Документ "Вправи на налаштування голосу, дихання і дикції, вправи на розвиток мовлення вчителя""

Вправи на налаштування голосу, дихання і дикції, вправи на розвиток мовлення вчителя

Вправа на налаштування голосу:

«Колискова»

Уявіть, як заколисують дитину, співаючи м'яко й вільно знайому фразу колискової мелодії:

Наспівуйте цю мелодію усіма голосними, досягаючи м'якої атаки звуку (змикання зв'язок збігається з початком видиху).

Вправи на налаштування дихання:

«Задуй 2, 3, 5 свічок»

Уявіть, що перед вами свічка. Секундний видих. Зробіть глибокий вдих і постарайтесь задути свічку, видихнувши повітря. Тепер уявіть, що перед вами дві свічки. Зробивши глибокий вдих, спробуйте загасити їх, видихаючи повітря порціями два рази. Вправу повторюємо, уявляючи, що перед нами 3 свічки. (Глибокий вдих і видих порціями по кількості свічок).

«Секундний видих»

Глибоко вдихнути носом повітря. Плавно, на одному видиху вимовити буквосполучення: ти — ди — ти — ди; те —де — те — де;  та — да — та — да; то — до — то — до; ту — ду —ту — ду.

Вправи на налаштування дикції:

«Усмішка»

На „раз” – розтягніть губи в усмішку, не оголюючи зубів; на „два” – витягніть губи щільною трубочкою вперед („хоботок”); на „три, „чотири”, „п'ять”, „шість” – рухайте „хоботком” почергово вправо, вліво, вгору, вниз; на „сім” – знову усмішка; на „вісім” – вихідне положення. Вправу треба повторити 3-4 рази.

«Важкі слова»

Корисно вимовляти також важкі для артикуляції слова: барикадувати, екзальтованість, гідрометцентр, скомпрометований, трансформуватися, деморалізованими, кристалізуватися, перенервуватися, знезаражуючими, демобілізувалися та ін.

Вправи на розвиток мімічної і пантомімічної виразності, вправи на тренування постави, жестикуляії

Загальна мімічна реакція

Розпочався урок. Ви вишикували клас у шеренгу. Відчиняються двері. Ви дивитесь на появу учня. Вам потрібно ідреагувати за допомогою мімічної виразності на ситуацію:

вимогливо: „Швидко заходь";

здивовано: „Не чекав";

з прикрістю: „Відвертаєш увагу";

запитуючи: „Що-небудь трапилось?";

докірливо: „Заважаєш працювати";

радісно: „Нарешті!" і т.д.

Аналізуючи виконання цих завдань, доцільно запро­понувати описати зміст тих ситуацій, які виправдовують всі дії. Усі ситуації доцільно програвати як з позиції учителя, так і з позиції учня, співставляючи зміст, наповнення ситуацій, які наслідки викликають у партнера, тобто працювати над доцільністю міміки і жестів для певних ситуацій.

«Жести»

Вам належить за допомогою невербальних засобів різні ситуації: посидіти на стільці як голова екзаменаційної комісії, списуючий студент, розгніваний викладач, студент, який провинився.

«Почуття, з яким я прийшов на заняття»

Студенти за бажанням висловлюють за допомогою міміки та жестів ті почуття, з якими вони йшли на заняття. Можна уявити і почуття, з якими перебуваєш на занятті.

«На кілок»

Станьте, зсутультесь, розслабте м’язи спини та плечей. “Піднімаючи” своє тіло (плечі, груди) і відкинувши його назад і вниз, одягайте його на хребет, як пальто на вішалку. Спина стала міцна, пряма, а руки, шия, плечі – легкі, вільні (повторити кілька разів). Таке положення повинне стати звичним, природним у житті.

Вправа «Змія»

Простягніть одну руку перед собою долонею вниз на рівні грудей, зігнувши її в лікті. Це — гілка дерева. Другу руку покладіть зап’ястям на гілку. Це — змія. Кисть — зміїна голова. Складені пучкою пальці — паща. Тепер згадайте, як поводить себе змія, і дійте так, ніби рука — це вона: грійтеся на сонечку, повзіть по гілці, нападайте на ворога.

Пам’ятайте про мінливий рух зміїного тіла. Хоча у вашому розпорядженні лише три згини: плечовий, ліктьовий і променево-зап’ястковий — дійте так, як ніби вся рука є гнучкою та еластичною. Для цього зніміть м’язову напругу, окрім необхідної для дії. І знайте точну мету кожного руху, адже змія не робить зайвих.

Потім змініть руку. А потім нехай зміями будуть обидві руки. Скажімо, вони молоді змієнята: граються, переплітаючись одне з одним, сваряться, б’ються не на життя, а на смерть.

Вправа «Кошенята»

Кисті рук — це кошенята. Тут неможливо визначити, де саме ніс, лапи, а де хвіст. Нехай пальці перетворюються то на одне, то на інше, а потім уся кисть — на гнучку спинку. Сядьте й покладіть ногу на ногу. Кошенята грають на вашому коліні. Нехай спочатку грається один (права рука), потім інший (ліва рука), а потім обидва разом. Зауважте, що й у кошенят бувають різні характери, тож не робіть їх однаковими. Починайте з найпростішого: ваша кисть — лапка кошеняти, що грає сірниковою коробкою, наче з мишеням