і професійній традиціях, є предметом наукових досліджень.

Музичні традиції на території сучасної України існують з доісторичних часів.    (Слайд 2)

Знайдені київськими археологами біля Чернігова музичні інструменти - тріщітки з бивнів мамонта датують 18 тисячоліттям до нашої ери. (Слайд 3)

До того ж часу відносять флейти, знайдені в Чернівецькій області,це свідчить про те, що на просторах України музика звучала ще 20 тисяч років тому.        (Слайд 4)

Найдавнішими пам'ятками народної музики, що дійшли до наших днів, є календарні та сімейно-обрядові пісні: колядки, щедрівки, веснянки, обжинкові та весільні пісні, причитання. (Слайд 5)

Музиканти Київської Русі грали на гуслях, дудках, волинці

(Слайд 6)   Згодом набули поширення кобза і бандура, ліра, скрипка, цимбали. У давнину найбільш поширеним музичним інструментом були гуслі. Під їхній акомпанемент народні поети оспівували подвиги сміливих князів. Під звуки труб, дудок і бубнів дружини вирушали у військові походи, а могутнє звучання різноголосих церковних дзвонів скликало людей на свято або попереджало про небезпеку, що насувається. (Слайд 7)

З середини XV століття в Україні набув поширення своєрідний пісенний епос - думи та історичні пісні (про Байду, Морозенка, Нечая, Богуна, Хмельницьких), які виконували народні співаки: кобзарі, бандуристи, лірники (переважно сліпі), які нерідко об'єднувалися в особливі братства. Україна завжди славилася своїми співаками, талановитий народ створив унікальне розмаїття ліричних, побутових, жартівливих, патріотичних, сатиричних, застільних, танцювальних, дитячих пісень. Музика і спів супроводжували роботу і відпочинок, свято і церковну службу.Поряд з народною в Україні розвивалася і класична музика.

 (Слайд 8)  Значний внесок у розквіт як української, так і російської музичної культури зробили випускники Києво-Могилянської академії М. Березовський і Д. Бортнянський. У XIX столітті отримали широке поширення хорові концерти, пісні-романси.

(Слайд 9)  Засновником української класичної музики став прославлений композитор, диригент, піаніст, педагог, дослідник українського фольклору Микола Лисенко. Його багатогранна творча спадщина включає десять опер (серед яких "Тарас Бульба", "Різдвяна ніч", "Наталка Полтавка"), кантати, хори і пісні, оркестрові та камерно-інструментальні п'єси, музику для дітей ("Зима і весна", "Коза-Дереза", "Пан Коцький)

(Слайд 10)      Видатним явищем в українській музиці стала самобутня творчість М. Леонтовича - творця жанру хорової мініатюри без інструментального супроводу. Крім того, він був видатним композитором-аранжувальником, хоровим диригентом, збирав народний фольклор.

Микола Дмитрович зробив понад 150 хорових обробок українських народних пісень: «Ой, зiйшла зоря», «Женчичок-бренчичок», «Козака несуть». Вершиною його композиторської діяльності вважається пісня "Щедрик",яка,к слову, досі є одним із найулюбленіших и популярних зимових творів.

 Але час дуже швидко спливає, рік за ріком, тисячоліття за тисячоліттям. І ось ми все опиняємося в зовсім новому світі. Нові тенденції, багато  новаторства, нової музиці. Но одне залишається не змінним. Це любов до української музики. Од же давайте поговоримо докладніше про те, як сучасна українська культура поєднує у собі традиції із сучасними формами та способами вираження.

(Слайд 11)

Квартет «ДахаБраха», один із найвідоміших українських музичних проектів останніх десятиліть – яскравий приклад такого поєднання сучасності та традицій. Музичний колектив «Дахабраха», який сам називає свій стиль «етно-хаос», народився з авангардного театру «Дах» у Києві на початку 2000-х років. Він поєднує традиційну українську пісню з екстатичними ритмами, приносячи до сучасної музики значну дозу архаїки. Квартет набуває все більшої популярності у світі, от і Девід Бекхем  використав їх запис у рекламі свого бренду. (Слайд 12)

(Слайд 13)

Мар'яна Садовська – ще один відомий приклад українського переосмислення музичних традицій. Збираючи пісні у різних регіонах України, вона потім по-новому інтерпретує їх у своїх унікальних виступах. Її виступи незвичайні з двох сторін: по-перше, вона супроводжує спів медитативною індіанською гармонікою, а по-друге, в останніх роботах використовує сучасні ритми, електронну музику та діджейські техніки

(Слайд 14)

(Слайд 15)

Народні мотиви проникають і в поп-музику, і електронну музику. Найвідоміший приклад, напевно, «Онука» (назва гурту перекладається як «онука»), яка поєднує етно-мелодії та інструменти з електронною музикою, футуристичним стилем одягу та піснями англійською мовою. (Слайд 16)

Є музиканти, які експериментують, поєднуючи також українську народну музику із джазом. Наприклад, Уляна Горбачевська, проект «Ultramarine», гурт «KoloYolo» (Слайд 17)

Це лише кілька прикладів того, як поєднуються сьогодні сучасність та традиції в українській культурі. Подібний напрямок помітний і в образотворчому мистецтві, літературі, освіті, дизайні, відеоіграх та коміксах.

Відмінна риса цього явища в тому, що в ньому стирається різниця між «архаїчним» та «сучасним». Воно робить національні традиції «модними», пропускаючи їх через фільтр сучасних чи авангардних форм. Навіть ще цікавіше: шляхом відновлення зв'язку між минулим та сьогоденням відбувається модернізація минулого, і воно постає менш старомодним.

(Слайд 18)

Дякую за увагу.