Доповідь «АРТТЕРАПЕВТИЧНА ДІЯ МИСТЕЦТВА У ПРОЦЕСІ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ»

Комунальний заклад «Вільнянська спеціальна загальноосвітня школа - інтернат» Запорізької обласної ради

Доповідь на тему

«Арттерапевтична дія мистецтва у процесі естетичного виховання учнів на сучасному етапі»

Підготувала:

Орлова – Замула М.В.

2024 р.

«Арттерапевтична дія мистецтва у процесі естетичного виховання учнів на сучасному етапі»

Арт-терапія, як і багато інших терапевтичних методів, сягає своїм корінням далеко вглиб історії. Предмети стародавнього мистецтва, художні зображення виконували не лише декоративні функції, але і магічні. Художні образи були частиною ритуалів, спрямованих на захист древніх людей від небезпечних проявів навколишнього середовища, нападів диких тварин, від усього невідомого. Особливу роль в давніх культурах грали магічні маски, які грали роль захисту людей, вдягавши їх, від небезпечних впливів.

Термін арт-терапія утворений від англійських слів art – «мистецтво, майстерність» і therapy – «лікування, терапія» і дослівно розуміється як терапія мистецтвом. Акцент тут  робиться не на мистецтво взагалі, а на його візуальні різновиди: живопис, графіку, скульптуру, дизайн та інші форми творчості, в яких візуальний канал комунікації відіграє провідну роль. Все це – образотворча діяльність, і психологічні закономірності її розвитку єдині. Звернемося до аналізу визначення поняття «арт-терапія». Арт-терапія (від англ. Art, мистецтво) – напрям у психотерапії та психологічній корекції, заснований на мистецтві і творчості. У вузькому сенсі слова, під арт-терапією зазвичай мається на увазі терапія образотворчим мистецтвом, що має на меті вплив на психоемоційний стан пацієнта. На думку Є. Вознесенської, арт-терапія – це метод «зцілення» за допомогою творчого самовираження. Не терапія або лікування, а саме зцілення – досягнення цілісності. Дуже точне визначення арт-терапії дає кандидат психологічних наук І. Сусаніна : «Арт-терапія – це область, яка використовує невербальну мову мистецтва для розвитку особистості як засіб, що дає можливість контактувати з глибинними аспектами нашого духовного життя». Еволюція поняття «арт-терапія» відображає процеси відокремлення трьох самостійних напрямків: медичного, соціального, педагогічного. В її основі – застосування  художньої творчої діяльності в якості лікувального, відволікаючого, гармонізуючого фактора.

Мета арт-терапії в першу чергу полягає в тому, щоб допомогти людям навчитися виражати свої емоції, а ті роботи, які вони створюють у процесі, мають лише допоміжне значення і використовуються для розуміння переживань, результатом яких вони стали.

Мистецтво, арт-терапія створює позитивні умови для досліджень щодо вивчення внутрішнього світу та емоційного стану особистості. Воно є своєрідним психологічним полем, на яке дитина, під час роботи з вихователем,  може перенести, спроектувати свій внутрішній світ. У процесі описування того, що бачить чи чує дитина, вона звертається до власного минулого досвіду, з якого і бере образи та в розповідях відображує власні настрої і потреби. Наукові дослідження дають можливість говорити про естетикотерапевтично-виховний вплив мистецтва. З аналізу наукової літератури випливає, що терапевтична дія мистецтва ґрунтується на так званому відчутті рапорту (емпатійного контакту), яке виникає внаслідок естетичного переживання, зумовленого художнім твором. Завдяки такому контакту відбувається, згідно з дослідженнями, злиття з об’єктом сприймання – так звана захопленість духом об’єкта, що є по суті станом переживання самого буття (а не просто його споглядання). Такий стан охоплює людину цілком, створюючи 257 відчуття єдності та взаємодоповнення людини і твору мистецтва. Тому досягнення такого ефекту можна вважати поштовхом до зрушень у відчуттях вихованця, на якому, власне, і ґрунтується терапевтична та естетико-виховна дія мистецтва. Ідея комплексного застосування мистецтва в естетичному вихованні учня ґрунтується на твердженні, що окремо взятий вид мистецтва не спроможний повною мірою вирішити завдання естетичного сприймання і всебічного розвитку людини. Ми цілком погоджуємось з вченими, які стверджують, що лише сукупність мистецтв дає можливість розвивати повноту людських потенцій, збагачувати внутрішній світ, вдосконалювати психічний розвиток та робити особистість багатогранною. Застосування арт-терапевтичних засобів у естетичному вихованні повинно опиратися на основні вимоги до арт-терапевтичного процесу. Серед них виокремимо такі, як спонтанність творчості, добровільність, обов’язкова присутність педагога, який керує естетико-виховним процесом та виступає  посередником в «діалозі» дитини з твором мистецтва; відсутність оцінювання продуктів творчості. Дотримання таких вимог забезпечить позитивний психологічно-комфортний клімат естетично-виховного процесу, в якому учні набудуть цінного досвіду спілкування з мистецтвом. Крім того, відбуватиметься самозаглиблення, самопізнання, самоприйняття, гармонізація та особистісне зростання.

