Документ "Текст. Історія мого села Мар'їнка (1860-1914)"
Про матеріал
Документ "Текст. Історія мого села Мар'їнка (1860-1914)"Документ "Текст. Історія мого села Мар'їнка (1860-1914)"Документ "Текст. Історія мого села Мар'їнка (1860-1914)"Документ "Текст. Історія мого села Мар'їнка (1860-1914)" 
Перегляд файлу
- Назване іменем дружини - Марії - колезького асесора Семена Жебуньова, який скупив у 1791 р. Навколишні землі й заснував поселення.
- Асе́сор (лат. assessor — засідатель) — засідатель, помічник, певна службова посада.
- Тож давайте зануримось у історію цього села з 1860 до 1914 років!
- Але перед початком занурення, давайте подивимося як виглядає Мар'їнка у наш час!
- До Мар'їнки засилали поляків з Київської та Подільської губерній, яких наприкінці XVIII ст. вивезли з Польщі. На новому місці вони перебували під наглядом місцевої адміністрації. На відміну від державних селян, що користувалися общинною землею, поляки були однодворцями.
- Чи знаєте ви хто такі однодворці?
- Однодворці - соціальний клас, що виник при розширенні на південь Московської держави і складався з воєнізованих землеробів, що жили на окраїнах Московської держави і зобов'язаних нести охорону прикордоння.
- Так заселялися землі казенного села Мар’їнки. У 1859 році тут проживало 1318 чоловік, налічувалося 220 дворів. Село тоді належало до 4-го стану Олександрівського повіту Катеринославської губернії. До сільської управи входили: старшина, збирач податків, писар і наглядач. Старшина призначав десяцьких, створював сільську варту, підтримував безпосередній зв’язок з павлівським становим приставом.
- Олександрівський повіт
- Переселенці займалися переважно землеробством. За ними було закріплено понад 2600 десятин орної землі. Частина землі була державним резервним фондом. Селяни жили в злиднях. Через примітивні знаряддя праці, нестачу робочої худоби, відсталі методи господарювання врожаї були низькі. Населення страждало від посух, знищення посівів сараною, ховрахами, гусінню. Особливо тяжкими були неврожайні 1848, 1849 і 1850 роки.
- Жителі Мар’їнки щорічно вносили викупні платежі у розмірі 6676 крб. Для більшості вони були непосильні — нерідко перевищували прибутковість господарства. Це призводило до розорення й зубожіння селян. У 1886 році недоїмки по державних платежах (подушний податок) становили 2151 крб., земських — 6110 крб. Сільська управа, що була тоді першою судовою інстанцією, продавала з молотка майно боржників. Крім того, трудове селянство з 1864 по 1891 рік пережило 10 голодних років.
- Наприкінці XIX — початку XX ст. чимало розорених селян ішли на Трудівські копальні Карпова або переселялися на неосвоєні землі Тургайського краю (нині Казахстан). Водночас куркулі, зокрема волосний старшина Барчан, скуповуючи землі зубожілих селян, збільшували свої наділи до 75—100 десятин.
- Сільські підприємці Пилипченки, Уманський, Кричевський, Бобровников відкрили кам’яновугільну копальню, крамниці, збудували водяний і вітряний млини.
- У 1905 році трудящі Мар’їнки брали активну участь у революційному русі, що розгорнувся в країні. Члени партії О. І. Дзюба і П. С. Москалевич проводили в селі демонстрації, мітинги, закликаючи селян до боротьби проти самодержавства. 12 грудня 1905 року в Мар’їнці відбувся багатолюдний мітинг.
- Після поразки революції 1905—1907 рр. у Марийській волості було засуджено і відправлено на каторжні роботи понад 30 чоловік.
- Столипінська аграрна реформа, ліквідуючи общинне землеволодіння, сприяла дальшому класовому розшаруванню селянства Мар’їнки і зміцненню сільської буржуазії. На відрубні ділянки виділились переважно куркульські господарства. За ними закріпили 760 десятин землі.
- Перша світова імперіалістична війна заподіяла багато лиха трудящим, погіршила й без того тяжке становище основної частини селянства. Більшість чоловіків мобілізували на фронт. Бідняцькі родини, не маючи можливості обробляти свою землю, здавали її за безцінь в оренду куркулям, розорялися й занепадали. Про злиденне становище переважної більшості мар’їнців свідчать, зокрема, такі офіційні дані: в 1915 році на 524 двори села було всього 2 жниварки і 6 кінних молотарок. Врожай з десятини становив у середньому: ярої пшениці — 55 пудів, жита й ячменю — 80 пудів.
- Отже, ми можемо побачити, що незважаючи на всі труднощі, жителі Мар'їнки зуміли зберегти не тільки історію села, а й його індивідуальність. Пам'ятайте історію рідного краю!
docx
Оцінка розробки
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку
Додати розробку