Формування мотивації учнів до навчання та самоосвіти

Сьогодні школа повинна навчити учня вчитися, планувати свою працю, вчитися самостійно, самому шукати шляхи власного розвитку, уміння працювати в команді – якості, які майже не розвинені у наших дітей. Також важливо навчити, як отримані знання використовувати. Набуває значення пошук рішення – не саме рішення, а шлях, який веде до нього.

Для вчителя повинно стати прописною істиною, що для того, щоб учень прагнув учитися, вмів оволодівати знаннями, його необхідно зацікавити. Втрата частиною учнів мотивації до навчання, зацікавленості у результатах – камінь спотикання на шляху до якісною освіти.

Учні цікавляться тим, що їх оточує і для них доступне. Щоб пізнати нове, потрібне бажання. Треба зацікавити учнів не лише конкретним предметом, а й процесом отримання знань, коли навчання стає задоволенням. Тому потрібно на уроках створювати такі умови, щоб учень міг сам здобувати знання. Ніхто не дасть гарантії, що слово, вимовлене вчителем, стане знанням учня. Процеси мислення значно складніші, ніж лише відтворення, усвідомлення і збереження в пам'яті. Здатність створювати знання – природна і невід'ємна властивість людського інтелекту, і вчитель завжди повинен намагатися активізувати розумову діяльність школярів. Важливо раціонально організовувати навчальну діяльність учнів, робити її цілеспрямованою та продуктивною. Під час керування процесом навчання треба робити акцент не на примус учнів, а на те, щоб викликати в них потребу скерувати дії вчителя і бажання виконувати їх. Адже людський розум – “не глек для рідини, а вогонь, який слід запалити” (Плутарх).

Педагог завжди повинен бути майстром мотивації. Розвиваючи її, він:

• підтримує рівний стиль стосунків між усіма учасниками педагогічного процесу,
• підбадьорує учнів, коли вони стикаються із труднощами,
• підтримує позитивний зворотний зв'язок,
• піклується про розмаїтість методів викладання навчального матеріалу,
• привчає учнів до напруженої пізнавальної праці, розвиває їхню наполегливість, силу волі, цілеспрямованість,
• заохочує до виконання завдань підвищеної складності,
• учить чітко визначати цілі, завдання, форми звітності, критерії оцінки,
• формує почуття обов'язку, відповідальності,
• учить висувати вимоги насамперед до самого себе.

До великої кількості порад педагогам щодо здійснення мотивації можна додати ще й такі:

• Використовуйте дитячу цікавість
• “Вплітайте” у канву уроку ефект загадки. Учні охоче займаються різноманітними “мудрими” проблемами. Тому із задоволенням розгадують загадки, кросворди тощо. Якщо ви вдало вплетете у канву уроку цей ефект, вважайте, що вам уже вдалося розбудити у ваших учнів бажання вирішувати завдання, які ви перед ними поставите.
• Поставте під сумнів доступну учням логіку пояснення. До пошуку пояснень підштовхують протиріччя (суперечності). Діти прагнуть осмислювати і впорядковувати навколишній світ. Коли вони стикаються з протиріччями, то намагаються дати їм пояснення. Якщо вам пощастило поставити під сумнів доступну учням логіку пояснення, розкрити або продемонструвати в навчальному матеріалі супечності, тоді ви пробудите в них інтерес до пізнання істини.

Математична освіта є важливою складовою загальноосвітньої підготовки. Місце математики в системі шкільної освіти визначається її роллю в інтелектуальному, соціальному і моральному розвитку особистості, розумінні будови і використання сучасної техніки, сучасних інформаційних технологій, сприйманні наукових і технічних ідей, формуванні наукової картини світу і сучасного світогляду.

Математика є опорним предметом при вивченні суміжних дисциплін (фізики, хімії, креслення, інформатики, економіки, географії, біології), тому без належної математичної підготовки неможлива повноцінна освіта сучасної людини.

Вирішальне значення для системи шкільної освіти має формуючий вплив предмета математики на особистість школярів. Йдеться, насамперед, про розвиток логічного мислення, просторових уявлень, алгоритмічної і інформаційної культури, уваги, пам'яті, позитивних властивостей особистості та рис характету, емоційно-вольової сфери.

На сьогодні зміст навчального матеріалу має забезпечувати не екстенсивне, а інтенсивне навчання і самонавчання учнів, перенесення акцентів із перманентного збільшення обсягу інформації, призначеної для засвоєння учнями, на вироблення вмінь її використовувати для досягнення певних цілей, тобто на інтелектуальний розвиток учня.

Знати математику – це вміти її застосовувати. Цей підхід передбачає не лише засвоєння готових знань, а й способів міркувань, що застосовуються в математиці, створення педагогічних ситуацій, що стимулюють самостійне відкриття учнями математичних фактів. З огляду на це навчальний матеріал повинен містити загальні схеми розв'язання задач, загальні підходи до моделювання прикладних ситуацій, відомості про суть задачі, їх склад та структуру.

З власного досвіду:

1. Математичні диктанти та усні вправи є одним із дійових засобів, які сприяють кращому засвоєнню математичних понять, усних розрахунків, формуванню практичних навичок – кращому засвоєнню математики. Вони розвивають в учнів уважність, спостережливість, ініціативу, підвищують інтерес до самостійної роботи. За їх допомогою вчитель встановлює на уроці оперативний і ефективний зворотний зв'язок, який дає змогу своєчасно контролювати процес оволодіння учнями поточним матеріалом та темами, що повторюються. Диктанти та усні вправи дають можливість багаторазово повторювати типові ситуації і міркування, формувати логічну і мовну культуру учнів, зосередити увагу школярів на помилках. Усні вправи й диктанти потрібні як під час вивчення нового матеріалу, так і під час повторення тем, що вивчалися раніше, підготовки до проведення тематичної атестації.
2. В кінці кожної чверті учням 5-7 кл. пропоную підготувати цікаві задачі логічного змісту, ребуси, кросворди, шаради тощо.

Вчитель математики ЗОШ № 6     Т. Г. Бєльська