Використання арт-терапевтичних засобів у закладах освіти дає змогу вирішувати такі педагогічні завдання:

 - естетико-виховні та виховні загалом (особистісна причетність до мистецтва, відображення власного внутрішнього світу засобами мистецтва, коректне спілкування, співпереживання, емпатійне ставлення до мистецтва, дбайливі взаємовідносини з однолітками та дорослими, моральний та етичний розвиток особистості);

- профілактичні (поліпшення самооцінки, налагодження способів взаємодії з іншими людьми, профілактика неадекватних форм поведінки, тривожності, агресивності, страхів, сором’язливості, творчої скутості);

- психотерапевтичні (створення емоційно теплої атмосфери, доброзичливості, емпатійного спілкування, визнання цінності іншої особистості, піклування про її почуття та переживання, відчуття психологічного комфорту, захищеності, радості, успіху, мобілізація цілющого потенціалу емоцій);

- діагностичні (створення можливості у процесі спостереження отримати інформацію про розвиток індивідуальних особливостей дітей, про його естетичний розвиток, естетичні інтереси та цінності, внутрішній світ, виявити  проблеми, які потребують спеціального коригування, з’ясувати реальне положення кожного в колективі); - розвивальні (діти самостійно виконують естетико-виховні завдання; при цьому розвивається почуття власної гідності, самоповаги, відкритість у спілкуванні, набувається досвід нових естетико-творчих форм діяльності, відбувається розвиток творчих здібностей, саморегуляція почуттів і поведінки).

Враховуючи особливості дітей, які навчаються у нашому закладі та специфіку арт-терапевтичного процесу, виділимо особливості застосування засобів арт-терапії у естетичному вихованні учнів, що полягають:

а) у створенні вихователем емоційно комфортного арт-терапевтичного простору;

б) у забезпеченні прямої та зворотної комунікативної взаємодії: вчитель – твір мистецтва – дитина – група дітей;

в) у залученні вихователя до співтворчості з вихованцями як фасилітатора естетично-творчого процесу;

в) у добровільності участі у творчому процесі.

 Тому, на нашу думку, необхідним є застосування в естетично-виховному процесі засобів арт-терапії, що забезпечать активізацію та оптимізацію розвитку складових естетичного виховання та створюватимуть сприятливі умови для самовираження та самореалізації дітей шкільного віку.

В Україні арт-терапія на сучасному етапі знаходиться в стадії становлення її проблеми досліджують багато вчених-теоретиків та практиків: О. Вознесенська, Н. Волкова, В. Газолишин, Н. Ещенко, Н. Полякова, Н. Простакова, А. Старовойтов, Т. Яценко та ін. Найбільший розвиток отримали такі її форми як арт-терапія з допомогою образотворчого мистецтва, танцювально-рухова терапія і казкотерапія як форма бібліотерапії. Ці форми арт-терапії активно обговорюються в науковій літературі, презентуются на різних конференціях і тренінгах. У 2003 році у Києві була створена Всеукраїнська громадська організація «Арттерапевтична асоціація», яка успішно існує і до сьогодні, об’єднуючи арт-терапевтичні центри та їх працівників по всій Україні.

Підсумовуючи зазначимо, що арт-терапія є доцільною в естетико-виховній роботі з вихованцями, застосування арт-терапевтичних засобів в естетичному вихованні дозволяє учням осмислювати художньо-естетичну інформацію, особистісно її переживати, вільно виражати свій внутрішній світ, усвідомити, як він відображується у власних творах, здобувати естетичний досвід спілкування з мистецтвом, ціннісно ставитися до творів мистецтва, продуктів творчості інших, їх духовних потреб. Застосування засобів арт-терапії у естетичному вихованні дітей шкільного віку забезпечує розвиток емоційної сфери та дає змогу створити умови, за яких діти стають одночасно творцями, свідками та інтерпретаторами.